Відповідь Зеленського на петицію про заборону імпорту книжкової продукції з РФ готували лобісти російських інтересів?

Тарас Шамайда
громадський діяч, співкоординатор “Руху добровольців “Простір свободи”, організатор моніторингу щодо становища української мови

(FB)

Відповідь Володимира Зеленського на мою петицію «Захистити український культурний простір від «русского міра» – невідкладно підписати Закон 2309-ІХ про заборону ввезення і розповсюдження видавничої продукції «держави-агресора» – відверто розчаровує.

Нагадаю, ідеться про закон, який забороняє імпорт і розповсюдження видавничої продукції з Росії та Білорусі; передбачає видання книг в Україні мовою оригіналу або в перекладі на українську мову, мови ЄС чи корінних народів України; перекриває можливості ввезення видань антиукраїнського змісту.

Закон розроблений спільно представниками громадянського суспільства, видавничої спільноти та влади і одностайно ухвалений парламентом (за – 306 голосів, проти – 0, утримались – 0) ще 19 червня 2022 року (!)

Президент мав 15 днів, щоб його підписати або накласти вето, однак не зробив ні того, ні іншого.

І от 20 червня 2023 року, напередодні відкриття у Києві «Книжкового Арсеналу» і рівно через рік відтоді, як закон було подано йому на підпис, президент дав відповідь на петицію. На жаль, ця відповідь залишає стійке враження, що її готували люди, на яких мають безпосередній вплив лобісти російських інтересів.

Хочеться спитати у Президента кілька важливих речей:

1. Володимире Олександровичу, Ви справді не усвідомлюєте, що кожен день не підписання Вами Закону 2309-ІХ несе пряму вигоду державі-агресору і нікому більше?

2. Для чого Ви згадуєте зауваження МЗС і Мінюсту річної давнини з пропозиціями накласти вето на закон? Адже Ви не скористалися правом вето, яке у Вас було до 5 липня 2022 року, і правильно зробили. Адже вето на цей закон неминуче викликало б обурення в суспільстві.

3. Чому, згадуючи зауваження МЗС і Мінюсту, Ви забуваєте згадати про позитивні висновки на законопроєкт Міністерства культури й інформполітики, Інституту книги, Мінекономіки, Мінфіну, профільного комітету парламенту і одностайне його ухвалення конституційною більшістю Верховної Ради? Чому не згадуєте про подання Кабміну, який ще у липні минулого року запропонував Вам відповідно до Конституції підписати Закон?

Я вже не кажу про безліч закликів підписати закон від українських видавців, письменників, правників, експертних організацій, громадських і політичних діячів. Чому сумнівні зауваження двох міністерств річної давнини для Вас важливіші за позицію парламенту, уряду, книжкової спільноти, громадянського суспільства і прямі норми Конституції?

4. У чому сенс відправляти Закон до Єврокомісії, яка цього не просила? Причому робити це аж зараз і з формулюваннями, які, по суті, спонукають комісію виступити на боці російських лобістів під приводом буцімто порушення прав меншин?

5. Для чого взагалі підтримувати російські фейки, буцімто закон забороняє російськомовні книжки? Він не забороняє видавати чи ввозити книги (крім виданих в РФ і Білорусі) жодною мовою оригіналу, у т.ч. й російською. А видання перекладів західної літератури саме українською, а не російською мовою є важливою передумовою становлення самодостатнього українського книжкового ринку і захисту від спроб росії захопити його зсередини.

6. І найголовніше. Яким чином будь-які зауваження будь-кого скасовують Ваш обов’язок підписувати Закони?! Частина третя статті 94 Конституції України визначає: якщо Президент протягом 15 днів не повернув закон до парламенту з зауваженнями, «закон вважається схваленим Президентом України і має бути підписаний та офіційно оприлюднений».

Чи можуть бути у законі вади, які потребують виправлення? Звичайно, закон можна вдосконалювати. Але робити це виключно у передбачений Конституцією і законодавством спосіб.

Це означає, що президент має відповідно до ч.3 ст. 94 Конституції підписати Закон 2309-ІХ. А вже потім новим законом до нього можуть бути внесені зміни, з урахуванням будь-яких слушних пропозицій, які відповідають національним інтересам України. Це можна зробити дуже швидко.

Лише такий шлях може запропонувати Кабінет Міністрів України на виконання президентського доручення. Це дозволить і вдосконалити закон, і дотриматися Конституції й верховенства права, і надійно захистити наш культурний простір від «русского міра».

Передісторія

Нагадаємо, 8 липня 2022 року президент Володимир Зеленський підписав закон “Про внесення змін до деяких законів України щодо стимулювання розвитку українського книговидання і книгорозповсюдження”. Це один із двох “книжкових” законів, підписання яких вимагали українські письменники, видавці й громадські активісти.

Водночас залишається без підпису інший “книжковий” закон, ухвалений 19 червня 2022 року – “Про внесення змін до деяких законів України щодо встановлення обмежень на ввезення та розповсюдження видавничої продукції, що стосується держави-агресора, Республіки Білорусь, тимчасово окупованої території України”.

Закон забороняє імпорт і розповсюдження видавничої продукції з Росії та Білорусі, передбачає видання книг в Україні мовою оригіналу або в перекладі на українську мову, мови ЄС чи корінних народів України, перекриває можливості ввезення видань антиукраїнського змісту.

Закон 2309-ІХ був розроблений спільно представниками громадянського суспільства, видавничої спільноти та влади і ухвалений 306 голосами депутатів парламенту 19 червня 2022 року. 20 червня закон було передано на підпис президенту, але досі не підписано.

За висновком громадських активістів, торік його підписанню протидіяв міністр культури Олександр Ткаченко, який раніше офіційно підтримував цей закон як до, так і після ухвалення, але потім змінив позицію.

У травні 2023 року співкоординатор руху “Простір свободи” і лідер ініціативи “Українська книжкова революція” Тарас Шамайда подав до Президента України петицію з закликом невідкладно підписати закон, яка за лічені дні набрала необхідні 25 тисяч підписів.

“Ситуація, коли парламент, книжкова галузь і громадянське суспільство одностайні у підтримці Закону 2309-ІХ, і лише відсутність Вашого підпису дозволяє Росії і далі руйнувати наш книжковий ринок, є незрозумілою і неприйнятною”, – ідеться в петиції.

Із 30 травня петиція перебуває на розгляді президента України.

Читайте також:
Петиція до Зеленського із закликом підписати закон про заборону російського книжкового імпорту набрала необхідні підписи