“Ми все одно переможемо”, – командир ОТУ “Північ” Дмитро Красильников. ІНТЕРВ’Ю “НОВИНАРНІ”

 

автор: Анастасія Федченко
із Луганської області 
фото авторки та з архіву Дмитра Красильникова

43-річний Дмитро Красильников – командувач оперативно-тактичного угруповання “Північ” у зоні ООС та один із “найсвіжіших” бригадних генералів (отримав звання указом президента торік 10 грудня).

Досі Красильников служив в ОК “Південь”, командував 34-м батальйоном територіальної оборони Кіровоградської області, 57-ю окремою мотопіхотною бригадою, коли та брала участь у боях за Дебальцеве. Наразі також обіймає посаду заступника командувача оперативного командування “Північ”.

В інтерв’ю “Новинарні” бригадний генерал Красильников розповів про те, що протиставлять ворогу бійці Об’єднаних сил у разі наступу, чи буде взагалі “велика війна”, чому гранатомети і ПЗРК західні партнери почали надавати нам тільки зараз, про перебування під слідством у Росії та ще трохи про себе.

Він вважає: рецепт успішного протистояння окупанту – об’єднатися і не панікувати.

“Ніщо так не заважає ворогу напасти, як готовність країни до відсічі”

Дмитро Красильников під час інтерв’ю. Фото: Настя Федченко / Новинарня

На інтерв’ю – година, попереджає командувач ОТУ “Північ”, що “закриває” Луганську область та Горлівський напрямок Донеччини. Дмитро Сергійович нині постійно в роз’їздах та нарадах. В угрупованні українських військ – підвищена боєготовність через загрозу повномасштабного вторгнення Росії.

– Опрацьовуємо відбиття ймовірного застосування сил спецоперацій, авіаційного, ракетного удару з боку Російської Федерації. Зараз противник так накопичив війська, що ми маємо зважати на загрози з будь-якого напрямку нашого державного кордону, зокрема і з боку Республіки Білорусь, – пояснює генерал.

Росія може вигадати будь-який привід для вторгнення в Україну: обстріляти власний прикордонний загін, як СРСР зробила 1939 року на межі з Фінляндією, влаштувати збройну провокацію на тимчасово окупованих територіях абощо.

Найімовірніший напрямок наступу – саме з боку ОРДЛО, вважає офіцер.

– Із бандита яка відповідь? – риторично запитує Красильников. – Та й зараз ми не застосовуємо озброєння, а проти нас влаштовують провокації, стріляють у бік наших позицій. Вони намагаються зафільмувати вогонь з боку ЗС України заздалегідь підготовленими знімальними групами, в тому числі з Росії, й одразу ж викласти в ефір.

Дмитро Красильников під час інтерв’ю. Фото: Настя Федченко / Новинарня

Російські журналісти не просто спотворюють інформацію, а перевертають її на 180 градусів. Стріляли бойовики? А в них – стріляли “незаконні озброєні формування України”.

Дуже цинічний і дуже неправильний підхід до свого народу. Вони розповідають і росіянам, і тим, хто живе на окупованих територіях, що Україна – ворог. Пишуть, що ми тільки те й робимо, що женемо до лінії фронту танки й артилерію. Там паніка дуже серйозна, – розповідає бригадний генерал про інформаційну складову гібридної війни.

Красильников закликає не панікувати, читаючи останні новини. А ще – не “проговорити” українську незалежність, як це було століття тому.

– Скільки людей вийшли захищати Київ, коли наступав Муравйов? Триста студентів. А решта сотні тисяч мешканців, а багатотисячний апарат Центральної Ради та органів виконавчої влади всієї держави? Якби хоча б кожен із десяти взяв помічника, друга, знайомого, брата, сина – вийшло б військо, яке б не дозволило Червоній армії зайти до Києва, і Україна зберегла б незалежність, – міркує генерал.

Дмитро Красильников під час нагородження військовослужбовців 16 лютого 2022. Фото: ФБ ОТУ “Північ”

– Захист Вітчизни – це не тільки справа військових, це справа всього народу України. Не влаштовувати “розборки” через якісь розбіжності, а бути згуртованими – ось що покаже: ми відбулися.

Є вислів: “Ніщо так не заважає ворогу напасти, як готовність країни до відсічі”. Складемо цей іспит – матимемо право на існування, – переконаний Красильников.

– Ми готові?

– Готові до будь-яких сценаріїв. У нас достатньо техніки, є підтримка світової спільноти. Відбуваються тренування територіальної оборони. Особовий склад, який відслужив – постійно телефонують, питають, де збиратися, куди їхати, кажуть, що вже зібрали групу людей, готових будь-коли приєднатися до будь-якої частини…

І я впевнений, що така ситуація в багатьох командирів. Такі дзвінки дуже приємні, бо розумієш, що є ким і чим захищатися. Це наш козир. Величезна кількість людей знає, як це – бути під обстрілами, зокрема й артилерійськими.

NLAW і М141 уже в ООС”

Генерал Красильников перераховує ряд наших переваг у протистоянні з ворогом: сотні тисяч громадян України мають бойовий досвід, ми захищаємо рідну землю, а серед партнерів – найпотужніші геополітичні гравці: США, Велика Британія, члени НАТО і Євросоюзу.

Дмитро Красильников під час інтерв’ю. Фото: Настя Федченко / Новинарня

Командувач ОТУ підтверджує: підрозділи, що виконують завдання в районі проведення операції Об’єднаних Сил, уже тренуються з технікою, яку в останні кілька тижнів надають Україні закордонні партнери.

Шведсько-британські переносні протитанкові керовані ракети NLAW та американський гранатомет М-141, які надають нам західні партнери, можна використовувати на відстані до кілометра.

Читайте також:
“Вірте Збройним cилам – і все буде добре”. Як ОСи на Донеччині з NLAW та М-141 стріляли.
НАШ ФОТОРЕПОРТАЖ

– У нас є і свої ракетні комплекси, скажімо, “Стугни”, які вже об’їжджені, влучають на відстані до 5 кілометрів, які можна застосовувати вночі, з дистанційним керуванням – оператор ПТРК не має ризику бути враженим стрілецькою зброєю чи уламками. Є протитанкові ракетні комплекси “Корсар”, теж власного виробництва, які теж влучно стріляють, хоч і на меншу відстань, – нагадує генерал.

– Я вважаю, раніше нам партнери  зброю не надавали, щоб ми налагодили власне виробництво подібних комплексів у себе. Як кажуть? “Ми не даватимемо рибу, ми дамо вудку”. А зараз дають, щоб ми могли захиститися у виняткову хвилину.

Дмитро Красильников під час інтерв’ю. Фото: Настя Федченко / Новинарня

Із протиповітряною обороною ситуація гірша, ніж із протитанковою, визнає командувач ОТУ.

– Російські комплекси протиповітряної оборони можуть прикривати свої підрозділи на досить далекій відстані, навіть зі своєї території. У них є новітні літаки, гелікоптери… – говорить Красильников. – Але і в нас є ряд засобів і комплексів протиповітряної оборони, підрозділи й частини, організоване радіолокаційне спостереження, аби виявити масовий зліт літаків. Є комплекси протиповітряної оборони сухопутних військ, які прикривають підрозділи, і вони досить ефективні в боротьбі з літаками та вертольотами, що низько літають. Є комплекси типу “Бук” та С-300 і для середньої та дальньої дії. Але, думаю, це справа часу. І сподіваюсь, що й того щита, який у нас є, достатньо, щоб захистити країну.

Найважливіше нині, вважає бригадний генерал, – доукомплектувати підрозділи ЗСУ.

А також інформувати населення прикордонних регіонів про те, що є скупчення ворожих військ, але є і план реагування на агресію.

При цьому Красильников не вірить у повномасштабне вторгнення РФ. Сумнівається, що в російських окупантів вистачить боєприпасів і ракет для цього.

– На що розраховує Кремль? Крим разом з окупованими районами Донеччини та Луганщини – це трохи більше 0,15% території Російської Федерації. Збагатіли вони від цих земель? Ні. А скільки грошей уже на них витратили, іміджевих втрат понесли! – розмірковує Красильников.

– Росія зайде настільки далеко, наскільки їй дозволимо. Адекватна відповідь на агресію вчасно зупинить агресора. Чим вона буде рішучіша, тим менше в них шансів.

Я вважаю, що захистити Україну від сильнішого загарбника – справа честі світової спільноти. І зараз весь цивілізований світ стає на наш бік.

Я впевнений, що світова система безпеки зруйнується вщент, якщо дозволити безкарно здійснити Росії агресію проти України.

Та й, думаю, що Росія не там знайшла своїх ворогів. Їм би трохи на Схід подивитися. А українці як народ із тисячолітньою історією не здасться.

Дмитро Красильников під час роботи в оперативно-тактичному угрупованні, січень 2022. Фото: ФБ ОТУ “Північ”

Угруповання росіян біля державного кордону – трохи більше 100 тисяч військових. Населення України – близько 40 мільйонів. Невже 100 тисяч можуть стати великою проблемою для 40 мільйонів? Думаю, що ні.

Можна загарбати частину території, нанести нашим підрозділам та частинам суттєвих втрат, але остаточна перемога все одно буде за нами.

“Навіть за браку пального, боєприпасів ми займалися бойовою підготовкою”

Дмитро Красильников починав військову службу у 1995 році – вступив в Одеський інститут сухопутних військ. Після випуску його розподілили в 95-ту десантно-штурмову бригаду.

– Поки не було відкритих військових загроз, я вбачав основну функцію ЗСУ і себе як командира – військово-патріотичне виховання й підготовка особового складу для захисту держави. Цим ми й займалися. І це дозволило потім 95-й бригаді стати легендарною під час війни.

Десантник Дмитро Красильников. Архівне фото

Хто прийшов у бригаду [в 2014-2015 роках]? Насамперед строковики, які проходили службу в попередні роки, – говорить офіцер. – І навіть за браку пального, боєприпасів ми займалися бойовою підготовкою. І скидалися на паливо для літаків, щоб реалізувати програму стрибків, і на паливо для машини, щоб доїхати до полігону. Може, завдяки такому ЗСУ і вижили. Адже їх нищили, як могли.

У 2012-му комбат Красильников вступив у Національний університет оборони України ім. Івана Черняховського. У лютому-березні спостерігав по новинах із засобів масової інформації за “зеленими чоловічками”, які зайшли в Крим.

– Тоді я і зрозумів, що починається війна. Було зрозуміло, що це росіяни вторглися. Але не думав, що регулярні формування Російської Федерації зайдуть. Знав, що є групи спецназу, обдурені російською пропагандою російські “добровольці”, місцеві сепаратисти, бандити. Однак що росіяни заходитимуть цілими батальйонно-тактичними групами, стрілятимуть зі своєї території по наших підрозділах, що вони “блукатимуть” в Україні – не думав.

Дмитро Красильников. Архівне фото

Ми знали, що серед них багато людей (чи нелюдів) із бойовим досвідом – достатньо просто подивитися, як тримають автомат, сідають на техніку, спішуються з неї.

“За кращої взаємодії підрозділів можна було б звільняти Горлівку та Єнакієве”

У травні 2014-го його викликали в Міноборони і наказали сформувати та очолити 34-й батальйон територіальної оборони Кіровоградської області (в жовтні переформований в окремий мотопіхотний батальйон 57 омпбр).

21 липня 2014-го армійці 34-го батальйону прийняли свій перший бій – брали участь у звільненні тодішнього Дзержинська (нині Торецьк). Першими дісталися будівлі міськвиконкому бійці Сил спецоперацій, а “34-ка” з військовослужбовцями 169-го навчального центру “Десна” (зведена ротна тактична група) зайшли в місто з двох боків, знищили блокпости та опорні пункти бойовиків, розгромили резерви та познищували групи, які намагалися відходити з міста в напрямках Горлівки та Ясинуватої.

Дмитро Красильников під час інтерв’ю. Фото: Настя Федченко / Новинарня

– Тоді ми понесли суттєві втрати: двоє загиблих та дев’ятеро поранених, серед яких двоє – з ротної тактичної групи з Десни. Після обіду нам прийшла на допомогу 4-та рота 2-го батальйону 95-ї бригади – рота того батальйону, яким я колись командував.

Дії свого підрозділу планував я, а в цілому операцію – штаб АТО на чолі з генерал-полковником Муженком. І вона була дійсно дуже класно спланована, – згадує Дмитро. – Але вже зараз я розумію, що була недостатньо добра взаємодія між підрозділами різних складових сектору безпеки та оборони. За інших умов та кращої взаємодії можна було б ставити й досягати більш амбітних цілей, наприклад – подальшого звільнення Горлівки та Єнакієвого.

Читайте також:
Генерал Михайло Забродський: чому ми не звільнили Донбас у 2014-му і не можемо зробити це зараз

“Переживання втрат спрямовує на те, що потрібно в будь-якому випадку захистити Україну”

Згодом на базі 34-го батальйону були створені інші підрозділи: мотопіхотні батальйони, розвідрота, артилерійський підрозділ, підрозділ протиповітряної оборони, зв’язку. У жовтні вони всі об’єдналися в 57-му окрему мотопіхотну бригаду. У 2015-му її очолив Дмитро Красильников.

Підрозділ брав участь у Дебальцевській операції.

Дмитро Красильников. Архівне фото

– Проти нас були кинуті військовослужбовці російської армії: хтось під виглядом “ополченців”, а деякі і не крилися, що вони з Красноярська, Воркути, ще звідкись. В інтернеті повно таких відео. Приватна військова компанія Вагнера теж там була. Але наші хлопці справді мужньо і хоробро протистояли їм. Зокрема під час боїв під Санжарівкою, на висоті “Валера”. Відбивали атаки танків. Якщо не помиляюсь, троє армійців отримали високі державні нагороди – ордени “За мужність” і Богдана Хмельницького, – розповідає генерал.

Він був на похоронах кількох бійців.

– Завжди важко реагувати на втрати. А особливо коли знаєш військовослужбовця, недавно спілкувався з ним. Тоді також розумієш, що в загиблого залишилася дружина, маленькі діти чи літні батьки. Завжди важко, – зітхає генерал.

Дмитро Красильников під час інтерв’ю. Фото: Настя Федченко / Новинарня

Але, переконаний Красильников, усвідомлення та переживання втрат черговий раз нас спрямовує на те, що потрібно в будь-якому випадку захистити Україну. Щоб ці вісім років війни і тисячі жертв не були даремними.

Читайте також:
Розвідник із 95 бригади ДШВ Леонід Карпенко:
Під Савур-могилою росіяни тікали від нас соняшниковими полями

Фігурант карної справи в Росії

Красильников – фігурант “кримінальної справи” Слідчого комітету Російської Федерації.

У перші роки війни в Росії взагалі активно відкривали карні справи проти офіцерів ЗСУ – командирів батальйонів, бригад, міністра оборони, начальника Генштабу.

Архівне фото

– Я вважаю, що в списку опинилися ті, хто найбільш ефективно застосовував підрозділи. 31 березня 2016 року в Зайцевому в нас загинув військовослужбовець Дмитро Годзенко. Ми надали жорстку і конкретну відповідь з усього, з чого було. Противник поніс численні втрати – кілька десятків найманців. Майже одразу мене у відповідних групах соцмереж почали називати “вбивцею” і досі “вітають” із днем народження: “Полковнику, застрелься”. А я вже не полковник, а генерал, – посміхається Красильников.

Читайте також:
Командир 58 омпбр Дмитро Кащенко: Коли помру, потраплю в рай. Бо в пеклі вже був. Пекло було в Пісках


〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!

〉〉 Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter, Instagram.