“Східний транзит”. Які уроки винесемо з подій у Казахстані

автор: Олена Максименко
фото автора

Для більшості небайдужих до політики людей в Україні та світі січневі події в Казахстані стали вибухом. До кінця місяця порядок денний змінився, але питання – залишилися.

  • Які уроки і висновки з казахстанської історії може винести Україна?
  • Чи вплине це на поведінку Росії в нашому протистоянні?
  • Які ще вибухонебезпечні точки можуть спрацювати в найближчій перспективі?
  • Чи можливі подібні бунти в РФ?

Відповіді шукали експерти й політологи, які днями зібралися в “Укрінформі” на “круглий стіл” “Казахстанський транзит. Міраж майбутнього Росії”.

Організаторами дискусії виступили благодійний фонд “Акцент” та Центр близькосхідних досліджень за сприяння ініціативи “Бурштиновий шлях” і Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки при МКІП.

Про Казахстан без казахів

Попри те, що дискусія була присвячена подіям у Казахстані, на неї не прийшов ніхто із власне казахстанських активістів, які перебувають у Києві.

Учасники “круглого столу” в “Укрінформі”

Модератор Дмитро Левусь – співкоординатор ГІ “Бурштиновий шлях” та директор ЦСД “Український меридіан” – наголосив, що їх запрошували, однак вони побоюються за власну безпеку. “Це доволі показово”, – зазначив модератор.

При цьому він відзначив адекватну офіційну реакцію України на події у Казахстані.

“Не варто говорити про те, що Україна не надто активно відреагувала. Адже насправді не надто багато інформації було. І я гадаю, що ті стримані заяви МЗС, така витримка з боку президента, – це, в принципі, були доволі виправдані дії”, – сказав політолог.

Левусь висловив переконання: Казахстан ніколи не був “острівцем стабільності”, як його намагалися представити. Зокрема, далеко за межами країни отримали розголос протести в Жанаозені наприкінці 2011 року – бунт нафтовиків, які вимагали збільшення зарплат та кращих умов праці. Тоді у сутичках із поліцією загинуло півтора десятка громадян. Також навесні 2016-го в країні вібувалися резонансні “земельні” протести. Були конфлікти самоселів-забудовників, які розганялися поліцією, конфлікти у вугільній галузі та гуманітарній сфері.

“Казахстан почав дрейф від Російської Федерації, є спроба меморіалізації Ашаршилика – великого голоду, який Москва організувала в Казахстані тоді, коли й Голодомор в Україні. Ми також чули про запровадження більш широко казахської мови… Тож нічого зовсім несподіваного в січні 2022-го, за великим рахунком, не сталося”, – каже Левусь.

Введення військ ОДКБ до Казахстану для придушення протестів Дмитро Левусь вважає інтервенцією та мілітарною поліцейською операцією. Він вбачає в цьому намагання РФ попередити негативні сценарії та острах перед “кольоровими революціями”, яскравими прикладами яких були Помаранчева революція та Революція гідності в Україні, події в Грузії, Киргизстані, “арабська весна” тощо.

“Але можна говорити й про те, що багато в чому ця реакція [Росії] насправді вимушена, – вважає політолог. – І тепер дійсно можна говорити, що Кремль намагається скористатися ситуацією.

Це якраз такий цікавий момент –

відновлення Кремлем ерзац-Радянського Союзу та держав-клієнтів автократичного типу навколо Росії.

Це те, про що треба казати. І тут проступають міражі того, як це буде розвиватися в Російській Федерації.

І знаєте, як на мене, дуже показовим моментом була заява представників народів РФ із закликом до солдат своєї національності не брати участь в цій інтервенції”.

Читайте також:
Башкири закликали земляків не воювати проти України

Готуватися до помсти і єднатися з малими народами

Один із авторів згаданої заяви також був присутній на зустрічі. Це Олександр Болькін (Сиресь Боляєнь) – інязор ерзянського народу, співзасновник товариства “Ідель-Урал”, громадянин України та колишній офіцер ЗСУ.

Урал має спільні кордони із Казахстаном, отже, ця тема для його народу є болісною.

Сергій Данилов і Олександр Болькін

“Єдине, який висновок ми зробили по подіях в Казахстані, – це те, що дуже помінялася політична ситуація. Бо коли мені говорять, що Путін ввів свої війська, допоміг і одразу вивів, я не вірю в благодійність. Явно щось сталося. На Росію вплинули, – припускає Болькін. – Хтось говорить, що це рішення Китаю, і це була для Путіна несподіванка, тому що він бачив, що Китай не втручається. Але, за нашою інформацією, в деяких російських школах почалися тренування на випадок початку війни. У військових частинах на далекому Сході, навіть у розташованих далеко в лісі, облаштували блокпости на в’їзді в гарнізони. Тобто є така невпевненість зі сторони Путіна”.

Інше припущення щодо причин оперативного виведення військ РФ із Казахстану озвучив директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос (із посиланням на російського експерта з країн СНД Аркадія Дубнова): “Він сказав, що на рішення вивести війська вплинула промова Ентоні Блінкена, який сказав, що російські війська заходять [до вашого дому], а потім не виходять. Але тут дуже цікаво, наскільки потужна сила американців, що достатньо однієї влучної фрази, щоб росіяни переглянули свої наміри залишитися в Казахстані”.

Коментуючи дії президента РФ, інязор ерзян Болькін зазначив: у діях людожера і вбивці немає логіки. “Але можемо здогадуватися, що він відчуває після того, як його практично викинули з Казахстану. Як дріб’язкова людина, він буде намагатися помститися, і неважливо, чи це будуть китайці, чи хтось інший. Тому нам варто очікувати абсолютно нелогічних дій зі сторони того московського “сидільця”.

“Напевно, нам [в Україні] треба посилити роботу з народами РФ. Бо на сьогодні ми бачимо, що в національних республіках міняється і погляд як на московський центр так і на Україну як на державу-партнера, яка хоче допомогти”, – вважає Болькін.

Він підкреслює, що з боку України роботи з народами РФ мали б вестися на рівні державної стратегії.

“Ніхто не може перемогти окремо – ані Казахстан, ані Башкортостан, ані навіть Україна. Ворог один, і він сильний, і ми маємо сконцентруватися на тому, щоб боротися з цим ворогом, використовувати наступальні методи”, – говорить інязор.

Сергій Данилов, заступник директора Центру близькосхідних досліджень, зі свого боку додав, що башкирський телеграм-канал став одним із головних джерел інформації щодо подій у Казахстані.

“Значення Ідель-Уралу, Поволжя, Башкортостану, пов’язаність цих контактів, увага до подій в Казахстані з боку лідерів думок, хай андеграундних думок, у Поволжі – вона була досить велика. Башкири пишуть про Казахстан фахово і співчутливо, і поширюють інформацію, котра користується попитом”, – констатував експерт.

Читайте також:
Руслан Габбасов: Москва тричі порушувала договори з башкирами. Більше не дамо таке повторити

Відчуття тривоги для авторитарних правителів

“Нарешті оцей стан невизначеності у світовій політиці, який тривав років 20-30, завершується, – заявив Ігор Семиволос. – Світ знову вибудовує певні позиції, Захід вибудовує позиції. І в цьому передує власне Велика Британія, що тим більш приємно”.

Максим Майоров і Ігор Семиволос

За його припущенням, Путін намагається убезпечитися від повторення “казахського” сценарію у своїй країні.

Фахівець аналізує потрясіння, до яких призводили внутрішні конфлікти в РФ: “В Росії насправді вже двічі за останні 40 років внутрілітні конфлікти і транзити призводили до потрясінь. Перше потрясіння призвело до розпаду СРСР. Конфлікт між Єльциним і Горбачовим неможливо було розв’язати, і він призвів до виокремлення Російської Федерації із Радянського Союзу. І наступним кроком був власне розвал СРСР. Другий конфлікт – між Єльциним і Руцьким та парламентом. Він призвів до короткотермінової громадянської війни в РФ і запустив руйнівні процеси децентралізації, війни на Північному Кавказі та в Чечні. Тобто я думаю, що

Путін чудово усвідомлює небезпеки транзиту влади і цього двовладдя, яке сталося у Казахстані”.

Семиволос переконаний: двовладдя завжди ризиковане, адже створює суперечності всередині політичного класу.

У Казахстані двовладдя – чинного президента Касим-Жомарта Токаєва та його попередника Нурсултана Назарбаєва, який залишався керівником Ради безпеки – наклалося на ускладнення економічної ситуації, початок соціальних протестів, кризу в казахстанській еліті.

“Результат кризи ми зараз бачимо, Токаєв взяв під контроль владу, – коментує Семиволос. – Я думаю, що останній виступ першого президента Назарбаєва, зроблений невідомо де, невідомо коли, але явно вже після певної фази протестів, говорить про те, що ця сторінка перегорнута. І вона для багатьох авторитарних правителів на пострадянському просторі створює додаткове відчуття тривоги. Тому що “якщо ми правимо вічно, це створює величезні проблеми в суспільстві, і це створює напругу зовні”. В певний момент тобі перестають подавати руку – занадто довго ти сидиш. А замінити себе кимось виходить неможливо, тому що це породжує такі от внутрішньо-політичні катаклізми”.

Читайте також:
У Казахстані нижня палата парламенту підтримала позбавлення Назарбаєва довічних посад

Своєю чергою Віталій Ярмоленко, головний консультант Національного інституту стратегічних досліджень, звернув увагу не просто на повалення клану Назарбаєва, а на відносини поколінь.

У Казахстані, як і в більшості країн Центральної Азії, серед населення переважає молоде покоління, а саме – чоловіки віком до 30 років, здебільшого етнічні казахи. “Тобто маємо справу з доволі сильною мобілізаційною силою, котра теж прагне модернізації. Як і Казахстан у цілому, особливо в порівнянні з Узбекистаном та Туркменістаном. Це була більш-менш відкрита держава з кращим інтернетом, з можливістю навчатися за кордоном і взагалі побачити закордон. Це покоління бачить зміни у світі”, – каже Ярмоленко.

Віталій Ярмоленко (НІСД)

Бажання змін загострюється на фоні непрозорості прийняття рішень у державі, за розкладів, коли представники однієї керуючої родини тримають і весь процес прийняття політичних, економічних рішень.

“Токаєв, попри те, що вважали його фігурою номінальною і, можливо, свого роду, транзитною, запропонував цю концепцію – “держави, яка слухає”. Під час протестів була спроба реалізувати цю концепцію задля втихомирення протестів за заході держави. Починаючи від задоволення соціально-економічних вимог що контролю над цінами. Також ми бачимо, що фактично не було сильного спротиву поваленню символів, які асоціюються з Назарбаєвим, із культом його особистості.

Повалений пам’ятник Назарбаєву в Талдикургані

В цьому контексті Токаєв зрозумів токсичність певних елементів культу Назарбаєва і корумпованості його родини. Він намагався відсторонитися від цієї токсичності і запропонувати власний порядок денний і певний суспільний консенсус. Виразником цього стало звернення президента 11 січня щодо того, що великий бізнес чи окремі прошарки населення, які сконцентрували у своїх руках велику кількість капіталу, котрі утворилися на правління єлбаси, повинні ділитися з простим народом”, – помітив Ярмоленко.

Читайте також:
У Казахстані знесли пам’ятник першому президенту Нурсултану Назарбаєву. ВІДЕО

Транзит у Росії: без шансів

Усі присутні експерти зійшлися на думці, що в Путіна немає шансів на транзит.

“Згадайте, такий дрібний у відмінностях замінник Путіна, як [президент РФ у 2008-2012 рр. Дмитро] Медвєдєв, і то, він за чотири роки породив чимало конфліктів та очікувань серед політичної еліти, – нагадує Ігор Семиволос. – Значною мірою оця подальша ротація, повернення Путіна на посаду, спричинили Болотну площу, “білоленточників”, призвело до конфліктів усередині країни. І ще більше утвердило Путіна в тому, що потрібно триматися руками і ногами за владу”.

“Для нього, без сумніву, 2024-й рік (рік наступних виборів президента РФ, на яких Путін за законом не має права балотуватися – “Н”) залишається проблемним. Тому що це вже звучить у суспільний думці, є частиною обговорення політичних еліт. І неважливо, чи приймуть американці законопроєкт про те, що Путін буде нерукоподаваним після 24-го року, чи не приймуть”, – каже Семиволос.

З ним погоджується і Віталій Чарушин, політичний біженець з Росії.

“Після того, як Медвєдєв присів на чотири роки на крісло, уже було зрозуміло, що транзиту влади не буде. Вдруге уже ніхто не присів, а поміняли Конституцію, щоб Путін мав змогу керувати до 2036-го… А там – буде здоров’я, ще поміняють, нічого страшного!” – іронізує він.

Завідувач відділу Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки при МКІП Максим Майоров вказує на обставини, за яких Медведєв повернув президентське крісло Путіну: “Це була інша епоха міжнародних відносин, і в цих умовах це спрацювало. Але і тоді це викликало масу побоювань з точку зору Путіна та необґрунтованих надій з точки зору Заходу. Саме Медвєдєв був президентом країни, яка вторглася до Грузії у 2008 році, в порушення попередніх прецедентів міжнародного права де-юре визнала сепаратистські утворення – Південну Осетію, Абхазію. Це, можливо, мало на меті “замазати” Медведєва, щоб на нього не покладали тих надій, щоб у нього не було свободи маневру”.

Однак навіть попри це в 2009 році з подачі Вашингтона було оголошено курс на “перезавантаження” відносин із Московю. Все одно від Медведєва чекали змін.

“Ми знаємо – чекали необґрунтовано, і ця операція зі зміною Медведєва пройшла за путінським сценарієм, – зазначає Майоров. – Але вдруге Путін не ризикне повторити такий шлях”.

Однак рано чи пізно епоха Путіна закінчиться, і тоді історія із двовладдям у Росії може повторитися та відкрити певне вікно можливостей для сусідів та народів самої РФ.

“Ми пам’ятаємо, як після смерті Сталіна була боротьба між його наступниками. То Берія дуже ліберально себе проявляв на міжнародному рівні, навіть виступав за об’єднання Німеччини. Це були спроби заручитися зовнішньою підтримкою в боротьбі за владу, – говорить Максим Майоров. – Повторення такої ситуації, можливо, стане для нас шансом.

Цей короткий період оже стати вікном можливостей після путінізму, коли в процесі боротьби за владу внутрішніх російських сил ми можемо отримати певні бонуси від Москви.

Тим більше, ми бачимо: провідні гравці федерального рівня, які, швидше за все, братимуть участь у боротьбі за владу, закорінені на локальному рівні. Ми бачимо Шойгу, який є тувинцем. Бачимо Кадирова, який намагається відігравати загальнофедеральну роль і представляє Чечню. Це схоже на те, що ми бачили в пізньому Радянському Союзі та в ранній РФ, коли були діячі на зразок грузина Шеварднадзе, чеченця Хасбулатова. Тобто ці моменти ми впізнаємо в епосі, яка насувається”.

Єдиний козир РФ – військова сила

Віталій Чарушин припускає, що в Росії були готові до розвитку подій у Казахстані та запиту на застосування військ ОДКБ. Адже літаки з “миротворцями” прибули блискавично. Навіть експерти НАТО кажуть, що неможливо так взяти і раптово перекинути стільки народу, наскільки би підвищеною не була готовність.

Концентрація підрозділів ВДВ Росії на аеродромі “Іваново-Північний” перед відправкою військ до Казахстану. Кадр відео

“Три уроки, які не варто забувати і які треба винести. Якщо всередині іде боротьба за владу, то прийде Росія і спробує встановити свою владу. В історії завжди так було, і треба розуміти, що РФ так буде діяти в будь-якому випадку. І третій урок – це те, що єдиний козир, який лишиється в Росії, – це військова сила. Її із задоволенням демонструють як противникам, так і союзникам”, – констатує біженець з РФ.

Віталій переконаний: російська еліта не боїться, вона свідомо взяла курс на самоізоляцію. Тим паче, завжди є зовнішній ворог, яким можна пояснити всі негаразди.

Інший аспект – це можливість швидкого поширенння протестів, що проявилося в Казахстані і може проявитися в Росії.

“У Росії до Казахстану не було такого страху, що хабаровський протест пошириться далі. Вважалося, що, як і в Казахстані, це локальні проблеми, – говорить політолог Сергій Данилов. – Казахстан показав, що відстані долаються. І починає “горіти” скрізь, навіть у тих місцях, які вважаються лояльними. Не вистачає ресурсів силового блоку для того, щоб маневрувати по країні, і зростає значення місцевої влади. І місцева влада має бути з одного боку відданою, з іншого – гнучкою”.

Сергій Данилов (на передньому плані)

Він вважає, що ці події справляють демонстраційний ефект на російські регіони.

“Павлодар, Семей і Каменогорськ мають надзвичайно розгалужені і різноманітні типи зав’язків з прилеглими російськими регіонами. Вони беруть участь у спільних олімпіадах, культурних заходах, обмін, бізнес, освітні проєкти – там дуже висока ступінь інтеграція на рівні суспільств, яка підтримується владою з обох боків, оскільки вважається, що всі ж свої”, – пояснює заступник директора Центру близькосхідних досліджень.

“У випадку масових заворушень в РФ створене в Кремлі уявлення про те, що хтось із численних силових структур може бути нелояльним або грати за інших, вимагатиме прийняття найближчим часом якихось заходів на місцевому чи національному рівні, – вважає Данилов. – Це ще одна “розтяжка”, на якій перебуватиме Кремль у своїх висновках про те, як треба реагувати на казахстанські події”.

Модернізація як протиотрута “СРСР-2”

Ігор Семиволос уникає терміну “пострадянський простір”. Але наголошує на спільних проблемах, з якими стикаються країни, що постали на руїнах Союзу. В першу чергу, це колоніальна адміністрація і колоніальні інститути, створені за подобою центру.

“І по мірі того, як держави розвивалися, ці інституції занепадали. Вони не могли розвивалися, тому що вони були пуповиною зв’язані з центром, і могли співіснувати лише при постійному току крові.

Ясна річ, що для всіх цих країн постало питання модернізації. Власне, занепад СРСР – це взагалі крах ідеї радянської модернізації… І тут виникає питання: а звідки брати ресурси для розбудови інституцій? І виходить так, що ці ресурси ти навряд чи можеш отримати з Москви, тому що Москва зацікавлена, щоб інституції були слабкі і повністю підлеглі. Більше того, Росія може ефективно експортувати лише авторитарні практики, які запозичуються цими країнами, такими, де ми бачимо успішне їх використання.

Тому цим країнам потрібна зовнішня взаємодія з іншим світом. І це означає, що модернізація – важливий елемент, який стримує реалізацію проєкту “Радянський Союз 2.0″. І навіть зараз Токаєв при всіх розкладах, які існують, говорить про те, що модернізаційний проєкт є найважливішим моментом у Казахстані. Тому модерн працює на нашу користь”, – констатує сходознавець.

Сергій Данилов переконаний, що надалі влада в Казахстані докладатиме максимум зусиль для збереження курсу на багатовекторність, який проводився останні п’ять років. Тим часом Росія активно викриватиме злочини казахських силовиків.

Касим-Жомарт Токаєв під час виступу

“РФ буде впритул до того щоб підтримувати діяльність окремих правозахисних ініціатив, спрямованих на дуже широке висвітлення злочинів, які були вчинені казахстанськими силовиками під час придушення протестів. Оця остання ексгумація тіл із масового поховання – і ЗМІ РФ дуже добре підсвічують цю тему, виступаючи з правозахисних, гуманітарних, загальнолюдських позицій. Тому що єдиний спосіб частково “відіграти” виведення військ ОДКБ із Казахстану – це збільшення ізольованості Токаєва від міжнародних контактів. Тоді як це важливо для Токаєва, щоб зберегти модернізаційний курс, який він проголосив”, – вважає Данилов.

Апелювати до міжнародного права

Окрема історія – роль міжнародного права та правозахисних організацій. Гість із Литви Стасіс Каушиніс, правозахисник Фонду сприяння захисту громадян, під час “крушлого столу” нагадав, що подібні до казахських процеси не так давно відбувалися по сусідству з Литвою, в Білорусі. Можливо, частина тих “уроків” використовувалася росіянами при керуванні політичною кризою в Казахстані.

Каушиніс вважає, що за останнє десятиріччя поняття міжнародного права підзабулося, а дарма.

“Згадуючи події 2014 року в Україні, як приклад звернув би увагу на результати міжнародного суду в Гаазі. Гіркін, громадянин Росії, є одним із чотирьох, якого міжнародний суд в Гаазі обвинувачує в організації катастрофи цивільного літака “Боїнг”, де загинули сотні невинних людей. Тобто міжнародні процеси мають вплив. Неурядові організації, особливо правозахисники, котрі ще існують у тих країнах, які ми називаємо авторитарними, фіксують те, що відбувається. Ця документація має і превентивну роль, але я впевнений, вона гратиме дуже важливу роль, коли події Казахстану будуть досліджуватися в міжнародних судових інституціях”, – говорить литовський правозахисник.

Розгін протестувальників у Казахстані, січень 2022

Каушиніс згадує радянські часи, коли інформація поширювалася через самвидав, потрапляла на захід і там транслювалася через радіостанції. “Зараз ми це можемо спостерігати миттєво, робити висновки, готувати документи, звернення, і також висловлювати солідарність, як роблять неурядові організації та відповідні інституції”, – каже Стасіс.

Каушиніс аналізує введення військ ОДКБ до Казахстану з точки зору міжнародного права. Цитує статтю 4-ту Міжнародного пакту політичних і громадянських прав: “Під час надзвичайного стану у державі, при якому життя нації перебуває під загрозою і про наявність якого офіційно оголошується, ті держави, що беруть участь у даному пакті, можуть вживати заходів у відході від своїх зобов’язань по даному пакту – лише в тій мірі, яка вимагається гостротою положення, за умов, що такі міри не є несумісні з іншими зобов’язаннями по міжнародному праву і не тягнуть за собою дискримінацію…”

Натомість відстріл мирних протестувальників на вулицях Казахстану з бойової зброї – це безпрецедентний випадок, зазначає правозахисник. Він переконаний, що введення військ РФ у Казахстані не було легітимним.

Читайте також:
У Казахстані назвали число загиблих і поранених під час протестів

Максим Майоров також упевнений: те, що відбулося в Казахстані з ОДКБ, є вторгненням. Хоча іноземні війська й не були залучені безпосередньо до придушення протестів.

“Круглий стіл” “Казахстанський транзит”

“Придушення протестів було здійснене казахськими руками. Але яка тоді була роль інтервентів? Вони засвідчили готовність підтримати одну зі сторін конфлікту, який розгорівся на тлі соціального протесту в Казахстані. Ці війська зайшли для того, щоб казахські силовики бачили, що в них немає шансів не підтримати Токаєва”.

“Путін не дуже вміло падає на хвіст революціям. Він їх боїться”

Співмодератор заходу Олег Лісний – виконавчий директор БФ “Акцент” – зауважив, що мрії Путіна очевидні: об’єднати землі радянські, щоб було щось схоже на Радянський Союз.

“Поки що це не виходить.

Як завжди, що б Росія не складала, виходить автомат Калашникова.

У нас ідеалізують те, що начетбто Путін все знає, створює керовані конфлікти, в них його рука виявляється з самого початку і до кінця. Та ми перебільшуємо майстерність Путіна. Як на мене, Путін не дуже вміло падає на хвіст революціям, повстанням і бунтам. Будь-які події, які зараз відбуваються, не повинні лякати. Це даність. Революції, бунти – вони будуть. І єдиного, кого вони мають лякати, – це Путін. Коли регулярно створюєш вітер, одного разу отримаєш персональну бурю. Я думаю, що Путін це чітко усвідомлює і боїться кожного повстання. В Україні зараз треба чітко усвідомлювати, що робити далі. І вчитися на помилках чужих”, – констатував політолог Лісний.

Читайте також:
У Казахстані, Киргизстані та Узбекистані масово відключили електрику


〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!

〉〉 Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter, Instagram.