Лідери Азербайджану і Вірменії зустрінуться в Брюсселі, – Єврорада

Президент Європейської ради Шарль Мішель оголосив, що у грудні лідери Азербайджану та Вірменії зустрінуться в Брюсселі на полях саміту Східного партнерства.

Про це йдеться у заяві Європейської ради, повідомляє “Європейська правда“.

Шарль Мішель 19 листопада провів телефонні розмови з президентом Азербайджану Ільхамом Алієвим і прем’єр-міністром Вірменії Ніколом Пашиняном, продовжуючи розпочаті на початку тижня обговорення ситуації в Нагірному Карабасі та в контексті підготовки саміту Східного партнерства.

“Президент Шарль Мішель запропонував прийняти президента Ільхама Алієва і прем’єр-міністра Нікола Пашиняна для зустрічі в Брюсселі на полях саміту Східного партнерства. Лідери домовилися зустрітися в Брюсселі, щоб обговорити регіональну ситуацію та шляхи подолання напруженості для процвітаючого та стабільного Південного Кавказу”, – повідомили в Єврораді.

Це буде третя зустріч глав Вірменії та Азербайджану віч-на-віч після Карабахської війни 2020 року. Дві попередні зустрічі були організовані з ініціативи Росії та пройшли у Москві за участю президента РФ Володимира Путіна.

Під час телефонних розмов лідери Вірменії та Азербайджану також домовилися про встановлення прямої лінії зв’язку на рівні відповідних міністрів оборони, яка служитиме механізмом запобігання інцидентам.

Оголошення Мішеля про зустріч лідерів Азербайджану та Вірменії з’явилося лише через кілька днів після поновлення військових зіткнень між давніми ворогами. Вірменські офіційні особи заявили, що щонайменше 15 їхніх солдатів загинули в боях.

Читайте також:
Amnesty International опублікувала звіт про військові злочини в Нагірному Карабасі

Як інформувала “Новинарня“, 27 вересня армія Азербайджану почала наступ на різних ділянках лінії розмежування з Нагірним Карабахом, окупованим Вірменією. Є підстави вважати, що цей наступ був добре підготовлений Азербайджаном та мав на меті звільнення великих територій у Нагірному Карабаху.

Сторони повідомляли про сотні й тисячі військових жертв з обох боків та значну кількість знищеної техніки.

Наступ Азербайджану був активним та ефективним. Вірменська сторона втрачала особливо багато техніки і зброї – її масово знищували з повітря ударні безпілотники “Байрактар” виробництва Туреччини.

За місяць контрнаступальної операції Азербайджан прозвітував про звільнення від вірменської окупації чотирьох міст, трьох селищ і 166 сіл.

Обидві сторони заявляли про обстріли противником цивільних об’єктів та загибель мирних мешканців. Зокрема, Азербайджан показував наслідки обстрілів із території Вірменії свого другого за розміром міста Гянджа.

Туреччина надавала дієву підтримку Азербайджану у конфлікті з Вірменією.

Вірменія зверталася по допомогу до Росії в рамках оборонного пакту ОДКБ. У Москві не це заявляли, що допомога можлива лише за умови агресії Азербайджану проти самої Вірменії, а не на території окупованого вірменами Нагірного Карабаху.

7 листопада азербайджанські сили звільнили історичне місто Шуша і підійшли впритул до Ханкенді (Степанакерта) – столиці “НКР”. Вихід на цей оперативний рубіж означав, що за кілька днів Азербайджан може взяти також Ханкенді і решту контрольованих вірменами районів. Після цього Єреван погодився на мирну угоду за посередництва Росії. У підсумку з більшості районів Карабаху були евакуйовані вірменські війська та цивільні, а на лінію розмежування зайшли російські війська.

12 грудня Азербайджан і Вірменія звинуватили один одного в порушенні режиму припинення вогню.

Передісторія конфлікту

Військовий конфлікт між двома південнокавказькими країнами спалахнув у 1988 році через територіальні претензії Вірменії до Азербайджану. Автономна Нагірно-Карабахська область у складі Азербайджану була на 77% населена вірменами.
2 вересня 1991 року на спільній сесії Нагірно-Карабаської обласної та Шаумянівської районної рад народних депутатів Азербайджанської РСР проголошено про створення незалежної “Нагірно-Карабахської республіки”.
Відтак Нагірний Карабах і сім прилеглих до нього районів – майже 20 відсотків території Азербайджану – були захоплені вірменськими військами. Етнічні азербайджанці залишили рідні домівки. У травні 1994 року сторони узгодили режим припинення вогню.
Надалі під егідою Мінської групи ОБСЄ, при співголовуванні Росії, Франції і США, тривали безуспішні мирні переговори. Час від часу на лінії розмежування спалахували локальні бойові дії.
Рада безпеки ООН ухвалила чотири резолюції щодо звільнення окупованого Нагірного Карабаху і прилеглих до нього територій, але вони не виконувалися Вірменією.