автор: Олена Максименко
з Донецької області
фото автора
Розпечене повітря над териконом прийшло на зміну сильним зливам. Затопило окопи та бліндажі – з’ясувалося, що захисну плівку на стелях погризли миші. Бійці 93-ї окремої механізованої бригади “Холодний Яр” спершу потерпали від однієї стихії, тепер – від іншої. Попри те, що показник термометра переповзає позначку “+30”, подекуди на дорогах та в траншеях доводиться долати багнюку – наслідок “потопу”. Шарами засохлої грязі вкриті й спальники та взуття, розкидані на просушку на кожній позиції.
Фото: Олена Максименко, “Новинарня“
Тут наші бійці “ділять” один терикон із противником. Лінією розмежування є своєрідна ущелина з водою. Із бійниць добре видно окупований Докучаєвськ та позицію ворога з промовистою назвою “Мордор”. До окупантів тут близько пів кілометра. Якщо дивитися в бінокль чи ТР, добре видно навіть фактуру стін на будинках.
Пейзаж для Донбасу характерно промисловий: підприємство, на яке відкривається вид, – це Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат.
Саме з Докучаєвська у 2015 році бойовики вчинили артобстріл блокпосту під Волновахою, внаслідок якого загинули цивільні пасажири автобуса.
Ліском, де ми проходимо, тягнуться дроти. Хлопці-зв’язківці супроводжують нас до позицій.
“На зв’язківців навіть міни не спрацьовують, коли на них наступаєш! – жартує боєць із позивним “Сава”. – Тако дивиться – хто там? А, зв’язківець – ну його нафіг, не буду вибухати!”
Фото: Олена Максименко, “Новинарня“
“Тапіки” (військово-польові апарати ТА-57), якими вони тримають зв’язок, в рази старші за багатьох бійців. Як і “ІППшки” (індивідуальні перев’язувальні пакети) в тактичних аптечках.
“Ну й що! – реагують вони на моє обурення. – І танкам у нас багатьом теж більше 30 років! Працює – і добре!”.
Є, звісно, в підрозділах і сучасні “мотороли”, але перевага “тапіка” – в надійності і захищеності.
Траншеї подекуди нагадують лабіринт, і, щоб не заблукали, доводиться прискорюватись, аби не втратити з поля зору провідника.
Читайте також:
26-річний комбат Олександр Сак “Стафф” із 93-ї бригади: Готуємося до масштабної війни з Росією
Ігор із позивним “Філософ” саме риє одне з відгалужень “лабіринту”. Попри спеку й твердий ґрунт, боєць копає натхненно. На відміну від сором’язливих побратимів, він не “віднікується” від прохань про коментар: мовляв, а що мені, я і в кіно свого часу знімався – ну, щоправда, в епізоді…
Фото: Олена Максименко, “Новинарня“
Він тут найстарший боєць, тож розмова не обходиться без рефлексій про вихід на пенсію.
Філософ до війни ким тільки не працював, а крайня робота – юрисконсультом на заводі. Потім – мобілізація у 2015-му, далі – контракт із ЗСУ.
“Позивний… То в результаті помилки сталося, – пояснює Філософ. – Це ще в мобілізацію із хлопцями сиділи тут. Якось сімейні справи зачепили… Молодий чоловік, до 30 років, скаржився на відносини з дружною. А я ж уже дядько з сімейним досвідом, двічі одружений, дітей двоє. Ну, щось там йому порадив, я не пам’ятаю – начебто і проста ситуація. Він так зрадів! “О, – каже, – я так і зроблю! А ти прямо філософ! Будеш “Філософом!” Ну, я йому не став казати, що тут правильно було б казати – “сімейний психолог”. Але так от “Філософом” і залишився”.
Наразі посада пана Ігоря в підрозділі – старший стрілець, та за потреби виконує обов’язки командира відділення, в разі відсутності штатного командира.
Фото: Олена Максименко, “Новинарня“
Вдома Філософ намагається поменше говорити про війну, щоб не турбувати рідних. Та одного разу дружина почала розпитувати, чи траплялися на війні смішні випадки.
“Бувало!” Якраз минулу ротацію в Золотому стояли. Ну, а противник – за 170 метрів від нас. Скажімо так, дуже близько. Ми там одне одного бачили, як висовувалися. І наші хлопці їх весь час підпалювали – запалювальними, трасерами. Наші підпалять – вони гасять. У них здоровенні покришки були, не знаю, від КамАЗів, вони їх викладали. Покришки горять, ну, їх примудряються якось гасити, хоча їх постійно обстрілювали… І тут якось перестаралися, запалили сухостій перед нашими позиціями. Я чую, як стріляють, як це все відбувається, бачу, як горить цей сухостій перед нами. Хто ж знав, що так станеться! Загорілася сама позиція. Все ж було без якогось розділу. Ну, горить – зараз погасять… А тут такий вибух стався! Колоди лежали, й одна як підлетить! Дивлюся – летить, крутиться, зараз упаде… Позаду нас кулемети стоять. Так між нами вона – “шльоп!”, ця колода. Таке відчуття, наче мінометами обстріляли – серйозним калібром. “Оце, – кажу дружині, – сепари посміялися з нас! Самі себе підпалили, самі себе підірвали!” Дружина каже: “Да! Смішна історія! Дуже смішна!..”
Фото: Олена Максименко, “Новинарня“
Найдовше Філософу доводилося стояти під Авдіївкою, ще в складі іншої бригади.
“Два з лишнім роки, тільки у відпустки виїжджав, по десять днів давали, – згадує солдат. – Авдіївський ліс віджали у сепарів. Ну, тут не моя заслуга, я там не з самого початку… Але, наприклад, наш бліндаж був у колишньому бліндажі сепарів! Так потроху, потроху їх відтиснули до Яснуватої”.
“У Станиці Луганській був іще по мобілізації. Під Жолобком середня ротація була теж така цікава. Скучати не доводилося”, – розповідає досвідчений боєць, який зараз несу службу під Докучаєвськом.
Фото: Олена Максименко, “Новинарня“
Кава, обід і коти – те спільне, що є на кожній позиції. “Ви вчасно, в нас саме обід!” – радісно повідомляють нам на позиції 93-ї. В меню – суп, голубці, кава.
Фото: Олена Максименко, “Новинарня“
“Кіт! Вставай життя жити, вже перша година!” – розштурхує одного з пухнастих пресофіцерка бригади Ірина Рибакова.
Традиційно, на кожній позиції гостя намагаються “ощасливити” кошеням. Діалог відбувається за звичною формулою: “Бери собі, в нас таких чотири штуки!” – “Дякую, та куди ж мені…”
Фото: Олена Максименко, “Новинарня“
Читайте також:
“Головне – не втратити контакт із противником”.
Велике інтерв’ю з комбригом 93 омбр Дмитром Брижинським перед новою ротацією
Шлях до наступної позиції називається “49 сходинок Шаоліня”.
“Там 50! Просто остання сходинка трохи менша!” – виправляє інший боєць.
Схил терикону встелений ящиками від б/к; дошки з уступами утворюють круті сходи. За фізичним навантаженням підйом цими сходинками дійсно тягне на тренування у славнозвісному монастирі.
Сучасні “монахи” “Холодного Яру” регулярно “тренуються”, бігаючи по технічну воду до діжки і назад.
На верхівці терикону в заростях сидить боєць із гвинтівкою і позивним “Кіт”. Він не особливо криється, проте завмер і майже злився з ландшафтом. Помічаємо Кота лише тоді, коли один із військових вітається з побратимом.
Кіт – марксмен, тобто піхотний снайпер, який спеціалізується на влучній стрільбі на малій та середній дистанціях і є частиною свого підрозділу. Однак, оскільки офіційно в ЗСУ посади марксмена немає, Кіт числиться стрільцем-снайпером.
Кіт родом із Дніпропетровщини, професійний військовий. Ще у 2005 році їздив із миротворчою місією в Ірак. Із початком російської агресії був мобілізований в 74-й розвідбатальйон, пізніше підписав контракт із 93-ю.
Марксмен згадує, як одного разу бойовик показав у його бік непристойний жест, “про який потім пошкодував”.
Кіт показує новеньку гвинтівку українського виробництва “Зброяр”, хвалиться хорошою оптикою. Але й зізнається, що не проти повернутися до цивільного життя.
“Узагалі, в війні веселого як такого нічого немає, – говорить стрілець. – Так, з’являється багато побратимів, багато всього, але… Не знаю… Хотілося б повернутись до мирного життя. Відновитися. Піти працювати. У мене спеціальностей вистачає – я і муляр, і шахтар. Тож можна було б піти по старих професіях, які в мене раніше були. До війни”.
Фото: Олена Максименко, “Новинарня“
Читайте також:
У День піхоти від обстрілу на Донеччині загинув Дмитро Товчигречка із 93 омбр “Холодний Яр”
Бійці розповідають: зараз на позиціях відносні затишшя, хоча про повне припинення вогню, звісно, не йдеться.
Втрати найчастіше втрати стаються, коли людина розслабляється і втрачає пильність. Мовляв, якщо пів року стоїш на одній позиції, перестаєш “параноїти”, а отже, і дбати в якийсь момент про безпеку.
Фото: Олена Максименко, “Новинарня“
“Зараз тихо, – визнає Філософ. – Ну, слава Богу. Хто знає, як далі буде. Поки ситуація стабільна. Ми робимо окопи. Чим глибше закопаєшся, тим ціліший будеш. У всякому разі можна ходити тепер, не згинаючись”.
“У порівнянні з попередніми роками зараз більш стабільно, тихіше, – описує Кіт ситуацію саме на цій позиції. – Так, звичайно, є простріли. Але вже більш іде до затишшя”.
“Проти нас є і місцеві, є і російські війська”, – визнає марксмен.
…”Відносну тишу” я чула вночі. Противник обстрілює позиці ЗСУ з артилерії, вибухи чути навіть у прифронтовій Волновасі. Нічого особливого, штатна ситуація. Війна триває.
Фотогалерея (гортайте):
Читайте також:
93-тя бригада показала наслідки обстрілу під Гранітним. ВІДЕО
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
