Атака на гідність: у Музеї Майдану “на пальцях” пояснили, чому досі не збудований Меморіал Героїв Небесної сотні

автор: Олена Максименко

Напередодні сьомої річниці початку Майдану в офіс Національного музею Революції гідності та в помешкання його гендиректора Ігоря Пошивайла прийшли з обшуком представники ДБР. Як з’ясувалося, Музей підозрюють у розкраданні коштів, виділених на побудову Меморіалу Героїв Небесної сотні, який мав бути зведений ще 2019 року.

Ці події команда Музею Майдану розцінює обшуки як інформаційну атаку не лише на Музей, а й на самі події Революції гідності.

Адже ділянка, на якій мав постати Меморіал, досі перебуває під арештом, який ініціювала Генпрокуратура у зв’язку зі слідчими діями щодо розслідування злочинів на Майдані. І поки арешт триває, будівництво залишається заблокованим, попри те, що матеріали для нього закуплено, а підрядник готовий розпочати роботи “хоч завтра”.

Прозорість як зброя

Максимальна прозорість – саме такий принцип декларують усі причетні до зведення Меморіалу Героїв Небесної сотні. “Ми гранично зацікавлені в тому, щоб історія, яка розгортається, перебувала максимально в публічній площині, щоб всі громадяни, засоби масової інформації могли переконатися, як відбувалися процедури, де знаходяться кошти платників податків тощо”, – наголосив голова Українського інституту національної пам’яті Антон Дробович.

Він нагадав, що Національний музей Революції гідності є державним закладом, а отже, має складну вертикаль підпорядкування. Сам заклад підпорядковується УІНП, той – Міністерству культури, а Мінкульт, у свою чергу – Кабінету Міністрів.

“І ці всі органи здійснюють контроль один за одним, за тими процесами, які пов’язані з великими бюджетними коштами, – запевнив Дробович. – Кожен крок має фіксацію в документах, дозволах, публічних закупівлях, які відбуваються на майданчику «Прозоро», кожен охочий має можливість подивитися ці договори. Щоб заплатити хоч копійку, потрібні дозволи казначейства. Це складний бюрократичний механізм, оскільки це кошти платників податків”.

І журналісти, й навіть органи влади часто припускаються помилки в тому, що плутають два різні об’єкти будівництва: Музей і Меморіал.

Ігор Пошивайло, генеральний директор Національного музею Революції Гідності, нагадав: у 2018 році вперше в Україні відбувся архітектурний конкурс міжнародного рівня, внаслідок якого було визначено два проєкти-переможці: меморіал і музей.

Першою чергою мав постати Меморіал – і йдеться саме про кошти, виділені на його будівництво.

Музей Революції гідності – затверджений на конкурсі проєкт

Завідувачка будівельним відділом Національного музею Революції гідності Наталія Бойків за сумісництвом представляє громадське крило в команді Музею. А саме – ГО “Родина Героїв «Небесної сотні»”. Вона ж – секретарка тендерного комітету. Пані Наталія розповіла про процедуру проведення конкурсу і вибору фірми-підрядника:

“Постановою Кабміну Музей оголосили замовником, кошти по паспорту бюджетної програми на 2018 рік були виділені, проєкт розроблений, пройшов експертизу в Державній українській експертизі.

Нас перевіряли не місяць, а три – під мікроскоп, кожну цифру!”

– наголошує Бойків.

Експертні висновки опубліковано на сайті Музею в розділі “Будівництво” – це документ, затверджений десятьма експертами. Відповідно до нього, загальна вартість будівництва Меморіалу становить 170 мільйонів 877 тисяч гривень.

“У цю цифру входять затрати на підготовку технічних умов, геодезія, геологія, містобудівний розрахунок тощо – аж до здачі об’єкта в експлуатацію. З цих грошей 154 мільйони гривень виділяються на будівництво для генпідрядника. Цю цифру ми поставили як початкову вартість на сайті «Прозоро»”, – пояснює пані Наталія.

Перший тендер оголосили 8 жовтня, однак на нього подався лише один учасник. Довелося проводити гучнішу інформаційну кампанію й оголошувати другий тур. На цей раз “прийшло чотири фірми”. Переможцем визнали “Північно-Український будівельний Альянс”, адже їхня заявлена вартість робіт становила найменше – 143 мільйони гривень.

“Проте наш тендерний комітет виявив, що вони не включили в кошторис вартість основних матеріалів, в тому числі граніт, який є одним із найдорожчих у цьому проєкті. Тож ми їз відхилили”, – розповіла Бойків.

За законом, переможцем мала стати фірма “Україна-Реставрація”, що посіла наступне місце у списку після переможця. Але “Альянс” із відхиленням не погодився і звернувся в Антимонопольний комітет.

Розглянувши всі протоколи й вислухавши позиції сторін, АМКУ визначив переможцем конкурсу ТОВ “Україна-Реставрація”.

“Це все є на «Прозоро». Було складно, але я навіть рада, що ми пройшли це. Антимонопольний комітет – це така структура, якій треба і можна довіряти”, – наголошує Наталія Бойків.

Після рішення АМКУ був підписаний договір із ТОВ “Україна-Реставрація” – на 148 мільйонів 808 тисяч гривень.

Меморіал у цифрах

Початкова вартість проєкту – 154 000 000. “Україна-Реставрація” виграє з сумою 148 808 000 грн. Попередня оплата – 111 581 000, це дозволено робити Постановою Кабміну.

Музей мав право укласти договір на зазначену суму – ні більше, ні менше.

“Ми видали аванс генпідряднику. Хоча ми зареєструвати початок робіт, ми не змогли розпочати їх, бо активісти (противники зміни ландшафту алеї Героїв Небесної сотні – “Н”) і Генпрокуратура не дозволили“.

Як пояснив юрист Музею Майдану Дмитро Цвітненко, виплата авансу передбачена договором із генпідрядником, а також постановами Кабміну №117 і №1864. При цьому будь-які попередні оплати можуть бути здійснені лише за умови погодження вищого органу – розпорядника бюджетних коштів. У даному випадку Музей має відповідне погодження Мінкульту.

“На момент укладання договору, відповідно до графіка будівельних робіт, нижня частина меморіалу мала бути здана в експлуатацію в лютому 2019 року, а повністю меморіал мав бути зданий у травні 2019-го“, – розповідає Цвітненко.

Підрядник почав закупівлю матеріалів:

• білий граніт – 32 350 000 грн;
• освітлювальні прилади – 8 646 325 грн;
• кабельно-провідникова продукція – 5 605 024 грн;
• липи – 14 274 950 грн.

Липи планували висадити на алеї. Їх закупили у віці 20–24 роки, тож розмитнення і перевезення дорослих дерев вийшло недешевим.

“Нам треба перестелити всю Інститутську (мається на увазі ту частину, яка відведена під Меморіал – “Н”), зняти бруківку, внизу мережі поновити, тому що вони старі, і постелити бруківку назад. Дерева висаджуються у місці, де велике розгалуження інженерних мереж, треба зробити для них захист – це також дорога процедура. Матеріали для укріплення схилів – протизсувні роботи, арматура… При реєстрації підготовчих робіт був змонтований будівельний майданчик для генпідрядника, ми кілька разів ставили паркан – це також входить у вартість робіт” – перелічує завідувачка будівельним відділом Національного музею Революції гідності Наталія Бойків.

“Ми не втручаємося в фінансову діяльність підрядника – не маємо права. Але коли в організацію «падають» гроші, вона має сплатити з них ПДВ і податки на прибуток. На сьогодні залишок на казначейському рахунку становить 9 878 517 грн, а залишок на поточному рахунку – 12 796 665 грн”, – підсумовує пані Наталія.

Меморіал має шанси стати у певному сенсі міжнародним, адже граніт для нього везли зі штату Північна Кароліна (19 фур), а липи прибули з Нідерландів. Компанія “Ебен” цілий рік безкоштовно утримувала в себе 105 дерев. Та в певний момент повідомили, що не можуть далі зберігати дерева власним коштом, і виставили ціну. Це виявилося в кілька разів дорожче, ніж в Україні – тому дерева були перевезені сюди.

Усі зазначені матеріали не зникли, учасники конференції демонструють їх на фото. Через затримку робіт підрядник несе збитки. Адже зберігання і дерев, і граніту потребують коштів, які не були закладені у початковий кошторис.

За словами Бойків, “Україна-Реставрація” допомагала у проведенні слідчих експериментів. На вимогу слідчих, представники фірми переставляли кілька разів паркани та будівельні вагончики. Вони допомагали Генпрокуратурі будувати імітації барикад, робили макети, щоб створити наближені умови для слідчих експериментів.

Читайте також:
Музей Майдану закликає владу не скорочувати кошти
на будівництво Меморіалу Небесної сотні

“До закінчення слідчих дій”

Затверджений за результатами конкурсу проєкт Меморіалу Героїв Небесної сотні

Дмитро Цвітненко згадує історію арештів ділянки, відведеної під будівництво. Перший був накладений за клопотанням Генпрокуратури, а за клопотанням Музею знятий в лютому 2019. На цей момент надходили листи від Управління спецрозслідувань Генпрокуратури, що слідчі дії в нижній частині алеї завершені, суд взяв до уваги ці аргументи, і арешт був знятий.

“Музей завжди був проти протиставлення будівництва Меморіалу і проведення слідчий дій на алеї. Одразу після зняття арешту Генпрокуратура знову почала звертатися до нас із проханням не розпочинати будівельні роботи, тому що для закінчення слідчих дій їм необхідно було спочатку ще кілька тижнів, потім ще місяць. У нас на той час ішли роботи із закупівлі матеріалу, тому ми не поспішали. Станом на травень у нас були повторні відповіді від прокуратури, що ми можемо починати будівництво. Був проведений брифінг на алеї Героїв Небесної Сотні, споруджене будівельне містечко, поставлений паркан, і генеральний підрядник був готовий братися до початку будівельних робіт”, – каже юрист.

Алея Небесної сотні – червень 2019. Фото: Новинарня

Паркан простояв лише кілька днів, Генпрокуратура написала листа, що вони категорично проти початку будівництва. Лунали звинувачення в перешкоджанні слідству і в намаганні знищити речові докази.

У червні 2019-го апеляційний суд Києва знову накладає арешт на земельну ділянку з формулюванням, що забороняє проводити будь-які будівельні і підготовчі роботи “до закінчення слідчих дій»”.

“З цього моменту і до сьогодні ми неодноразово зверталися до Генпрокуратури, до офісу Генерального прокурора, до ДБР, до Міністерства культури, до Кабінету Міністрів із поясненнями, що треба вирішувати ситуацію. Бо генпідрядник готовий будувати, кошти перераховані, матеріали придбані”, – наголошує Цвітненко.

За його словами, будівництво може розпочатися наступного ж дня після зняття арешту, адже жодних інших перешкод для цього не існує.

“У підрядника є всі підстави для пред’явлення нам як стороні контракту претензії щодо порушення строків, невиконання своїх зобов’язань за договором, понесення збитків”, – додає юрист.

Наразі Музей потрапив у патову ситуацію. Адже частина активістів та правозахисників, зокрема з “Адвокатської дорадчої групи”, переконані, що будувати Меморіал там, де було заплановано, не можна: історія знає випадки, коли слідчі дії проводяться навіть після 20 років після події, і ділянка, де розстрілювали активістів сім років тому, має залишатися незмінною.

Інші ж правозахисники натомість переконані, що всі можливі докази в тій ділянці зібрані, у суді результати цих експериментів не мають доказової вартості, а в крайньому випадку для слідчих експериментів можна використовувати 3-D модель.

І поки Генеральна прокуратура то забороняє, то дозволяє будівництво, Музей виявляється “крайнім”, несучи відповідальність як перед підрядником, так і перед громадськістю.

Читайте також:
Володимир В’ятрович: Через Горбатюка може не бути ані меморіалізації Майдану,
ані результатів слідства