У Львові поховали режисера і актора, засновника власного театру Романа Віктюка.
З відомим театральним діячем прощались в понеділок, 23 листопада, у Театрі юного глядача, в якому він працював із 1956 року, після навчання у Москві на акторському факультеті Державного інституту театрального мистецтва.
У Львові Роман Віктюк працював дев’ять років, після чого ставив вистави у різних театрах.
“У ньому весь час себе проявляла бацила театру і для нього тут було затісно. Віктюк поїхав зі Львова у 1965 році. Був запальний режисер, на Погулянці у “Палаці піонерів” керував театральною студією, що стала грядкою, на якій виросли “талановиті квіти”, які стали зірками у світі. Ця аура Віктюка присутня у Львові постійно. Коли йому було 60 років, мені пощастило стати організатором його ювілею. Ми святкували в Оперному театрі, через місяць почався фестиваль Віктюка у Києві. Була одна мізансцена, де він мене єдиний раз похвалив. Коли всі зірки вийшли на сцену на поклін, він ніяк не міг зрозуміти, чому актори не беруться за руки. А вони у них були зайняті, вони їх тримали за спиною. Коли всі опустили голови, в поклоні, то вони підняли обличчя Віктюка. Ми зробили маски. У нього сльози лились із очей», – цитує театрального діяча України Сергія Проскурню “Радіо Свобода”.
Оплесками проводжали актори, учні Романа Віктюка з театру його молодості.
Панахида за покійним відбулась у церкві Святого Андрія.
Греко-католицький священник пригадав один епізод із життя Романа Віктюка. Режисер у радянський час ставив драму Івана Франка “Украдене щастя”, присвячену 50-річчю створення СРСР. Тоді на афіші, яку режисер вивісив на фасаді, було написано: “До 50-річчя утворення СРСР – “Украдене щастя”.
Щоби не мати проблем із КДБ, заклеїли слова – до 50-річчя утворення СРСР. У цій виставі Роман Віктюк використав запис греко-католицької служби Божої, а УГКЦ у цей час була заборонена і служила в підпіллі.
“Коли я очолював Львівську обласну адміністрацію, мали бути гастролі театру Романа Віктюка і була ситуація, коли обласна комісія через назву ухвалила негативне рішення і я втрутився тоді у цю недобру справу. Вони не розібралися тоді у змісті вистави. Розпочалися гастролі Романа Віктюка. Ми дружили, він приїжджав до нас у гості. Він любив Латвію, і, коли я працював там послом України, ми зустрічались. Віктюк – митець світового рівня, українець. Він підкреслював, що він зі Львова. Він у душі мав Україну і цього не соромився у Москві”, – розповів посол України у Латвії в 2004-2005 роках Мирон Янків.
Романа Віктюка поховали на Личаківському цвинтарі у родинному гробівці, де спочивають його батьки.
Роман Віктюк народився у Львові 28 жовтня 1936 року. Жив в одному з будинків на площі Ринок. Працював у різних театрах колишнього СРСР, ставив вистави у світі.
У Москві створив “Театр Романа Віктюка”.
За своє життя режисер поставив понад 250 вистав у театрах України, Литви, Латвії, Росії, Італії, США, Фінляндії та інших країн. З найвідоміших – “Служниці”, “Федра”, “Мадам Баттерфляй”, “Лоліта”, “Дама без камелій”.
Як інформувала “Новинарня“, Віктюк помер 17 листопада 2020 року, у 84-річному віці, в реанімаційному відділенні москвоської лікарні. Причиною смерті було ускладнення після COVID-19.
Читайте також:
Померла віце-президентка Світового конгресу українців і меценатка Анна Кисіль
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!