автор: Оксана Снігур
Від того дня, коли Україна вперше зіштовхнулася з коронавірусом, минуло вже більше чотирьох місяців. За цей час постійно вдосконалюються (принаймні хочеться в це вірити) протоколи лікування хворих на COVID-19, науковці й медики все більше дізнаються про сам вірус і особливості спричиненого ним захворювання, а люди призвичаюються (або ні) жити в умовах постійного “адаптивного карантину”.
Але щонайменше одна річ залишається незмінною: як і на початку пандемії, держава досі не може забезпечити медпрацівників усім необхідним настільки, щоб волонтерська допомога стала непотрібною. Звісно, порівняно з березнем-квітнем, коли медики взагалі не мали необхідних захисних засобів, ситуація значно покращилася. Проте левова частка допомоги й досі лягає на плечі волонтерів.
Наприклад, Закарпатська обласна держадміністрація днями звернулася до волонтерів і меценатів з проханням допомогти закупити принаймні 40 кисневих концентраторів для лікарень другої та третьої хвилі. У відповідному дописі на сторінці ОДА у фейсбуці зазначається, що апарати для лікарень першої хвилі закупили за кошти обласного бюджету. У коментарях активісти уточнюють, що сім із них закупило об’єднання волонтерів “Центр протидії коронавірусу. Закарпаття”.
Ці ж волонтери продовжують закуповувати для медзакладів обладнання, захисні та дезінфікуючі засоби. 21 липня вони передали Тячівській районній лікарні кисневий концентратор, а Перечинській лікарні – 20 літрів “санітайзеру”.
На початку “Центр протидії коронавірусу” безкоштовно роздавав багаторазові маски в містах і селах Закарпаття.
Відзвітували, що допомогли лікарням на суму понад 1,6 мільйона гривень. Керівниця організації Власта Рейпаші каже, що зараз у них є 56 активістів у 34 населених пунктах регіону.
Пластуни Києва з початком епідемії запустили ініціативу з виготовлення захисних пластикових екранів для лікарів You will see (“Ти побачиш”).
На сторінках “Пласту” в соцмережах розмістили оголошення для охочих долучитися. Відгукнулося загалом близько сотні волонтерів. Збиралися разом двічі на тиждень і складали екрани, яких зробили вже понад 7 тисяч.
“Спочатку передавали їх лише київським лікарям. Але поступово географія поширилась на всю Україну”, – розповідає керівник Пластового осередку в Києві Іван Брацюнь.
Усі частини захисного щитка, які передають медикам, продезінфіковані й складені в окремий пакет. На пакетах – наліпки з QR-кодом, що веде на відео з наочною інструкцією, як зібрати екран.
Волонтери розповідають, що впродовж трьох місяців роботи модель екрана кілька разів удосконалювали, так що тепер він “майже ідеальний”. Це підтверджують і медики, які користуються подарунками пластунів.
Кошти на проєкт збирали серед людей. Траплялися й “великі” пожертви від фірм.
“Загальну суму підрахувати важко, бо ми мали і прямі перекази, і для нас закуповували матеріал”, – каже Брацюнь.
У травні волонтерський проєкт пластунів виграв грант на 40 тисяч гривень від Міжнародного фонду “Відродження” — за програмою підтримки громадських ініціатив під час пандемії.
Нещодавно активісти закупили пластику для виготовлення ще 12 тисяч екранів. Почали збирати їх на цьому тижні, а передати планують у серпні.
А наразі, кажуть, знову є потреба і в допомозі, і в коштах.
Волонтерка Ірина Загірська до початку коронавірусної пандемії займалася допомогою військовим. Зараз координує і закупівлю засобів для медиків дитячої лікарні в Києві, і волонтерський проєкт у компанії Infopulse Ukraine.
“Через свою особисту картку роблю закупівлі для дитячої лікарні на Алішера Навої (Київська міська дитяча клінічна лікарня №2 – “Н”). Через компанію закуповували засоби індивідуального захисту: костюми біозахисту, халати, респіратори, маски, рукавички. Передавали обладнання — кисневі концентратори, маски, монітори, пульсоксиметри, кардіографи, термометри. Якщо була потреба, оплачували ремонти техніки”, – розповідає Ірина.
В компанії координує роботу з медиками. Через проєкт “Вантажівка здоров’я” допомогли шести медичним закладам. На це витратили більше 730 тисячі гривень.
“З’ясовую потреби, розбираюся, що саме треба. Часто доводиться самій з’ясовувати, яка модель того чи іншого обладнання краща — у лікарів їх ще не було. Потім контролюю процес закупки, передачі, оформлення”, — ділиться волонтерка.
За словами Ірини, потреба в допомозі є завжди.
“Більшість матеріалів є «розхідними», тому треба докуповувати тест-системи, аналізатори крові, сечі, кисневе обладнання. Адже коронавірус дає ускладнення на різні системи організму“, — наголошує Загірська.
Каже, “завдяки” цій особливості коронавірусної хвороби стало очевидно, що в лікарнях бракує базових речей, які там просто повинні бути. “Або, буває, щось є — але не працює так, як має бути. Та поки не було коронавірусу, не було й розголосу”.
Волонтерка розповідає, що до “коронавірусної” допомоги долучаються переважно ті самі люди, які допомагають і “на АТО”.
“Дякувати Богу, в моєму оточенні багато небайдужих. Це дуже мотивує”, – додає Ірина.
Читайте також:
“Ми наче повернулися в 2014”. Як волонтери забезпечують армію та шпиталі під час епідемії
І знову волонтери замість держави. Як фонд “Пацієнти України” забезпечує захист для медиків
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!