автор: Анастасія Федченко
фото авторки та з архівів героїнь матеріалу
Маски, антисептик, рукавички, бахіли – все це було ледь не на вагу золота на початку епідемії коронавірусу в Україні. Цього бракувало в аптеках, ціни підскочили в кілька разів. І найголовніше – цього майже не було в армії. У військових шпиталях засобів індивідуального захисту теж не вистачало.
Як і на початку війни з Росією, “закривати” армійський дефіцит почали волонтери. Купувати маски, захисні окуляри і щитки для госпіталів. Костюми для медиків волонтери знайшли вдвічі дешевші, аніж закупило (й досі не отримало) Міністерство охорони здоров’я. А об’єм переданих у шпиталі та на передову антисептиків можна вимірювати вже цистернами.
Сьогодні в “Новинарні” – три волонтерські історії про допомогу військовим частинам і шпиталям в умовах епідемії.
Киянки Тетяна Грубенюк і Валентина Варава, а також Ангеліна Шостак із Бахмута на Донеччині зауважують: цієї весни вони ніби повернулися у 2014-й.
Валентина Варава
Допомога пораненим у підпільних шпиталях під час Майдану, потім – закупівля найнеобхіднішого для військових медиків. “Ми були одними з перших, хто ввозив тактичні аптечки в Україну. А ще – медична «гуманітарка»: прилади, функціональні ліжка”, – розповідає про свою активність у 2014-му голова правління гуманітарної організації “Ініціатива Е+” Валентина Варава, відома також масовими “поставками” вживаних авто для фронту.
Коли пандемія коронавірусу охопила світ, Валентина “чесно самоізолювалась”, бо 16 березня прилетіла з-за кордону.
“А потім потрібно було рятувати всіх. У нас на рахунку організації була невелика сума “на чорний день”, ми вирішили, що він настав. Спочатку запустили ці гроші, але потім знову оприлюднили номер картки для пожертв. Відтоді тисяч 300 уже прийшло”, – розповідає Валентина.
Для початку їхня організація відправила військовим партію одноразових масок, адже було відомо, що це найбільший дефіцит, в хід іде навіть марлева “гумдопомога”.
Одна з перших закупівель “Ініціативи Е+” пішла в 184-й навчальний центр у Старичах – рукавички й маски для кухарів. “Ми розуміли, що якщо захворіє хтось із людей, які готують їсти – “приїхали” всі”, – пояснює Варава.
Вони купували також антисептик, захисні окуляри й щитки.
“У волонтерському середовищі новини ширяться миттєво. Коли ми почали шукати засоби індивідуального захисту, нам підказали, де взяти респіратори FFP2. Ми їх купили майже 5 тисяч за ціною 37 грн – абсолютно адекватною, в рази дешевше, ніж їх тоді продавали. В «Епіцентрі», який усі сварять, є люди, з якими ми маємо справу від початку війни, вони багато допомагали армії величезними знижками. І цієї весни нам звідти дзвонили й говорили: “є маски” або “є респіратори, “є костюми”. Я приїжджала за цими 30 костюмами, за сотнею. Моталася туди як на роботу, щодня”, – розповідає волонтерка.
Відтоді організація Варави закупила для медиків в армії кілька тисяч комбінезонів, пів тисячі халатів, 5-6 тисяч пар рукавичок, багато високих, до колін, бахіл. Усе це пішло до шпиталів Києва та Дніпра, медикам 58-ї, 56-ї, 57-ї, 53-ї бригад, підрозділу морської піхоти, в інші медзаклади.
Комбінезони – особлива гордість і певною мірою біль Валентини.
“Перші комбінезони ми купували дешеві, але потім з’ясували, що вони неякісні, і перейшли на інші. Якісні українські комбінезони з високим ступенем захисту коштують від 170 до 270 грн. Багаторазовий французький – 700. А МОЗ закупив одноразові китайські майже за 500 грн. Удвічі дорожче, ніж ми. МОЗ фактично ні хріна не дав”, – обурюється Валентина.
Передачі на фронт від організації “Ініціатива Е+” Валентини Варави
Вараві довелося вчитися розбиратися в засобах індивідуального захисту. Але для неї це вже звична справа.
“Україна фактично живе в круговому оточенні. У нас є війна, вона триває, і зараз, зі слабким урядом, вона набагато серйозніша, ніж була. Наш другий фронт пов’язаний із коронавірусом. Я знаю людей, медиків, які захворіли та перебувають на самоізоляції. Держава не допомагає, не забезпечує. Військовим видали захисні костюми 1970-х років… І хоча громадянське суспільство десь свариться, але воно й об’єднується для допомоги на цих фронтах. І буде об’єднуватися, бо ми не бачимо обґрунтованих, системних, зрозумілих, адекватних дій влади в цій ситуації”, – переконана Валентина Варава.
Читайте також:
“Дистанція має бути. Але не в любові”. Як волонтери рятують бездомних під час епідемії
Ангеліна Шостак
“Ми постраждали за прапор, адже окупація Донбасу почалася зі зняття прапорів України. Коли ми поверталися в Бахмут після потужного обстрілу, везли 20 прапорів. Хотіли почепити вдома, на дачі, де тільки можна. Роздавали на блокпостах навколо міста, бо там не було прапорів. А потім купили синю й жовту тканину, і я почала шити”, – розповідає волонтерка з Бахмута Ангеліна Шостак.
Пошиті нею знамена є чи не в кожному підрозділі ЗСУ. Величезний державний стяг на повітряних кульках – теж Ліниних рук робота – летів у бік окупованого Донецька.
Також вони з чоловіком купували берці, шкарпетки для військових. Передавали на передову супер’їжу – суміші перемеленого сала з часником, а також суміш із меду й сухофруктів. Ангеліна шила армійцям теплі зимові балаклави. Цього року швацькі навчики знову знадобилися.
“Наприкінці березня я пошила собі першу маску, бо в продажу одноразових не було. Мені сподобалося, що в ній легко дихати. Потім пошила першу піксельну, виставила на фейсбуці. Мені почали писати демобілізовані: «Клас, зроби мені». Я пошила. На мене вийшли військові, які перебувають на фронті. Замовили 60 масок, я пошила 80. За якісь узяла символічні гроші. А далі – оцінювала «цивільні» дорожче, так, щоб людина, купуючи маску в тилу, платила і за тканину для військових”, – розповідає жінка.
Один із прапорів від Ангеліни Шостак – для 46-го батальйону спецпризначення “Донбас-Україна” ЗСУ
Маски для військових від Ангеліни Шостак
Листи з масками для військових Ангеліна підписує – “Ангел :)”, а також фірмовим ярликом “Щастинки від Ангелінки”.
Загалом вона пошила для армії вже близько 200 масок. “Навіть один генерал замовив кілька”, – сміється Шостак.
Перші маски Ангеліна робила п’ятишарові, але в них стало жарко. Тепер між зовнішнім шаром із піксельного трикотажу та бавовняним внутрішнім прокладає марлю. Як зробити краще, радилася з самими бійцями. І пояснює їм: багаторазову маску потрібно прати з милом, нічого складного в догляді за нею немає.
Тканину під час карантину доводилося купувати “підпільно”. Крамницю їй відчиняли по дзвінку. “Продавці озиралися, наче злочинці, боялися, впускали тільки одну людину. Адже їх могли «здати», якби хтось побачив”, – згадує жінка.
Ангеліна Шостак закликає пам’ятати: попри послаблення карантину, коронавірус нікуди не зник. Тож потрібно дотримуватись протиепідемічних заходів і носити маску – щоб не наражати на небезпеку інших та не підхопити інфекцію самому.
Читайте також:
І знову волонтери замість держави. Як фонд “Пацієнти України” забезпечує захист для медиків
Волонтерка Тетяна Грубенюк біля Національного військово-медичного клінічного центру “ГВКГ” в Києві. Фото: Анастасія Федченко / Новинарня
Перший рік війни Тетяна Грубенюк провела у Головному військовому клінічному госпіталі на Печерську – провідувала поранених, купували їм харчі, змінний одяг, ліки, збирала гроші на протези. У 2015-му вперше поїхала на передову. Відтоді в неї паралельно йшли волонтерство у шпиталі тв закупівля тепловізорів, автівок, безпілотників для фронту.
У березні 2020-го, коли почався карантин, Тетяна була вражена новими обставинами й потребами. Військові й медики почали просити антисептик і маски.
“Їх майже не було, а залишки продавалися за захмарними цінами. Але на фейсбуці дуже оперативно створили групу, куди додавали знайомих волонтерів з усієї України. Всі одразу почали писати, хто, що й де знайшов, чим можуть поділитися. Наприклад, знайшли респіратори другого ступеню захисту по 38 грн, скооперувалися в чаті, в кого на скільки є, викупили партію, поділили.
Ми на сьомому році війни знову вчились один одного рятувати і підтримувати.
Але перші три тижні це був такий треш! Отримуєш замовлення, бо в армії чогось немає або не вистачає. Намагаєшся знайти, де дешевше, замовляєш… У мене було таке враження, що ми повернулися у 2014-й, і багато хто з волонтерів таке говорив. Тільки довелося вивчати вже не військове спорядження – броніки, оптику, а вникати, якими мають бути захисні окуляри, чим відрізняється матеріал медичного костюму, чи дихає він, чи ні, які там шви”, – розповідає Грубенюк.
Але, за її висновком, “коронавірусні” події довели: українцям не байдуже.
Так, одна дівчина кілька разів присилала літрами антисептик та упаковки рукавичок. Із “Галафарм” зателефонували і запропонували передати в армію дорогий противірусний препарат і кілька ящиків хлоргексидину. Один виробник запропонував волонтерам якісний антисептик за 120 грн/літр, коли скрізь ціна була 300-350. “Ми тоді такі щасливі були! Ділилися контактами. У мене перше замовлення було 280 літрів. Потім то 150, то 200”, – звітує Грубенюк.
Передачі на фронт від волонтерки Тетяни Грубенюк
“Якось я написала, що потрібні високі бахіли. Прийшло повідомлення від незнайомого хлопця, що він може відправити два ящики звичайних. Думаю: і то добре, бахіли завжди потрібні, витратний матеріал. А він уточнює, що то два великі ящики – 10-11 тисяч пар! Я була шокована. Відправила більшість на передову, тут (у Києві) порозвозила і в шпиталь, і в опорні лікарні. Адже наші хлопці за ці роки лежали не тільки в шпиталях. Ми розуміли, що треба захистити насамперед лікарів, бо якщо вони захворіють, то хто ж тоді лікуватиме хлопців?” – говорить Таня.
На передову цієї весни вона відправляла антисептики, дезрозчини, маски, захисні костюми, захисні щитки, ліки, вітаміни, експрес-тести, високі бахіли, рукавички…
“Респіратори сотнями купували. Знайомі знаходили хороші захисні окуляри, костюми. Кажуть: «Але там небагато – 30, 15…» Але там, де 15, ще хтось п’ять надішле, ще, ще – і виходить сотня. Так десь сотню лікарів ми точно захистили. Знайшли багаторазові костюми по 400 грн в Ірпені. У компанії мені сказали, що в них є благодійники, які заплатили за певну кількість костюмів. Я проплатила, скільки могла на той час, а частину вони закрили своїми силами”, – розповідає Грубенюк.
Вона переконана: держава, яка воює проти коронавірусу і проти російського агресора, має думати про обидва свої фронти.
“Не дай Бог занести коронавірус на передову… Це буде просто ***. А в цей час, коли наші медики не мали достатньо масок, ми читали, що наші гуманітарні вантажі відправлялися кудись за кордон. Чому так сталося? Не думала. Ніколи було”, – сміється Таня.
Читайте також:
“Є побоювання вертатися додому з “чистого” фронту”. Як фонд допомоги армії тестував ООС на коронавірус
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
