П’ять прорахунків влади під час обміну полоненими з ОРДЛО

Дмитро Снєгирьов
громадський активіст, голова ГІ “Права справа”, переселенець з Луганщини

В процесі підготовки до обміну полоненими, що відбувся наприкінці грудня, українська сторона припустилася серії загадкових прорахунків. Головні з них – відсутність верифікації кількості українських в’язнів, різні оцінки загальної кількості полонених і слабка реакція силовиків на інформаційну атаку російських спецслужб.

Нагадаю, що у Мінських домовленостях передбачена формула обміну заручників між «Л/ДНР» і Україною за принципом «всіх на всіх». Однак під час зустрічі у «нормандському форматі» в Парижі це формулювання було змінене на «всіх верифікованих на всіх верифікованих». І це – перший з низки «мінусів» грудневого обміну.

Україні віддали ту кількість полонених, яка була верифікована під час т. зв. «великого обміну» 2017 року. Відтоді ані попередні очільники СБУ, ані представники Тристоронньої контактної групи вже періоду президентства Володимира Зеленського не провели додаткової верифікації українських полонених.

Після нормандської зустрічі Зеленський заявив про 72 осіб, які повернуться в Україну. І це про тому, що під час «великого обміну» 2017 року у списках верифікованих значилися 174 особи, і бойовики тоді повернули Україні лише половину з них. Виникає запитання: чому за два роки, з яких пів року – вже під час президентства Зеленського, не було зроблено жодних кроків щодо додаткової верифікації українських в’язнів?

Другий недолік обміну грудня-2019 – розбіжності в кількості заручників, яку називали українські представники. Нагадаю, що після нормандської зустрічі Володимир Зеленський заявив про повернення в Україну з ОРДЛО 72 осіб, в той час як представниця України в гуманітарній підгрупі Тристоронньої контактної групи Валерія Лутковська озвучила цифру 77.

Хто уповноважував пані Лутковську називати цифру, яка відрізняється від озвученої президентом? Тим більше, що це дозволило Росії і терористичним «республікам» фактично торпедувати обмін військовополоненими через неузгодженість списків.

Українська сторона спробувала перекласти відповідальність на «ЛНР», але саме ця розбіжність у цифрах і дала підстави відтягнути процес обміну на два тижні. Тобто Валерія Лутковська, свідомо чи несвідомо, зіграла на пониження суб’єктності президента. Такі дії свідчать про відсутність координації у середовищі української команди.

Третім загадковим прорахунком офіційного Києва є небажання провести верифікацію кількості українських в’язнів на території виключно «ЛНР». Представник «ЛНР» Ольга Кобцева заявила про готовність повернути Україні 30 полонених, хоча за фактом були повернуті лише 25 осіб. Українська сторона повинна була використати цю ситуацію для додаткової верифікації своїх в’язнів. Однак, на жаль, цього зроблено не було.

Більше того, Київ чомусь не переграв ситуацію на свій бік після заяви Кобцевої про те, що «ЛНР» вимагає участі під час верифікації полонених терористів в Україні третьої сторони в особі представників ОБСЄ. Ми мали відреагувати аналогічно і дзеркально. Тобто Київ, використовуючи такі дурнуваті заяви, повинен був вимагати додаткової верифікації 30 своїх громадян, які перебували у в’язницях «ЛНР». Та цього зроблено не було, і бойовики повернули не 30, а лише 25 українців. Незрозуміло, чому так сталося.

Четвертим недоліком обміну є розбіжності в оцінці загальної кількості полонених, яку озвучили Служба безпеки України та учасниця гуманітарної підгрупи ТКГ в Мінську Лутковська.

В СБУ заявили, що після обміну в ОРДЛО ув’язненими лишаються 250 осіб. Ці дані також викликають багато запитань. Станом на кінець жовтня 2019 року у відповідь на офіційний запит Радіо Свобода СБУ повідомила, що на Донбасі утримуютьсяфі, а вже у грудні назвала цифру 250 полонених.

Водночас аналіз інформації з відкритих джерел – з сайтів бойовиків і спецслужб сепаратистів, – свідчать про те, що ця кількість значно більша. Бо за два місяці минулого року було затримано ще низку цивільних осіб, яких чомусь не врахували.

Далі, вже після обміну, кількість українських в’язнів в ОРДЛО з 250 зменшилася на 76, і в такому разі сьогодні має дорівнювати 174 особи. Однак Валерія Лутковська заявила про те, що терористи утримують в ОРДЛО ще близько 300 осіб (при цьому Лутковська зазначила, що документально підтвердженим є незаконне утримання під вартою в ОРДЛО 101 людини, а «ще стосовно приблизно 200 людей є інформація від родичів, але немає документів». – «Н»).

Таким чином, представниця України в ТКГ ставить під сумнів інформацію правоохоронного органу спеціального призначення. Вона понижує суб’єктність вже не лише президента Зеленського, а й СБУ як органу, який займається обміном полоненими. Ці неузгоджені заяви Лутковської повинні стати приводом для глибокого аналізу ситуації офісом президента й особисто президентом.

І п’ятим незрозумілим аспектом цього обміну полоненими став той факт, що до списків для обміну не були включені особи, які перебувають на території незаконно анексованого Криму і Російської Федерації.

Читайте також:
У президента обіцяють включити кримських полонених “до наступного етапу звільнення”

Очевидно, що обмін полоненими використовується російською стороною заради власних інтересів – продемонструвати договірну спроможність РФ і дестабілізувати ситуацію в Україні.

22 грудня я особисто передав СБУ інформацію про те, що російські спецслужби будуть вкидати в українські ЗМІ інформацію про неможливість включення до списків на обмін співробітників «Беркуту», і що таким чином буде розкручуватися тема т. зв. «зради».

На жаль, за тиждень до проведеного обміну СБУ жодним чином не відреагувала на подібні сентенції російської сторони, що, знову ж таки, викликає багато запитань.

Тема неможливості включення колишніх «беркутівців» в списки на обмін активно педалювалася в українському суспільстві. Чому силовики не відреагували на цю кампанію – це також великий знак питання.

Читайте також:
“Тепер – арешти майданівців”. Як Портнов і Лукаш вітають звільнення “беркутів” на обмін

Як інформувала “Новинарня“, 29 грудня відбувся обмін утримуваними особами між Україною й ОРДЛО.
Про такий обмін “у зв’язку з конфліктом на Донбасі”, що має відбутись до кінця 2019 року, домовилися лідери країн “нормандської четвірки” на саміті в Парижі 9 грудня (починаючи з “усіх встановлених на всіх встановлених”). Сам факт обміну узгодили учасники ТКГ під час відеоконференції 23 грудня.

Зрештою Україна отримала 76 осіб (серед них – 12 військових, 64 цивільних).
На бік ОРДЛО були відпущені 123 людини, при цьому, за різними даними, від 14 до 19 осіб відмовилися їхати на окуповані території.

Звільнених в аеропорту “Бориспіль” зустріли президент Володимир Зеленський, інші керівники армії та держави, рідні, близькі, журналісти.

Читайте також:
Зеленський на зустрічі полонених у “Борисполі”: Я обрав живих

Перед очікуваним обміном в Україні відбувалася “юридична чистка” ув’язнених – підозрюваних, обвинувачених та засуджених, так, щоб їх можна було віддати на вимогу влади РФ. Зокрема, суд випустив з-під варти проросійських бойовиків, що скоїли теракт у Харкові 22 лютого 2015 року з чотирма смертями – Володимира Дворнікова, Віктора Тетюцького та Сергія Башликова, п’ятьох “беркутів” – Сергія Зінченка, Павла Аброськіна, Олександра Маринченка, Сергія Тамтуру та Олега Янішевського, яких обґрунтовано обвинувачують у масових розстрілах людей на Майдані 20 лютого 2014 року, та інших.

Російська сторона та ОРДЛО заявили, що 29 грудня було реалізовано лише першу частину домовленостей, і Київ має забезпечити повну амністію відпущених осіб – звільнення їх від кримінального переслідування.

Читайте також:
Три маніпуляції обміном полоненими, на які не слід вестися