100 років по Першій світовій: зараз світ дуже нагадує 1920-ті, – Washington Post

 

Сьогодні, 11 листопада, людство відзначає 100-річчя закінчення одного з найбільших та найкривавіших конфліктів в історії.
Перша світова війна була поворотним моментом ХХ століття. Чотири масивні імперії в Європі розвалилися, натомість з’явився радянський комунізм, а США вступили в політику глобальних сил, пише Washington Post.

Мабуть, найбільш значущим інтелектуальним спадком тієї війни став кінець ідеї про неминучість прогресу, зазначає видання.

В 1914 році, перед Першою світовою, люди жили у світі, схожому на сьогоднішній. Йому були притаманні велике економічне зростання, технологічні революції і посилення глобалізації.
Тоді була поширена думка, що похмурі тенденції, які з’являлися, лише тимчасові. Мовляв, прогрес подолає їх.

У 1909 році британський журналіст та політичний діяч Норман Енджелл написав книгу, в якій пояснював, що війна між головними силами світу буде настільки збитковою, що вона ніколи не станеться.

Книга “Велика ілюзія” здобула статус міжнародного бестселера, а Енджелл — Нобелівську премію миру і визнання. Та через декілька років після публікації його книги ціле покоління європейців знищила кривава бійня війни.

Чи “не грішить” людство такою ж самовпевненістю сьогодні? Деякі серйозні державні діячі думають, наче саме так все і відбувається. Під час нещодавнього інтерв’ю президент Франції Еммануель Макрон пояснив: “У Європі, яку розділяє страх, націоналістичні судження і наслідки економічної кризи, ми бачимо майже методичне відродження всього, що домінувало в Європі після Першої світової війни до кризи 1929 року”.

Раніше французький президент заявив Європарламенту: “Я не хочу належати до покоління сновид, які забули своє минуле”

Професор Кембриджського університету, історик Крістофер Кларк у своїй книзі “Сновиди: як Європа пішла на війну 1914 року” писав, що державні діячі зіштовхнулися з жорстокою світовою війною, навіть не усвідомлюючи масштабів чи небезпеки від їхніх окремих, поступових рішень чи їх відсутності.

Президент Макрон не просто говорить. Він організовує “Паризький мирний форум”, на який запрошено понад 60 світових лідерів, зокрема й Петра Порошенка, що приїдуть у французьку столицю у неділю, 11 листопада. Він хоче спробувати побороти небезпеку від зростання радикального націоналізму і краху глобальної співпраці.

Чи справді ці загрози реальні? Якщо оцінити світ сьогодні, то він не так схожий на 1930-ті роки, як на 1920-ті.

Економічне зростання і технологічний прогрес пришвидшуються нині так само, як і на початку минулого століття. Водночас відбувається підйом націоналізму і скорочення співпраці, як у 1920-х. Нові глобальні сили тоді висували свої претензії, як і певні зараз. Демократії були під тиском демагогів, як, наприклад, в Італії, де Беніто Муссоліні знищив усі ліберальні інститути і встановив свою диктатуру.

На тлі всіх цих процесів відбувався підйом популізму, расизму і антисемітизму, які використовували для того, щоби розділити країни і зробити меншини вигнанцями.
Звісно, через гніт 1920-х світ прийшов до кошмарів 1930-х років.

Сучасні тенденції теж пов’язані між собою. Економічне зростання, глобалізація, технології уможливили підйом нових центрів влади як всередині країн, так і у світі загалом. Це епоха великих переможців і переможених. Масштаби змін змушують людей тривожитися і боятися, що їхні країни і культури теж трансформуються. Тому вони із заспокоєнням дивляться на автократів, що обіцяють захистити їх, пише FT.

Американський історик Тімоті Снайдер у своїй книзі “Дорога до несвободи” дав визначення так званій “політиці неминучості” або вірі в неминуче вирішення всіх проблем і “політиці вічності”.

Останнє поняття розділяють такі автократичні лідери, як президент Росії Володимир Путін. Згідно з ним, ніщо не може бути неминучим. І за допомогою сили, хитрощів і волі можна прогнути або навіть розвернути арку історії.

Снайдер вказав на те, як Путін саме це і намагається зробити в Україні, відмовляючись прийняти неминучість об’єднання із Заходом і пішовши на низку кроків, націлених на розчленування України і організації нескінченного конфлікту.

Та Путін не може перемогти. Зусилля його і таких як він, націлені на те, щоби розвернути прогрес, не спрацюють. Але для цього все ж знадобляться більші зусилля і тих, хто на іншому боці, пише авторитетне видання.

Проблеми не вирішуються самі собою, поки ми просто за ними спостерігаємо.

Історія – це не голлівудське кіно.

Читайте також:
Трамп розкритикував європейську армію Макрона

Порошенко – в Парижі з нагоди 100-річчя закінчення війни. Путін теж там

Якщо ви знайшли помилку чи одрук, будь ласка, виділіть фрагмент тексту й натисніть Ctrl+Enter.

 

〉〉 Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні".

〉〉 Кожен прихильник "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції. Become a Patron!

Ми виправдовуємо довіру!

 

〉〉  Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter.

 

- реклама -

Не проґавте найцікавіше!

Раз на тиждень ми відправляємо дайджест з вартими уваги статтями "Новинарні".

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: