Головне – не видати себе. Так свою службу в піхоті описують військовослужбовці бригади “Буревій” Олексій “Самбіст” і Денис “Чіп”.
Найскладніше – дорога до позицій. Іти треба пішки багато кілометрів, з десятками кілограмів спорядження. Рятуючись від дронів, часом доводиться падати просто поміж тіл ліквідованих росіян.
“Коли “пташка” летить, у тебе немає часу шукати якесь укриття. Падаєш будь-куди. Так, можна й біля трупа “200-го”, який же там лежить достатньо багато часу. Це не наші, це всі – вороги. І оцей запах трупної отрути, він такий важкий… потім дуже багато часу ще його відчуваєш, навіть їсти складно. Бо воно постійно відчувається”, – зізнається Самбіст.
Це, каже, зараз вони такі веселі й усміхнені, бо наразі повернулися з позицій. А там психологічний стан зовсім не такий бадьорий.
На позиції часом доводиться сидіти місяцями. Ховатися від ворожих дронів та артилерії. Іноді навіть чути над головою кроки ворогів (бо свої там не ходять).
Самбіст і Чіп уперше зайшли на позицію разом. На війні вони настільки здружилися, що після виходу один із них не міг спати, поки не дізнався, що побратим також благополучно повернувся.
Але що найцікавіше – обоє вони вже поверталися з війни у цивільне життя. Але довго на “цивілці” не витримали – і знову пішли у військо. На фронт.
Про те, чому піхотинці повертаються на війну, про фронтовий побут піхоти, страх перед дронами, бойове братерство та життя між війною і цивілкою нацгвардійці розповіли кореспондентці “Новинарні” Надії Сухій.
Дивіться відео на каналі “Новинарні“:
Дивіться також:
“Іноді палили по 5 на день!” Як двоє бійців 110 омбр знищили з “Джавеліна” 41 одиницю техніки РФ. ВІДЕО
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
