“Не поглиблювати конфлікт, а завершити його”. Порошенко також відмивився від польського ордена Білого Орла

П’ятий президент України Петро Порошенко, слідом за Леонідом Кучмою та Віктором Ющенком, оголосив про своє рішення відмовитися від польського ордена Білого Орла, яким був нагороджений 2015 року, після того як президент Польщі Кароль Навроцький позбававив такої ж найвищої нагороди РП президента України Володимира Заленського.

Текст заяви Петра Порошенка:

“Якщо ми будемо сваритися через минуле, майбутнє виграє хтось інший. Президент України повинен нарешті це зрозуміти. Президент Польщі теж. Поки не стало запізно!”.
Це слова прем’єр-міністра Польщі Дональда Туска.

“Переможцем у війні за історію та ордени може стати лише Москва”, — думка міністра закордонних справ Польщі Радослава Сікорського. Згоден з обома, бо в десятку.

В той же час вважаю помилковим рішення Президента Польщі Кароля Навроцького і несправедливим по відношенню до народу України. Не випадково його вже привітав Медведєв. Кремль завжди аплодує всьому, що послаблює єдність між Україною та Польщею.

І у випадку Зеленського, і в моєму випадку нагороджували не глав держави, а українців, наших воїнів, які боронять Україну, Польщу і всю Європу. Тому я прийняв рішення відмовитися від ордену Білого орла. Два тижні тому я обіцяв колегам на погоджувальній раді зробити цей крок, якщо нам не вдасться переконати Президента Навроцького не робити хибне рішення. На жаль, не вдалося.

Отже, попри те, що незаконним антиконституційним рішенням української влади через санкції мене позбавлено всіх державних нагород, я ухвалив рішення відмовитися від Ордена Білого Орла. Це мій жест у відповідь на рішення Президента Польщі. Але цей крок жодним чином не адресований польському народові!

Незмінною залишається моя вдячність Польщі за підтримку України та українців у важкі часи. Незмінним залишається моя глибока переконаність у стратегічній дорогоцінності українсько-польського партнерства. Незмінними залишається моя повага до своїх колег та друзів президентів Квасьнєвського, Коморовського і Дуди, прем’єра Туска, міністра закордонних справ Сікорського і решти польських політиків, з якими ми будували і продовжимо будувати міцне партнерство, я би навіть сказав союзництво.

Ті в Польщі, хто не пережовує історичні міфи, а вивчає історію і робить висновки з її уроків, знає, шо після того як Україна втрачає незалежність, її втрачає і Польща. Але не минуле має визначати наші стосунки. Я не хочу щоб поляки редагували наші підручники і жодним чином не претендую на те, щоб ми українці корегували польські підручники, бо інакше нам пришлють спільний підручник із москви.

Але сьогодні варто поставити кілька чесних запитань.

• Хто довів українсько-польські відносини до ситуації, коли історичні суперечки знову почали домінувати над питаннями спільної безпеки?
• Хто підставив українську державу, допустивши перетворення складних сторінок історії на інструмент політичної конфронтації?
• Хто не побачив або не захотів побачити, що від цієї ескалації виграє лише одна столиця — москва?

У цій війні надзвичайно важлива логістика. Україна щодня руйнує логістику ворога в окупованому Криму, намагаючись ускладнити постачання російської армії. Натомість росія через своїх агентів впливу, через корисних ідіотів і через старі історичні рани намагається руйнувати нашу логістику на заході — там, де проходять ключові маршрути підтримки України. Для нас Жешув — це не просто польське місто. Це один із символів міжнародної солідарності з Україною.

Тому будь-яка криза між Києвом і Варшавою сьогодні — це не лише проблема дипломатії. Це питання безпеки. І саме тому її потрібно вирішувати негайно.

Сьогодні важливо не поглиблювати конфлікт, а завершити його. Я завжди згадую слова Святого Івана Павла ІІ: «Прощаємо і просимо прощення». Саме ця формула свого часу допомогла нашим народам знайти шлях до примирення і партнерства.

Тому пропоную вже з понеділка шукати рішення, які дозволять не поглибити нинішню кризу, а перетворити її на поштовх до нового етапу українсько-польського партнерства — чесного, дружнього, стратегічного. Політики можуть собі дозволити політичні жести, але дипломати мають не орденами кидатися, а долати кризу.

Вона, до речі, виходить за межі двосторонніх стосунків, бо Польща за моїх часів стала і надалі має бути нашим головним адвокатом на шляху до членства в ЄС та НАТО. І зараз головне для української дипломатії зберегти це надбання, і посилити нашу внутрішню єдність у боротьбі за амбітні зовнішні цілі. Саме у цій логіці я і ухвалював своє рішення”.

Контекст

Президент Польщі Кароль Навроцький своїм рішенням 19 червня позбавив Володимира Зеленського ордена Білого Орла — найвищої відзнаки Польщі, якою українського лідера нагородив 2023 року президент Анджей Дуда.

Для набрання чинності рішення Навроцького потребує контрасигнації ліберального прем’єр-міністра Дональда Туска.

Рішення Навроцького, котрий прийшов до влади на правоконсервативних гаслах, було ухвалене через глорифікацію в Україні ОУН-УПА, яких у Польщі вважають причетними до “геноциду поляків”, і ця риторика дедалі посилюється.

Нагадаємо, 26 травня президент Володимир Зеленський видав указ, у якому постановив надати окремому центру спеціальних операцій “Північ” Сил спеціальних операцій ЗСУ почесне найменування “імені Героїв УПА”. У документі йдеться, що метою такого рішення є “відновлення історичних традицій національного війська”.

Це не перше рішення української влади щодо найменування військових частин на честь діячів УПА. Однак саме після цього польське суспільство ще більше збурилося, і президент Польщі Кароль Навроцький виступив за те, щоб забрати в українського президента орден Білого Орла.

У промові на майже 13 хвилин Навроцький заявив, що орден Білого Орла – це не звичайна нагорода, а “символ найвищої довіри Польщі, що означає особливий зв’язок із польською державою та особливу вдячність народу”. Також він підкреслив, що це рішення не спрямовано проти українського народу і не означає зміни стратегічного напряму польської політики безпеки.

Проте, за його словами, Польща послідовно захищатиме пам’ять своїх громадян та гідність власних державних символів і “не погодиться на героїзацію тих, хто вбивав беззахисних польських цивільних осіб”. Адже, мовляв, для переважної більшості польського суспільства УПА залишається насамперед угрупованням, відповідальним за жорстокі злочини, скоєні проти польських громадян, і позиція польської держави з цього питання відома вже багато років.

Водночас слід зазначити, що орденом Білого орла нагороджений проросійський ексканцлер ФРН Герхард Шредер, а також, серед покійних, фашистський дуче Італії Беніто Мусоліні, російські імператори, які руйнували Польщу, тощо.

Після заяви Навроцького 19 червня міністр закордонних справ України Андрій Сибіга повідомив про свій намір повернути Польщі Командорський хрест із зіркою ордена “За заслуги перед Польщею.

Сибіга назвав рішення Варшави “стратегічною помилкою”, від якої, за його словами, “виграє лише Москва”, та заявив, що нинішнє загострення українсько-польських відносин є “контрпродуктивним і не потрібним ані українцям, ані полякам”.

20 червня керівник офісу президента Кирило Буданов заявив, що відмовляється від Золотого офіцерського хреста ордена “За заслуги перед Польщею”, яким його у 2025 році нагородив тодішній президент Польщі Анджей Дуда. Подібне рішення прийняв також посол у Польщі Василь Боднар.

Увечері 20 червня другий президент України Леонід Кучма та третій президент України Віктор Ющенко ухвалили рішення відмовитися від польських орденів Білого Орла, якими були нагороджені під час своїх каденцій.

Також 20 червня президент Володимир Зеленський повідомив, що відправив Навроцькому свій орден Білого Орла поштою.

Незважаючи на відмінну позицію його прибічників, увечері 20 червня про відмову від найвищого польського ордена заявив і п’ятий президент України Петро Порошенко. Він зазначив: “Два тижні тому я обіцяв колегам на погоджувальній раді зробити цей крок, якщо нам не вдасться переконати президента Навроцького не робити хибне рішення. На жаль, не вдалося”.

Читайте також:
“Постріл в ногу”: посол Чалий закликав не повертати польські ордени через рішення Навроцького щодо Зеленського