Олена Максименко, “Новинарня“
фото автора
У лютому планується друга хвиля показів фільму “Кіборги” Ахтема Сеїтаблаєва для бійців на передовій та у прифронтовій зоні.
Перші презентації стрічки на Донбасі тривали протягом тижня в січні. На кілька днів представити свою роботу фронтовикам приїздив сам режисер.
Як це виглядало і що про фільм кажуть глядачі-військові – бачила й чула журналістка “Новинарні“.
Січневі “гастролі” “Кіборгів” на Донбасі відбулися з ініціативи авторів стрічки за підтримки Генерального штабу ЗСУ (Центр морально-психологічного забезпечення) та благодійного фонду “Повернись живим”.
Фільм побачили бійці 79-ї, 80-ї і 95-ї десантно-штурмових бригад, 25-ї повітрянодесантної, 81-ї аеромобільної бригад ДШВ ЗСУ, 44-ї артилерійської та 1-ї танкової бригад ЗСУ, бійці полків Сил спецоперацій, представники штабів АТО та оперативно-тактичного угрупування “Луганськ”, а також добровольці Української добровольчої армії.
Загалом відбулося 24 покази (в середньому по чотири на день), і це менше, ніж планувалося, адже дороги Донбасу та погодні умови вносили свої корективи в графік.
Серед глядачів було чимало реальних учасників боїв за Донецький аеропорт 2014-2015 років, які могли порівняти побачене на екрані з пережитим.
За кінозали правили і бліндаж на “Зеніті”, і бункер у Щасті на легендарній ТЕС, і казарми, і будинки культури, і кінотеатри та інші цивільні й військові приміщення у Краматорську, Лисичанську, Костянтинівці, Авдіївці, Великій Новосілці тощо.
Зали у Слов’янську та Станиці Луганській містили сліди бойових дій – колоритні дірки у стелях.
В одному з ремонтних ангарів бійці дивилися “Кіборгів” стоячи, при температурі -5 градусів – і за майже дві години перегляду ніхто не вийшов. Це, певно, найкраще свідчення успіху.
Фільм також показали у військовому шпиталі в Часовому Яру.
Проектор, екран, колонка та флешка з файлом – такий “портативний кінозал” можна було оперативно розгорнути за будь-яких польових умов.
У деяких таких “кінозалах” збиралося до десятка глядачів, в інших – і по дві сотні.
Читайте також:
Сценарист “Кіборгів” розповіла, що увійде в чотирисерійну телеверсію
Реакція глядачів у камуфляжі була різною. Траплялися і критика, і несприйняття – проте однозначно такі критики були в меншості.
Були сльози, сміх, матюки в бік “мінських домовленостей”, подяки режисерові.
Кілька разів правдами і неправдами спритні бійці намагалися вициганити флешку, аби скопіювати фільм “для пацанів, що на виїзді”. Але ми, попереджені, стоїчно оберігали авторське право творців “Кіборгів”.
Часом бійцям просто бракувало слів, і вони не коментували, але глибоке враження від стрічки читалося по лицях.
Цікаво було дослухатися до реплік під час перегляду: “Сука, другого плєнного веде, і не доводить!” – це на адресу Мажора; “Танчик наш красава!”; “Гранати так не вибухають!”
Кадр із фільму
Підполковник Євген Межевікін “Адам”,
заступник командира 1-ї танкової бригад, один із консультантів фільму, учасник боїв за ДАП, Герой України:
Фото: ФБ Фонд Повернись живим
– Фільм хороший, мені сподобався. Але в режисерів своя задумка. Тобто, чого він (режисер) хоче добитися від глядача? Я, припустимо, не кровожерливий, але я би хотів, щоб там було більше епізодів із діями захисників аеропорту. Бойових дій було показано дуже мало. Але сама ідея була не показати бойові дії, а показати життя. Як Ахтем правильно сказав, що під час війни тут зароджується мир. І показати думки людей. Тобто фільм дуже хороший, але деякі моменти я би поміняв.
Бійці 79-ї десантно-штурмової бригади ДШВ ЗСУ:
– Я не оцінював цей фільм особисто для себе з точки зору “сподобалось – не сподобалось”, “реалістично – не реалістично”. Я його оцінював з емоційної точки зору. Дещо згадалося, дехто згадався. Спасибі вам велике – від нашого підрозділу”.
– Дякую за фільм! Для мене не знаю, деякі моменти просто… тако, аж мурахи… Хоча в самому аеропорті ми не були, ми артилерія, були трохи далі, але якісь моменти запам’яталися: “…метрів на 50… Майк, давай!..” Так що дякую режисерові! (Майк – реальний позивний комбата, що брав участь у подіях – “Н”).
– Основне – хочу подякувати вам за те, що привезли цей фільм і показали нам. Фільм мені особисто нагадав минуле…
Бійці УДА:
– Це фільм для людей, але не для військових.
Отець Олександр,
капелан 25-ї повітрянодесантної бригади:
Фото: ФБ Фонд Повернись живим
– Дочка плакала, дивлячись фільм. Як якісна пропаганда, цей фільм вдався… По-перше, всі були значною мірою російськомовні. Тут я розумію всі ці моменти, патріотичне виховання. Це ігровий фільм, за великим рахунком. І в цьому сенсі фільм хороший.
Я не був в ДАПі, скажімо, але спілкувався з людьми, щось по-своєму переживав. “Не лягло”. Але фільм має бути. Він хороший. Але питання – для якої аудиторії?.. Оскільки у мене такий науковий склад розуму, я “копаю” глибоко, як казав Станіславський, “не вірю!”
Військовослужбовець Діма, 95-та аеромобільна бригада:
– Мені дуже сподобався фільм. Вважаю, що на даний момент в українській кіноіндустрії це один із найкращих фільмів. Те, що зробили наші режисери, акторська група – дуже класно, влучно. І люди, яким це близько, вони розуміють це.
Може, там є якісь неточності, але це може бути у кожній стрічці.
Але загалом фільм дуже дуже влучний. Найприкольніший момент – це про “Порш Каєн”, який не забули підкреслити, він там був, і був саме таким! Його так ніхто і не ризикнув чіпати – ні сепари, ні наші бійці.
Полковник Євген Мойсюк, 81-ша аеромобільна бригада:
– Хотів би подякувати режисеру фільму – потужний фільм, воно десь там “шкребе”.
Я радий, що в державі у нас такі фільми такого рівня випускаються. Це по-справжньому високий рівень творчості, який відповідає дійсності. Дійсно, така багатомовна, різна складова різних людей з різними мотиваціями, вона дійсно відображає те, що відбувалося.
Читайте також:
“Кіборги”: найсильніше українське кіно часів Незалежності.
ВІДГУК “НОВИНАРНІ”
Тайсон, військовослужбовець ССО, “кіборг”:
Фото: ФБ Фонд Повернись живим
– Мені у фільмі сподобалося, що передано різні емоції, і що зібрався дійсно різний колектив, і люди дійсно з різними абсолютно думками, і от якось знаходили спільну мову – сама атмосфера сподобалася!
Ну, бої, звісно, знято дещо в кіношному стилі, в жанрі бойовика, все було не зовсім так. Але я розумію, чому. Бо якщо зняти це так, як було, вийде не так ефектно.
А так загалом фільм сподобався, передано атмосферу. Я зауважив окремі моменти, які насправді були в ДАПі. Навіть з тим холодильником – дійсно, було таке. Стояв такий холодильничок, і всі, коли заїжджали, питали, де взяти ті чи інші продукти. І всіх посилали в той холодильник – подивіться! “Бойове хрещення” було (при вигляді мертвих сепарів у холодильнику – “Н”).
Найголовніше, що повинні зніматися такі фільми, їх мають показувати. Щоб люди, яких це не зачепило, у кого не воював ніхто з родичів і близьких – щоб вони розуміли, що відбувається. Може, подивившись цей фільм, вони якось по-іншому почнуть ставитися до цього.
Позивний “Борода”,
старший сержант 25-ї повітрянодесантної бригади, учасник боїв за ДАП.
Як і один з героїв картини, він був вивезений з аеропорту з серцевим нападом, але, на відміну від Марса, згодом повернувся в термінал.
Відомий також тим, що разом із побратимами під обстрілами повісив український прапор на новому терміналі після публічної заяви бойовиків про те, що ті його “контролюють”.
Борода. Фото: ФБ Фонд Повернись живим
“Про фільм… як вам сказати… Це те, що потрібно людям побачити. Може, навіть дещо більше показали! – зазначає Борода. – Для молоді це повчальний фільм, в тому плані, хто такі військові, як це – бути військовим, легко, не легко, що таке своя країна, що таке обов’язки, братерство… В цьому фільмі все є”.
“Чесно сказати, мені трошки важко було дивитися цей фільм. Брехати не буду, в районі 30-40 людей своїх там втратили…” – додає десантник.
“Фільми такі потрібні, люди повинні знати… Але, мабуть, не все можна показувати. Зрозумійте правильно: батьки загиблих, коли дивляться цей фільм – їм, мабуть, больніше, ніж мені. Звісно, є гордість, що хлопці там були, що захищали свою державу, що не просто так полягли… Але це боляче”, – з гіркотою каже Борода.
Він наголошує на важливій виховній місії картини: “З кожним роком нові покоління дітей, що підросли, будуть дивитися цей фільм, для них це буде звичайна історія. Давайте не забувати: Донецький аеропорт був, це, звісно, жахливо, але війна не закінчилася. Ніхто не знає, що в нас ще далі буде.
Там ми здобули бойовий досвід… Серед молодих [бійців] – тих, які вперше чи навіть вдруге тут (у зоні АТО), але не були в реальних бойових діях, цей фільм треба показувати – що хлопці вистояли, не вистояв бетон!”
“Багато є «кіборгів», які пройшли через Донецький аеропорт, служать далі, це живий доказ того, що ми є – нормальні адекватні військові, які працюють далі. Ми не падаємо духом!
І, на честь загиблих товаришів, для мене дороги назад просто немає. Як би там не було. Треба тримати оборону. Ми живемо на вірі. І ми живемо на спогадах”, – ділиться старший сержант Борода.
– Я одразу сказав, що це художній фільм, і деякі речі можуть видатися вам невідповідними дійсності…
Ви, напевно, помітили, що та доволі широка географія питань, яка звучить всередині фільму, – це ж питання, які ми ставимо одне одному, у “Фейсбуці” воюємо одне з одним про все – про мову, про конфлікт поколінь, про те, в якій країні ми живемо.
Серпень. Кадр із фільму
Насправді, я далеко не з усім згоден, про що каже Серпень. Я далеко не з усім згоден, про що говорить Мажор. Але цей комплекс питань ми вирішили винести на екран, тому що, напевно, коли з екрану звучать ці непрості, болючі питання, вони набувають нової актуалізації, нового емоційного забарвлення. Не говорити про це я не можу.
Хвала Всевишньому, я останні роки знімаю тільки про те, про що не знімати не можу. Я не знімаю того, чого я не хочу.
Знаєте, чому я радію?.. Ми фільм знімали, і 50% фінансування – це Держкіно України. Ми би його ніколи не зняли без допомоги Генштабу, без допомоги Віктора Миколайовича Муженка, без допомоги 1-ї окремої танкової бригади, та взагалі просто без небайдужих людей, і водночас державних чиновників, того ж В’ячеслава Анатолійовича Кириленка.
Зйомки “Кіборгів” на Чернігівському аеродромі. Весна 2017
Ви ж розумієте: важка військова техніка, захисні документи тощо… І Віктор Миколайович Муженко, і голова Держкіно [Пилип Іллєнко], і віце-прем’єр [Кириленко], навіть президент вперше побачили наш фільм 6 грудня в залі. Ніхто жодного разу мені не сказав: “А як ти знімаєш? А ну дай-но сюди, ми поправимо!” Ви ж чуєте – у фільмі звучать доволі гострі речі!
Для мене особисто це показник того, що є зміни. А їх досить багато.
Так, не все відбувається швидко. Так, дуже боляче за те, що ми сьогодні не живемо настільки краще, щоб це можна було дійсно відчути. Але особисто я переконаний, що зміни відбуваються.
Напевно, ми тим і відрізняємося, що ми, принаймні, даємо змогу висловитися. Це завдяки вам. Тому що я абсолютно переконаний в тому, що тільки сильні люди, впевнені у своїй правоті і силі, можуть дати можливість висловитися.
А ось ті, хто насправді не настільки у собі впевнений, вони не хочуть нічого чути. Вони не хочуть чути ніякої іншої думки.
Тому зараз у Криму – про Крим я знаю значно більше, тому що щодня списуюся, моніторю ситуацію, – Володимиру Балуху, українському патріоту, дали три роки і сім місяців колонії. Лише за одну річ: за те, що на його домі висів прапор України.
Більше сотні дітей кримських татар зараз залишилися без батьків, тому що їхніх батьків посадили в СІЗО і в’язниці лише за одну річ: 24 лютого 2014 року вони вийшли з прапорами України і кримських татар до Верховної Ради Криму.
Тобто [окупанти] їх засудили за те, що вони вийшли у своїй країні із прапором своєї країни на центральну площу міста! Скоїли злочин!
Я тут, а весь мій рід, тисячі людей – в Криму. Я пишаюся своїми!
Звісно, як кожна нормальна людина, що переживає за своїх близьких, я пропонував їм переїхати сюди, на материкову Україну, хотів допомогти їм, і жоден не погодився! Мої батько і мати сказали, що ми не для того поверталися в Крим, нехай вони їдуть звідси.
Російська імперія понад сто років намагалася нас знищити. Адже це не перша депортація була в 1944-му році! Російської імперії немає – а ми є!
Протягом 70 років існування радянської влади кримських татар не було навіть у списках народів, що проживають на території СРСР! Але Радянського Союзу немає – а ми є.
І цих (російських окупантів) також не буде. А ми будемо.
Нас можна знищити. Перемогти – ні. Ми надто великий досвід маємо виживання.
Мої брати, кримські татари, воюють тут (в зоні АТО) – хтось у добровольчих батальйонах, хтось – кадровий військовий.
Іноді мені дуже гірко чути, ніби серед кримських татар немає чоловіків, котрі воюють за незалежність України. Я намагаюся довести одну просту річ: він тут не може показати своє обличчя. Тому що його мама, його діти, всі там! Я знаю особисто тих, хто служить!
Ми зараз думаємо про пересувний кінотеатр, і, може, ми продовжимо таку роботу.
Щоб ви розуміли, 60% потенційних глядачів в Україні не мають можливості подивитися кіно в кінотеатрах, просто тому, що немає кінотеатрів! В Україні на сьогодні приблизно 500 екранів, а потрібно щонайменше втричі більше!
Зараз доволі багато запитів на покази “Кіборгів” із Канади, із Польщі, з Прибалтики.
Читайте також:
Підсумки кінопрокату: “Кіборги” обігнали “Дзідзя” за касовими зборами
Зрозумійте, не викладати фільм в інтернет – це не моя примха. Як тільки фільм з’явиться в інтернеті, жоден міжнародний прокатчик не візьме його! Відповідно, у мене не буде можливості розповісти про історію сучасної України через фільм “Кіборги” в Канаді, в Польщі, в Прибалтиці.
А тільки в Канаді 200 тисяч потенційних глядачів, там величезна діаспора! І серед них є, наприклад, Христя Фріланд, міністр закордонних справ Канади.
Ви ж розумієте, який може бути фідбек і яка може бути віддача інформаційна, якщо на прем’єру фільму в Канаді прийде, наприклад, Уейн Гретцьки (славетний хокеїст і хокейний менеджер українського походження – “Н”), котрий етнічний українець! Або прийде міністр закордонних справ Канади.
Я два роки тому показував фільм “Хайтарму” в Гаазі, де були присутні 20 послів, в тому числі, посол США, верховний комісар ОБСЄ у справах людини. Ми показували 17 травня. А 18 травня посол США і верховний комісар із прав людини полетіли до Києва, щоб взяти участь у мітингу на підтримку кримських татар.
Я не стверджую, що фільм може поміняти людині світогляд. Але якщо людина емоційно заряджається, то вона готова робити крок далі.
У нас є англійські субтитри для “Кіборгів”, вони більш детальні. У них пояснюється, що в якому році відбулося. Ми підкреслюємо, що, скажімо, Субота, Гід говорять російською.
…Один боєць сказав мені фразу, з якою я живу уже майже два роки: “Ти знаєш, я все розумію. Мені також багато що болить. Але я щодня встаю, і чищу свій автомат”. От я волію щодня вставати і чистити свій автомат.
Повірте, я маю можливість і матеріальну, і професійну, завтра зібрати валізи та поїхати працювати за кордоном. Але я себе бачу тут, я хочу, щоб мої діти жили тут. У мене немає іншої батьківщини, ніж ця.
Це не пусті слова. Мій батько 10 років сидів у одиночній камері за те, щоб повернутися в Крим.
Я волію щось робити. Не розуміють в Нідерландах з першого разу? Значить, я їм 10 фільмів покажу! Не розуміють в Польщі з 20-го? Значить, ми їм повеземо 30!..
Повірте мені, врешті-решт вони зрозуміють.
І повірте мені, в тих самих Нідерландах прекрасна і дуже потужна українська громада! Котра збирає щомісяця по 100, по 200 тисяч євро допомоги, і пересилає сюди! Віра Зван – так звати одну з очільниць. І коли наша українська громада в змозі зробити так, щоб на фільм приходили 20 послів, це багато про що говорить!
І тому в Гаазі його варто показувати! Тому що саме в Гаазі згодом буде суд над персонажем!
Читайте також:
Вийшов офіційний трейлер фільму “Кіборги”,
який Сеїтаблаєв присвятив Окуєвій. ВІДЕО
…За 23 роки до другого Майдану мало було зроблено для того, аби ми якомога більше одне про одного знали. Обов’язково продукувалися страхи, що в Криму живуть якісь татари, котрі хочуть відпиляти Крим і “уплисти” в Туреччину, що на Донбасі суцільний маргіналітет, що на заході України якісь невідомі бандерівці… А Вакарчука слухали всюди: і в Криму повні стадіони були, і в Росії повні стадіони він збирав!
Культура, і кіно в тому числі – це інструментарій, котрий допомагає зшивати.
Розповідати про те, що ми можемо бути різними в нюансах.
Ми можемо навіть іноді говорити різними мовами. Але в найголовнішому ми єдині.
Я вважаю, що це мій автомат. От я волію його щодня чистити.
Ахтем Сеітаблаєв із військовими в зоні АТО під час показів “Кіборгів”
фотогалерея >>>
Читайте також:
Російський журналіст Лойко спробував вибачитися за скандал
з приводу “плагіату” “Кіборгів”. Невдало
“Кіборги” побили рекорд касових зборів для українських фільмів
〉〉 Хочете читати більше цікавих статей і новин про Україну, що воює?
Підписуйтесь на “Новинарню” в соцмережах:
Telegram, Facebook, Twitter
〉〉 Найкращий лайк –
переказ 50 грн. для гонорарів авторам “Новинарні“.
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
