93% без Друзя: ветерани та психологи – про загрозу ПТСР начистоту

Учасники дискусії в УКМЦ

автор: Ольга Гордійчук
фото автора

Слова психіатра з Міноборони Олега Друзя про те, що ветерани АТО становлять загрозу для суспільства (в інтерпретації соцмереж – 93% ветеранів) були сприйняті АТОвцями як плювок у їхній бік.

Першою спробою висловити обурення був мем у соцмережах “1 з 93%”. 

Користувачі соцмереж намалювали фотожаби, кравці вже й настрочили відповідних шевронів:

<
>

А 22 вересня експерти – фахівці-психологи, ветерани, військові – зібралися з цього приводу в Українському кризовому медіацентрі та обговорили проблему психологічної реабілітації учасників війни.

Модерували зустріч ветеран Масі Найєм та екс-речник МОУ Оксана Гаврилюк.

Позиція клінік

Євгенія Гриневич

На зустріч прийшла також Євгенія Гриневич – співробітниця клініки психіатрії НВМКЦ “Головний військовий клінічний госпіталь”, де працює Олег Друзь, наразі відсторонений наказом міністра оборони. Вона спробувала виправдати колишнього керівника і пояснила, звідки взялася цифра 93%.

За словами пані Євгенії, вони проаналізували статистику розповсюдження ПТСР (посттравматичного стресового розладу) після війни в Афганістані, Іраку, Ізраїлі та з’ясували, що 93% іноземних військових приховують ознаки ПТСР і не звертаються до фахівців. Цим головний психіатр Міноборони під час виступу на “круглому столі” у Верховній Раді й намагався пояснити актуальність проблеми.

Відповідно до тієї ж інфографіки, певні ознаки ПТСР мають 20% учасників бойових дій.

Скайпом до зустрічі приєднався завідувач кафедри психосоматичної медицини та психотерапії Національного медуніверситету ім. Богомольця, професор, доктор медичних наук Олег Чабан. Він проводив американський психологічний тест для військовослужбовців, щоб зрозуміти, чи не формується у воїнів психічний розлад.

“Ми виявили, що наші результати не відрізняються від Ізраїлю чи Америки. 20% військових мають симптоми, які, якщо не буде подальшої амортизації, можуть привести до ПТСР”, – сказав професор Чабан.

Він наголосив, що це не означає, що 20% ветеранів точно матимуть розлад – а тільки те, що у військових є певні симптоми. Тому дуже важливо, як суспільство сприйме бійця на мирній території, чи зіштовхнеться він з бюрократією тощо.

Як працюють психологи у військах

Проблема українського суспільства – це те, що візити до психолога не є загальноприйнятою практикою, визнали учасники дискусії. І бійці, ветерани вважають, що таким чином вони проявлять свою слабкість.
Також багато хто з них не довіряє психологу, адже той не пережив схожий досвід та не може його зрозуміти. І якщо є вибір, звернутися до психолога чи капелана, зазвичай бійці надають перевагу другому варіанту.

Сергій Грилюк

Представник Генерального штабу, начальник управління психологічного забезпечення ЗСУ Сергій Грилюк розповів, що у кожному батальйоні Збройних сил тепер є посада психолога.
Більше того, Генштаб відправляє у військову бригаду психологів, які протягом двох-трьох тижнів оцінюють стан воїнів і надають першу психологічну допомогу.

Читайте також:
Головний психолог ЗСУ Грилюк: Бачимо тенденцію до зменшення
числа самогубств  в армії, це наслідок тренінгів

Військовий психолог Ольга Швець додала, що в ЗСУ працюють також з капеланами і провозять курси першої психологічної допомоги. Вона розповіла, що психологи їздять в зону АТО до певної бригади, працюють там із бійцями, але особливу увагу приділяють штатному психологу в тій бригаді чи батальйоні.

“Адже ми поїдемо, а йому (психологу) треба і далі працювати з бійцями та розуміти їх”, – каже пані Ольга.

Як розповіла психолог Наталія Мельник, наразі в ЗСУ є шість військових психологів, які ще з 2014 року мають досвід роботи з бійцями. Саме вони навчають тих, хто працює безпосередньо з військовими в зоні АТО.

Немає єдиної стратегії адаптації

Важливо розуміти, що досвід воєнних дій кожен переживає по-різному, наголошували учасники дискусії. Бо є люди, які після повернення з війни не змінилися, є ті, котрі самостійно адаптуються до мирного життя через деякий час. І є такі, кому має допомогти психолог або психіатр.

Андрій Козінчук

Щоб не було згубних наслідків, потрібна велика системна робота з учасниками бойових дій, наголошує ветеран АТО і психолог, голова ГО “Побратими” Андрій Козінчук. А такої роботи поки не видно.

“Відпочинок у санаторії та електрофорез не допомагає бійцям адаптуватися”, – стверджує пан Андрій. Він організатор реабілітаційної програми “Рівний рівному”, яка спрямована на те, щоб військові допомагали один одному адаптовуватися після війни.

Громадський активіст зазначає, хоча програма дуже ефективна, її учасниками в проекті Козінчука стали тільки 75 військових, а це дуже мало порівняно з усіма, що повертаються із зони воєнних дій і потребують адаптації.

Тетяна Рожкова, кризовий психолог, висловила іншу думку: “Мені здається, що в нас у кожного своя системність, і в кожного міністерства. Кожен тягне на себе ковдру і каже, що краще знає, як правильно реабілітовувати [ветеранів АТО]”.

Разом з цим, психологи вважають, що державні органи провалюють всі етапи інформування суспільства щодо цієї проблеми. Навіть якщо у них є хороша програма реабілітації, майже ніхто про це не знає. Середньостатистичний військовий не знає, що робити, якщо помічає труднощі в адаптації.

Незабаром військовослужбовці зможуть стати учасниками проекту психологічної реабілітації на навчальній базі зимових видів спорту управління спорту Міноборони “Тисовець”. Але для тих, хто вже в запасі, все інакше.

Після звільнення з лав ЗСУ ветерани лишаються наодинці зі всіма наслідками бойових дій. Генштаб перестає ними опікуватися і передає їхні відомості до Мінсоцполітики. Як визнають причетні, в Мінсоці ніхто не інформує ветеранів, куди ті можуть поїхати на реабілітацію.

Треба формувати правильний образ ветерана

Андрій Козінчук також зазначив, що немає критерію, який визначає, що таке правильно адаптований ветеран. Державні органи можуть у листі гарно розписати, що вони роблять для адаптації, але результату немає.

Він окреслив ще одну проблему: суспільство має два протилежних образи ветерана.

Частина бачить у них героїв і сподіваються, що “ветеран прийде, порядок наведе”. А інша частина уявляє колишнього комбатанта як загрозу, проблему, “аватара” і ставиться насторожено.

Козінчук наголосив, що потрібно формувати образ ветерана в суспільстві. Адже ветеран – це людина зі своїми недоліками, але його енергія має використовуватись конструктивно, а не проти себе.

* * *

Що робити з артикульованою “проблемою 93%”?

Присутні на зустрічі ветерани АТО підсумували: було б корисно запустити декілька соціальних роликів для ветеранів із чітким переліком симптомів та інструкцією, що робити, куди звертатися.
Адже, якщо на рівні держави чи громадських об’єднань вже є відповідні напрацювання й адреси, то про це треба повідомляти, і надалі поступово знімати ментальний бар’єр між психологом і військовим.

Інший аспект – бюрократія. Вона виснажує та нервує бійців, які справді хочуть відпочити. Варто спростити процедуру отримання довідок і направлень.

І наостанок – суспільство має зняти ярлики та не виокремлювати ветеранів з-поміж звичайних людей.

Читайте також:
Війна за ветерана. Як суспільство й держава борються
за психологічну адаптацію учасників АТО

Реабілітовані державою. Держслужба ветеранів і Генштаб прозвітували
про психологічну роботу з АТОвцями

“Мем 93%”. Що психолог розуміє про людину, яка говорить, що воювала

полковник Олег Друзь. Фото: Громадське

Як писала “Новинарня“, напередодні в українських соцмережах виник мем “1 із 93%” – учасники АТО обурилися виступом начальника клініки психіатрії Головного військово-медичного госпіталю, головного психіатра Міноборони Олександра Друзя в Комітеті Верховної Ради з питань охорони здоров’я.

Одну із його заяв інтерпретували так, що 93% ветеранів АТО мають психічні проблеми й становлять загрозу для суспільства.

Водночас, як випливає з відео, поширеного прес-службою ВР, під час “круглого столу” Олег Друзь сказав: “Як свідчить міжнародний досвід, учасники бойових дій після повернення до мирного життя можуть стати загрозою як для власних сімей, так і для всього суспільства.
За статистикою, 98% з них потребують кваліфікованої підтримки та допомоги внаслідок дії бойових стрес-факторів. Розлади бійців характеризуються високим рівнем конфліктності, підвищеною агресією, низькою працездатністю, загостренням та розвитком хронічних захворювань, алкоголізмом, наркоманією, асоціальною поведінкою, підвищенням рівня суїцидів, скороченням тривалості життя”.

Крім того, обурення соцмереж викликав той факт, що у травні полковник Друзь був затриманий із 52 тис. хабара, і суд у його справі гальмується.

 

Facebook коментарі

   

підтримати новинарню 2

Залишити відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *