“Радикалізм, доданий до політичного популізму – ось що може нас згубити цієї осені”

 

Олексій Панич
доктор філософських наук, професор, перекладач, блогер, провідний науковий працівник НВО “Дух і літера”

“АДЖЕ У НАС ВІЙНА” (FB)

Я не знаю, наскільки висока ймовірність того, що восени Росія піде в наступ на Донбасі. Це хай військові скажуть.

Але я знаю, що наша головна небезпека на осінь – перетворитися на країну, де кожен воює з кожним, а якщо сьогодні не воює, то завтра може оголосити війну будь-кому зі “своїх”.

Ніщо так не потішить нашого спільного ворога, як картина української анархії.
Ну то й не треба його тішити!

Коли один добробат публічно звинувачує керівництво армії в державній зраді, а один шанований мною волонтер прямо пише міністру оборони воюючої країни – “я б з Вами у розвідку не пішов”, мені хочеться сказати одне: люди, схаменіться! Так країну не творять, так творять традиційну українську “руїну” – за приписами хоч сімнадцятого, хоч двадцятого століття.

Хтось із нас, можливо, і сам не помічає, як виснажлива війна з ворогом оволодіває мізками настільки, що автоматично перекидається на таку саму війну зі своїми.
А хтось, здається, свідомо підігріває цю ворожнечу всередині суспільства – чи то в інтересах Кремля, чи то у власних внутрішньополітичних інтересах (наприклад, зірвати восени країну в дострокові вибори).

Тому мій заклик і моє прохання – стережіться радикалів і женіть від себе радикальні думки.

Радикалізм, доданий до політичного популізму – ось що може нас згубити цієї осені.

І якщо деякий популярний блогер старанно підливає олії у вогонь незгоди, доводячи її до чергової гучної “зради” і повного розриву зі вчорашнім кумиром (так, це я про Полторака) – подумайте, чи справді він патріот, або ж лише грає на нашому патріотизмі, маючи на меті щось зовсім інше.

Серце має бути гарячим, а от розум напрочуд холодним.
Біда, якщо навпаки.

* * *

P.S. “Шанований мною волонтер”, якого я згадав у дописі, на прощання в приваті мене обматюкав, назвав “сепаром” (?!) і забанив.
Що зайвий раз підтвердило актуальність мого застереження. Ходимо зачарованим колом української історії…

Читайте також:
Про реформи без популізму. Книжка Андерса Аслунда
“Україна: що пішло не так і як це виправити”

Facebook Comments

підтримати новинарню 2

Залишити відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *