автор: Надія Баловсяк
“Для мене особисто все що, походить з Росії, має підпадати під презумпцію загрози” — саме так відповів на прохання “Новинарні” прокоментувати проблеми платформи Telegram Ігор Розкладай, експерт з медійного права та модерації контенту в соціальних мережах Центру демократії та верховенства права (ЦЕДЕМ). Категоричність спікера демонструє одну зі сторін дискусії, яка триває в Україні навколо платформи Telegram.
Українці й раніше користувалися Telegram, а з початком “великої” війни саме цей сервіс став основним джерелом інформації для багатьох наших співвітчизників. Багато хто з них використовує цю платформу і як месенджер. Ситуація, що склалась навколо Telegram, викликала пильний інтерес до платформи і з боку спецслужб, і фахівців з безпеки та експертів з права.
Запропонований у березні законопроєкт про регулювання цифрових платформ (який, в першу чергу, спрямований саме на Telegram) став першою спробою України якщо не врегулювати використання цього сервісу, то принаймні обмежити його використання офіційними інституціями.
З одного боку, пересічні українці масово користуються продуктом, за яким стирчать вуха російського походження (попри всі спроби засновника проєкту Павла Дурова дистанціюватися від країни-терориста). І користуються, в тому числі, для читання новин, причому серед найпопулярніших в українських користувачів ТГ-каналів є відверто проросійські або анонімні.
З іншого боку, експерти говорять про небезпеку цього інструменту та рекомендують не користуватися цим додатком.
Суспільна дискусія навколо Telegram-залежності в Україні триває, й “Новинарня” пропонує долучитися до неї. Ми разом з експертами намагалися розібратися, чи дійсно Telegram такий страшний та небезпечний, як про нього часто говорять? Чи все ж розмови про ризики цього інструменту перебільшені і для пересічного користувача немає нічого страшного в існуванні на його гаджеті додатку Telegram та читанні новин на цій платформі?
Telegram створив російський бізнесмен Павло Дуров у 2013 році. За його ж словами, ця ідея виникла тоді, коли до нього прийшли російські спецслужби, а Павло зрозумів, що не має безпечного способу комунікації з братом Миколою (який теж, до речі, працює в команді Telegram).
Засновник “Телеграму” Павєл Дуров під час інтерв’ю американському проросійському пропагандисту Такеру Карлсону. Скріншот з відео
Спочатку “Телеграм” створювався як месенджер. Проте за два роки у додатках Telegram з’явилися канали. Це функція, яка дозволяє поширювати повідомлення на групу користувачів – тобто, умовно кажучи, інструмент, за допомогою якого кожен охочий може створити свій блог на платформі й публікувати в ньому контент.
Спочатку сервіс був популярний у Росії, Україні та Білорусі, а з часом ним стали користуватися юзери й з інших країн світу. На початок 2024 року аудиторія проєкту перевищила позначку у 800 мільйонів користувачів.
За даними Statista, найбільше користувачів Telegram налічується в Індії. Друге місце в цьому рейтингу займає Росія, а Україна – сьоме з показником в 11 млн юзерів.
За даними сервісу Telemetrio, Україна займає шосте місце у світі по аудиторії Telegram із кількістю в 13 млн користувачів.
Наразі складно оцінити, яка частка українців використовує Telegram для читання новин, а хто послуговується платформою лише як месенджером. Останнє дослідження особливостей медіаспосживання українців містить два дуже промовистих показники: 76% українців споживають новини через соцмережі, а головним джерелом новин для наших співвітчизників є Telegram-канали – про це розповіли 72% респондентів (і це на 12% більше, аніж у 2022 році).
Читайте також:
Аналітикам ЦРУ заборонили користуватися Telegram, – ЗМІ
Якщо до повномасштабного вторгнення дискусії про надійність цього месенджера тривали, тим більше, що маркетингові зусилля пана Дурова часто експлуатували ідею безпеки Telegram, то з початком війни ці обговорення в Україні поступово зійшли нанівець. Принаймні, зменшилися після доволі категоричної заяви начальника Головного управління розвідки Міноборони Кирила Буданова.
Аналіз надійності сучасних месенджерів, який пропонують експерти правозахисної організації EFF або автори ресурсу Secure Messaging Apps Comparison, дає змогу побачити, що у Telegram далеко не все гаразд із критеріями, яким повинен відповідати захищений месенджер.
До прикладу, Telegram, на відміну від його конкурентів, не використовує наскрізне шифрування за замовчуванням. Воно присутнє лише у спеціально створених секретних чатах — Secret Chat. Це означає, що переписка користувачів зовсім не прихована від чужих очей – в неї можуть втрутитись та прочитати треті сторони.
Так само проблеми є й зі зберіганням повідомлень на серверах – захищений месенджер не зберігає переписку користувача. Що стосується Telegram, то будь-який користувач знає, що встановлення додатку на новому пристрої приведе до того, що всі старі діалоги “підтягнуться” на його гаджет.
У Telegram воліють обходити обговорення безпеки месенджера, повторюючи наратив про його безпечність. Проте є багато емпіричних даних, які говорять про те, що листування в Telegram можуть читати російські спецслужби – про це розповідають журналіст Wired, а також українці, які бачили, як окупанти відновлювали нібито стерті переписки в Telegram на їхніх гаджетах.
Артем Михайлов, директор з корпоративних рішень компанії ISSP, що займається кібербезпекою, пояснив для нас кібербезпекові загрози Telegram:
“По-перше, Telegram є приватною компанією, яка у власності двох громадян Російської Федерації — Павла та Ніколая Дурових. Це означає, що компанія не підзвітна стосовно обробки даних і політик їх передачі третім сторонам.
По-друге, Telegram – це пропрієтарний додаток, тобто його вихідний код не відкритий публічно. А це означає, що кіберспільнота не може підтвердити чи спростувати заяви про те, що зміст повідомлень дійсно шифрується і не передається третім сторонам.
Загалом, анонімність, можливості збору даних та поширення контенту в месенджерах і соцмережах створюють підґрунття для кібератак та інформаційних загроз. Загальна порада — не користуватися (або звести до мінімуму) додатками, у яких є сумнівна репутація щодо обробки ваших даних. І, безумовно, користуватися значно більш довіреними мессенджерами, такими як Signal або Threema для обміну конфіденційною інформацією”.
Артем Михайлов. Фото: ФБ
Павло Дуров всіляко намагається відгородитися від Росії – після продажу “ВКонтакте” він емігрував з цієї країни. Проте історія взаємовідносин країни-окупанта і очільника Telegram заслуговує окремої уваги.
У 2017-2018 роках після ухвалення низки законів, що обмежували свободу російського інтернету, онлайн-сервіси були змушені виконати певні вимоги, щоб працювати в Росії. Серед них – передача спецслужбам ключів шифрування.
Після звернення ФСБ до адміністрації сервісу з вимогою “розшифрувати” повідомлення користувачів Telegram відмовився це робити. Дуров пообіцяв, що його компанія не дасть спецслужбам можливості читати повідомлення своїх юзерів.
Зрештою після тривалих суперечок російський телеком-регулятор Роскомнадзор ухвалив постанову про блокування Telegram на території РФ. Але спроби це реалізувати були не особливо успішними – тоді жертвами обмежень стало багато інших онлайн-сервісів, а Telegram продовжував працювати, хоч і повільніше.
У квітні 2020 року депутати російської Держдуми внесли законопроєкт про припинення блокувань Telegram. Тоді про причини того, чому російська влада змінила гнів на милість, так і не повідомлялося. Проте вже після повномасштабного вторгнення декілька російських чиновників зізналися, що Дуров знайшов компроміс із ФСБ. Схожа заява з’явилась і у 2024 році.
Інша проблема, яка стосується Telegram – це його монетизація, точніше, повна її відсутність до грудня 2021 року. Компанія була вимушена шукати гроші, намагалась проводити для цього ICO (Initial coin offering — форма залучення інвестицій у нові технологічні проєкти та стартапи через криптовалюти), яке було призупинене американським регулятором.
Тож на початку 2021 року компанія залучила кошти від російського фонду прямих інвестицій. Зараз Telegram готується до первинного публічного розміщення акцій (IPO, Initial Public Offering). Підготовчий процес вимагатиме від Telegram назвати всіх своїх інвесторів та розкрити структуру власності. Можливо, тоді ми більше дізнаємося, хто ж 8 років платив за розвиток цього продукту.
В Україні суспільна дискусія навколо Telegram вилилась у кілька журналістських розслідувань. До прикладу, видання Vector намагалося (без особливого успіху) знайти співробітників компанії, а “Економічна правда” шукала, хто ж фінансує Telegram.
Висновок, який можна зробити після вивчення обох матеріалів, говорить про те, що
Telegram воліє приховувати свою діяльність, співробітників, фінансування та багато інших речей.
Зручний і швидкий спосіб отримання новин без алгоритмів та реклами – саме ці дві характеристики сприяли популярності Telegram як платформи поширення контенту. В Україні спецслужби давно звертали увагу на існування на цій платформі каналів, які поширювали пропагандистські наративи. І навіть у 2021 році хвалилися викриттям агентурної мережі цих каналів.
Проте, на жаль, на початок війни більшість із цих каналів продовжували працювати на українську аудиторію.
Загалом Telegram став ідеальним майданчиком, на якому було побудовано медіамережу, що займалась інформаційними вкидами та інформаційно-психологічними операціями. На початку повномасштабної війни було створено список ворожих каналів, потім декілька разів спецслужби повідомляли про блокування окремих каналів, в тому числі тих, які збирали дані про місця роздачі повісток.
І лише у березні 2024 року Центр протидії дезінформації спільно з Кібердепартаментом СБУ створили списки безпечних та небезпечних Telegram-каналів. Цікаво, що деякі канали з останнього списку вже були визначені українськими спецслужбами як небезпечні, проте вони доступні й зараз, і підписатись на них може будь-хто.
Через інтерес аудиторії до Telegram багато медіа, зокрема й “Новинарня“, були вимушені створити на цій платформі свої канали. Проте найпопулярнішими в “Телеграмі” є не канали медій чи офіційних осіб. Окрім (сумно)відомої “Трухи”, яка очолює рейтинг українських каналів у ТГ, в першу двадцятку потрапив лише канал “ТСН Новини”. Зате в ній опинилися “Резидент”, “Реальная война”, “Инсайдер”, “Реальный Киев” та інші сумнівні майданчики.
А за даними іншого рейтингового сервісу, найпопулярнішим в Україні є канал затятого російського пропагандиста, колишнього сумчанина Юрія Подоляки.
Скріншот з ТГ-каналу російського пропагандиста Юрія Подоляки (на екрані він ліворуч)
На 10-му місці в цьому списку опинився ще один рупор російської пропаганди, який є вихідцем з України – Анатолій Шарій. Так само тут “пасуться” “Резидент”, “Батальйон Монако”, Times of Ukraine та інші анонімні канали, які часто ведуться російською мовою і поширюють антидержавні наративи.
Читайте також:
Шарій підказував ФСБ, як правильно знімати на відео українських полонених. СБУ влупила нову підозру
Дискусія навколо Telegram-залежності українського медіапростору тривала давно. Вона вилилась не лише у створення проекту “Кремлєграм”, автори якого намагаються сприяти скороченню використання цієї платформи в Україні. Час від часу високопосадовці висловлювались з приводу ситуації навколо “небезпечного” сервісу.
До прикладу, у 2023 році тодішній міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко заговорив про регулювання Telegram. Коментуючи ситуацію навколо додатку, Ткаченко зізнався у важливому моменті – він поскаржився, що міністерство запрошувало соцмережу до діалогу, але там на контакт не йдуть, тобто ігнорують звернення офіційних державних органів України.
Ймовірно, розуміючи настрої активної частини суспільства, Павло Дуров останнім часом багато став говорити про його любов до України та ще більше відгороджуватися від російських силовиків. І це не лише заява про вивчення української мови, це й детальна розповідь про небажання Telegram співпрацювати з будь-якими спецслужбами, про що Дуров розповів у інтерв’ю Такеру Карлсону.
Українська дискусія щодо шкоди Telegram уже має певні успіхи – ними є окремі приклади відмови від Telegram як комунікаційного майданчика. До прикладу, таке рішення прийняли в Громадській організації “ОПОРА”.
У коментарях представники “ОПОРА” пояснили, що вважають Telegram “небезпечною для інформаційної стійкості України платформою” та перерахували ризики, які призвели до цього рішення:
“По-перше, це безпекові ризики. Telegram, імовірно, тісно повʼязаний із Росією, російськими спецслужбами та олігархами. Також Telegram не проводить жодних зовнішніх аудитів, а тому дізнатись, що там із безпекою даних дуже важко.
По-друге, у Telegram відносно легко отримати доступ до будь-якого листування. Інші месенджери (наприклад, WhatsApp чи Signal) використовують наскрізне шифрування, причому ця функція є вбудованою. Також Telegram збирає та зберігає дуже багато даних, таких як контакти, IP-адресу, тип пристрою, з якого ви заходите до месенджера тощо.
Зазвичай Telegram може сконтактувати з вами лише якщо ви розказуєте щось дискредитаційне про нього в публічному просторі. Наприклад, коли ОПОРА написала, що ми відмовляємось від Telegram, нам прийшов лист від представника компанії, де вони розписали, як сильно ми не праві щодо них.
Важливо зазначити, що навіть маючи канал в телеграмі, ОПОРА не розглядала його як провідний канал комунікації. Ми зійшлися до думки, що не варто взагалі утримувати аудиторію на цій платформі за будь-яких умов”.
Скріншот із сайту “Крємлєграм”
Відмовились від Telegram і в організації “BRAND UKRAINE”. Її голова Марія Липяцька пояснила:
“У BRAND UKRAINE та Ukraine.ua ніколи не було публічних каналів у Telegram, тому рішення відмовитися від комунікацій у цьому месенджері ніяк не вплинуло на взаємодію з нашими аудиторіями. Ми перевели всі робочі комунікації у безпечні месенджери з наскрізним шифруванням, зокрема WhatsApp і Signal.
В якийсь момент ми зрозуміли, що якщо зважити всі ризики, відмова від Telegram — це єдино можливе рішення. Чим більше українських медіа, організацій і компаній оперативно відмовляться від Telegram — тим швидше їхні аудиторії підуть за ними слідом”.
Наприкінці березня у Верховній Раді було подано законопроєкт за номером 1115 “Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності платформ спільного доступу до інформації, через які поширюється масова інформація”. В ньому прописані вимоги, які стосуються так званих “платформ спільного доступу”.
Хоча слово “Telegram” не фігурує в назві чи тексті цього проєкту закону, очевидно, що автори його мали на меті обмежити використання цього сервісу, та й інших, яких стосуватимуться положення закону.
У законопроєкті перераховані вимоги, які повинні мати “платформи спільного доступу”, що використовуються в Україні. Якщо платформа цим вимогам не відповідатиме, автори пропонують заборонити її використання для державних комунікацій та на державних пристроях.
Серед цих вимог – прозора структура власності та фінансування, наявність в країні представника компанії та співпраця з державними органами.
Попри всю критику, зручність Telegram як інструменту споживання контенту стала однією з причин популярності цього сервісу. Ми звернулися до експертів із проханням поділитися думками про те, яким чином Україна може позбутися залежності від цієї платформи.
Віталій Мороз, консультант з цифрових технологій канадської компанії eQualitie нагадує, що ще кілька років тому тому в Україні не було залежних від Telegram редакцій.
На думку Віталія, “моду на цей месенджер започаткували російські ФСБешники, які створили мережу анонімних каналів “про політику”, точніше про зливи. Постійні вливання ресурсів в популяризацію Telegram, зручність і функціональність інструменту зіграли свою роль – наразі це як наркотик, на який усі дружно підсіли й чекають на нову дозу.
Життя без Telegram можливе, й існують менш зручні альтернативи, але вони є – від централізованих сервісів Whatsapp та Signal до децентралізованих соцмереж, як-то Matrix/Element, Mastodon“.
В організації “Опора” переконані, що блокуванням Telegram не можна буде нічого добитися:
“Перш за все, варто заборонити використання Telegram на телефонах працівників державних установ, обʼєктів критичної інфраструктури (до прикладу, виробництва зброї), військових тощо, — тобто там, де витік інформації може бути критичним для безпеки держави.
По-друге, варто перенести офіційні канали комунікації органів державної влади та канали ЗМІ до інших месенджерів, — принаймні для того, аби користувачі мали вибір, яким месенджером користуватися.
І також варто дослідити звʼязки Telegram із Росією та працювати над просвітницькою частиною і поширювати інформацію про те, чому не варто користуватись Telegram навіть для особистого спілкування”.
Дмитро Баркар, керівник відділу аналітики Інституту масової інформації:
“Регулювання діяльності Telegram-каналів насправді дуже просте та доступне в нинішньому правовому полі України. Якби канали реєструвалися у відповідності до оновленого “Закону про медіа”, то ситуація була б простіша. Адже цей закон передбачає, що медіа повинні показувати власників, виконувати вимоги стандартів, не поширювати фейки. Це означає, що в такому контексті умовний Шарій не реєструється як медіа, а умовна “Труха” реєструється. Тож ми можемо легко пояснювати, що канал Шарія — це не медіа, воно щось приховує, щось пропагандистське чи незрозуміле.
Таке пояснення теоретично зменшить увагу до пропагандистів. Такий підхід створить водорозділ і підстави говорити, що на такі канали звертати увагу не варто. В той же час, якщо умовна “Труха” зареєструється, то цей канал самий міг би підкреслювати, що вони є легітимним медіа та сварити умовного Шарія заради конкуренції.
Наш “Закон про медіа” є дуже досконалим і прозорим, такого закону немає ніде в країнах колишнього СРСР, і не вс.ди аналогічні є в Європі”.
Ігор Розкладай. Фото: ФБ
Ігор Розкладай, експерт з медійного права та модерації контенту в соціальних мережах Центру демократії та верховенства права (ЦЕДЕМ) вважає, що регулювати Telegram як платформу Україна не може:
“Єдине що можливо зараз — це регулювання тих каналів, які зареєструвалися за процедурою реєстрації онлайн-медіа. Тоді на них поширюється “Закон про медіа”.
Загалом в Україні немає регулювання соцмереж як таких. Це може відбутися через імплементацію європейських DSA&DMA (Digital Service Act / Digital Marketing Act), а в ідеалі і входження в ЄС, щоб ми могли користуватися механізмами, передбаченими цими актами.
Проте є кроки, які можна зробити у нас і зараз. По-перше, держава на рівні головних гравців — від президента до міністерств — мають перестати використовувати Telegram як канал комунікацій. Для цього не потрібен закон, а та міфічна “політична воля”.
По-друге можливо варто задуматися над забороною використання Telegram для комунікації особливо в державному секторі та військовими. Для цього в принципі можна трохи поправити статті Кодексу України про адміністративні правопорушення”.
Хоча опитані нами коментатори однозначні у своєму відношенні до Telegram, всі вони свідомі того, що
український медіапростір (і не лише медіа) залежний від цієї платформи.
Її зручність, відсутність алгоритмів підбору контенту, простота використання – це аргументи, які могли б навести прихильники інструменту від Дурова. І їх можна було б підтримати, до прикладу, згадавши велику кількість Telegram-ботів, які використовуються в офіційній взаємодії українськими структурами – від банальних ботів передачі показників лічильників до “ЄВорог” чи “Боту розвідки”.
Проте ситуація з останнім, яка трапилась наприкінці квітня, мабуть, найкраще показала, чому Україні потрібно відмовлятися від Telegram.
В ніч на 29 квітня в каналі ГУР з’явилась інформація про те, що Telegram-боти ГУР, СБУ та декількох інших структур були заблоковані платформою. Блокування тривало декілька годин і вже на ранок ці канали було розблоковано.
У компанії Telegram пояснили це “помилкою”. Проте ця історія довела ненадійність Telegram як платформи, особливо враховуючи ту роль, яку вона відіграє у воюючій країні.
Можливо, ця історія стане додатковим поштовхом Україні задуматись над тим, щоб зменшити свою залежність від такого ненадійного інструменту.
Читайте також:
Як розпізнати ворожу ІПСО, не втративши контроль над реальністю. Інтерв’ю з Дмитром Золотухіним
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
