Родичі полонених прикордонників з Маріуполя вийшли на мітинг в Києві. ФОТО, ВІДЕО

На Майдані Незалежності у Києві на мітинг вийшли кілька десятків родин полонених маріупольців та родин Донецької тероборони. Вони працювали прикордонниками й одними з перших зустрічали ворога 24 лютого, коли росія напала на Україну.

Про це повідомляє «Главком» у неділю, 27 серпня.

Зазначається, що вже пройшло 500 днів відтоді, як прикордонників Маріуполя взяли в полон. Відомо, що заручниками РФ лишаються тисячі бійців, проте навіть впізнаних військовослужбовців Росія інколи відмовляється визнавати полоненими, порушуючи Міжнародні конвенції та правила війни.

У неділю на Майдані Незалежності зібралися вже кілька сотень людей – рідні полонених і небайдужі кияни. Організатори мітингу – Спільнота родин полонених маріупольців. Нині в її складі понад сотня сімей воїнів, і ця кількість фактично щодня зростає.

Олена, дружина одного з полонених прикордонників, пригадує в розмові з журналістами: ще напередодні вторгнення, 23 лютого, її чоловік попросив дружину зібрати їхні речі. Та сама «тривожна валізка» була напівзібрана ще з кінця січня, однак у ній не вистачало аптечки й кількох особистих речей подружжя.

24 лютого о п’ятій ранку жінку розбудило повідомлення, яке прийшло від коханого: «За тобою зараз заїдуть. Збирайся, їдь». Тоді за жінкою приїхав близький друг маріупольця, який відвіз її зі своєю родиною до батьків на західну Україну. Після того Олена отримувала ще два повідомлення від чоловіка: «Я живий, все добре. Думаю про тебе» та «Чекай мене». Останнє повідомлення вона отримала 2 березня, тоді ж зв’язок з чоловіком втратили й побратими по службі. Ймовірно, за кілька хвилин чи годин після відправлення чоловіка взяли у полон.

Жінка зізнається: кілька перших днів очікувала, що чоловік раптово з’явиться в мережі чи зателефонує. Коли цього не сталося – почала звертатися до «Товариства Червоного Хреста» та представництва ООН в Україні. Перші візити та відбулися ще у квітні 2022 й систематично повторювалися, однак відповідь завжди була одна: «У списках немає, не знаємо. Шукайте», тож допомоги від організацій родина не чекала. Однак у липні 2022 року вона помітила чоловіка на одному з окупантських відео. Він не розмовляв, однак сидів серед інших полонених. Схудлий, з синцями на обличчі й змученим поглядом.

<

►

>

«Я тоді побачила його – і мені так захотілося плакати. Я була щаслива, що він живий, бо відео нібито було свіже. Але його вигляд мене шокував: він неприродно тримав руку, ніби вона була зламана чи вивихнута, під очима були синці, одне око дуже пухле – ніби вдарене. По ньому відразу можна зрозуміти, що його перед тим дуже сильно били», – розповідає Олена.

Після того жінка вже зверталася і в ООН, і в «Червоний Хрест», і в МОУ, і до Уповноваженого з прав людини. Всі обіцяють, що чоловік повернеться додому – вони зроблять все можливе – однак жодних змін фактично не відбулося. Єдине – після того відео статус чоловіка змінили з «безвісти зниклого» на «полоненого». Жінка запевняє: просто зараз, за півтора року великої війни, він переживає тортури. Про це їй розповідали хлопці, які повернулися з полону й бачили маріупольця – упізнали його по фото.

«Мені розповідали страшні речі. Як їх катували тільки за те, що вони були на кордоні, били ногами й пускали струм по тілу, бо вони – «зрадники», що не пустили їх без бою. Один чоловік розповідав, що вони взимку й влітку спали в одній камері, розрахованій на одного, на бетоні. І бувало, що приходили росіяни, запитували, скільки років ті служили, і били стільки ж разів ногами. Це катування. Їх годують сміттям, не дають вмитися – нічого. І це у нас, в Києві, тривоги як за графіком. А у них за розпорядком – тортури й побиття. І вони нічого не хочуть, нічого не питають – просто знущаються, бо їм не можуть нічим відповісти на це», – крізь сльози каже Олена.

Читайте також:
Робота, церква, спортмайданчик, калорійні порції – в яких умовах російських військовополонених утримують на заході України і чому