Цинічні ігри влади навколо Національного військового кладовища: його місце знову хочуть змінити

Микола Томенко
професор Київського Національного університету імені Тараса Шевченка, доктор політичних наук, кандидат історичних наук, лідер Громадського руху “Рідна країна” 

Як стало відомо, на вчорашній зустрічі із ветеранами очільниця Міністерства ветеранів Юлія Лапутіна озвучила чергове нове місце для будівництва довгоочікуваного Національного військового меморіального кладовища для українських героїв. І це вже не Биківня, а… село Гатне Фастівського району Київської області.

Коротко про історію питання.

Більше току тому постало питання гідного пошанування та увічнення загиблих героїв України. Влада підтримала ці ініціативи й запропонувала створити військовий меморіальний цвинтар за зразком Арлінгтонського національного цвинтаря в США. Варіанти вибору місця в столиці України розпочиналися зі Співочого поля, Бабиного яру, згодом йшлося про розширення Берковецького кладовища, ще пізніше – Лиса гора. Визначення місця поховання на Лисій горі було погоджено Урядом і КМДА, проте не підтримано громадськістю.

І ось врешті-решт було знайдено остаточне компромісне рішення, яке підтримали всі – йдеться про ділянку між селищем Биківня та Київським районом ДВРЗ у межах Биківнянського лісу та ділянки Дарницької лісництва. Ще одним світоглядним аргументом на користь вищезгаданого місця було сусідство із Національним історико-меморіальним заповідником “Биківнянські могили”.

Для організаційно-правового вирішення питання про Національний військовий цвинтар Міністерство культури та Міністерство ветеранів разом із КМУ погодило виділення близько 90 га землі державної власності, а КМДА та Київрада ухвалила рішення про передачу 8 га землі із власності міста.

Для остаточного узаконення Національного меморіального військового цвинтаря було підготовлено спеціальний законопроєкт про розміщення Національного військового меморіального кладовища в місті Києві, який зареєстрували майже всі депутати “Слуги народу”, а підтримали як Закон 320 депутатів з усіх фракцій та депутатських груп на чолі з головою ВР Стефанчуком і його заступником Корнієнком!

8 травня закон відправили на підпис президенту. Минуло майже три місяці. Закон досі не підписано…
(Знову мовчу про 15-денний припис Конституції для обовʼязкового підписання або ветування Закону президентом).

І тут чуємо, що Міністерство ветеранів пропонує чергове нове місце в Гатному, де спочатку треба по-новому ухвалити всі організаційно-правові рішення, потім вирубати кілька сот гектарів прадавнього лісу, і лише потім розпочати будівництво обіцяного владою військового цвинтаря?!

У мене запитання до влади:

• Ви що, вже відкрито знущаєтеся із родин загиблих військових (йдеться передовсім про киян), які вже більше року чекають, коли можна нарешті похоронити своїх рідних?
• Хто запропонував відмовитись виконувати рішення погоджене Київрадою, Урядом і конституційною більшістю Верховної Ради щодо створення Національного військового меморіального цвинтаря в Биківні?
• Чому обрано саме таке незручне місце в Гатному, як для створення цвинтаря так і для проведення церемоніальних заходів?

Складається стійке враження, що до вирішення цієї святої справи увічнення памʼяті загиблих героїв, долучилися циніки і мародери, які й тут хочуть поживитися чи то бюджетними грошима, чи то землею у своїх приватних інтересах!

Принагідно згадуються слова нашого визначного мислителя Вʼячеслава Липинського, який у своїй знаменитій праці “Листи до братів-хліборобів” вказував на вічну проблему із світоглядною неукраїнськістю політичної еліти України, яка має надто слабку пам’ять, не знає своєї рідної історії, не творить національних історичних легенд, не шанує справ, імен та могил своїх героїв.

(джерело)

Читайте також:
“Український Арлінгтон”: Національне військове меморіальне кладовище на 50 тисяч поховань створять у Биківні