“Один офіцер дуже не хотів потрапити на передову. Але готувався…”

Олена Білозерська
військовослужбовець ЗСУ, офіцер, снайперка, у цивільному житті – журналістка

(FB)

Один офіцер дуже не хотів потрапити на передову. Готуючись до мобілізації, він обрав собі місце служби, де шанси на це були невисокі. І відкрито казав своїм підлеглим: “Я високо ціную своє життя – дорожче, ніж життя кількох [пейоративна назва військовослужбовців армії держави-агресора]. Я успішна заможна людина, не публічна, у мене сім’я, мене не цікавлять медалі і соціальний капітал. Якщо прийде наказ відбути на передок, я його виконаю, але сам не зроблю нічого, щоб туди потрапити”.

Що, вже засуджуєте його? “Тиловий щур” і все таке? Тоді слухайте далі.

А далі він казав: “Якщо колись нам все-таки доведеться опинитись на передку, ми маємо зробити все, щоб бути до цього максимально готовими. Це збільшить наші шанси накришити побільше [пейоративна назва військовослужбовців армії держави-агресора], а самим залишитись живими”.

Він дуже довго прослужив у тиловому підрозділі. І кожну вільну хвилину витрачав на навчання і тренування – себе і своїх підлеглих. Не мав шкідливих звичок і був в ідеальній фізичній формі, за можливості проходив різні курси і підтягував туди своїх людей. Якщо зустрічав когось з бойовим досвідом чи корисними на війні знаннями, всіма правдами й неправдами влаштовував так, щоб той погодився провести заняття, щось показав, чогось навчив. Діставав і роздавав усім посібники з військової справи. Залучав волонтерів, щоб забезпечити своїх бійців найкращим – враховуючи те, що вони сиділи в тилу, це було непросто. Більшість його мотивованих друзів, які спочатку були разом з ним, пішли звідти в бойові підрозділи…

А потім, оскільки жоден військовослужбовець собі не належить і вибору, де служити, не має, його відправили під Бахмут. Станом на сьогодні його рота відбула там вже дві ротації. Обидва рази, тьху-тьху, вийшли без загиблих і без важких поранених (а противник – навпаки). Думаю, не в останню чергу чергу завдяки шаленій багатомісячній підготовці.

Чи зможе хтось тепер сказати, що він робив неправильно?

Історія друга. Боєць на тиловому блокпості під час перевірки документів не зовсім ввічливо поспілкувався з дівчиною-фронтовичкою з величезним бойовим досвідом. В зв’язку з цією ситуацією (і безліччю інших подібних) з’явилося багато зневажливих і відверто хейтерських коментарів на адресу “тилових” військових.

Друзі! Військові не діляться на “бойових” і “тилових”.

Військові діляться на відповідальних і безвідповідальних, мотивованих і немотивованих тощо.

Без тилу фронт неможливий, і кожен тиловик завтра може опинитися в самому пеклі.

А може, вже там побував.

Нещодавно, коли виник публічний скандал навколо одного військового і дехто почав його хейтити, хтось дуже слушно сказав: “Я вважаю, що він вчинив неправильно, але хейтити його не буду й іншим не раджу, бо завтра він може загинути і нам усім буде соромно”.

Всі, хто служить зараз в армії, де б вони не були, крім, хіба що, закінчених “аватарів” і злочинців, працюють на нашу спільну перемогу. Розділяти армію на фронт і тил – не просто неправильно, а злочинно.

Читайте також:
Ухилянтів слід жорстко примушувати, інакше нам не виграти війну, – офіцер Білозерська

Снайперка Олена Білозерська: Здаватися в полон мені не можна, хіба доведеться застрелитись