Капітан Матвєєв і полковник Путін

Сергій Борщевський
письменник, дипломат, експерт Центру дослідження Росії

На перший погляд, вони дуже різні.

Звання капітана держбезпеки було максимумом, чого міг досягти Міхаїл Матвєєв, уся освіта якого складалася з двох класів сільської школи. Але він рано став червоноармійцем, вступив до ВКП(б), зробився чекістом. От і дослужився до капітана.

Владіміру Путіну теж не світила карколомна кар’єра – в дитинстві мешкав у комуналці, навчався (здається, не надто успішно) в звичайній школі. І теж мріяв стати чекістом. Сімнадцятирічним юнаком пішов до управління КГБ і поділився своєю мрією. Згодом мрія збулася: після закінчення (за порадою старших товаришів) юрфаку університету розпочав роботу в КГБ, навчався на різних специфічних курсах, потім в інституті КГБ… Зрештою дослужився до директора ФСБ, секретаря Ради безпеки РФ, прем’єр-міністра, президента.

85 років тому, 27 жовтня 1937, під началом капітана Матвєєва в урочищі Сандармох у Карелії розпочалися розстріли в’язнів Соловецької тюрми особливого призначення. Із 1111 страчених майже 300 – особи, заарештовані в Україні, та українці, заарештовані за межами України. Більшість жертв пострілами в потилицю Матвєєв убив особисто. Серед страчених у ті дні цвіт української нації – Лесь Курбас, Микола Зеров, Микола Куліш, Валер’ян Поліщук, Валер’ян Підмогильний, Павло Филипович, Олекса Слісаренко, Мирослав Ірчан, Григорій Епік, Михайло Яловий… А ще робітники, селяни, службовці, лікарі, вчителі, інженери, священики.

На відміну від Матвєєва, Путін, здається, не вбивав нікого особисто. Але обидва – серійні вбивці. Матвєєв власноруч убив сотні людей. За наказами Путіна вбито тисячі, десятки тисяч. Обидва є уособленням людиноненависницької Росії.

Читайте також:
Затримання Богуслаєва – це не тільки про Богуслаєва, або Скільки ще зрадників між Героїв України