автор: Михайло Жирохов
військовий історик, експерт, хроніст
Збройні сили Білорусі після початку масштабного російського вторгнення 24 лютого 2022 року розглядалися нашим Генштабом як потенційний противник. Щоправда, правлячому режиму Лукашенка досі вдавалося не перейти у стан відкритої війни. Хоча перший наступ на наші північні області відбувся з території саме цієї країни, та й зараз пуски ракет та дронів-камікадзе продовжуються. Мало того, нині у Білорусі формується так зване регіональне угруповання військ Союзної держави РФ і РБ. Тобто ми бачимо ті ж процеси, які відбувалися восени 2021 року – з перекиданням у Білорусь особового складу (тепер – мобілізованих), авіації та, ймовірно, додаткових сил, артилерії та ракет. І судячи з деяких заяв як наших, так і білоруських офіційних осіб, цього разу, цілком імовірно, білоруська армія може бути безпосередньо задіяна в бойових діях в Україні.
Для того, щоб зрозуміти, яка саме небезпека нам загрожує, варто розібратися з білоруськими збройними силами та їхніми наступальними можливостями.
Після розпаду Радянського Союзу новій державі – Республіці Білорусь – дісталася одна з найбільш мілітаризованих територій колишньої червоної імперії. І це зрозуміло, адже, за радянською військовою доктриною, саме дислоковані тут частини мали стати резервом для угруповання у Східній Європі, яке мало стати ударним для прориву оборони НАТО в Німеччині. Саме тому частинам біля західних кордонів СРСР передавали найсучасніше озброєння, а безпосередньо на території Білоруської РСР створювали грандіозні склади боєприпасів та різної військової амуніції.
Мало того, наприкінці 1980-х років на територію БРСР почали виводити частини зі Східної Європи. У результаті,
у 1992 році на 43 цивільних у Білорусі припадав один військовий
– це був один із найвищих показників мілітаризації у світі!
Природно, що на території Білорусі була і ядерна зброя – так, на 1991 рік Білорусь мала шостий за величиною ядерний потенціал у світі, у тому числі чверть радянських міжконтинентальних балістичних ракетних комплексів “Тополь”. Звісно, все це росіяни дуже швидко забрали до себе.
Усю свою незалежну історію білоруська влада наголошувала на тому, що “мы, беларусы — мірныя людзі” (перший рядок гімну 1994 року) та що їхня армія “ніколи нікому не загрожувала, не загрожує і загрожувати не збирається”. Частково це правда: можливості білоруської армії ніколи не були достатніми для проведення самостійних загальновійськових бойових дій.
Військовослужбовці ЗС РБ в очепленні у Мінську під час масових протестів 30 серпня 2020 року
Однак після сфальшованих виборів 2020 року та, особливо, після жорстоких репресій проти мітингувальників риторика мінської хунти кардинально змінилася. Її проявом стала зокрема фраза з мемів “А я сейчас вам покажу, откуда на Беларусь готовилось нападение”: Лукашенко таким чином виправдовував “спеціальну військову операцію” проти України.
Інтеграція Білорусі з Росією після 2020 року зросла і продовжує поглиблюватись у різних галузях. Це торкнулося перш за все військової сфери.
Станом на 2022 рік російські збройні сили мають у своєму розпорядженні два військові об’єкти в Білорусі – це 474-та окрема радіотехнічна частина в Ганцевичах, яка відповідає за функціонування РЛС раннього виявлення класу “Волга”, та 43-й комунікаційний центр ВМФ РФ “Вілейка”, який відповідає за зв’язок з російськими підводними човнами у північній Атлантиці.
Читайте також:
Ризик наступу з Білорусі невисокий, – ISW
Власне білоруська армія нині є лише тінню колишньої радянської величі. Основна маса техніки, як і раніше, радянського походження (причому в немодернізованому варіанті). Все, що вдалося зробити білорусам – це самостійно модернізувати частину зенітно-ракетних комплексів і танків.
Однак є ще один важливий аспект у розрізі можливого протистояння з Україною. У 2016 році Білорусь та Росія підписали угоду про “спільну технічну підтримку регіонального угруповання військ Російської Федерації та Республіки Білорусь”, де прописані всі аспекти використання Росією в разі конфлікту білоруських баз зберігання та залізниці. І починаючи з цього моменту росіяни стали розміщувати на білоруських базах своє озброєння та боєприпаси з резервів армії РФ.
Очевидно, що і росіяни, і білоруси усвідомлювали, що в разі конфлікту з НАТО (а цілком можливо, вже тоді було розуміння і війни з Україною) швидкість мобілізації та стратегічна передислокація будуть ключовими чинниками.
Для збільшення швидкості пересування логістичних потоків міністерства оборони Білорусі та Росії доклали зусиль щодо модернізації білоруської залізничної мережі. Так, Мінськ взяв на себе зобов’язання модернізувати свою залізницю, щоб збільшити середню швидкість пасажирських та вантажних поїздів. За останні роки модернізувалося близько 180-190 км залізничних колій на рік. Так, лише у 2020 році було відремонтовано близько 260 км колій та 239 стрілочних переводів.
У результаті вони досягли збільшення швидкості поїздів – так, поїзди з Орші (40 км від кордону з Росією) до Мінська тепер можуть їхати на швидкості 140 км/год, а від Мінська до Барановичів – 120 км/год.
Білоруська залізниця
Електрифікація все ще перебуває на відносно низькому рівні (близько 25%), однак у воєнний час лінії електропередач можуть бути пошкоджені, а тепловози дозволяють продовжувати вантажоперевезення.
Все це значно підвищує здатність Росії розгортати війська в Білорусі, а звідти, якщо буде потрібно, далі на захід чи північ.
Якщо розглядати більш конкретно структуру білоруських збройних сил, то цілком очевидно, що організаційно і доктринально вони цілком і повністю вписані в російські структури.
Так, з моменту створення й досі генеральний штаб ЗС Білорусі залишається під командуванням генералів, які або раніше служили в радянській армії, або закінчили військові академії Росії. Із цього варто зробити висновок: на оперативно-стратегічному рівні немає жодної білоруської військової думки, і армія РБ розвивається за російськими лекалами.
Мало того, у білоруській армії відсутній такий важливий елемент бойового управління, як командування сухопутних військ,
яке було скорочене у 2011 році та замінене на управління бойової підготовки та територіальної оборони.
Уся дислокація білоруських збройних сил аж до лютого 2022 року була спрямована виключно навпроти західних та північних кордонів. Кордон із Росією взагалі не був прикритий, втім, як і небагато сил було навпроти України.
Існували лише два оперативні командування – Північно-Західне та Західне, і лише у травні 2022 року з’явилося Південне.
Проте загалом сил навіть для проведення оборонних операцій у білорусів немає. Наприклад, фронт проти Литви та Латвії прикриває одна механізована бригада та дві артилерійські, що для 200 км фронту дуже і дуже мало.
Нагадаємо, що навіть за російськими настановами мотострілецька чи танкова бригада діє на фронті шириною 6 км та глибиною 10-15 км.
Що стосується озброєння, то це танки Т-72, БМП-2, самохідні гаубиці 2С1 “Гвоздика” та 2С3 “Акація”, а також реактивна система залпового вогню БМ-21 “Град”.
За даними зі російських ЗМІ, в Білорусі було загалом 376 РСЗВ, з них більшість БМ-21 “Град”. Частина з них модифіковані у версію “БелГрад” на шасі білоруських МАЗів
Приблизно така сама ситуація і на умовному польському напрямі. При цьому слід відзначити досить велику кількість артилерії – так, 111-та артилерійська бригада в Бресті озброєна 152-мм буксированими гаубицями 2А65 “Мста-Б”, 152-мм САУ 2С5 “Гіацинт-С” та 220-мм РСЗВ “Град”.
До травня 2022 року білоруський кордон з Україною був повністю незахищеним, тільки зараз почалося перебазування зі складу інших оперативних командувань – зважаючи на все, без формування нових частин.
Таким чином, Північно-Західне командування та Західне оперативні командування ЗС РБ разом можуть розгорнути чотири танкові та сім механізованих батальйонів, всього близько 240 танків Т-72Б і близько 560 БМП-1/БМП-2.
Призовники на строкову службу в Мінську. Жовтень 2022
У такому стані очевидно, що білоруські збройні сили не готові до наступальних дій без мобілізації.
Так, тільки щоб укомплектувати існуючі підрозділи, їм необхідно близько 12 тисяч військовослужбовців.
При цьому формування нових підрозділів, за ідеєю, не повинно становити проблему для Генерального штабу, оскільки наявних складських запасів більш ніж достатньо.
Читайте також:
Білорусь зняла зі зберігання та відправила в РФ 20 танків Т-72, – ГШ
І ще – крім частин Північно-Західного та Західного оперативних командувань, в ЗС Білорусі є кілька підрозділів, які підпорядковуються безпосередньо генеральному штабу – оперативний резерв. Це насамперед три артилерійські бригади в Осиповичах: 465-та ракетна (ОТРК “Точка-У”), 336-та реактивна артилерійська (шість 301-мм РСЗВ Б-200/Б-300 “Полонез”) та 51-ша артилерійська 220-мм РСЗВ БМ-30 “Смерч”).
Сюди ж варто віднести й інші частини, як радіотехнічна бригада спеціального призначення (Воложин), 255-й радіотехнічний полк спеціального призначення (Новогрудок ) і 228-й полк РЕБ (Полоцьк).
Захищений зв’язок забезпечують 85-та та 127-ма (Барановичі) та 86-та (Колодищі) бригади зв’язку.
Крім того, у підпорядкуванні білоруського генштабу є 8-ма бригада РХБЗ (Старі Дороги), 2-га та 188-ма інженерні бригади, у Соснах та Могильові, а також 30-та залізнична бригада (Слуцьк) та 65-та автомобільна бригада (Жодіно) ).
Важливим елементом боєздатності білоруси вважають наявність у себе сил спеціальних операцій (ССО), куди, крім частин спецпризначення, входять і аеромобільні підрозділи. Командування сил спеціальних операцій розміщується в Калодзищах, на північний схід від Мінська.
По суті ССО РБ, є єдиними підрозділами високої готовності – однак це всього три бригади з чисельністю близько 6-7 тисяч осіб.
38-ма десантно-штурмова бригада базується в Бресті і складається з двох штурмових батальйонів на БТР-80 і одного артилерійського дивізіону з 120-мм мінометами 2Б23 “Нона-М1” та 122-мм гаубицями Д-30. За деякими даними, у складі цієї бригади є і батарея ППО – швидше за все, ЗРК “Стріла-10”.
103-тя окрема повітряно-десантна бригада (Вітебськ) складається з трьох батальйонів на БТР-70 та БТР-80. Решта структури аналогічна 38-й десантно-штурмовій бригаді.
За білоруськими мірками, це найпідготовленіший підрозділ – свого часу готувався для участі у миротворчих операціях під егідою ООН, для чого частина бійців пройшли підготовку з 42-м британським “коммандос” Королівської морської піхоти.
І нарешті, 5-та бригада спеціального призначення (спецназу), дислокована в місті Мар’їна Гірка, призначена для проведення диверсійних операцій в тилу противника. Структура бригади незрозуміла, оскільки у відкритих джерелах інформації обмаль. Особовий склад цієї бригади було залучено до розгону заворушень у Мінську після президентських виборів 2020 року.
Читайте також:
РФ перекидає до Білорусі близько 170 танків, до 200 ББМ і до сотні гармат
Основою протиповітряної оборони Білорусі є ЗРК С-300, які розгорнуті біля стратегічно важливих об’єктів країни.
1-й полк ППО має на озброєнні два дивізіони С-300ПС (12 пускових установок) і базується в Лабні, на захід від Гродно, за 10 км від кордону з Польщею і 20 км від Литви. Його завданням є ППО Гродно, Ліди та взагалі північно-західних областей країни. Він також контролює повітряний простір над північно-східною Польщею (включаючи Сувальський коридор) та південь Литви.
115-й полк ППО перебуває у Бресті, прикриває південні та південно-західні області Білорусі та контролює східну Польщу і північний захід України. Це теж два дивізіони і теж 12 ЗРК С-300ПС.
377-й полк ППО у Полоцьку відповідає за підходи з півдня Латвії та сходу Литви.
Станом на середину 2020 року всі три полки разом – це сім батарей, близько 42 пускових установок.
Крім того, вісім зенітно-ракетних комплексів розгорнуті навколо Мінська – чотири з С-300ПС та чотири із ЗРК С-300ПТ.
Загалом повітряний простір Білорусі охороняють 115 ракетних пускових установок. Однак, незважаючи на таку кількість, говорити про повне охоплення повітряного простору країни не доводиться – фактично немає об’єктів ППО біля кордону з Литвою, а відстані між Гродно та Полоцьком, і Гродно та Брестом надто великі для покриття С-300.
Окрім того, є й армійська система – так, об’єкти в Борисові знаходяться під захистом 740-го полку ППО – це три дивізіони ЗРК “Оса-АКМ” ближньої дії. Цими ж ЗРК прикрито Бобруйськ.
А ось у Барановичах для прикриття авіабази розгорнуто 120-ту бригаду ППО (12 пускових установок) з більш сучасними ЗРК 9К332МК “Тор-М2К”. Вони ж прикривають Островецьку АЕС у складі 1146-го полку ППО.
МіГ-29 ВПС Білорусі
Військово-повітряні сили мають застарілу авіатехніку і, як наслідок, дуже посередні можливості.
ВПС РБ базуються на трьох основних авіабазах. Основна частина літаків знаходиться на 61-й авіабазі в місті Барановичі, де базуються дві ескадрильї МіГ-29. Суто теоретично, це 24 літаки, проте ступінь придатності й готовності їх невідомий.
Тут же знаходяться і найсучасніші винищувачі ВПС країни – чотири Су-30СМ.
До речі, саме МіГи-29 з цієї авіабази змусили до посадки рейс Ryanair з Афін до Вільнюса у травні 2021 року, що призвело до затримання одного з лідерів білоруської опозиції Романа Протасевича.
На 116-й авіабазі в Ліді базується близько 20 штурмовиків Су-25, а також 11 Як-130 та близько 10 L-39 Albatros.
На базі також розміщується 206-й навчальний льотний центр, який забезпечує підготовку кадрів для білоруської авіації.
Читайте також:
Білорусь передала під контроль Росії аеродром “Зябрівка”
50-та авіабаза в смт Мачулищі Мінського району є основною для базування транспортної авіації. Тут базуються Іл-76МД, Ан-24/26, Ту-134, а також гелікоптери Мі-24, Мі-8 та Мі-8МТВ-5. Тут же знаходиться вертолітний загін МНС Білорусі з чотирма Мі-26.
Крім того, в Барановичах зосереджені зняті з озброєння фронтові бомбардувальники Су-24, а на Мачулищах знаходиться близько 20 Су-27.
Аеродром Мачулищі, серед інших, використовує російська авіація, зокрема і для повітряних ударів з території Білорусі по Україні.
За даними розвідки, у середині жовтня на території цього військового аеродрому приземлилися три чи чотири російські винищувачі МіГ-31, здатні нести гіперзвукові ракети “Кинжал”.
Варто відзначити наявність у Білорусі великої кількості аеродромів, які формально є недіючими, проте у разі війни можуть використовуватись як запасні для ВПС Білорусі або бази для ВКС РФ. До них відноситься, наприклад, Бобруйска авіабаза, де не базується військова авіація, проте функціонують три РЛС. Авіабаза “Балбасово” в Орші використовується Оршанським авіаремонтним заводом, водночас може приймати російську авіацію, зокрема й стратегічні бомбардувальники.
Читайте також:
У складі “спільного угрупування військ” в Білорусі перебуватимуть до 9 тис. росіян, – МО РБ
У грудні 2019 року президент Олександр Лукашенко підписав План оборони Білорусі та Концепцію розвитку збройних сил до 2030 року. Було визначено, що структура та склад залишаться незмінними, проте бойові можливості ЗС мають зрости за рахунок закупівлі нового озброєння. Для досягнення цієї мети Білорусь планувала збільшити свій оборонний бюджет до 1,5% ВВП.
Навчання білоруських військових
Незважаючи на заяви, основою є модернізація існуючих зразків військової техніки. Хоча й закупівлі потроху йдуть.
Станом на середину 2021 року Білорусь мала лише 20-30 Т-72Б3, розділених між 120-ю механізованою бригадою (дві роти) та базою зберігання. Нарівні із закупівлею Т-72Б3 було запущено програму модернізації для існуючих Т-72Б – варіант Т-72БМ1. Також запущено також програму модернізації БТР-70БМ1.
У 2017 році Білорусь підписала контракт на постачання 12 багатоцільових винищувачів Су-30СМ, чотири з яких уже поставлені.
Можливості військово-повітряних сил збільшилися також із покупкою у 2015–2019 роках партії із 12 літаків Як-130, які можна використовувати для безпосередньої авіаційної підтримки.
Є два можливі пояснення повільних темпів модернізації ВПС. По-перше, це дуже дорого. По-друге, російські військові могли дійти висновку, що білоруська авіація може бути знищена в перші ж години можливого конфлікту, а отже, в будь-якому випадку підтримувати дії білоруської армії з неба доведеться російським ВКС.
Для ППО Білорусь придбала у Росії ЗРК малої дальності “Тор-М2”.
За такого темпу (аналогічно темпу отримання танків Т-72Б3) для якісного переозброєння білоруської армії знадобляться десятиліття.
Поки що всі спроби Білорусі отримати безкоштовно від Москви ЗРК С-400 та балістичні ракети “Іскандер” класу “земля-земля” безуспішні. Кремль наполягає виключно на купівлі, хай навіть за кредитні кошти.
Одним із результатів протистояння з Росією в цьому питанні є спільна з Китаєм програма розробки 301-мм РСЗВ “Полонез”. Втім вона виявилася одноразовою акцією і не стала драйвером для розгортання повноцінного співробітництва Білорусі з КНР.
Читайте також:
У Білорусь прибули перші ешелони з мобілізованими росіянами, – МО РБ
У цілому білоруські ЗС не становлять значної сили, мають низький рівень укомплектованості особовим складом і озброєні в основному зброєю радянського походження.
Для Росії ключовим параметром є здатність Білорусі провести та забезпечити масштабну російську присутність на її території. Тобто це такий собі логістичний хаб та плацдарм для розгортання російського контингенту.
Суто теоретично, у разі мобілізації Білорусь у перші три місяці на основі складських запасів може розгорнути ще 8 танкових та 14 механізованих батальйонів – це приблизно 250 танків та 560 БТР/БМП.
Можливості ВПС і ППО білорусів такі, що проводити самостійні операції вони можуть, лише бути “молодшим партнером” ВКС РФ.
Начальник Головного управління розвідки Міноборони України Кирило Буданов каже, що наразі немає ознак формування ударних угруповань для нападу на Україну з боку Білорусі. Хоча потенційно загроза звідти залишається.
Російські військовослужбовці, що входять до складу регіонального угруповання військ (сил), прибувають до Республіки Білорусь – РФ. Фото: МО РБ
Буданов констатує, що росіяни перекидають у Білорусь певну кількість підрозділів (до т.зв. регіонального угрупованні військ). Але “те, що вони заявляють, і те, що вони перекидають по факту, – це абсолютно різні речі”, – каже начальник ГУР в інтерв’ю “Українській правді”.
За даними розвідки, станом на 23 жовтня росіяни завезли до Білорусі приблизно 3200 солдатів, але вони без важкої техніки. А Білорусь свою техніку відправляє до Росії.
“Тобто фізично чим вони з нами будуть зараз воювати? Я не розумію. І так само не розуміють вони”, – зазначає Буданов.
Читайте також:
“Вас втягують у війну. У Кремлі вже все вирішили”: Зеленський звернувся до білорусів
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
