автор: Анастасія Федченко
фото з сайту Національного спротиву
“Росіянине, а ти спиш уночі? Понад 300 ваших товаришів ми встигли заколоти уві сні. Партизани вночі не сплять, а полюють” – листівки з таким текстом з’явилися в окупованому Мелітополі в День Конституції. Уже вкотре український рух опору нагадує окупантам і колаборантам: їм не буде пощади. Листівки, настінні графіті, акції відплати. Так у Херсоні 24 червня підірвали авто “керівника департаменту молоді та спорту” Дмитра Савлученка, призначеного окупаційною владою. Колаборант загинув на місці. Поки що живих Володимира Сальдо та Кирила Стремоусова попередили: вони – наступні.
Усе це – діяльність національного спротиву. Партизани, яких відповідно до закону про нацспротив курирують ССО ЗСУ, працюють на Херсонщині, Запоріжжі, Харківщині, також на Донеччині, Луганщині, в Криму.
Про рух опору на окупованих територіях та його здобутки “Новинарні” розповів військовослужбовець Сил спецоперацій ЗС України – представник цього руху, ім’я якого ми з міркувань безпеки не називаємо.
– Рух опору – це люди з військовим досвідом, військовослужбовці, які зі зброєю у руках працюють на тимчасово окупованих територіях. Він уміє цю зброю тримати, знає, як нею користуватись, як користуватись вибухівкою, і саме він робить смерть ворогам прямими фізичними діями, – замість вступу говорить співрозмовник із ССО ЗСУ.
Центр спротиву – це про набагато більші речі, ніж підриви. Це про дії всього цивільного населення.
Він запрацював у перші ж дні після повномасштабного вторгнення.
Наша мета – підготувати все населення на тимчасово окупованих територіях до ненасильницького спротиву, навчити діяти будь-якими доступними на місцях методами. Адже без підтримки цивільного населення військо не переможе.
Порівняйте 2014 рік і 2022-й. Зараз наскільки важче закріпитися російським військовим, їхнім адміністраціям, тому що населення чинить тотальний спротив. Окупант не має підтримки.
Представник руху опору зізнається: спілкуватися на прифронтових територіях із людьми, яким вдалося вибратися з окупації, складно. Вони розповідають про терор, переслідування і катування носіїв проукраїнських поглядів, учасників бойових дій, членів їхніх родин, журналістів. Про шалений економічний тиск.
– Скажімо, люди на окупованій території отримують українські соціальні виплати, адже наша держава продовжує виконувати свої зобов’язання, але не можуть розрахуватися карткою, мусять зняти гроші. Із них беруть від 5 до 25% комісії. Ціни на деякі продукти виросли в п’ять разів. Багатьох продуктів немає. Навколо російська техніка, солдати з автоматами. А люди і далі чинять спротив!
Білборд у Миколаєві
За словами представника руху опору, у південних та східних регіонах існує величезне підпілля, до якого постійно приєднуються люди.
Працюють за методичкою, яку тільки за березень скачали понад 100 тисяч разів, причому найчастіше на півдні та півночі, де саме тривали активні бої. Рекомендації раніше розробили у Центрі спротиву за участі Сил спеціальних операцій ЗСУ. Прочитати їх можна на сайті. Також там є практичні поради з безпеки, медицини, озброєння, ненасильницького протистояння, протидії російській пропаганді, інструкції, як “уполювати” російській безпілотник, виготовити в домашніх умовах тротил, встановити VPN, щоб обійти блокування росіянами українських сайтів, що робити при ураженні фосфором та іншими хімічними речовинами, як поводитися в полоні тощо.
У цій війні не варто недооцінювати онлайн. Інтернет дозволяє охопити більшу аудиторію, ніж офлайн, і спілкування там значно безпечніше та менше привертає увагу окупантів.
– Ми вчимо людей, що спротив має бути насамперед безпечним для них, і що забезпечується вашою фантазією і вашими вміннями.
Читайте також:
На Запоріжжі партизани підірвали міст між Мелітополем та Токмаком
Кожен, хто чинить спротив на тимчасово окупованих територіях, ризикує життям.
– Якщо ворог знайде нашого бійця зі зброєю або навіть людину з балончиком фарби, якою пишуть фразу “Смерть ворогам!”, його так чи інакше захоплять. Того, хто зі зброєю, атакуватимуть зброєю, того, хто з балончиком, швидше за все, просто затримають, – говорить організатор.
Це активний супротив, який потребує чималих зусиль. Але є і пасивний. Скажімо, не вийти працювати за російським законодавством. Або чинити саботаж.
– Якщо є чиновник, який із якихось причин залишився працювати в райдержадміністрації, то він може п’ять разів на день кави попити, тричі сходити на перекур, а якийсь документ завернути на переузгодження, Роботу водія може виконувати бухгалтер, а роботу бухгалтера – водій. І він так налагоджує роботу, – розповідає військовий ССО про реальні приклади. – Комунальники в Херсоні якимось чином не могли до травня поміняти вікно в міськраді. У місті росіяни наймають тітушок, щоб замальовували нашу символіку триколорами. Бо комунальники чомусь не можуть це зробити.
Чимало людей і досі працюють у комунальних службах із тих чи інших причин. Вони утримують своє місто в порядку. І частина з них чинить саботаж під час цієї діяльності.
Оскільки малий і середній бізнес – це кров кожного регіону, а бізнес теж має позицію, то, як наслідок, на Херсонщині російські солдати користуються багато де гривнею. Результат спротиву? Результат.
У Мелітополі велика вузлова залізнична станція. Працівники відмовились виходити на роботу, звільнилися. Відповідно, росіяни змушені везти на ротаційній основі з РФ працівників залізниці. Простій залізниці – це втрачені ресурси ворога – кошти, логістика. А люди на ротаційній основі бояться їхати. Вони хочуть чимшвидше відпрацювати і втекти, – перераховує приклади опору представник Центру.
– Те саме і в адміністраціях. Їх важко запустити, бо охочих колаборантів майже нема. Так стається, що гауляйтерів підривають. Розбірки – не розбірки, підпілля – не підпілля? Так сталось.
Читайте також:
У Херсоні підірвали авто колаборанта Дмитра Савлученка: він загинув на місці
Військовий наголошує: кожна листівка з нагадуванням окупантам про наближення їхньої загибелі, про те, що Україна повернеться, – це як ще одна куля проти ворога.
Напис на асфальті посеред вулиці в Херсоні. Фото: ФБ Сергій Данилов
– Іде російський солдат, дізнається новину про підірваного колаборанта і бачить листівку: “Озирнись, ми знаємо, де ти ходиш”. Думаю, він буде не дуже налаштований воювати. Він ліпше складе зброю і спробує виїхати. Він через це все в постійному стресі, його все лякає. А цивільні росіяни, хоч би й ті самі залізничники, так само пригнічені. Так, десь їм забезпечать безпеку. Але ж вони теж ходять по вулицях і не знають, що на них там чекає. Вони всі дійсно в страху.
Написи в окупованому Херсоні
Відмовитися від російського паспорта – це теж спротив. Із власної волі їх беруть хіба відверто проросійські люди, роль яких запросто може виконувати завезена з Росії масовка. Або комунальники, яких зігнали під дулами автоматів.
Документи з двоголовим орлом українців брати змушують.
– Росіяни застосовують різні методи: примус, залякування, підкуп. Вони вже дають по 10 тисяч рублів за паспорт на Херсонщині. Люди знов не йдуть, – розповідає представник опору. – Тоді росіяни шукають будь-які шляхи. Скажімо, роздають їх у 90-й виправній колонії Херсона, керівник якої пішов співпрацювати з окупантами. Правда, в нього машина підірвалась. Мабуть, курив у ній. Через керівництво тиснуть на ув’язнених, щоб вони брали паспорти. Але й ув’язнені не хочуть! Їм погрожують розправою. Таким чином, частина людей мусять брати ці паспорти. Й окупанти звітують у Москву, що в них успіх.
Відмовитися в окупації від російської культури, російської музики, російської мови – це теж спротив, акцентує мій співрозмовник. І такі приклади є.
– Десь хтось колонку увімкнену на зупинці забуде, а з неї лунає гімн. Десь хтось графіті намалює, напише “Смерть ворогам” чи “Слава ЗСУ”…
Із новин може скластися враження, що найактивніше чинять опір Херсон і Мелітополь. Так, вони стали своєрідними прикладами в регіонах.
– Але, наприклад, в Енергодарі, в Бердянську теж шалений спротив. І в Бердянську можна говорити про нову хвилю. Ми весь час отримуємо інформацію, донесення, аудіо та відео, що там люди роблять.
В Енергодарі – шалений спротив освітян. Вони чи не перші задали цей тренд – відмовлятися від співпраці з окупантами, не запускати російську навчальну програму. Росіяни хотіли запускати її ще навесні. Перенесли на осінь. Вони розуміють, що не зроблять це руками українців. Їхній шанс – попривозити купу російських працівників і завдяки цим людям запустити роботу адміністрації, освітні процеси. А так – немає вчителів, у садочках немає вихователів. Оце спротив!
На Херсонщині з 60 директорів шкіл із окупантами погодилося співпрацювати двоє. Люди розуміють: співпрацювати з окупантами не тільки ганебно, а й небезпечно.
– Після таких випадків, як із Савлученком, у колаборантів дуже “пригорає”. І наступного разу той, хто, може, і пішов би на співпрацю, 50 разів подумає.
На місці підриву Савлученка
Читайте також:
У Криму почав діяти рух опору “Жовта стрічка”
Антиросійські листівки з’являються і в Криму, і на територіях, які були окуповані вісім років.
– Ви маєте розуміти, що там уже пройшли жорсткі контрдиверсійні заходи, було встановлено поліцейський режим, і там зробити щось дуже важко. Але з початком великої війни, з розумінням того, що росіяни не дійшли до Києва за три дні, що їх із квітами в Україні не зустрічають, підпілля, яке готувалося роками і чекало, починає з’являтися і діяти, – говорить військовий ССО.
Зупинка в Красноперекопську, Крим. Фото із соцмереж
У місті Новопсков на Луганщині, окупованому цьогоріч у березні, 27 червня з’явилися листівки “Російський окупанте, тут на тебе чекає тільки смерть. Новопсков – це Україна”.
Почав працювати рух опору і в Маріуполі.
– Були перші ластівки з “недопалками”. Може, теж хтось не докурив, і підірвались певні елементи. Але Маріуполь пережив жах. І там контрдиверсійні заходи все ще тривають, тому налагодити роботу дуже складно, – визнає військовик із ССО.
Читайте також:
У Сєвєродонецьку почали діяти партизани: розклеюють містом послання до Кадирова
Чоловік говорить: готують до спротиву всю країну.
– Ця війна надовго. Не в сенсі, що активна фаза не закінчиться. Але через певний період Російська Федерація може повторити вторгнення. Ми цього достеменно не знаємо, але передбачаємо. Ця війна – двох різних світів і цивілізацій, двох різних культур, і вона триватиме до повної перемоги. Тому наша ціль – навчати і чинити тотальний спротив ворогу, – каже представник партизанів.
– Люди на окупованих територіях допомагають один одному. Єдність між людьми є, і там вона часом більше проглядається, ніж на неокупованих. Особливо переконуєшся в цьому, коли фейсбук почитаєш. Хотілось би, щоб люди з умовно безпечних регіонів брали приклад із тих, що опинилися в окупації. Вони під таким тиском! Їм так важко, так страшно, але вони беруть і роблять.
Читайте також:
Українська партизанщина в Криму: побили військового з Z, поширили листівки
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
