В окупованому Старобільську росіяни знищили мурал із віршем Жадана… про рибу

Сергій Жадан
поет, письменник, перекладач, волонтер

(FB)

В моєму рідному Старобільську окупанти знищили мурали, які робила місцева молодь. Дісталось і малюнку з моїм віршем   – його просто замалювали.

Вірш, між іншим, був не про Степана Андрійовича Бандеру і навіть не Симона Васильовича Петлюра. Вірш був про рибу. Але ось замалювали. Може, риба викликала в них травматичні асоціації з чорноморським флотом, який тоне в територіальних водах України, не знаю.

Направду, росіяни – свідомо чи підсвідомо – не прогорюють своє головної мети, причини своєї присутності в нашій країні. Вся ця їхня малопереконлива маячня про денацифікацію та демілітаризацію – просто замовчування, витіснення з мови того, чим вони займаються насправді. А займаються вони деукраїнізацією. Спалені бібліотечні книжки, російська програма для шкіл, демонтаж української символіки – це, поза вбивствами, грабунками та руйнуванням міст теж цілком послідовна й умотивована для них практика. Вони хочуть нас знищити.  Вони хочуть знищити все, що в Україні свідчить про Україну.

Інша річ, що нічого в них не вийде. І за все доведеться відповісти. Думаю, особливо добре й гостро це відчувають ті, хто йде з ними зараз на співпрацю, чимось себе самих переконуючи, щось собі вигадуючи.

Ми обов’язково повернемось. Навіть швидше, ніж вони можуть собі уявити. Ось тоді й поговоримо про поезію)

***

Публікуємо нижче вірш, уривок якого був на стіні в місті:

“Пливи, рибо, пливи –

ось твої острови,

ось твоя трава,

ось твоя стернова:

править твій маршрут,

шиє тобі парашут,

пасе тебе в глибині

при своєму стерні.

Коли зелені зірки

падають в гирло ріки,

тоді твоя стернова

промовляє слова:

це ось – мої сни,

це – рибальські човни,

це – ніч, це – течія,

це – смерть, певно, моя.

Життя – це тиша й сміх.

Його стане на всіх.

Його вистачить всім –

всім коханням моїм.

Тому лети, рибо, лети –

я знаю всі мости,

знаю всі маяки,

роблю все навпаки.

Лише твої слова,

лише таємниці й дива,

лише сповідь і піст

в одному з портових міст.

Кохай, рибо, кохай,

хай безнадійно, хай,

хай без жодних надій –

радій, рибо, радій.

Любов варта всього –

варта болю твого,

варта твоїх розлук,

варта відрази й мук,

псячого злого виття,

шаленства та милосердь.

Варта навіть життя.

Не кажучи вже про смерть”.

Читайте також:
Мова має значення: окупанти демонтують стелу “Маріуполь”. ВІДЕО