“Кремль нагріває свою жабу повільно”: експерт Гончар – про газово-політичні розклади після очікуваного запуску “Північного потоку-2”

 

Михайло Гончар
експерт з міжнародних енергетичних та безпекових відносин, президент Центру глобалістики “Стратегія ХХІ”, головний редактор часопису “Чорноморська безпека”

(FB)

Оскільки отримую запити щодо коментарів на тему “Північного потоку-2”, висловлювань керівника “Нафтогазу” на пінчуківському збіговиську та Курта Волкера, відповісти всім не маю змоги, то пишу в фейсбук.

За Юрієм Вітренком, якщо “Газпром” даватиме якісь невеликі обсяги газу, або якщо дуже сильно варіюватиме: один день максимум, а інший день, скажімо, мінімум – то [в української газотранспортної системи] будуть фізичні проблеми, як забезпечити транзит, необхідні фізико-хімічні властивості газу, які специфіковані згідно з контрактом між українським оператором і операторами Словаччини, Польщі, Угорщини.

Невеликі обчислення показують, що “Газпром” саме на це й цілеспрямований. Опрацьована своєрідна гібридна технологія, коли газовий кран не перекривається картинно в прямому ефірі, а його тихо, повільно і непомітно для широкого загалу прикручують. Отже, поки у Вашингтоні чи Берліні визначатимуться з тим, чи застосовує Росія газову зброю, чи ні, поки колишні дипломати типу Волкера будуть періодично погрожувати санкціями РФ у випадку, якщо вона застосує газову зброю, Кремль її вже безкарно застосовує, насміхаючись над європейцями та американцями.

Формального припинення транзиту не буде (поки що!), щоб фрау Меркель не підставити передчасно та підтвердити путінську обіцянку їй, нібито Росія має намір повністю виконати свої зобов’язання за контрактом. Вона має виправдати високе довір’я і покладену на неї кремлівським фюрером місію щодо сприяння завершенню внутрінімецьких та ЄСівських процедур, які дозволять використання ПП2 unlimited. Та й зайве злити Вашингтон у цей турбулентний час в Кремлі не хочуть.

Зрозуміло, що наступного дня після виборів у Німеччині 26 вересня новий уряд із новим канцером на чолі не з’явиться. Коаліціада може тривати кілька місяців – варто пригадати, що у 2017 році вона зайняла п’ять місяців – вибори пройшли традиційно у вересні, а новий-старий канцлер (Меркель) отримав мандат у березні. Отже, за задумкою Кремля, межичасся у Берліні – “мутний”, а тому слушний час усе повирішувати.

Нинішній обсяг фізичного потоку на виході з ГТС України в Євросоюз, за даними Платформи прозорості ОГТСУ, перебуває з початку вересня в коридорі 90-93 млн куб. м на добу.

Якщо перша нитка ПП2 буде запущена з 1 жовтня і має прокачати до кінця року 5,6 млрд куб.м, то це означає мінус ~61 млн куб. м на добу від транзиту через нашу ГТС.

Якщо також із 1 жовтня на Угорщину піде частина постачань через другу нитку “Турецького потоку”, то це ще мінус ~9,5 млн куб. м щоденно.

Зберігається лише 20-23 млн куб. м.

Звісно, може бути дещо більше у зв’язку із сезонним зростанням європейського попиту у IV кварталі, але порядок цифр саме такий. Це символічні обсяги, які приблизно десятикратно менші від тих, які мали би йти. Так, наприклад, у цей же час 2019 року добовий обсяг транзиту становив 249,8 млн куб. м.

Хоча “Нафтогаз” отримає гроші згідно з угодою 2019 року, як нібито транзит пройшов в обсязі визначеному в 40 млрд куб. м на рік (або ~109,6 млн куб. м на добу), однак зрозуміло, що для “Газпрому” важливо створити прецедент зриву виконання українською стороною угоди, щоб це послужило причиною дострокового її розриву після сертифікації ПП2.

Отже, картина може виглядати так: певний обсяг транзиту наявний, формально пред’явити претензії “Газпрому” важко, у Меркель є “залізний аргумент”, що транзит зберігається, адже щось там у трубі є, і до того ж – Росія платить, і Путін дотримується свого слова, даного Меркель. Але фактично – це означає роботу української ГТС у розбалансованому режимі на межі дисфункціональності, коли краще припинити транзит, аніж його забезпечувати.

Саме це й потрібно Кремлю, щоб підштовхнути, а потім звинуватити Україну у зриві транзиту й прискорити процедури сертифікації оператора та зняття обмежень з ПП2, а далі й припинити дію угоди 2019 року.

Поки Меркель ще у своєму кабінеті й виконує обов’язки бундесканцлера, та ще й “турбується” про збереження транзиту через Україну. Але запустивши (якщо, звісно, це вдасться) першу нитку “Північного потоку-2” з 1 жовтня, а також за допомогою орбанівських посіпак перемкнувши частину постачань до Угорщини на другу нитку “Турецького потоку”, “Газпрому” однак не вдасться повністю вимкнути транзит через ГТС України.

Звісно, можна його зробити переривчатим, пунктирним – тиждень є, тиждень немає. Або ж піти ще на зменшення обсягів постачання до ЄС у цілому. Але тоді існує ризик претензій від європейських візаві та ризик нарватися на санкції від США, оскільки “Газпром” тим самим підтвердить, що він використовує газ як зброю.

Хоча, насправді, це вже відбувається з травня місяця. Європейський газовий ринок “Газпром” осушував поступово, використовуючи підхід зварити жабу не в окропі, а повільно нагріваючи воду з жабою до кипіння.

Європейська комісія, принаймі її енергетичний директорат дуже нагадує ту жабу, яку з травня нагріває Кремль,

але вона нічого не відчуває й продовжує займатись чим завгодно (водень, ВДЕ, зелена оборудка), тільки не питанням безпеки постачань [газу].

Звісно, Москва може піти на певний ризик, щоб відновити конфлікт між Вашингтоном і Берліном, оскільки, згідно зі спільною заявою Байдена-Меркель, остання має діяти у такому випадку. Але Меркель цього робити не буде (ну хіба що висловить занепокоєння й закличе сісти за стіл переговорів), бо в неї надзавдання – будь-що проштовхнути ПП2.

А Байдену після російської кібератаки на Colonial Pipeline та афганського обвалу отримати ще й провал у Європі дорівнює політичному банкрутству. Три катастрофи, коли ще не минув і рік президентства – забагато! Він тиснутиме на Меркель, ще й нагадає про новий 10-річний контракт на транзит через Україну. Але вона зобов’язана Путіну, якому цей контракт не потрібен.

Байден, звісно, може під тиском Конгресу піддати санкціям газпромівську компанію-оператора зі швейцарською пропискою, але тоді це означає повернення відносин із німецьким керівництвом на конфліктний рівень. Це цілком влаштовує Кремль, який продовжить шантажувати ЄС загрозою холодної зими, дефіциту газу та тим, що американські танкери з СПГ не прийдуть до європейських терміналів, а російські з ямальським СПГ – можуть. Капітулюй, Європо, якщо не хочеш мерзнути.

Якщо Мутті вдасться виконати покладену на неї місію, бодай щодо першої нитки ПП2, на якійсь тимчасовій основі, то друга нитка може бути запущена в експлуатацію десь у січні або лютому – на піку зимових холодів. Хоча по-нормальному потрібно шість місяців для всього комплексу пуско-налагоджувальних робіт, але навкологазпромівські кола поширюють інформацію, що вже за два місяці і друга нитка запрацює. Щоправда, при цьому не забувають відзначити, що все залежить від німецького регулятора – якщо він дасть дозвіл, то тоді так, з 1 жовтня перша нитка може запрацювати. Тому Міллер надає перевагу говорити, що ПП2 запрацює ще до кінця року, уникаючи називати конкретну дату.

Німецький регулятор, звісно, незалежна урядова агенція, але так чи інакше підпорядкована федеральному уряду в особі Міністерства економіки та енергетики ФРН на чолі з дуже довіреною особою фрау Меркель і другим після неї офіційним штовхачем ПП2 федеральним міністром Петером Альтмаєром. За посадою він також має “піклуватися” і про збереження транзиту через Україну. Очевидно, що перебування на такій “розтяжці” дається взнаки, і минулого понеділка Альтмаєр був терміново госпіталізований у “Шаріте”. Зараз цз ним вже усе гаразд, очевидно, що ще Пєтров з Бошировим його не відвідували. 🙂 Поки що…

Зрозуміло, що оскільки Меркель зараз “кульгава качка”, то забаганки її та її посіпак не поспішають виконувати, а кремлівський фюрер вимагає свого – зеленого світла для ПП2. При цьому він пропонує безпрограшний, за кремлівським уявленням, гібридний варіант, коли і ПП2 запущений в експлуатацію, і транзит через Україну формально збережений.

Головне – Меркель має постійно повторювати, що транзит через Україну має бути збережений. Що вона й робить! Місія Мутті буде виконана, ніяких ризиків для реноме канцлерін, поки вона на посаді. А що буде потім, коли “Газпром” припинить транзит, то вже її не стосуватиметься. Меркель буде в іншій грі і завжди зможе сказати, що зробила все і навіть більше.

За такого “сприяння” з боку Німеччини та страусовій позиції Єврокомісії нам доведеться розраховувати тільки на себе.

Бажання обговорювати ПП2 в нормандському форматі не призведе до підписання нового 10-річного контракту. По-перше, у тому форматі з газового питання співвідношення учасників – 1:3 не на користь України.

По-друге, немає американських санкцій, які й відіграли у 2019 році основну роль у примусі Росії до “газового миру” й підписання 5-річного контракту з “Нафтогазом”.

По-третє, Європейська комісія дистанціювалася від тематики ПП2, повторюючи мантру, що вони не підтримують цей проєкт, але й вдіяти нічого не можуть, все має бути згідно до законодавства ЄС.

Якщо у 2019 році в України в “нормандській четвірці” була позиція сили, то зараз, навпаки – позиція слабкості.

Але не тільки використання ПП2 unlimited хоче Кремль. Він хоче, щоб канцлером Німеччини став соціал-демократ. Християнські демократи на чолі з Ангелою Меркель для Кремля вже відпрацьований матеріал, мотлох історії.

Хоча потенційний канцлер від СДПН Олаф Шольц – явно не шредерівський типаж, тим не менше, як показує ХХІ століття, німецькі канцлери, незалежно від партійної належності, кожний по-різному, але зрештою потрапляють у тенета кремлівського фюрера.

Росії потрібен новий Віллі Брандт в Берліні. А також внутрішньонімецькі, внутрішньоЄСівські та американо-німецькі суперечки та конфлікти. Divide et impera.

Читайте також:
На зустрічі в Москві Путін заявив про порушення Україною “Мінська”, Меркель – про необхідність продовження транзиту газу через Україну


〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!

〉〉 Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter, Instagram.

Україна