“Шматок мемуарів Мендель про Майдан – дуже симптоматичний”

Радко Мокрик
історик

(FB)

Ок, я мовчав, коли пані Мендель писала про мову. Бо, в принципі, не дуже є сенс, мабуть, дискутувати.

Тепер пішли розмисли про ідентичність. Добре, кожен має право на власні фантазії. Але в стрічці почав з’являтися новий шматочок з опусу наближеної до президента, який, як на мене, симптоматичний.

Ось:

“Розгромні, рекордні 73% у другому турі теж у суті своїй були революцією. Лишень прийнятною для більшості населення: без брудних наметів, розтрощеного Майдану, негігієнічних і холодних ночей з ризиком бути побитим, знесеним водометами чи обприсканим газом, без усієї цієї революційної «романтики» минулих століть, але з чітким, жорстким і емоційним вироком тодішній владі”.

Цей «брезгливий» тон – дуже показовий.

Не знаю, як пані Мендель, а особисто я під час «негігієнічних і холодних ночей» на Майдані зустрів найкращих людей своєї країни. Оті дискусії «на бочках» на морозі в мінус 20 градусів, з чорними руками і запахом палених шин, коли справді дрижаки хапали від холоду – це крутіше і важливіше, ніж академічні дискусії в найкращих університетах світу.

У «брудних наметах» я протягом місяців зустрічав людей, які кинули все і приїхали рятувати країну від диктатури. Кидали все, використовували свої невеликі запаси грошей, закривали бізнес і їхали до Києва, «бо треба щось робити».

Уночі, «з ризиком бути побитим» я стояв пліч-о-пліч з незнайомими людьми, яких і після цього ніколи не зустрічав. Це неймовірне відчуття – «свої» – було настільки гострим і прекрасним, що його неможливо описати рядками.

Довіра і солідарність. Не знаю, чи доведеться ще колись в житті відчути настільки сильне відчуття спільноти, як тоді на Майдані. І я страшенно радий і вдячний, що міг бути краплинкою цієї спільноти. З брудними палатками, негігієнічними ночами і ризиком бути побитим. Бо я не знаю, чи є щось прекрасніше за відчуття тієї справедливої напруги і відчуття солідарності на межі екзистенційної небезпеки між людьми, об’єднаними спільною і чесною метою.

А це фото я зробив зранку 19 лютого 2014 приїхавши на Майдан. Я не знаю, хто ця жінка, ми не спілкувались. Я з якимись чуваками був надто зайнятий розбиранням бруківки біля пошти. Переносячи мішки з бруківкою від пошти до профспілок (де стояли беркути), побачив цю жінку і нашвидкоруч зазнимкував. І як на мене, вона прекрасна. Ось це і є – Майдан.

Читайте також:
Суд дав дозвіл на заочне провадження щодо трьох ексберкутівців, яких підозрюють у розстрілах на Майдані