Алієв визнав присутність в Азербайджані турецьких винищувачів F-16

Президент Азербайджану Ільхам Алієв підтвердив, що на території його країни перебувають турецькі винищувачі F-16, але вони не беруть участі в боях.

Про це азербайджанський лідер заявив в інтерв’ю CNN, оприлюдненому 10 жовтня.

“Винищувачі F-16 перебувають на землі, вони не виконують польоти і ні в якому вигляді не беруть участь у боях”, – сказав Алієв.

Президент Азербайджану підкреслив, що Туреччина є союзником Баку, а тому “військові навчання тут – звичайне явище”.

За його словами, через епідемію коронавірусу цього року сусідні країни провели лише два військові навчання, тоді як минулого року – десять.

Це перше офіційне визнання азербайджанською владою присутності на її території винищувачів військово-повітряних сил Туреччини під час азербайджано-вірменської війни.

Раніше в міноборони Вірменії заявляли, що 29 вересня їхній штурмовик Су-25 вірменських ВПС був збитий нібито турецьким винищувачем F-16.

Азербайджан кілька разів спростував участь Туреччини в бойових діях у Нагірному Карабаху та Вірменії, зокрема й залучення турецьких літаків.
Президент Ільхам Алієв в ефірі телеканалу “Росія 1” (ВГТРК) заявляв: “Нещодавно мені повідомили, що така новина (про участь винищувачів Туреччини на боці Азербайджану) з’явилася в інформаційному просторі. Вона нічим не підтверджена. Турецькі ВПС жодним чином не беруть участі в бойових діях. Сьогодні з урахуванням сучасних технологій складно щось приховати, легко перевірити, що це чергова провокація”.

Читайте також:
Війна в Нагірному Карабасі: Вірменія й Азербайджан звинуватили одне одного у зриві перемир’я

Як інформувала “Новинарня“, 27 вересня армія Азербайджану почала наступ на різних ділянках лінії розмежування з Нагірним Карабахом, окупованим Вірменією. Такі дії в Баку пояснили численними обстрілами з боку вірмен напередодні. Водночас є підстави вважати, що цей наступ був добре підготовлений Азербайджаном та має на меті звільнення територій у Нагірному Карабаху.

Сторони повідомляють про сотні жертв з обох боків, зокрема й серед мирного населення, та значну кількість знищеної техніки.

Азербайджан заявляв про звільнення щонайменше семи сіл на території Нагірного Карабаху, низки (Гараханбейлі, Гервенд, Горадіз, Йухари Абдуррахманли, Ашаги Абдуррахманли, Боюк Марджанли і Нюзгар), знищення кількох постів противника і взяття під контроль важливих висот.

У Вірменії спершу спростовували цю інформацію та стверджували, ніби на іншому боці воюють турецькі найманці.

Влада Вірменії й адміністрація так званої “Нагірно-Карабаської республіки” оголосили воєнний стан і загальну мобілізацію. Парламент Азербайджану прийняв постанову про запровадження воєнного стану в деяких регіонах країни та часткову мобілізацію.

Туреччина заявила про підтримку Азербайджану у конфлікті з Вірменією. В Анкарі вважають Вірменію відповідальною за загострення обстановки в Нагірному Карабаху та надають підтримку Азербайджану.

Вірменія розглядає можливість визнання незалежності Нагірного Карабаху, заявив прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян. Водночас у Єревані відкинули пропозиції щодо введення міжнародних миротворців до Карабаху.

При цьому обидві сторони називають дані з іншого боку щодо своїх втрат значно завищеними.

Як відомо, військовий конфлікт між двома південнокавказькими країнами спалахнув у 1988 році через територіальні претензії Вірменії до Азербайджану.
Нагірний Карабах і сім прилеглих до нього районів – майже 20 відсотків території Азербайджану – залишаються під окупацією збройних сил Вірменії.
У травні 1994 року сторони узгодили режим припинення вогню. Надалі під егідою Мінської групи ОБСЄ, при співголовуванні Росії, Франції і США, тривають безуспішні мирні переговори.
Рада безпеки ООН ухвалила чотири резолюції щодо звільнення окупованого Нагірного Карабаху і прилеглих до нього територій, але вони не виконуються Вірменією, яку підтримує Російська Федерація.

Попереднього разу суттєві бої на кордоні між Азербайджаном та Вірменією зав’язувалися 12 липня.

Читайте також:
“Багатоходівка” на п’ять країн:
як Росія може використати воєнний конфлікт навколо Карабаху для легалізації анексії Криму