СПЕЦТЕМА:
COVID-19 covid-19
Діагностовані випадки:
693407 +16218
Летальні випадки:
11909 +192
Одужали:
326238 +8843
Дані МОЗ України. Проведено ПЛР-тестів: 4419791 (+46005). Оновлено: 08:17 27.11.2020

Втратила нюх, ізолювалася, багато пила: розповіді українок, які захворіли на COVID-19 і одужали

 

Як стверджують у Всесвітній організації охорони здоров’я, «новий» коронавірус SARS-CoV-2, як і грип, найімовірніше, залишиться з людством назавжди. Тож, мабуть, невдовзі прийде той момент, коли громадськість перестане з цікавістю стежити за кожним випадком хвороби серед знаменитостей або в колі свого оточення («о, тепер і в мене є знайомий, який захворів на “ковід”»).

Але це буде колись. А поки від проголошення пандемії не минуло й п’яти місяців, особистий досвід людей, які захворіли на COVID-19 і одужали, допомагає іншим скласти уявлення про те, чого чекати і як діяти, якщо ви заразилися коронавірусом.

«Новинарня» поспілкувалася з двома українками з різних регіонів, які розповіли про свої відчуття під час хвороби та про те, як їм вдалося її побороти.

Аліса Гріщенкова: «Коронавірус – це не соромно!»

Аліса Гріщенкова

«Одягаємось на “корону”… фраза, яка вже не викликає подив – просто мовчки переглядаємось, і вперед. Там уже чекає людина, яка потребує допомоги, яка чекає нас, і ми робимо все, щоб допомогти, працюючи на межі можливостей…
Але є ми і наші близькі, про яких ми теж думаємо в цей час. Страшно? Так. Важко? Дуже. Але якщо не ми, то хто?! Дійсно, зараз герої носять не плащі з літерою S, а протиепідемічний костюм».

Цей допис лікарка швидкої допомоги з Чернівців Аліса Гріщенкова опублікувала у фейсбуці 29 квітня 2020 року, висловлюючи підтримку всім колегам, які борються з коронавірусом. Тоді вона ще не знала, що за кілька днів їй самій поставлять «той самий» діагноз.

 «Так, я лікар, і у мене коронавірус», – написала Аліса 7 травня. І наголосила:

«Вже з особистого досвіду – це не просто застуда… COVID-19 – це серйозно.

І якщо я, у своєму віці, почуваю себе погано, то що можуть відчувати люди старшого віку чи з хронічними захворюваннями?».

Як саме і від кого саме заразилася, лікарка не знає. Воно й не дивно, адже на той час найменша в Україні Чернівецька область лідирувала за кількістю діагностованих випадків коронавірусу  Працівників інфекційних відділень та «швидкої» працювали буквально на виснаження: хворих було багато, а медиків – мало.

«У нас було дуже багато викликів, і темп просто шалений. Бо серед лікарів і фельдшерів також було дуже багато хворих, а дехто з людей старшого віку просто звільнився. Всі боялися цієї хвороби», – розповідає Гріщенкова.

Перед тим як відчути симптоми хвороби, Аліса спершу працювала три дні поспіль, потім день відпочила, але її попросили вийти знову – на чергувальну добу. Через день після неї лікарка прокинулася з кашлем – і вже до вечора зрозуміла, що це, швидше за все, коронавірус.

«Зранку в мене не було ніякого дискомфорту, відхаркування – просто сухий кашель. В обід я відчула, що дуже сильно ломить тіло. Міряю температуру – 39,3. Хоча ще напередодні я почувалася добре. Тобто за день – такий різкий перебіг хвороби. А до вечора зникли нюх і смак».

Відчувши, що «з улюбленими парфумами щось не те», Аліса одразу вжила заходів безпеки: самоізолювалася від рідних в окремій кімнаті, з якої виходила тільки в захисній масці, подзвонила сімейному лікарю… І потім ще майже тиждень чекала, поки їй зроблять ПЛР-тест – лабораторії також були перевантажені.

«Це якраз був кінець квітня – у нас тоді стався справжній вибух коронавірусний. Я дуже сподівалася, що в мене не COVID… Але на четвертий день після тесту мені зателефонували й сказали, що коронавірус підтверджено».

Попри молодий вік і здоровий спосіб життя, дівчина переносила хворобу не надто легко: висока температура супроводжувалася сильною задишкою. За збігом обставин, наступного дня після того, як їй повідомили результати ПЛР-тесту, Алісі ще більше погіршало.

Проте зваживши всі «за» і «проти», від госпіталізації вона вирішила відмовитися.

«І міський голова [Олексій Каспрук], і вся чернівецька влада тоді саме скаржилися, що в лікарні закінчуються місця. І це справді було так. Кількість хворих збільшувалася, готували резервні лікарні… І я подумала: я ж молода дівчина, мій організм впорається і вдома. Хоча рідні радили лягти в лікарню, антибіотики поколоти… але я не бачила потреби в тому, щоб займати лікарняне ліжко. Тому лікувалася вдома», – пояснює своє рішення Гріщенкова.

Зізнається: хоч і лікувалася згідно з протоколом Міністерства охорони здоров’я, а трохи «підкориговувала питання».

«По перше, я дуже багато пила. Дуже-дуже багато: імбирний та інші чаї, воду, точно більше двох літрів. Їла дуже багато фруктів, – перелічує Аліса. – З медикаментів лікар призначила мені антибіотики, тому що температура трималася більш ніж 39. А крім того я ще “особисто для себе” пила цинк. Я вважаю, що він таки допомагає, бо запобігає утворенню фіброзу в легенях…»

Медична працівниця визнає, що роль препаратів цинку в лікуванні COVID-19 поки не доведена, адже дослідження на цю тему ще тривають (і, варто зауважити, попередньо їх результати досить успішні). Водночас іще раніше було підтверджено ефективність цинку при деяких інших респіраторних захворюваннях.

«Десь за тиждень-півтора температура знизилася до 37,5–37,3 – і більше не піднімалася. Мені стало набагато легше дихати, значно менше боліла голова. Тоді я ще не відчувала запаху і смаку, але покращення було дуже відчутним», – пригадує наша співрозмовниця.

А от смак і нюх до Аліси повернулися аж через два місяці після одужання.

Лікарка зізнається: відкрито написати в соцмережі про те, що захворіла на «корону», їй було непросто.

«Ви ж знаєте, яка в нас реакція на цей вірус. З одного боку, дуже багато знущальних жартів на тему “навіщо ви звичайний нежить прирівнюєте до чуми”, “ніякого коронавірусу не існує”.

З іншого боку ви, мабуть, чули про перший випадок захворювання в Чернівцях. Це був чоловік, який повернувся з Італії з дружиною. В нього підтвердився коронавірус, дружина була вдома на обсервації, і в неї під будинком влаштували фактично другі “Нові Санжари” – зібрався натовп, викликали поліцію, вимагали її відправити на обсервацію в лікарню.

На мою думку, це просто неприпустимо! Людині й без того нелегко, коли вона хворіє. До речі, в цієї жінки коронавірус потім не підтвердився взагалі. Але її забрали на примусову обсервацію через тих сусідів.

Мене вразило, що в Данії, як мої колеги писали, коли людина, особливо старшого віку, захворює на коронавірус, то може написати на паркані свого будинку із зовнішнього боку: «В мене коронавірус». І сусіди розуміють, що треба допомогти – приносять продукти, ліки. Щоб людина не мала потреби виходити з дому.

А у нас люди що робили? Погрожували й буквально цькували інфікованих.

Але я написала, бо розуміла, що це важливо. І переконана: ті пости на фейсбуці були не дарма. Потім читала дуже багато слів вдячності від людей, які дякували за те, що я порушила цю проблему. Розповідали про такі випадки… Наприклад фельдшерка працює у ФАПі (фельдшерсько-акушерський пункт – «Н»), жодного коронавірусу в неї немає. Але в селі, де цей ФАП, один випадок COVID-19 зафіксовано. І цю жінку та її родину починають цькувати, хоча вона з інфікованим навіть не перетиналася!

Або інший випадок: у когось в родині підтвердився коронавірус – наприклад, в онуків, а їхня бабуся тепер навіть у свій город із хати не може вийти, бо їй з усіх сторін кричать, щоб “не розносила інфекцію”. Це неприпустимо!

Українці не вміють співчувати хворим, ставитися до них із розумінням. Половина людей з них сміється – мовляв, це все у вас нерви, а не хвороба. А друга половина ставиться до них, як до прокажених. На мою думку, це дуже велика проблема в суспільстві зараз.

І, до речі, таке полярне розділення суспільства свідчить про те, що в ньому є великі проблеми».

 

«Познайомившись» із коронавірусним захворюванням на власному досвіді, Аліса Грищенкова закликає всіх негайно звертатися до лікаря при перших же симптомах хвороби – незважаючи на те, що подумають про це «добрі люди».

«Ви не винні, що захворіли! Коронавірус – це не соромно! А ваше життя і життя ваших близьких – важливіше за думку інших», – наголошує лікарка.

І підкреслює: COVID-19 – це важка й у деяких випадках – смертельна хвороба, легковажити якою не варто.

«Якщо чесно,

я досі відчуваю певні наслідки коронавірусу: трохи маю проблеми зі здоров’ям, які підліковую. Тобто безслідно для мене він не минувся.

Навіть для мене», – зізнається дівчина.

Але й впадати у відчай від діагнозу «COVID-19» категорично не радить. Адже більшість людей одужує, особливо якщо звернулися до лікаря вчасно.

Сама Аліса після одужання повернулася на роботу і працює у звичному режимі. Звичайно, дотримуючись усіх заходів безпеки.

«Я завжди ходжу в масці, в будь-які публічні місця: аптеки, магазин тощо. Звісно, на роботі – теж постійно в масці. Окрім того, п’ю багато рідини і постійно користуюся антисептиком для рук.

По ідеї, [після хвороби] імунітет має триматися як мінімум два місяці. Але, наприклад, на робочих місцях є випадки повторного зараження. Моя знайома лікарка-анестезіолог, так само молода дівчина, захворіла на коронавірус другий раз… Вона, правда, працює в лікарні з хворими на COVID, тож ризик повторного зараження є», – підсумовує Аліса Гріщенкова.

Читайте також:
Коронавірус існує: підтверджено лікарями. Розвінчуємо фейк про “вигадану” пандемію

Анна Грігель: «Головне – бути готовим до вірусу психологічно»

Анна Грігель

На відміну лікарки «швидкої» Аліси, майстриня з кераміки Анна Грігель, яка проводила карантин у рідному Запоріжжі, джерело свого зараження тепер уже знає точно: 80-річна знайома.

Проте коли приблизно на початку червня в дівчини з’явилися симптоми, про коронавірус вона спершу навіть не подумала.

«Одного ранку я прокинулася й помітила, що в мене трошки дере в горлі. І, як виявилося, була трошки підвищена температура. Я взагалі не хворію, навіть не пам’ятаю, коли в мене востаннє була застуда. Але напередодні вночі я пила холодні напої, гуляла, була легко вдягнена – тому, в принципі, не надала цьому великого значення.

Ще за пару днів до моїх симптомів захворів тато, але він перед тим потрапив під дощ. Логічно ж, що після дощу людина може відчувати температуру, слабкість. Тому ми до цього дуже легко поставились. А потім, через пару днів, дізналися, що в жінки, з якою батько спілкувався, діагноз COVID-19. І ми пішли здавати тест».

Оскільки тато Ані контактував із хворою жінкою безпосередньо, йому взяли зразок із носоглотки для ПЛР-тестування. А сама вона лише здала кров із вени для аналізу на антитіла, який виявився негативним.

Наступного дня зателефонувала сімейна лікарка й повідомила, що в Аніного тата підтвердився COVID-19, і його госпіталізують.

«Через пару годин приїхала “швидка”. Я думала: як воно буде? Зараз зайдуть у квартиру багато людей у “скафандрах” і заберуть батька, як по телевізору показували?

У підсумку, приїхала дівчина мого віку, дуже добра і “світла”, і каже моєму батькові: “Ну, поїхали”. Він уже був зібраний, я його провела на перший поверх, і він поїхав. А я залишилася вдома, на ізоляції».

Тепер, коли з’ясувалося, що Аня також особисто спілкувалася з інфікованим (татом), їй також провели ПЦР-діагностику. І, на відміну від тесту на антитіла, ПЦР-тест підтвердив COVID-19.

Нагадаємо, що ІФА-тест може показати негативний результат, якщо людина заразилася нещодавно – адже організм виробляє антитіла до SARS-CoV-2 приблизно на 5-8-й день після вторгнення вірусу (детальніше про тести на антитіла читайте в матеріалі «ІФАкти і коментарі: навіщо Україні масове тестування на антитіла та чи мета виправдовує засоби»).

Оскільки хворою Анна не почувалася – першіння в горлі минуло за три дні, а температури спала день на п’ятий, – то залишилася на самоізоляції вдома.

«Це було трохи дивно, але жодних медикаментів мені не виписали. Тому моє “лікування” включало гарячий чай, мед, лимон, медитації і вітамін С», – розповідає мисткиня.

Каже, найбільш незвичним відчуттям було повне зникнення нюху.

«Я не відчувала жодних ароматів – ні напоїв чи їжі, ні вулиці, річки – нічого.

Нежитю нема, ніс дихає – а запахів не відчуваєш!

Це дуже дивно було. І відчуття смаку, відповідно, теж дуже змінилося, бо це ж взаємопов’язано. Я спробувала випити вина – і це був найбільш несмачний напій у моєму житті. Замовила піцу – і вона була ніякою, просто жирний шмат тіста.

Це, звичайно дуже мене засмучувало, бо коли хворієш, їжа – це все-таки позитивні емоції й задоволення. А коли ти не відчуваєш смаку, то стає нудно», – скаржиться Аня.

Тим часом у її тата перебіг хвороби був значно складнішим:

«У батька була двостороння пневмонія, він лежав під вентиляційною маскою, спостерігався у спеціалістів.

Але одразу скажу: це державна лікарня, ми ні за що не платили. І умови були непогані. У палаті їх було двоє – мій батько і чоловік приблизно його віку. Тобто такого стресу, як показують на телебаченні, що в лікарнях немає місця, люди помирають у коридорах – цього не було.

Лікарі були в доброму настрої, ставлення було адекватним. В цілому, батько не скаржився. Казав тільки, що їжа була несмачною, але це й не дивно».

Загалом чоловік провів у лікарні 17 днів, аж доки комп’ютерна томографія показала: легені чисті.

Анні через 14 днів після появи симптомів зробили другий ПЛР-тест, який, попри відсутність симптомів, також виявився позитивним. У фейсбуці дівчина зізнавалася, що «другий етап» коронавірусного захворювання зачепив її радше емоційно, ніж фізично.

«До вірусу треба бути готовим психологічно. І весь період хвороби підтримувати свій стан на висоті. Я нікого не закликаю розслабитися щодо COVID-19, але мені щиро хочеться, щоб цей хаотичний страх покинув голови людей», – каже дівчина.

«А якщо відчуваєте, що з вами щось не так фізично – можливо, з вами й справді щось не так. Не чекайте ускладнень, спробуйте здати тест. І прошу вас, будьте дуже тактовними до тих, хто захворів», – підсумовує Анна Грігель, яка разом із татом перенесла коронавірусне захворювання і повністю одужала.

Читайте також:
До 25% ПЛР-тестів на коронавірус можуть давати хибно негативний результат, – Степанов

* * *

Як і в багатьох інших ситуаціях, у ставленні до пандемії коронавірусу більшість українського суспільства розподілилася на два масштабні табори за принципом «чорне чи біле, і жодних відтінків!». Уданому випадку це «ми всі помремо» або «коронавірусу не існує/це банальна застуда» – і, відповідно, або панічний жах перед вірусом, або повна зневага до протиепідемічних заходів і тих, хто їх сумлінно дотримується.

Кожен табір шукає докази на користь своєї правоти, оперуючи розповідями про жахливі смерті пацієнтів у коридорах переповнених лікарень або статистикою людей, які «перехворіли» на COVID-19, самі того не підозрюючи. Хоча істина насправді десь посередині.

За словами головного санітарного лікаря України, заступника міністра охорони Віктора Ляшка, до 80% інфікованих переносять коронавірусну хворобу в легкій формі й не потребують госпіталізації.

Як свідчать дослідження, проведені в різних країнах, загалом близько 50% заражених коронавірусом узагалі про це не підозрюють. Тож панічно боятися коронавірусу справді не варто… як і нехтувати заходи протиепідемічної безпеки.

Адже фахівці попереджають:

небезпека нового коронавірусу SARS-CoV-2 – у його непередбачуваності.

Так, важкий перебіг і навіть летальний результат хвороби більш імовірний у тому випадку, якщо інфікована людина має хронічні хвороби, поважний вік та інші фактори ризику. Проте навіть за короткий час існування нової зарази медики різних країн вже не раз фіксували випадки, коли від COVID-19 несподівано помирали здорові люди в розквіті сил. То чи варто легковажити небезпеку, замість того щоб дотримуватися нескладних правил профілактики і дбати насамперед про власне здоров’я та своїх близьких?

«У більшості випадків, за умови вчасного звернення до лікаря, коронавірусне захворювання справді можна вилікувати. Але не варто применшувати його серйозність. Особливо для груп ризику – літніх людей і людей з хронічними захворюваннями», –  наголошує лікарка швидкої допомоги Аліса Гріщенкова.

Фото з ФБ Аліси Гріщенкової та Анни Грігель

Читайте також:
Ярослав Глагола, який лікує COVID-19:
Вірус надзвичайно заразний і підступний, але карантин – не вихід

Якщо ви знайшли помилку чи одрук, будь ласка, виділіть фрагмент тексту й натисніть Ctrl+Enter.

34576
 

〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні".

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції. Become a Patron!

Ми виправдовуємо довіру!

  ...

...  

〉〉  Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter.

 

Не проґавте найцікавіше!

Раз на тиждень ми відправляємо дайджест з вартими уваги статтями "Новинарні".

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: