“Київ вийшов із політичного карантину”: репортаж із мітингу “руху опору Зеленському”

автор: Анастасія Федченко
фото автора

“Вітаємо вас на першій акції після карантину!”, “Київ і Україна вийшли з політичного карантину!” – кілька разів зі сцени на Майдані повторювали організатори мітингу “Рік Зеленського – рік реваншу”.

Попри закрите метро і неможливість нормально дістатися до центру, в неділю, 24 травня, на опозиційну акцію в центрі столиці вийшли кілька тисяч киян. Вони вимагали “зупинити реванш” на мітингу на Майдані Незалежності, після чого перемістилися до будинку на вулиці Грушенвського, де живе президент Володимир Зеленський, скандували і палили фаєри.

Серед них була і кореспондентка “Новинарні“.

Кооперація на дорозі до Майдану

20 травня виповнився рік від дня інавгурації президента Володимира Зеленського. Цей рік став “роком реваншу”, стверджують у громадському об’єднанні “Рух опору капітуляції”. Тож зібрали на Майдані віче, щоб показати: і попри карантин стежать за діями влади та готові до масових акцій протесту.

Фото: ФБ Громадське радіо

Метро в столиці через карантин не працювало понад два місяці. Неділя, 24 травня, була якраз останнім днем перед його відкриттям.

Напередодні надвечір на сторінці “РОК” у фейсбуці з’явилося оголошення: кожен, хто має авто, може підвезти на Майдан попутників. Прописали правила і створили спеціальний телеграм-канал. Вранці там було майже двісті учасників і кілька десятків оголошень: “Хто може забрати з Харківського?”, “Їду з Академмістечка, можу взяти двох людей”.

Саме так добиралися на Майдан і в лютому 2014-го, коли влада закривала метрополітен під час Революції Гідності.

Я написала, що їду з Дарниці. Майже сусідка Марія запропонувала викликати таксі й готова була заплатити. Але знайшовся охочий підвезти своїм авто. Ігор підхопив нас на чорному позашляховику о 13:30 і повіз до центру. Крім мене з Марією, в машині був ще один дарничанин, Олександр.

“Як думаєте, тисяч п’ять буде?” – запитав він. “Хтозна. Але потрібно виходити й показувати, що ми стежимо за владою, що нам не байдуже, що відбувається”, – відповіла Марія. Вона нагодувала обідом двох дітей і вклала їх спати, а сама поїхала на мітинг.

Коли Ігор припаркував авто і ми всі дійшли до Майдану, там уже було кількасот людей. У масках, респіраторах, захисних окулярах чи без, в одностроях, джинсах, хустках, дехто – у вишиванках, і з синьо-жовтими прапорами на плечах.

Зі сцени закликали тримати соціальну дистанцію – півтора метри.

“Ви почуєте сьогодні промови і вимоги різних політичних сил, які в реальному житті є антагоністами”, – сказав на початку виступу сказав координатор “РОК” Андрій Левус, який відкрив віче.

В оформленні сцени Майдану – гасло “Україна чинитиме опір”, парафраз фільму “Черкаси”.

Колишній нардеп від “Народного фронту”, один із керівників “Самооборони Майдану”, Левус запропонував уявити картину: поруч сидять Зеленський, Аваков і Баканов, називають події на Майдані “путчем, організованим соросятами”, кажуть, що для протестів немає причин.

“Вони не розуміють, що таке реванш. А ми бачимо реванш Москви, насамперед через зусилля голови ОП Єрмака, за сумісництвом проросійського агента, ми бачимо намагання без де окупації провести вибори на Донбасі. Ми бачимо реванш олігархів. Адже Ахметов фактично окупував уряд. І, попри “антиколомойський” закон, Коломойському віддають цілі галузі економіки. Ми бачимо реванш репресивної машини. Сидять Ріфф, Кузьменко. Активісти ходять на допити щотижня, як на роботу”, – продовжив Левус.

Політик також говорив про “зливання” справи Катерини Гандзюк, про те, що активісти не дадуть знищити досягнення Революції Гідності. А ще закликав об’єднатися в єдиний кулак, адже “якщо втратимо країну, не важливо, яка партія і з якими ідеями прийде до влади”.

Люди потроху сходилися на Майдан. Зовсім юні хлопці, яким заледве є 18, тримали прапори партії “Національний корпус”. Стяги партії “Демократична сокира” і громадської організації “Справа громад”, що підтримує Петра Порошенка, тримали вже старші активісти. Були також “свободівці”, представники інших політиних сил.

“На Банковій назвалися фразою Сталіна – “Слуги народу”. Чуваки, ми вам нагадуємо, це ви – наші слуги, а не ми – ваші”, – зааявив у виступі представник “Справи громад”, телеведучий Віталій Гайдукевич.

Він теж закликав об’єднуватися всіх, кому небайдужа доля України. “Ніколи в Україні проукраїнські сили не переможуть манкуртів, якщо ви їх не підтримаєте”, – сказав Гайдукевич.

“Зеленський перетворюється на Януковича”

“Рік гівна пережили”, – емоційно говорить волонтерка Віка.

Поки зі сцени виступають, на Майдані вітаються-обіймаються-фотографуються друзі та знайомі. Питають, як справи, емоційно діляться враженнями про карантин і про закрите метро. Фотографи ловлять вдалі кадри.

Журналісти “5-го каналу” підбігають до медсестри 25-ї повітрянодесантної бригади Яни Дугарь, яку вже півроку – після пресконференції за участі президента Зеленського – називають підозрюваною у справі щодо вбивства журналіста Шеремета. Військова в коментарі відмовляє, каже, що не говоритиме без адвоката, сьогодні вона просто хоче побути між людей.

Яна Дугарь

Тим часом зі сцени виступає нардепка від “Європейської солідарності” Софія Федина, якій ДБР вручило підозру у справі про “погрози президенту”. Федина заявляє, що Зеленський боїться українського народу, адже неподалік Банкової чергують багто автобусів і автозаків із поліцейськими та нацгвардійцями. Закликає консолідуватися, вибачається перед патріотичними силами, з якими мала суперечки, та дякує всім, хто зібрався.

“Нам не все одно, нам не “какая разніца”, нам не “главноє, що вулиця заасфальтована, через яку проростає зелень”. Нам важлива самодостатня Українська держава”, – говорить Федина.

Їй аплодує також “партнерка” у справі про погрози Зеленському – волонтерка Маруся Звіробій.

На сцену біля стели виходить “свій Зеленський” – художник і телеведучий Сергій Поярков у блазенському капелюсі намагається скопіювати голос президента.

“Можете мене не лякати, я недавно попісяв”, – говорить він. У натовпі сміються.

Пародіюючи заяви президента на пресконференції з нагоди річниці у владі, Поярков переходить на “фізіологічні особливості” – мовляв, через них його забракував лікар у військкоматі. Зачіпає й “кінець епохи бідності”.

“У мене порошенконєдєржаніє. Про що б я не говорив, переходжу на нього. Він мені вже сниться в еротичних снах. Я вже жінку чотири рази назвав Петя. Вона ображається”, – жартує Поярков-Зеленський. Деякі його фрази – не тільки за межею політичної сатири, а й здорового глузду.

Наприкінці “стендапу” Поярков заявляє: бачив багато різних влад, але такої, яка б настільки боялася гумору, ще не бачив. Він закликає виховувати владу, адже без контролю з боку виборців не буде ані виконання передвиборчих обіцянок, ані якісної роботи.

Раз по раз, у перервах між виступами і під час, зі сцени лунають гасла: “Єрмака у відставку”, “Стоп реванш”, “Ні капітуляції”. Мітингувальники підхоплюють, скандують.

Про страх громадянського суспільства у владних кабінетах говорить і волонтер, ветеран-військовий Мирослав Гай. За його висновком, у ставленні до опозиції та громадянського суспільства Володимир Зеленський перетворюється на Януковича.

Також Гай кличе всіх організовано рухатися колоною до пам’ятника загиблому майданівцю Сергію Нігояну і знову поставити там червоно-чорний прапор, зірваний зловмисниками, адже “таке стало можливо тільки в Україні Зеленського”.

Читайте також:
“Припинити стріляти”: Зеленський заявив, що не закликав ЗСУ не давати відсіч бойовикам на Донбасі

“А Вова вийде? А скиньте Вову!”

Мітинг перетворюється на демонстрацію і йде вулицею Грушевського до будинку, де, кажуть, у Зеленського є квартира: на Грушевсього, 9а.

Біля Національного художнього музею стає зрозуміло, що кілька тисяч все ще беруть участь в акції, адже хвіст колони ще не завернув із Хрещатика.

Поруч на чолі колони – прапори “Нацкорпусу” і “Справи громад”.

Натовп тече повз Кабмін, де чергують поліцейські, скандуючи: “Поліція з народом”, повз Верховну Раду, через Маріїнський парк.

Знову виступають промовці. Екснардепка Тетяна Чорновол: “Зеленський – це просто вата. Не більше і не менше. Для нього не існує цінностей держави Україна”. Колишня журналістка, яка здобула звання офіцера ЗСУ, також заявляє, що президент знищує армію.

Люди стоять на алеях парку, тримають плакати, тісняться біля автівок.

Серед мітингувальнкиів – учасник бойових дій Борис у військовому однострої. “Чому я тут? Бо вільна людина, що хочу, те і роблю”. У Бориса закінчився один трирічний контракт із ЗСУ, він трохи відпочине і підпише інший.

“Я дуже за вами скучила, вже не можу без вас”, – з усмішкою відповідає на запитання про участь у мітингу протесту ветеранка Аліна Приймак.

Натовп під фешенебельним хмарочосом скандує: “Реванш не пройде!”, “Зеленський, виходь!”

На деревах, огорожах, скрізь, де можна, чіпляють принесені плакати й банери. “Слуга народу – балабол”, – свідчить один із них.

Біля будинку вже висить “Табель успішності” Зеленського із “двійками” за економіку, історію, військову справу, зниження тарифів тощо за підписом “Українського народу”. “П’ятірка” – тільки за “пєніє”.

На паркані чіпляють також банер “Національного корпусу” із зображенням Зеленського як маріонетки.

Особливо посміхає народна творчість, ніби не про Зеленського, але теж на злобу дня: “Агент штопаний” – це підпис під портретом Дмитра Гордона, який оздоблений надутим презервативом.

“Вони прийшли до влади і посадили всю країну на карантин. Але попри закрите метро і неможливість нормально дістатися до центру, ми з вами вийшли. Це тільки перша акція. Сьогодні мітинги відбуваються в усіх великих містах. Сьогодні Київ і вся Україна вийшли з політичного карантину. Ми й далі будемо виходити.

Ми будемо виводити мільйони, допоки він не зупинить реванш.

І коли ми виведемо мільйони, він тікатиме в Росію”, – лунає голос із гучномовця.

Мітингувальники співають Державний Гімну та запалюють фаєри.

Після цього акцію оголошують завершеною та вітають усіх із першим мітингом після карантину.

У цей час дехто починає зі сміхом кричати: “А Вова вийде? А скиньте м’яч!” – “А скиньте Вову”, – зі сміхом додають інші.

Натовп меншає, розходиться.

“Заплановані на сьогодні заходи у центрі столиці завершилися. Порушень громадського порядку не зафіксовано”, – з’являється повідомлення відділу комунікації поліції Києва.

“Проблема в більшості, яка обрала клоуна. Але треба виходити”

Марія пише мені, що поїхала своїм ходом і дякує за компанію.

На зворотному шляху мене забирає той самий Ігор. У машині також сидить Олександр. Його висновок: мітинг був велелюдний, як для зачиненого метро.

“Я вже і не думав, що знову піду на Майдан. Самі його обрали? Самі з ним і живіть. Але ж ні, я теж тут живу”, – розмірковує Ігор. Він працює програмістом і мав можливість виїхати за кордон. Раніше не планував такого, але протягом останнього року почав думати про еміграцію.

“Тому що ті, кому ця країна до лампочки, визначаюють, як мені жити. Коли проблема у владі, з цим легко боротися. Коли проблема у ворогові, з ним теж можна боротися, адже окупанти явні. А коли під час війни обрали клоуна… Проблема в людях. І як із цим боротися, я не знаю. Але треба виходити. Щоб не казали, що ніхто не прийшов, треба відмічатися, треба створювати масу, треба показувати, що нам не все одно, і ми не дамо переступити “червоні лнінії”, – попри мінорний початок, водій закінчує майже на мажорній ноті.

Ігор висаджує мене біля дому й дякує за компанію.

Наступного разу, швидше за все, він знову вийде на мітинг протесту проти Зеленського – без віри в більшість людей та в ефективність мітингів, але заради того, щоб було видно: українців, яким не все одно, вистачає.

Читайте також:
Соціологічний феномен Зеленського