автор: Олена Максименко 
Рік тому Володимир Зеленський заступив на пост. Тоді, навесні 2019-го, феноменом стала розгромна перемога шоумена, який вдало використав на виборах свою роль у комедійному серіалі про “народного президента”. Тепер, через рік, феноменом є те, що президента Зеленського все ще підтримує і любить більшість виборців.
Зеленський здобув найвищу посаду в державі як яскраво виражений політик-популіст. Мало того, він став першим президентом-аутсайдером, який прийшов у політику “з-за меж системи” і явно мав недостатньо знань та вмінь для здійснення президентських повноважень. У зв’язку з цим політологи, зокрема Віталій Портников, пророкували крах рейтингу популіста Зеленського після його зіткнення з серйозним викликом – епідемією коронавірусу. Але ні. Рейтинг Зеленського тримається на високому рівні, незважаючи на всі ознаки управлінської та економічної кризи, жорстку критику й акції протесту “войовничої меншості”.
Чому так? і як довго це триватиме?
“Новинарня” шукала відповіді на ці питання в соціологів, психологів, політичних аналітиків.
“Тримається чи не тримається високий рейтинг Зеленського, залежить від того, що ми розуміємо під рейтингом, – обережно зазначає Володимир Паніотто, генеральний директор Київського міжнародного інституту соціології, професор Києво-Могилянської академії. – Якщо мова йде про довіру або ставлення до Зеленського, то вони досить суттєво погіршилися”.
Паніотто надає результати телефонних досліджень КМІС щодо Зеленського: із них видно, що у вересні, невдовзі після його приходу до влади, до нового президента позитивно ставилися 74% респондентів, які його знають. А у квітні 2020-го таких – 44%.
Позначка 50% позитивного ставлення була пройдена приблизно в січні.
“Як бачимо, з вересня 2019-го ставлення до Зеленського постійно погірушється, за цей період позитивне ставлення знизилася на 30 процентних пунктів, – коментує Паніотто. – Хоча, треба сказати, навіть зараз баланс позитивного і негативного ставлення (відсоток тих, хто ставиться позитивно, мінус відсоток тих, хто ставиться негативно) в Зеленського залишається позитивним. Тоді як у решти президентів баланс ставлення й довіри за рік ставав негативним”.
“Можливо, це тому, що в Зеленського ці показники знижувалися з вищої позиції”, – зазначає очільник КМІСу.
Нагадаємо, за свіжими даними групи “Рейтинг”, Зеленському загалом довіряють 57% громадян, не довіряють – 37%.
Парадокс, але при певному погіршенні ставлення до президента Зеленського його електоральний рейтинг не знизився, а зріс у порівнянні результатом 1-го туру виборів 2019 року на 12% – це видно з таблиці 2.
Тоді Зеленський отримав 30,2% голосів, зараз – має 42,6%.
І в умовному другому турі, за висновками соціологів, виграє в одні ворота так само, як і торік, набираючи 74-75% що проти Порошенка, що проти Бойка або Тимошенко.
Володимир Паніотто пояснює це тим, що електоральній рейтинг є відносною оцінкою, він залежить від порівняння з іншими претендентами, тим часом як ставлення до інших потенційних кандидатів не покращилося.
Однак, якщо розглядати ситуацію безвідносно до конкуренції, розчарування в діях Зеленського таки помітне – це видно з таблиці 1. Та й шкодують через голосування за керівника “95-го кварталу” понад чверть виборців.
Керівник КМІС розповідає: “У лютому цього року на замовлення журналіста Євгена Кисельова ми запитували напряму, чи шкодують виборці про свій вибір. Виявилося, що 26% виборців Зеленського шкодують” (табл. 3).
“Але за період каденції Порошенка ставлення до всіх системних політиків настільки погіршилося, що в порівнянні з ними Зеленський – як людина, яка не була політиком – отримала дуже високу підтримку і поки що серед не-політиків у нього немає конкурентів, а до системних чи професійних політиків довіра залишається дуже низькою”, – пояснює професор Паніотто.
“Рейтинги політиків не мають нічого спільного з їхньою кваліфікацією, освітою, інтелектом і навіть реальними діями, – переконаний соціальний психолог Олег Покальчук. – Основне завдання політика – ненатужно подобатись своїм виборцям. Він (Зеленський) емпатичний, і цього достатньо”.
Відповідаючи на запитання, що змінилося в українському суспільстві, яке і через рік зберігає прихильність до обраного президента, Покальчук каже: “Суспільство ніяк не міняється. Просто цього разу воно собі нарешті обрало іграшку згідно до своєї вікової групи”.
У свою чергу різка опонентка нового президента, співголова фракції “Європейська солідарність” у ВР Ірина Геращенко пояснює: “Просто в Зеленського не політичний рейтинг. Він формував симпатію до себе як до актора. Для політика планка була б вища. А актора люди все ще сприймають як “милого парня”.
“Другий момент полягає в тому, що українці дуже люблять, щоб політики каялися, визнавали свої помилки, але самі українці свої помилки визнають дуже важко. І третій момент – що в принципі виборець Зеленського інфантильний, йому “какая разніца”. От і зараз – “какая разніца”?” – додає колишня перша заступниця голови Верховної Ради часів Порошенка.
Читайте також:
Рік Зеленського в соціології: курс – неправильний, але є довіра і підтримка
Форс-мажор у вигляді коронавірусу виявився на руку президенту-новачкові. Респонденти, опитані групою “Рейтинг”, вважають що боротьба з епідемію – один із тих напрямків, за якими Зеленський впорався найкраще (на першому місці – звільнення полонених).
“Епідемія коронавірусу, як не дивно, зіграла дуже позитивно в рейтингу Зеленського, – каже Андрій Сухарина, політичний аналітик Фонду “Демократичні ініціативи”. – Коли довіра до різних органів влади просіла, він великою мірою зберіг свій рейтинг. Тут Зеленський не унікальний, тому що, як ми бачимо, і у Франції, і в Німеччині, і в інших країнах Європи рейтинги урядів під час пандемії зросли.
У кризових ситуаціях це нормально – об’єднуватися навколо якогось лідера.
В Україні рейтинги президента були й так дуже високі, рости їм було нікуди, тому рейтинг Зеленського просто втримався. Чого не можна сказати про підтримку інших органів влади, особливо уряду, Верховної Ради – вона досить швидко зменшилася. І рано чи пізно цей негатив може перейти і на Зеленського, тільки питання – коли”.
Аналітики свідчать, що в нинішніх умовах на наслідки пандемії можна списувати падіння економіки та інші негаразди. Мовляв, катастрофа світового масштабу, кому зараз легко.
“Ми знаємо, що падіння економіки, падіння ВВП почалося ще до коронавірусу, в січні – такі квартальні дані були опубліковані, – розповідає Андрій Биченко, директор соціологічної служби Центру Разумкова. – Але короновірусна криза, яка трапилася в усьому світі, – це настільки великий емоційний подразник, що українці вже й не пам’ятають, із чого почалося падіння. Тобто насправді це був чудовий привід – і не лише в Україні – списати якісь свої помилки на коронавірусну кризу”.
Свою роль, на думку експертів, зіграла медична реформа, точніше, її несприйняття суспільством.
“Медична реформа, яка була й залишається надзвичайно непопулярною серед населення, показала, що, до того ж, зміни в медичній сфері виявилися неефективними та неадекватними в ситуації пандемії, – вважає Биченко. – І ті помилки, яких припускався Зеленський та його команда, в очах значної частини суспільства не переважили помилок попередньої влади”.
Інші два фактори, на які можна списувати гріхи і фейли – це наслідки політики “попередників”, що вже стало мемом ще з часів Азарова, та “косяки” уряду. Репутація якого, на відміну від президентської, страждає значно більше.
“На руку Зеленському грає й те, що опоненти в публічному просторі продовжують протиставляти його попередній владі, в якої популярність досить низька, вибори це показали. І, власне, таке порівняння, йде на користь Зеленському, – вважає Андрій Биченко. – Мабуть передбачається, що така критика, в порівнянні з попередньою владою, мала б знижувати рейтинг Зеленського. Насправді ж вона цього не робить, а навпаки, підтримує рейтинг Зеленського. Якраз тому, що суспільство утримується в рамках протистояння “Зеленський-Порошенко”.
Роль негативного ставлення до Петра Порошенка у збереженні рейтингу Зеленського важко недооцінити. Адже відомо, що на виборах-2019 величезний відсоток людей віддавав свій голос не так “за Зеленського”, як “проти Порошенка”, і Порошенко в оцінках електорату досі є лідером за рівнем недовіри серед українських політиків.
“З останніх опитувань Порошенко умовно може бути на другому місці [на гіпотетичних виборах], але він точно не виграв би. У другому турі Зеленський переміг би майже з таким самим відривом, як і в 2019-му, тому що в Порошенка величезний антирейтинг, – говорить Андрій Сухарина. – Умовний Бойко – так само, тому що проголосують більшість українців за будь-кого, аби не Бойко”.
“Очевидно, що в нас може змінитися все за півроку, за рік. Але явно не сьогодні”, – констатує аналітик Фонду “Демініціативи”.
Власне, от питання – коли саме така картина може змінитися? Адже падіння рейтингу Зе протягом першого року його каденції прогнозували найавторитетніші соціологи.
“Я і сам пророкував [падіння рейтингу], не буду відхрещуватися, – відповідає “Новинарні” доктор філософських наук Євген Головаха, заступник директора Інституту соціології НАНУ. – Я вважав, що Зеленському дано один рік на те, щоб продемонструвати здатність бути президентом. Із цього треба зробити висновок, що він продемонстрував певні якості, які значна частина виборців приймає як якості президента України”.
Серед таких якостей пан Євген виділяє постійне реагування Зеленського на виклики громадськості, чого, на його думку, на належному рівні не робили попередники.
“По-друге, за цей рік у значної частини виборців не виникло підозри, що він хоче собі щось отримати з цієї посади, – розмірковує філософ Головаха. – Тобто на темних схемах його ніхто не піймав. Є певні проблеми з його оточенням, але його досвід показує, що він (Зеленський) дуже швидко їх позбувається і відхрещується. Як правило”.
Тут варто згадати, що при Зеленському, наче відпрацьовані ступіні ракети, вже змінилися два уряди, керівники офісу президента, три міністри охорони здоров’я тощо.
Керівник ОП Андрій Єрмак, президент Володимир Зеленський і прем’єр-міністр Денис Шмигаль на виїзному засіданні уряду. Фото: пресслужба президента
Про грамотну комунікацію та піар вихідця з “Кварталу 95” згадує й Андрій Биченко.
“Очевидно, інформаційна складова Зеленському вдається дуже добре. Наші дані показують, що вже переважає негативне ставлення до всіх, хто оточує Зеленського, і до офісу президента з його керівником, і до Кабінету Міністрів, і до глави уряду, і до Верховної Ради та спікера – але при цьому утримується дуже позитивне ставлення до Зеленського. Тобто, скажімо так, інформаційна команда Зеленського зуміла вдало реалізувати цю позицію – що є “гарний президент” і “погане оточення, чиновники, депутати” тощо”, – говорить соціолог Центру Разумкова.
“Коли по “1+1” ідуть новини, він такий кричить на мера Черкас, а після новин починається “95-й квартал” у повторі, де Зеленський кривляє попередніх політиків, – то в людей складається позиція “цар хороший, бояри погані”. У “бояр” рейтинг падає, а в нього поки тримається”, – визнає також депутатка Ірина Геращенко.
Очевидно, що політика президента працює за принципом “сподобатися всім” і “розкласти яйця в різні кошики”. Ось шматочок патріотам – легалізуємо статус УБД для добровольців Ось іншій стороні – відкриття проваджень “від Портнова”, переслідування Стерненка, арешт для фігурантів “справи Шеремета“. Ось шматочок втомленим від війни – розведення військ, припинення вогню, проєкт Сивохо. Ось для армії – нові почесні найменування для бригад, виїзди на передову, продовження бойових дій. Ось тим, хто не хоче руйнувати дружніх відносин із Росією – петляння з курсом на НАТО, готовність до нових компромісів, погляд в очі Путіну й анонс консультативної ради з ОРДЛО. Ось реверанси олігархам – люди Ахметова в Кабміні, збереження впливу Коломойського. Ось – поступки МВФ заради кредиту для порятунку пікіруючої економіки: “антиколомойський” закон таки прийнято.
У команді Зеленського вважають, що ця схема працює. Дехто навіть натякає, що з такими підходами Володимир Олександрович і його політична сила в разі чого мали б підтримку навіть на виборах на окупованих територіях.
“Не лох” Володимир Зеленський під час скандального діалогу з ветераном АТО в Золотому, жовтень 2019. Фото: пресслужба президента
Чи справді це так? Наскільки б сприйняли таку “миротворчу” політику в ОРДЛО чи в Криму?
Опитані нами експерти говорять про брак даних з цього приводу та неможливість проводити будь-які змістовні опитування на непідконтрольних територіях.
Андрій Сухарина зазначає, що якщо якісь опитування в ОРДЛО і проводяться, то здебільшого з гуманітарних питань. Висновки можна робити лише з фокус-груп, які “Демократичні ініціативи” проводили з людьми, що там мають рідних і знайомих.
“Там (в ОРДЛО) є також дуже велика втома, – говорить Сухарина. – І там є умовний відсоток людей – 10 чи 20%, які твердо вірять у російську пропаганду, які впевнені в тому, що Україна розпочала війну, й Україна там може вбивати, на їхню думку, мирних мешканців. А більшість – це все таки люди, які втомилися від конфлікту, які хочуть, щоб він закінчився. І я думаю, що вони готові підтримати багато кого з плюс-мінус нейтральною риторикою. Не обов’язково Зеленського, але якогось політика не з “войовничою” риторикою”.
“Проблема в тому, що жодні вибори на тих територіях проводити немає сенсу, поки там є російські війська! Але якщо припустити, що окупаційні війська якось “випаруються”, буде умовний перехідний період – і після цього вибори, то я готовий повірити в дуже цікаві результати виборів на цій території”, – каже представник ФДІ.
Від дослідження періоду травня 2014 року відштовхується у своїх припущеннях Володимир Паніотто: “Тільки 30% населення Донбасу хотіли об’єднання з Росією, 70% були проти окупації Донбасу. Зрозуміло, що за той час, що минув, третина населення виїхала, а інших піддали тотальному тиску пропаганди. Але більше половини з тих, хто виїхав, виїхали до Росії. Із тих 70% до України виїхало 15-20%. Значить, у 2014-15 роках на Донбасі залишалося приблизно 50% населення, яке мало негативне ставлення до об’єднання з Росією. Наскільки ефективною була пропаганда і як змінилися орієнтації цих 50%, сказати важко, але, гадаю, Зеленський може мати підтримку певної частини мешканців Донбасу”.
Усі опитані наразі сходяться в тому, що, якби вибори відбувалися зараз, конкуренцію Зеленському ніхто б не склав. А він, нагадаємо, обіцяв, що обирається на один термін.
Аналітики припускають, що реальним конкурентом чинному гаранту може стати новий політик (або так само людина, що прийшла не з політики). І що наслідки карантину все ж можуть круто змінити ситуацію.
“Я думаю, що дуже велику негативну роль відіграють економічні наслідки, які будуть значно важчими, ніж всі очікують. І, швидше за все, вже через рік ми помітимо, що ставлення до Зеленського зміниться на гірше, – прогнозує соціолог Центру Разумкова Андрій Биченко. – Точніше, ми помічатимемо це поступово. Але через рік, скажемо так, ставлення критично зміниться”.
Аналітик “Демініціатив” Андрій Сухарина переконаний, що, попри твердість позицій Зеленського сьогодні, майбутні вибори прогнозувати складно.
“Що буде менш ніж за чотири роки – це дуже важко говорити. На наступних місцевих виборах буде багато викликів. Є різні регіони, вони мають різні електоральні симпатії. На Донбасі “Опозиційна платформа – За життя” може багато взяти; на Заході – “Європейська солідарність” і “Голос”, і місцеві локальні проєкти, очевидно, дуже багато набиратимуть. Але якщо говорити саме про президента, то поки що навряд у когось є шанси позмагатися з Зеленським”.
Олег Покальчук вважає, що конкуренцію Зеленському міг би скласти “хтось не такий нудний, як старі політики, і не менше жвавий, ніж теперішній президент”.
Водночас соціальний психолог переконаний, що в питаннях коливання політичного маятника між правими, лівими й популістами “Україна цілковито європейська країна: там (у Європі) до влади поступово приходять праві консерватори, нас теж це чекає”.
“Голосування за Зеленського було зумовлене приблизно тими ж мотивами, які спонукали до обох Майданів, – визнає соціолог Андрій Биченко. – Тобто це було бажання докорінної зміни влади. І ніщо не вказує на те, що бажання змінити владу в українців зникло. Тому я думаю, що, можливо якось трансформувавшись, але це бажання змінити – навіть не стільки владу, скільки ставлення, відносини між громадянами і владою – воно буде впливати на розвиток суспільства як мінімум до тих пір, поки влада не почне як мінімум обслуговувати інтереси народу, а не чиновників і великого бізнесу”.
над матеріалом працювали: Олена Максименко, Дмитро Лиховій
Читайте також:
За рік президентства Зеленського державні посади отримали понад 30 “кварталівців”
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
