Обман “Нескорених”. Переможець Invictus Games від України Бєлобоков не воював, підтримував Путіна, травма – побутова

Діана Макарова
армійська волонтерка, засновниця фонду на підтримку ЗСУ, журналістка

(FB)

“Мьоотохапія (myötähäpeä), з фінської — почуття сорому за безглузді та тупі вчинки інших”.

Соромно. Безмежно соромно.

Соромно перед нашими партнерами, австралійськими друзями, які щиро вболівали за українських спортсменів під час Invictus Games 2018.

Соромно перед військовими та добровольцями, які чесно йшли на відбіркові змагання “Ігор нескорених”. Ті змагання були створені саме для мотивації людей, скалічених війною, і спонукали їх до боротьби за самих себе.

Соромно перед світом.

Чому соромно мені? Я не маю жодного стосунку до “Invictus Games Україна”, хіба як вболівальник. Але вже близько тижня я горю від сорому, відстежуючи це розслідування.

Я розкажу вам коротко – тим, до кого ще не долинув цей скандал.

Invictus Games – спортивні змагання для військових, які отримали травми (поранення, контузії) під час несення військової служби. Під час бойових дій.

“Ігри нескорених” (англ. Invictus Games) — це міжнародні спортивні змагання в паралімпійському стилі.
В іграх, заснованих принцом Гаррі, беруть участь поранені військовослужбовці та пов’язані з ними ветерани у таких видах спорту як баскетбол на візках, волейбол сидячи і веслування в залі. “Invictus” з латини означає “непереможний”, “незламний” або “нескорений”. Перші “Ігри” нескорених відбулися 2014 року в Олімпійському парку королеви Єлизавети в Лондоні” (Вікі).

Україна вперше виступила на “Іграх нескорених” у 2017 році. І це була безумовна подія для країни.

Ми вболівали за нашого Дред Андрій, якому не вистачило кілька секунд до поїздки в Канаду. Ми раділи за нашу Катерина Море, яка повернулась з Канади переможницею. Аж поки не сталась оця сороміцька подія Invictus Games 2018, Австралійські ігри, збірна України.

Все почалось із “Вконтакта” одного з військових, які увійшли до збірної України – Олександра Бєлобокова.

Фото з “Вконтакта” – Бєлобоков у футболці з російською символікою, Бєлобоков виступає за братання російських та українських спортсменів, Бєлобоков демонструє портрет Путіна.

Що таке, що це за дивний український доброволець такий, закоханий в Росію? А саме добровольцем подавав себе Бєлобоков, виступаючи в інтерв’ю, подаючись на участь в “Іграх нескорених”. Поранення, мовляв, отримав у боях за Маріуполь, у травні 2014-го. Відірвана вибухом гранати рука, сам дійшов до медиків, відірвану руку ніс у вцілілій руці. Просто жах. Руку потім пришили.

Добровольчих підрозділів, які стояли у травні 14-го року в Маріуполі, не так вже й багато – тому їх швидко змогли опитати. Бєлобокова ніхто не знав, ніхто не міг пригадати такого бійця.

Активісти, волонтери та журналісти прискіпливо почали вивчати історію поранення та бойового шляху Бєлобокова і, звичайно, найперше звернулись до оргкомітету “Ігор нескорених” в Україні.

На звернення їм відповіли, що Бєлобоков був розвідником і ходив у тил ворога, що усі учасники збірної “Invictus Games 2018 Україна” пояснення прийняли і не мають жодних претензій до Бєлобокова.

Прошу запам’ятати оце останнє.

Читайте також:
Добровольці Бєлобоков та Ільницький принесли Україні
два золота на “Іграх нескорених”. Не без скандалу. ВІДЕО

Тим часом ігри в Австралії йшли, Бєлобоков отримав золоту медаль, а українські активісти продовжували цікавитись цією історією.

І ось яке “золото” вони нарили. Ось що вони нарешті взнали.

Медичні довідки про характер поранення Бєлобокова:

<

►

>

“Александр попал в нее (в больницу) 25 мая в 16:50 с рваной раной кистей. В выписке написано, что «травма получена в быту». Александр катался на катере, упал, получил травму. А потом была попытка попасть в паралимпийскую сборную, а потом уже в “Инвиктус геймс”. Как ветеран, который был ранен на войне. Но проблема в том, что Александр, скорее всего, не ветеран, и ранение он получил на гражданке” – Євген Спірін.

Журналісти просто знайшли й представили історію хвороби Бєлобокова, де вказано, що травма Бєлобокова була побутовою.

Далі більше – виявляється, що наш золотий призер “Ігор нескорених” для військових – взагалі не був військовим і не брав участі у боях за Маріуполь, як він стверджував та як стверджували орги “Ігор”.

А якщо проглянути скріни вже видаленої сторінки “Вконтакту” Бєлобокова (Сулейманова), то стає зрозумілим, що патріотом та симпатиком своєї країни Бєлобоков теж ніколи не був.

То що відбулось перед нами і перед світом?

А відбулась звичайнісінька підстава у гонитві за результатом.

Вперше це сталось?

“Основная причина, по которой не попали в команду те, кто успешно прошли отборочные соревнования – это личностный отбор оргкомитетом и отсутствие критериев четких и прозрачных и даже утвержденного пакета документов об участии в боевых действиях”, – стверджує Олександра Тарасова, волонтер та [колишній] працівник Мінсоцполітики, тобто цю кухню “Інвіктуса” вона дещо знає.

Так. Такий скандал стався вперше. Міг би він не статись?

Ні, схоже, подібний скандал не міг не статись.

Коли в гонитві за результатом (більше медалей, хороших та різних!) забувають про саму суть заходу…

Коли в бажанні мати красиву картинку забувають про саму ідею події…
обов’язково сталось би щось подібне.

Соромно. Страшенно соромно за дії, до яких сам не маєш жодного стосунку. Соромно за країну перед світом. І якщо українську команду “Інвіктуса” дискваліфікують через цю підставу – буде соромно удвічі. Але ж і не посперечаєшся, і не оскаржиш, бо самі винні.

А ще соромно за оргкомітет – коли їх вже засипали повідомленнями про дивного військового, який не був військовим, “добровольця”, який вже в 16-му році оголошував братання з росіянами, власника “бойової травми”, отриманої під час купання в морі, тобто, коли вже все було ясно – оргкомітет не придумав нічого дієвішого, аніж продовжувати прикривати Бєлобокова.

Брехати, шукати липові докази причетності його до бойових дій, запевняти вболівальників та команду, що всі правила “Інвіктуса” не порушені.

Бо ж Бєлобоков вже був у Австралії у числі спортсменів і впевнено йшов до золотої медалі.

Питання непросте – прийняти правду і втратити медаль чи прикривати скандал до останнього, сподіваючись, що якось та буде?

“Організатори опублікували офіційну заяву щодо цієї ситуації, в якій повторили, що у 2014 році Олександр був під прикриттям (цим вони пояснили його проросійські пости), належав до 8-го окремого батальйону УДА (хоча d батальйоні підтвердили, що такого бійця у них не було) та має мінно-вибухову травму (що не відповідає інформації, отриманої з медичної виписки Бєлобокова).”

Чекайте – так проросійські пости свіженькі, 2016-го та 17-го років. Нічого собі “прикриття”. Здається, Штірліц ніколи не був таким близьким до провалу – або хтось тут забрехався.

“Під постом у мережі Фейсбук про те, що Бєлобоков є прихильником Путіна і “єдіного народа”, почали коментувати маріупольці, які знають Бєлобокова особисто (зокрема Олександр Лашин, який знає його, так як живуть в одному районі і мають багато спільних знайомих), а також володіють інформацією щодо справжнього походження його травми.

Виявилося, що Олександр Бєлобоков є одним з відомих маріупольських спортсменів, який мріяв виступати на міжнародному рівні, та 25 травня 2014 року, отримав побутову травму гвинтом катера.”

Особисто мені соромно перед Таїса Гайда та Євген Спірін. Доки вони вперто шукали докази фальсифікації нашого золотого переможця – я сиділа мовчки і чекала на ті докази. Наче не досить було скрінів тих фото, де людина, начебто постраждала від російської міни, приводить фото братання спортсменів Росії та України і заявляє:

“Мы – один народ! Мы все родом из СССР. И сегодня олимпийцы Украины и России это доказывают…”

Наче не досить було того, як гордо несе звання Russia на своїй футболці цей “український” спортсмен.

Я не знаю, чим закінчиться ця історія. Чи відберуть золоту медаль у “добровольця” Бєлобокова, чи залишать все під змовою мовчання, звично роблячи хорошу міну при поганій грі. Чи зверне увагу на цю подію оргкомітет “Інвіктуса”, чи теж залишить поза увагою.

Але у мене лишається одним-одне питання – і воно до команди “Ігор нескорених” України різних років.

Олександр Чалапчій – чи знав ти, що Бєлобоков ніде не воював, що він обманув усіх вас, так як і країну?
Юрій Дмитренко – а ти знав про це?
Катерина Море, дорога моя, ти не була в Австралії, я так зрозуміла, але все ж ти дотична до цієї ситуації, як переможниця минулого “Інвіктуса” – чи бачила ти фото, де твій співкомандник закликає до братання з росіянами?

Але просто братання і просто фальсифікація – це ще не все, Катю.
У ході розслідування виявилось, що літа 2014 року – того самого літа, коли ти йшла служити до “Айдару”, коли ти отримала контузію в тому бою за Веселу Гору, коли ховала своїх побратимів – твій співкомандник Олександр Бєлобоков проходив реабілітацію у вже сепарському на той час Донецьку. Тобто тебе вимушено поставили практично плі-о-пліч з тим, хто міг стояти проти тебе у тому бою.

Так, хлопці та дівчата, ви могли того не знати – але зараз країна чекає від вас слова. Чи згодні ви виступати й надалі при такому дивному і непрозорому відборі на міжнародні “Ігри нескорених”? Чи згодні ви на таку аферистичну фальсифікацію?

Гадаю, ви, хто постраждав на цій війні, захищаючи Україну, ті самі військові та добровольці, яких шалено вмотивовувала участь у “Інвіктус”, теж зараз чекають на відповідь від нашої команди.

Як би зараз не було соромно – таку відповідь треба дати. Як би не заважав скандал переможному тріумфу нашої команди – ви мусите визнати правду.

І оця єдина відповідь від команди наших справжніх воїнів зараз покаже – чи дійсно ви Нескорені?

Читайте також:
Блискучий підсумок Invictus Games: 20 медалей для України,
7 — золоті