Про що мовчить політв’язень Костенко. Майже готовий сценарій детективу

На тлі голодування Олега Сенцова, на тлі масових виступів з вимогою до Росії звільнити більш як 70 українських політичних в’язнів подією неабиякої ваги став вихід з-за ґрат та повернення в Україну одного з них – Олександра Костенка.

В Україну 32-річний Костенко, звільнений після відбуття  в’язничного терміну в РФ, прибув разом з українськими дипломатами надвечір 6 серпня. До журналістів чоловік вийшов, але відповідати на запитання відмовився – мовляв, спочатку слід переговорити з СБУ.

Відтоді минуло вже 11 днів, а Олександр усе мовчить. Ще б пак, йому є що приховувати. А нам – є в чому розібратися перед тим, як Костенко знову стане “активістом”.

У тому, що він створюватиме інформаційні приводи, можна не сумніватися – адже створював неодноразово у 2013-му, 2014-му, 2015 роках. Нагадування, де і за яких обставин це відбувалося, стануть незайвими для тих, хто призабув або й не знав.

А поки що – спойлер: влада вже навчена гірким досвідом і не хоче отримати ще одну Савченко, звільнену з російської тюрми.

Перший заступник голови Верховної Ради Ірина Геращенко, коментуючи випадок із Костенком, якого, не виключено, могла залучити ФСБ,  написала у “Фейсбуці”: “Його тому й випустили РФ… Поки вони нікого [із політв’язнів] не віддають по обміну”.

Показово, що й президент Петро Порошенко не влаштовував звільненому Костенку піар-зустріч на Банковій – лише поговорив по телефону.

Але ще один спойлер: АТОвці і майданівці, давно знайомі з Олександром, дають йому здебільшого позитивні характеристики й кажуть, що досі він нікого не зраджував.

Офіційна версія засудження і звільнення

Багато хто знає лише “причесану” версію повернення Олександра Костенка в Україну. Вона звучить так.

Українець вийшов на свободу з колонії у місті Кірово-Чепецьк Кіровської області РФ 3 серпня. Там Костенко відсидів повний строк – після того, як у травні 2015-го так званий Київський райсуд Сімферополя в окупованому Криму засудив Олександра до ув’язнення на 4 роки і 2 місяці. Звільнився він раніше, бо в апеляційних інстанціях термін покарання зрізали до 3 років і 6 місяців.

Олександр Костенко в СІЗО Сімферополя, березень 2015 року. Фото: КПГ

Ще з офіційної версії: Олександр був українським націоналістом та євромайданівцем. Під час затримання у 2015 році співробітник ФСБ зламав Костенкові руку, яка погано зрослася (ця хвороба дається взнаки досі).

Окупаційна влада звинуватила Костенка в заподіянні шкоди здоров’ю співробітника кримського “Беркута” Віталія Полієнка 18 лютого 2014 року під час сутичок у Маріїнському парку в Києві.

На суд у Сімферополі ходили десятки “беркутів”-колабораціоністів, і вони вкупі з прокурором нібито переконали суддю, що Костенко влучив в одного з цих спецназівців каменем 10х10х12 см (стаття 115 КК РФ, “умисні легкі”).
Крім того, слідство “повісило” на Костенка буцімто знайдений у нього вдома ствол нарізної зброї; це посилило покарання.

Обвинувачення в Київському суді окупованого Сімферополя представляла відома колабораціоністка Наталія Поклонська.

“…Ми в особі підсудного судимо не лише його самого, а й саму ідею фашизму і нацизму, які через 70 років після Великої Перемоги над ними знову намагаються відродитися і підняти голову”, – заявила на суді прокурор.

Слідство стверджувало, що чоловік був комендантом у будівлі Київської міськдержадміністрації, де нібито була кімната для катувань силовиків під назвою “гестапо”.

“Ночами звідти виносили десятки трупів. Зі слів свідка “Стьопи”, крематорій в Києві не загасав. У тому самому “гестапо” проводилися випробування куль на людському тілі, а саме – на стегні живої людини”, – фонтанувала Поклонська в обвинувальній промові.

Олександр Костенко після прибуття в Київ 6 серпня 2018. Фото: УНІАН

Олександр своєї вини не визнав. Відсидів. І ось він повернувся під охороною українських дипломатів. Не до Сімферополя, де живуть його мати і брат, а до Києва.
Тут йому завчасно підготували безплатну кімнату в гуртожитку.

Омбудсмен Людмила Денисова пообіцяла допомогти Олександру оформити статус внутрішньо переміщеної особи.

За даними МЗС, Костенко в’їхав в Україну з українським паспортом. Хоча російське громадянство в нього теж є. Воно було засвідчене ще під час затримання Олександра в Криму в лютому 2015 року.

Адвокат Костенка Дмитро Сотников в коментарі “Тижню” розповів: “Я зайшов у справу наприкінці лютого 2015 року. І в матеріалах першого допиту Олександра Костенка вже були російські паспортні дані”.

Перше знайомство: історія з повіями

Уродженець Дніпропетровщини Олександр Костенко (10.03.1986 р.н.) принаймні до кінця 2013 року був співробітником органів внутрішніх справ – кадровиком РВВС у Сімферополі. У цій іпостасі він і з’явився на радарах київських ЗМІ 11 вересня 2013 року, за більш як два місяці до початку Євромайдану.

Того дня в агенції УНІАН дали прес-конференцію двоє кримчан, що приїхали до столиці спеціально для створення “ньюзу”: оперуповноважений Київського райвідділу МВС Сімферополя старший лейтенант міліції Станіслав Краснов та інспектор сектору кадрового забезпечення того ж райвідділу лейтенант Костенко. (Разом ці двоє фігуруватимуть у різних справах і надалі).

Костенко і Краснов грали на міжнародний розголос – розповіли про кримінальну справу, яку розслідували в їхньому райвідділі. Головним підозрюваним, за словами кримчан, був редактор російської газети “Московский комсомолец” Павло Гусєв.

Ішлося про те, що 28 травня 2013 року в міліцію звернулася із заявою Наталія Шугальська, яка розповіла, що невідомі викрали її в Сімферополі, до тями вона прийшла в Москві, де її змушували займатися проституцією. Потерпіла не пригадувала подробиць, крім того, що її викрадення нібито організував саме газетяр Гусєв.

Справу тоді припинили нібито за дзвінком у районну прокуратуру з консульства РФ.

“Ми з колегою ніколи не приховували своїх націоналістичних поглядів. Ми вважаємо, що Україна за свою історію вже сповна натерпілася від північного сусіда. І ми не розуміємо, чому сьогодні наші дівчата терплять приниження в Росії, а наша влада не може їх захистити. Чудово відомо, які є впливові знайомі у Гусєва… Навіть міністр оборони Шойгу зробив його своїм громадським радником. Павло Гусєв – це людина, яка має безпосереднє відношення до російської влади. До влади, яку чомусь бояться у нас в Україні. І йдуть на пряме порушення закону та прав своїх громадян за першим свистком з Москви. І ми, звичайні співробітники внутрішніх справ, все, що можемо зробити в цій ситуації – розповісти про це громадськості”, – ішлося в прес-релізі Краснова й Костенка.

“Московский комсомолец” відкинув звинувачення, назвавши їх помстою за статтю статтю “Політична проституція змінила стать”, що вийшла в березні 2013 року і була спрямована проти депутатів Держдуми РФ.

Деякі ЗМІ бачили таку картину: парламентарії від путінської “Єдиної Росії” вирішили протиснути законодавчу заборону реклами інтим-послуг у пресі, яка приносила значну частку доходів “Московському комсомольцю”. Газета за це “мокнула” ініціаторів. Російська партія влади “наїхала” на головного редактора “МК”. Мовляв, саме тому і з’явилися в Києві сімферопольські “правдоборці” з обвинуваченнями Гусєва в торгівлі людьми.

Видання Crime-UA припускало, що розслідування кримінальної справи, про яку говорили Костенко і Краснов, взагалі не було, адже ці злочини не входили в компетенцію опера райвідділу і кадровика.

“А те, що Станіслав Краснов і Олександр Костенко взялися зробити брудну роботу для босів «Єдиної Росії», говорить саме за себе. Ці молодики були завербовані російськими спецслужбами ще кілька років тому“, – ішлося у висновках Crime-UA.

Хай там як, “справа Гусєва” була закрита. Сімферопольських бунтівників звільнили з МВС за результатами службового розслідування.

Уже невдовзі вони долучилися до київського Майдану.

“Костиль” на Майдані

І кримські активісти, і київські, й особливо “свободівці” підтверджують участь Костенка та Краснова в революційних подіях. Причому не в танцях “під Руслану”.

“У грудні 2013-го їх затримали в Криму з десятками гумових кийків і ножем. Тоді екс-міліціонери представилися помічниками народного депутата-“свободівця” Едуарда Леонова. Той назвав інцидент провокацією силовиків. Кримчани, заявив Леонов, везли в авто його речі, а холодну зброю їм підкинули”, – нагадує “Депо”.

У лютому 2014-го, уже в розпал “бойових” подій у Києві, в YouTube з’явився аудіоролик із записом розмови начебто Костенка та Краснова з депутатом від “Свободи” – Андрієм Іллєнком. Було чути стогін якоїсь людини.
За версією анонімного автора сюжету, ішлося про тортури в приміщенні КМДА начебто захопленого євромайданівцями співробітника “Беркута”, і той видавав “цікаві факти”.

Саме з цього епізоду прокурор Поклонська згодом створить найпалкіші абзаци своєї промови в суді окупованого Сімферополя.

Біля будівлі КМДА 16 лютого 2014 року. Фото: Голос Свободи

У російських ЗМІ у зв’язку зі згаданим роликом називали прізвиська колишніх кримських міліціонерів – “Удод” (Краснов) і “Костиль” (Костенко), які були “заступниками коменданта” КМДА після її захоплення протестувальниками від “Свободи”.

Небезпечні знахідки в київській квартирі

Уже після перемоги Майдану 22 травня 2014 року – Служба безпеки України затримала їх у Києві як “диверсантів” та “учасників терористичної групи”.

Як повідомляв тоді прес-центр СБУ, у січні молодики прибули з Криму до Києва та “під виглядом прихильників Євромайдану” приєдналися до активістів у Київській міській держадміністрації. Насправді ж О. і С. (Олександр Костенко і Станіслав Краснов) “готували ряд акцій диверсійно-підривної характеру проти нашої держави, збирали і передавали своїм російським координаторам інформацію про хід подій”.

Зазначалося, що колишні міліціонери при цьому володіли спеціальними знаннями про методи роботи правоохоронних органів.

Відомо, що Костенко і Краснов на той час були помічниками народного депутата від ВО “Свобода” кримчанина Едуарда Леонова. І партія – ще до релізу СБУ – заявляла, що київську квартиру її активістів розгромили невідомі, із ними зник зв’язок.

Під час обшуків за місцем тимчасового проживання О. і С. та в нежитлових приміщеннях, які ними використовувалися, оперативники виявили зброю, боєприпаси та вибухівку: три автомати Калашникова АКСУ, два пістолети Макарова, пневматичну снайперську гвинтівку високого тиску, травматичний пістолет, перероблений для відстрілу набоїв несмертельної дії, ручні гранати РГД-42 та Ф-1, велику кількість бойових зарядів, саморобних вибухових пристроїв і компонентів для їх виготовлення (порох, селітра, ацетон, запали, бікфордові шнури, металеві контейнери, годинникові механізми тощо). Вибухотехнічні служби були змушені навіть евакуювати жителів будинку.

Крім того, СБУ заявила, що в одному з гаражів, яким користувалися О. і С., знайшли значну кількість матеріальних цінностей, викрадених із приміщень КМДА – державні та ювілейні нагороди (більше 10 тисяч), меблі, сейфи, комп’ютери та ін.

Під час затримання зловмисники чинили опір, намагалися втекти.

Зброя для Коледи

Окремим епізодом “збройної” справи Костенка і Краснова став їхній контакт із громадянкою Росії Марію Коледою на прізвисько “Багіра” – контраверсійною політичною активісткою “шизоїдного” штибу: колишньою нацболкою, яка під час затримань на опозиційних мітингах регулярно різала собі вени, та паралельно була учасницею нацистських тусовок і акцій путінської “Росії молодої”. В СБУ її вважали російською шпигункою із ГРУ.

Цей контакт стався за півтора місяці до затримання Костенка і Краснова на “збройній” квартирі в Києві.

У спецслужбі заявили, що у квітні 2014-го за вказівкою координатора з Росії Костенко і Краснов зустріли диверсантку Коледу й забезпечили вогнепальною зброєю.

Марія Коледа

5-6 квітня 22-річна Коледа провела зустрічі з активістами проросійських рухів у Херсоні, а 7 квітня брала безпосередню участь у зіткненнях під Миколаївською ОДА, під час яких (за версією СБУ) застосовувала вогнепальну зброю  та поранила трьох осіб.

Тоді, під час “русской весни”, південні області України ризикували “загорітися” слідом за Донбасом. Потрібні були лише “сірники” – зброя, боєприпаси та трохи охочих застосувати цю зброю проти державних установ і українських активістів.

І ось, за версією Служби безпеки України, Костенко й Краснов збули Коледі травматичний пістолет “Stalker 917-s”, перероблений під стрільбу бойовими, та 19 патронів до нього.

Це обвинувачення справді серйозне. Якщо пістолет вогнепальний, а юна і “безбаштова” радикалка з Москви приїздила в Україну таки для шпигунства і диверсій, а не лише для гострих відчуттів.

СБУ заявляла, що Коледа мала куратора в Росії та вчиняла дії для дестабілізації ситуації на півдні України. Зокрема, 8 квітня доповіла куратору про наявність у “активістів” саморобних вибухових пристроїв і досягнуту домовленість щодо отримання ними стрілецької зброї.

Вона також відзвітувала про підготовку двох диверсійних груп із Херсона й Нової Каховки (загалом 13 осіб) для спрямування в Донецьк для участі в масових заворушеннях.

Того ж дня, 8 квітня, “Багіра” була затримана СБУ зі своїм тюнінгованим “травматом”.

З українських буцегарень вона вийшла у вересні та виїхала до Донецька. Російським журналістам “Багіра” заявляла, що офіцером та агентом ГУР була лише в фантазіях СБУ, і зізнання з неї намагалися вибити силою.

Невдовзі дівчина встигла влаштуватися “в.о. начальника відділу по зв’язках з громадськістю МЗС ДНР” і мала “корочки” співробітниці військової комендатури в Донецьку та помічниці “депутата парламенту Новоросії”.

Згодом, майже через два роки, в іншому провадженні, СБУ оприлюднила аудіозапис розмови Станіслава Краснова з тим самим російським куратором і Коледи, і “О. й С.” – Костянтином Голоскоковим. Краснов звітував, як вони із Санею передали “все” біля станції метро “Шулявська” тій самій “жирній бабі” (Коледі).

За даними СБУ, Голоскоков – комісар російського молодіжного руху “Наші”, а заодно кадровий співробітник Головного розвідуправління генштабу збройних сил РФ, який 2014 року координував різні диверсійно-підривні акції в Україні.

Втеча, новий епізод і російський арешт

У той час Генпрокуратуру очолював висуванець “Свободи” Олег Махніцький. Може, через це, може, з інших міркувань, але 22 травня 2014 року “диверсантові” Костенку висунули лише підозру в незаконному обігу зброї (ч. 1 ст. 263 КК України). Рішенням суду їх із Красновим арештували на два місяці із заставою. За звільнення соратників тоді активно клопотали нардепи від “Свободи”. І в липні Шевченківський райсуд понизив понад мільйонну заставу в десять разів – так Олександр вийшов на волю.

На старій квартирі слідчі його вже не знаходили, виклики до суду на розгляд своєї справи “Костиль” ігнорував.

Пізніше із загальної справи СБУ виділила епізод щодо Краснова – вже ветерана-добробатівця і керівника цивільного корпусу “Азов – Крим”. Ішлося про 42 кг вибухівки, яку “Удод”, він же “Гонта” переховував у тайниках під Києвом.

Краснова з подругою затримали нібито “на гарячому” 28 лютого 2016 рокув Бориспільському районі.

За твердженням слідчих, Краснов був інформатором ГРУ РФ та, перед іншого, передав російській стороні списки полку “Азов”. Також він нібито хотів підірвати будівлю СБУ і так далі – словом, напрацював на ч. 1 ст. 111 ККУ (“державна зрада”).

Голова СБУ Василь Грицак заявляв: щоб не було питань, Служба запросила представників “Азову” і перевірила Краснова на поліграфі. Й отримані відповіді з вірогідністю 98% свідчили про те, що Краснов збирав та передавав інформацію розвідувального характеру кадрам російських спецслужб.

Служба безпеки стверджувала, що разом із Красновим зі спецслужбами РФ співпрацював і Костенко. Як доказ наводили уже згадані вище записи розмов із куратором Голоскоковим. І така співпраця нібито тривала ще з 2013 року.

Попри шалений опір побратимів, побитий при затриманні Краснов був повторно арештований навесні 2016 року. А згодом, після голодування, вже звично вийшов з-за ґрат на пом’якшений запобіжний.
Його прибічники казали, що Стас не зрадник, а працював на українську зовнішню розвідку. Справа заглохла.

Що ж до Олександра Костенка, то він не спокушав долю і був далеко від “контори” як під час розслідування та спроб передачі до суду першої – “збройної” – справи, так і другої, “красновської”.

Дивним чином “Костиль” опинився в Росії, потім – у Криму.

За версією деяких симпатиків Костенка, на початку 2015 року Олександра нібито викрали в Києві (!) російські спецслужби і вивезли до Брянської області. За не менш реалістичною версію, він сам виїхав до РФ, маючи на меті сховатися від українських кримінальних переслідувань.

У ще менш зрозумілий спосіб “Костиль” (вирвавшись із ФСБ?) перебрався до окупованого Криму. Там він був затриманий і потрапив під “беркутівське” кримінальне провадження, про яке йшлося вище. Причому слідчий, який вів справу, заодно встановив факт незаконного перетину Костенком кордону з Росією на Брянщині.

За деякими даними, 15 лютого 2015 року Костенка затримали у під’їзді його будинку в Сімферополі колишні співробітники СБУ – Андрій Тишенін та Артур Шамбазов, які після анексії перейшли до ФСБ. І, за словами адвоката, ці двоє нібито були причетні до схеми торгівлі людьми (“справи Гусєва”), тож затримання Костенка могло бути, серед іншого, особистою помстою.

За даними деяких вічно поінформованих журналістів, Костенко повідомив слідству про свою співпрацю з російськими спецслужбами. Але і це, звісно, не точно.

Крім зламаної при затриманні лівої руки, правозахисники повідомляли також, що арештованого Олександра били співкамерники.

⇒ В усіх цих хитросплетіннях заплутається навіть найкращий диванний експерт: якщо чоловік таки, схоже, співпрацював зі спецслужбами РФ, то навіщо йому ламати руки при затриманні? не надавати належну медичну допомогу? перетворювати суд на процес над усім “майданівським фашизмом”? давати реальний термін?..

Але водночас: чи ще комусь з українських політв’язнів так скорочували строк – на півроку? і чи відпускали когось із “політичних” після повної відсидки в Україну? особливо на тлі подій навколо іншого засудженого кримчанина – Сенцова?

Горе в кримській родині

Щоб кейс Костенка не здавався “занадто простим”, доля підкинула ще випробувань.

3 травня 2015 року, коли Олександр сидів у СІЗО Сімферополя, зник його батько Федір Костенко. Він повертався на окупований півострів із Києва, де провів прес-конференцію для журналістів, присвячену справі сина. Відтоді пан Федір вважається зниклим безвісти.

У Криму в Олександра залишилися дружина з малолітньою дитиною, мати і брат.

При цьому, за даними громадської ініціативи LetMyPeopleGo, під час переслідувань сина мати пережила вже два інсульти.

Проти Олександрового молодшого брата Євгена було порушено кримінальну справу за образу судді (показав “фак”); у липні 2016 року він був засуджений до 60 тисяч рублів штрафу.

Колишні соратники: ультрас, авантюрист
– так, зрадник – навряд

З усім цим бекграундом Олександрові Костенку, втім, навряд чи буде складно реінтегруватися в праве громадське середовище Києва. Адже тут не вірять СБУ і не вважають його агентом ФСБ.

Один із лідерів організації “С14” Євген Карась вважає Костенка, можливо, авантюристом, але навряд чи запроданцем. У коментарі “Новинарні” він сказав:

– Я з Костенком не бачився з часів революції. Знаю, вони з Красновим кілька разів потрапляли в кримінальні історії, потім намагалися займатися охороною. Які саме потрясіння в його житті були – які спецслужби, провокації чи афери – важко судити. Зараз можна лише точно сказати, що він був на Майдані і пізніше втік у Росію від кримінальної справи СБУ. Але чи ця справа була фабрикація, чи ні – одному Богу відомо. Там було багато чорних плям в цій справі. Так само, як і в пригодах Костенка.

У ФБ-дописі 2016 року Карась згадував, як у Краснова і Костенка ще в травні 2014-го знайшли “травмати і два автомати Калашникова”.

“За травмати – то з них по мусорах стріляли на Майдані. Це плюс, а не мінус. Автомати – так після Майдану всі бігали зі зброєю. Нічого дивного немає. Тим більше, що вже тоді була у всіх паніка про російський наступ і люди готувалися партизанити. Зброя – справа кримінальна, але явно не свідчила нічого про “руку Москви”, – писав Євген Карась.

Він підозрював, що Костенко не був агентом ФСБ, адже “на всю Росію його показували як “ката “Беркута” з Майдану”, осудили, і цей “агент” сидів ледве не в арктичних умовах.

Колишній народний депутат від “Свободи” Едуард Леонов у коментарі “Радіо Свобода” заявляв, що Костенко і Краснов – “це абсолютно патріотичні і проукраїнські хлопці”.

За його словами, “двоє яскравих активістів Майдану на прохання керівників держави допомагали роззброїти тих молодих людей, які залишалися в приміщенні КМДА” вже після перемоги Майдану – “і саме ця зброя фігурує в кримінальній справі проти Костенка і Краснова”, згодом вони разом створювали добровольчий батальйон “Крим”.

Також Леонов був переконаний, що Костенка справді викрали з України, а обвинувачення СБУ на їхню адресу інспіровані “зрадниками”.

Інші джерела “Новинарні“, які побажали залишитися невідомими, добре знали Олександра Костенка ще до анексії Криму по спільній діяльності в проукраїнському русі Сімферополя.

За словами соратників, Костенко починав із того часу в 2005-2008 роках, коли “ще не були розділені поняття скінхеда і футбольного ультраса”. Тоді він був одним з основних діячів на секторі правих, проукраїнських фанатів “Таврії”.

Так, кажуть, він пішов працювати в міліцію, але й надалі спілкувався із “двіжем”, надавав допомогу хлопцям – допомагав декого “відмазати”, повідомляв ультрасам, коли “Беркут” готувався зайти на фан-сектор стадіону.

“На Майдані Костенко себе дуже добре проявив, з самого початку, брав участь в усіх акціях прямої дії. Щоправда, там біла історія з касою, яку збирали в КМДА, але то не до нього питання, а до одного Толіка з київської “Свободи”, – каже співрозмовник – український військовий.

Водночас і для близьких знайомих загадка, як “Костиль” 2015 року після Києва опинився в Криму – “можливо, батьком шантажували, а хтось каже – таки викрали”.

“Чи могла його завербувати ФСБ вже після 2015 року? Не можна цього заперечувати категорично, адже невідомо, як він зник і що з ним робили в Криму”, – додає співрозмовник.

Олександр Костенко на виході з колонії в Кірово-Чепецьку 3 серпня 2018

У свою чергу Ірина Геращенко щодо позиції держави з приводу звільнення Костенка повторює правильні слова: “Позиція України незмінна. Ми допомагаємо всім громадянам, утримуваним в РФ. Якщо до них є запитання від інших компетентних органів – ці питання будуть задані. Так само, з ув’язненими в ОРДЛО. В грудні 2017-го, окрім героїв, ми звільнили і дезертирів… Але наша справа – боротися за всіх, а як є питання компетентних органів, то вони робитимуть потім свою роботу”.

Справи Костенка в СБУ немає. Чому?

І, як кажуть, вишня на торт. Служба безпеки України не має відношення до розслідування злочину, ймовірно скоєного Олександром Костенком 2014 року. Про це йдеться у відповіді СБУ на запит інформагентства УНІАН.

Серед іншого агентство запитувало у Служби безпеки підтвердження інформації про затримання Костенка у 2014 році за співпрацю з російськими спецслужбами і можливу терористичну діяльність.

У відповіді СБУ йдеться про те, що “органами прокуратури в листопаді 2017 року здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні за обставинами можливого вчинення злочину (Олександром Костенком) доручено слідчим Національної поліції”.

“Враховуючи вимоги частини першої частини ст. 222 Кримінального процесуального кодексу України, Служба безпеки не уповноважена надавати інформацію, що стосується розслідування кримінальних проваджень іншими правоохоронними органами”, – заявили в СБУ.

Якщо СБУ віддала справу в поліцію – значить, ця справа не про співпрацю з ФСБ, не про тероризм і не про шпигунів?

Утім, висновки таки робіть самі.

підготував: Дмитро Лиховій

Читайте також:
“Довіреній особі Путіна” кримчанці Одновол дали умовний термін