Українські історики виклали онлайн сотні документів на тему стосунків із поляками в 1942-1947 рр.

Володимир В'ятрович. Фото: ФБ Валерій Головко

 

Історики виклали у вільний доступ онлайн 380 документів з теми польсько-українських стосунків у 1942-1947 роках.
“Жорстокість взаємного протистояння, спроби переговорів між підпільними структурами двох народів і навіть співпраця — усе це знайшло відображення в українських джерелах”, – повідомляє прес-служба Українського інституту національної пам’яті.

“Сучасні Західна Україна та Східна Польща — Холмщина, Волинь, Галичина, Надсяння та Лемківщина — території, де під час і після Другої світової війни палахкотіло польсько-українське протистояння. Криваве доміно маловідомої війни між поляками та українцями у 1942–1947 роках розкривають невідомі раніше документи”, – ідеться в повідомленні.

Переглянути колекцію можна на сайті Електронного архіву визвольного руху.

Проект реалізують Український інститут національної пам’яті, Центр досліджень визвольного руху та Архів СБУ в рамках співпраці над електронним сервісом доступу до копій архівних матеріалів “Електронний архів визвольного руху”.

Серед 380 оприлюднених документів більшість – із розсекречених архівів КГБ. Також великий блок матеріалів взято із архіву Миколи Лебедя, одного з очільників українського визвольного руху. Багато років цей архів вважався втраченим, аж поки 2007 року не був переданий Центру досліджень визвольного руху. Інша його частина зараз зберігається в Гарвардському університеті.

“Головним завданням воюючих сторін було встановлення власного контролю над спірними теренами сучасної Східної Польщі та Західної України, — пояснює історик, автор книги “Друга польсько-українська війна. 1942—1947” Володимир В’ятрович. — Особливість цієї війни у війні в тому, що вона була збройним протистояння між не регулярними, а партизанськими формуваннями, активну участь у ній брало цивільне населення, яке або підтримувало одну зі сторін, або не мало жодної чітко окресленої політичної орієнтації і користувалося конфліктом як способом розв’язання власних непорозумінь. Ці причини зумовили вчинки обох сторін, які нині можуть бути кваліфіковані як воєнні злочини”.

Документи свідчать, що початком війни стали польські акції, спровоковані німецькими переселеннями на Холмщині в 1942 році. “Згодом війна перекинулася на Волинь, де набула неконтрольованого жодною зі сторін характеру селянської жакерії. Наступною ареною війни стала Галичина, де вона вилилася в завзяте, часом навіть фронтове, протистояння обох підпільних рухів – УПА і Армії крайової, а згодом ще й Надсяння і Лемківщина. Її завершальним акордом стала акція “Вісла” 1947 року, в рамках якої було депортовано близько 150 тисяч українців, що населяли східні райони відновленої після війни Польщі”, — розповідає голова УІНП.

Читайте також:
Напередодні катастрофи. Україно-польські взаємини прямують до кризи
через “волинський геноцид”

Сенат Польщі ухвалив резолюцію із закликом визнати Волинську трагедію “геноцидом”

Тема польсько-українського протистояння часів Другої світової війни та в перші повоєнні роки останнім часом набула гострої актуальності та виразного політичного забарвлення. Натомість історики нагадують: перебіг конфлікту ще не достатньо вивчений науковцями, зокрема, і через те, що доступ до архівів повністю Україна відкрила щойно торік.

В УІНП зазначають: аби розібратися в причинах, перебігові та наслідках взаємного конфлікту український та польський інститути національної пам’яті у 2015 році створили спеціальний форум істориків, засідання якого відбуваються періодично в обох країнах, а фокусом роботи є саме зазначена тема.

Різанина з обох боків: зізнання українки Анастазії Шуфель про знищення поляками села Сагринь на Холмщині навесні 1944 року

Різанина з обох боків: зізнання українки Анастазії Шуфель про знищення поляками села Сагринь на Холмщині навесні 1944 року

За твердженням Українського інституту національної пам’яті, у 1942—1947 роках точилася Друга польсько-українська війна, яка розгорнулася в рамках Другої світової війни.
Війна йшла за українські території, які до 1939 року входили до складу Польщі (Холмщину, Волинь, Галичину), на яких українці хотіли створити власну державу, а поляки бажали відновлення довоєнних кордонів. Проте питання кордонів вирішилося після Другої світової без участі українців і поляків, після чого комуністична влада Радянського Союзу та Польщі насильно змінила етнічну конфігурацію західноукраїнських та східнопольських територій.

 

Читайте також:
Соціологія: українці найкраще ставляться до Польщі, найгірше – до Росії

“Замість катастрофи?” Порошенко і Дуда домовилися поліпшувати україно-польські стосунки

Порошенко поклав квіти до пам’ятника Волинській трагедії, не зважаючи на загострення відносин

Facebook Comments

підтримати новинарню 2

Залишити відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *