Абромавичус – “новий Зінченко”. Реакція соцмереж на відставку

 

Новинарня зібрала прикметні відгуки з соціальних мереж на відставку міністра економічного розвитку Айвараса Абромавичуса та корупційний скандал, що цю заяву супроводжує.

Соня Кошкіна (Ксенія Василенко)
журналістка, редактор LB.ua

Олександр Зінченко (1957-2010) у 2005-му році став двигуном “корупційного скандалу”, що поховав “помаранчеву команду”, створену першим Майданом.
У 2005-му Зінченко був держсекретарем. (…) 3 вересня 2005 подав у відставку, звинувативши в корупції найближче оточення Віктора Ющенка (Петра Порошенка, Олександра Третьякова та ін.), Це спровокувало кризу влади і відставку уряду Юлії Тимошенко. Що було далі, вам відомо.

“Причому тут Зінченко?” – запитаєте ви. Знаєте, починаючи з 25 травня 2014 року, я все думала: хто й коли стане “новим Зінченком” щодо чинної влади? Хто й коли?
Те, що це відбудеться в принципі, сумнівів не виникало. Просто в силу особливостей процесу. На жаль :((.
Минулого літа зародилася підозра: [голова СБУ] Валентин Наливайченко. Але ні.
Тепер відповідь очевидна: “новий Зінченко” – Абромавичус. І наслідки будуть, на жаль, значно більш згубні, ніж у 2005-му.

 

Віталій Шабунін
голова правління Центру протидії корупції

Це рубікон для всіх людей навколо Порошенка. Кожен має визначитися, на чиєму він боці: кононенків чи Айвараса. Цей вибір визначатиме, хто з вас кінцево перетвориться в ань герман, чєчєтових чи олійників, а хто залишиться з гідністю й репутацією.
Якщо піде Айварас, а Кононенко залишиться в Раді, то БПП можна одразу перейменовувати в Партію регіонів.

 

Дмитро Гурін
експерт з громадських комунікацій, активіст

Проблема не в тому, що Айварас іде. Проблема в тому, що рептилії – в більшості, і нові люди виявляються завжди в меншості й програють.
А решта, за славної традиції українців, весь час ниють – зарплати не такі, навколо мудаки. Так звідки ж там взятися людям, якщо люди туди не йдуть?

Коли починаєш розповідати людям, що відбувається в уряді, як ви штовхаєте якийсь закон, на тебе дивляться як на прокаженого психа. Ахах – це ж політика, така брудна справа!

… вашу мать! Вам на Майдані чисто було? Розкажіть Нігояну, що це брудна справа.

Не займатися зараз реформами – те ж саме, що в січні 2014-го не йти на Майдан. Нікого, крім нас, немає.

І настав час зрозуміти, як це почнуть робити всі, а не тільки жалюгідні крихти, які вже на межі відчаю від загальної байдужості.

 

Вахтанг Кіпіані
журналіст, засновник Музею-архіву преси

Не хотів би бути президентом, у якого на мармурі буде епітафія – “я дав Кононенкові все, що він хотів, а людішкі цього не оцінили”.

 

Сергій Сидоренко
журналіст, редактор “Європейської правди”

Як вважаєте, хто кого переможе в оточенні Міші [Саакашвілі] – балабол Саша [Боровик, екс-аступник Абрамавичуса в міністерстві] не пустить Айвараса з ім’ям чи Айварас з ім’ям виживе балабола Сашу?

Враховуючи, що за концепцією роботи Миша все ж ближче до Саші, то це також буде перевіркою законів фізики: однойменні заряди – вони таки відштовхуються чи притягуються?

 

Саша Боровик
колишній заступник Абромавичуса в МЕРТ, заступник голови Одеської ОДА

Айварас зробив хороший і правильний крок. 16 лютого весь уряд повинен піти у відставку. Після сьогоднішнього немає сенсу говорити про цю відставку тільки через Яценюка. Настає вирішальна фаза кризи коаліції, яку вона, швидше за все, не переживе. Це означає технічний уряд і нові вибори.

У Чехії колись через подібну політичну кризу до нових виборів було створено технічний уряд. За півроку вони зробили більше, ніж старий істеблішмент за попередні два роки. Будучи технократами, вони закасали рукави і зробили те, що давно вже потрібно було зробити. Коли вони стали набирати популярність, їх стали запрошувати на вибори і в політику – але вони відмовилися. Їм було просто цікаво робити свою роботу і не цікава політика. На наступні шість місяців нам потрібен такий уряд.

* * *

Коли я пішов працювати в Кабмін, то думав, що так ми будемо чинити з самого початку. Але все одно я дуже позитивно сприймаю те, що сталося.

По-перше, Айварас став політиком. І він став першим членом президентського табору, який виступив із його критикою – такого ще не було, це дуже фундаментально. Вже давно критикували Яценюка, але Айварас був першим, хто став критикувати президента і його команду. І те, що Абромавічус сам з неї вийшов, це дуже значимо.

Раніше я думав, що першою з подібною заявою виступить міністр фінансів Яресько, вважав, що вона більш незалежна. Але чи то вона швидше інституціоналізувалася, чи то її маргіналізували, відправивши займатися зовнішнім боргом.
Та загалом зараз почало відбуватися те, навіщо запрошували експертів – щоб вони були незалежними і різали правду.

Як видно, те, що зараз має буде зробити Айварас – звернутися в прокуратуру, яка повинна зрозуміти, що сталося. Якщо те, що каже Айварас – правда і знайдуться докази, то Кононенко повинен буде скласти мандат.
Якщо лідер найбільшої фракції піде – це викличе серйозну конституційну кризу, нація не матиме довіри ні до “Народного фронту”, ні до БПП, а решта партій слабкі, щоб сформувати свій уряд. У країні будуть дуже цікаві події, і з моєї точки зору, дуже позитивні. Очищення відбувається болісно, ​​але в цілому це позитивне явище.

Якщо раніше говорили, що уряд може піти у відставку в районі 16 лютого, то тепер дуже складно уявити, що він не піде.

 

Дмитро Гнап
журналіст Слідство.Інфо та hromadske.tv

Після низки резонансних звинувачень президент Порошенко вирішив передати Ігоря Кононенка в “сліпий траст”.
“На весь час моєї каденції як президента, ні я, ні хтось інший не може цей траст розірвати. В якості управителя призначений респектабельний іноземний банк, який буде володіти, контролювати і управляти Ігорем Кононенком”, – наголосив глава держави.

 

Олександр Нойнець
журналіст, публіцист, редактор сайту “Петро й Мазепа”

Я від усієї душі сподіваюся, і не просто сподіваюся, а просто таки маю надію, що за підсумком заяви Абромавичуса кадрове рішення було все-таки прийнято. І не у відношенні Абромавичуса, а відносно Кононенка. Тому що “Сім’я” – це дуже погано.

Якщо таке рішення не буде прийнято – то навіть залишення Абромавичуса на посту не буде вирішенням проблеми. Це просто означатиме, що проблема перенесена в майбутнє, де вона спливе заново й багато разів, в якійсь такій точці і з якоюсь такою людиною, яка не має такого представництва, як Абромавичус, і за кого дев’ять послів не встигнуть вписатися за півдня.

 

Віктор Трегубов
журналіст

Відкритий, трохи інфантильний, дуже втомлений лист.

Петре Олексійовичу, знаєте, що погубило політичні кар’єри двох із чотирьох попередніх президентів?
Знаєте. Сформулюємо це з максимальною точністю: вони втратили береги.

Мені щиро ніяково використовувати таке формулювання, правда – навіть при тому, що оригінальне було різкіше. Можливо, коректніше прозвучить “відірвалися від землі”.

Їхня робота достатньою мірою спотворила їхнє сприйняття реальності. Поруч не було нікого, хто б шепнув на вухо: “Цезаре, і ти смертний”. Тим паче не було нікого, хто шепнув би: “та шо ви творите, начальник?!”

Саме в таких ситуаціях люди й починають підміняти реальність дуже спотвореними уявленнями про неї. Це абсолютно нормальний процес. Бо якщо людина змушена значну частину свого часу, не “виринаючи”, присвячувати вирішенню якихось конкретних питань – їй швидко починає здаватися, що ці питання і складають суть її діяльності. Навіть якщо це не так і вимагаються від неї зовсім інші речі.

Коли це бачать люди з боку – вони кажуть: “Тк вони зовсім охреніли!” Теж коректне формулювання.

У нас країна із закритою політичною культурою. Це коли всі знають, хто кому Рабинович, хто кого на які потоки садить, і хто кому заносить. Хоча б у загальних рисах і за основними напрямками. При цьому, зрозуміло, не можуть довести в судовому порядку – і цей зазор вельми фрустрирує.

Це все жахливо нецивілізовано, але, на відміну від більшості моїх співгромадян, я майже готовий визнати, що і це ок – на нинішньому історичному етапі. До тих пір, поки це явище скорочується.

Скорочується, Петре Олексійовичу. Не розширюється.

У вас два історичні завдання: відстояти Україну перед лицем зовнішнього ворога і зробити так, щоб до кінця вашого терміну (першого або другого – це вже від вас залежить) в Україні змінилися правила гри. Інакше немає особливого сенсу відстоювати її перед закордонним супостатом.

Петре Олексійовичу, ми всі знаємо ваших трьох друзів, правда. Навіть трохи більше, ніж трьох. І це теж ок. Добре, що у вас є друзі.

Знову-таки, на відміну від більшості співгромадян, я прекрасно розумію, що вам потрібні ресурси, опорні точки й перевірені кадри. Будь-якому політику потрібні.
Але запас любові до них повинен бути якось обмежений. Зокрема, не хотілося б, щоб їм приносили в жертву майбутнє країни. Сумно, коли компетентність приноситься в жертву лояльності; ще сумніше, коли вже не виходить гнати від себе підозри, що вона приноситься в жертву особисту вигоду.

Безумовно, багато що з цього – не ваша особиста провина. Але практично все – ваша особиста відповідальність. У нас не Росія, у нас не працює принцип “цар хороший, бояри погані”.
Бояри у вас місцями жахливі, Петро Олексійович, але ви відповідаєте за їх дії. І не тільки перед нами, а й перед міжнародними партнерами.

Поки йшлося про самих шокіних – це було ще куди не йшло і могло бути списане на завзятість політика у відстоюванні свого рішення. Тепер – уже перебір.

Останній скандал з Абромавичусом і з кадровими ініціативами блоку вашого імені ризикує вбити вас в очах навіть людей, які ще пару днів тому палко захищали ваші дії перед скептиками.
Так, абсолютно незалежно від того, які за цим скандалом стоять мотивації і приховані підґрунтя, чи є в ньому політична театральність і скільки в ньому Яценюка.

Виборець бачить те, що він бачить. І він бачить, що ваша команда впритул підійшла до тієї межі, за якою – розрив зв’язку публічної й непублічної політики. За якої далі будуть саджати на пости і потоки тих, кого треба, абсолютно не залежно від одіозності персонажів і думки громадськості з цього питання.

З урахуванням зміни народного світосприйняття після Майдану (взагалі найцінніше в Майданах – переписування ними суспільного договору і “кордонів допустимого”) – це вже за межею.

Так, я знаю, ви нам говорили, що є речі, які не обговорюються з широкою громадськістю. Вибачте, але це вже не той випадок. Призначення командувачів військами – одне, розсадження по потоках – інше.

Я – ваш виборець. До певної міри – ваш симпатик. Я щиро підтримую ваші дії із зовнішньополітичної стабілізації і низку ваших внутрішніх політик. Неодноразово я відчував сильну гордість за свого президента. Дивне, незвичне відчуття.

Дозвольте мені бути тим самим, хто шепне вам на вухо: “Та шо ви творите, начальник?!” Позначить ту межу кадрових безмірів, за яким “та він охренів!” вийде на вуста навіть ваших щирих прихильників.

Петре Олексійовичу, я хлопець молодий. Ми ровесники з вашим старшим сином. Але я вже дуже втомився бачити ворога у владі власної країни. Це погана війна, особливо тоді, коли є війна зовнішня. Я глибоко переконаний, що саме недовіра до влади заважає Україні накинути на суспільство нормальну державу.

Проблема в тому, що це недовіра частіше обґрунтована. Тому що коли в тебе перед лицем проносять просто на посаду людей із великим досвідом схемотехнік, відверто ігноруючи обурене “що ви творите?!” – вибачте, після 2014 року я навіть не хочу це розуміти.

Я не проситиму у вас садити друзів (хоча непогано б, якщо раптом вирішите – не вагайтеся). Просто зробіть щось із їхніми апетитами до того, як це призведе до незворотної зміни відносин між вами й суспільством.

Будь ласка, не давайте нам приводу вважати, що поки ви на посту – нічого не зміниться.
Чого-чого, а вбивства надій люди ніколи не прощають.

 

Юрій Бутусов
журналіст, редактор сайту “Цензор.нет”

Я правильно розумію, що просто зараз групи захоплення главку “К” СБУ, “Альфа” на “Кугуарах” і спецназ Національного антикорупційного бюро, як справжні професіонали, розробляють операцію із захоплення небезпечного корупціонера депутата БПП Ігоря Кононенка, і з обшуку всіх його офісів, оскільки міністр уряду Абромавичус звинуватив Кононенка в корупції і спробі незаконного призначення своїх співробітників на вищі посади на ключових стратегічних підприємствах, приватизацію яких раніше заблокувала Верховна Рада?

Слідство зобов’язане розслідувати, чи не є зрив голосування по шести законопроектах про приватизацію результатом змови керівників парламентських фракцій – щоб призначати своїх людей на керівні пости.

Генеральний прокурор, напевно, вже пише подання на зняття депутатської недоторканності з Кононенка – адже це корупція в набагато ширших масштабах, ніж випадок із Мосійчуком.

Сподіваюся, комітет ВР із боротьби з корупцією негайно на засіданні дасть оцінку діям Кононенка. Чекаємо якнайшвидших результатів.

 

Євген Кузьменко
журналіст, редактор сайту “Цензор.нет”

Віктор Медведчук сьогодні задоволено потирає руки. Здається, у суспільній свідомості з’явився новий Князь Тьми.

 

Антон Охайогодзаімас (Ходза)
блогер

Так і не зрозумів, на кого Вакарчук накинув:
Вакарчук про Абромавичуса

 

Юрій Богданов
блогер, ТОВ “Центр Стратегічної Кооперації”, координатор проектів у Expostreet Consulting

Про Абромавичуса, БПП і президента.
От був такий популярний політик, який зі своєю партією навіть вибори в Раду виграв – Арсеній Петрович Яценюк. Революційний прем’єр, всі шанси залишитися в історії.
Але що зробив Арсеній Петрович і що зробила його партія? Між модернізаторами й “рішалами” однозначно вибрав “рішал”. Тому й рейтинг на рівні статистичної похибки, і ніяких особливих законних політичних перспектив.

Цим Арсеній Петрович повторив долю Віктора Андрійовича, Юлії Володимирівни, Ігоря Валерійовича та багатьох інших, кому випадали дивовижні історичні шанси.

Петро Олексійович у цьому плані людина незвичайна. Він все не може визначитися, з ким він. Наближає прекрасних реформаторів і технократів, ставлячи їх поряд із “рішалами” й відвертими мудаками.

Але так не може тривати довго. І те, що трапилося сьогодні (хоча є надії, що Айварас таки не піде) – не просто дзвіночок, а дзвонова канонада.

Яка говорить: Петре Олексійовичу, ви багато робите, ви підтримувані багатьма свідомими, адекватними, активними й конструктивними громадянами. Визначтеся, з ким ви, пане президенте, з модернізаторами і майбутнім або з “рішалами” типу Кононенка, Пашинського та інших.

А от від цього й залежить те, як і ким ви ввійдете в історію. Тому що всі шанси увійти великим лідером є. Не просріть.

 

Віктор Шлінчак
журналіст, президент в “Українські медійні системи”

Ще два дні тому Амбромавичус, як кажуть мої джерела, навіть думки не мав про відставку. Більше того, у Яценюка були певні критичні запитання до його конкретних ініціатив (яких саме – знаю, але не можу їх оприлюднювати, бо “спалю” джерело).

Але як тільки Амбромавичус у понеділок увечері повечеряв з Саакашвілі – і маємо крок на випередження. Розрахунок цілком правильний – вдарити по команді президента, яка його й делегувала, щоб забезпечити собі прикриття.

В іншому разі команда президента мала б взяти на себе удар – мовляв, вигороджують Кононенка і усувають “чесного”.

Міхо таки великий піар-стратег. Але що це дає країні? Здається, парламентська кампанія стартувала…

 

Ольга Сніцарчук
журналістка “5 каналу”

Пам’ятаю, як ̶л̶и̶с̶и̶й̶ ̶д̶і̶д̶ь̶к̶о̶  з’явився у Раді, то дівчата-журналістки з КМДА питали: як там наш сірий кардинал? Маючи на увазі Кононенка. На тому етапі ще чимало хто перепитував: хто-хто?!

Потім вони принесли на хвості, що їхній сірий кардинал вирішив ставати білим: “взагалі він не говорящий, але його уже вчать розмовляти”.
Ще пізніше КМДАвці пообіцяли, що Кононенко дасть всім у Раді прикурити і скоро вийде на перший брифінг.

Парламентські журналісти сміялися, але помилилися, не оцінивши масштаб “прикуру”.
Особливо усе це бридотно на фоні розмов про деолігархізацію (хоча і без фону теж).

Ще тільки лишилося, щоб НАБУ в числі перших справ відбілив “сірого”, і все буде шокін.

Читайте також:
“Єврооптимісти” підтримали Абромавичуса і запрошують його в Раду

Стало відоме ім’я людини, яку нав’язували Абромавичусу. Кононенко все заперечує

Перед заявою про відставку Абромавичус зустрівся з Саакашвілі,
який може очолити нову партію

Західні посли висловили глибоке розчарування з приводу відставки Абромавичуса

 

Редактор:

〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!

〉〉 Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter, Instagram.

Україна