На фасаді Київської спеціалізованої школи №159 із поглибленим вивченням англійської мови з’явилася меморіальна дошка, присвячена її випускнику, бійцю батальйону “Свобода” Максиму Олійнику з позивним “Мінор”.
У серпні 2022-го 21-річний воїн загинув під Зайцевим, обороняючи Україну.
Максим народився і виріс у Києві. З дитинства захоплювався музикою, міг годинами грати на барабанах, гітарі, фортепіано, співав. Ще у школі з друзями-однокласниками створив музичний колектив. Мріяв стати звукорежисером, але після школи пішов навчатися на юридичний факультет Національного авіаційного університету.
Максим мав багато планів на життя. Перед війною мріяв з’їздити в Амстердам і Париж, навіть квитки купив. Мріяв мати сім’ю, дітей. Але понад усе мріяв жити у вільній Україні. І це визначило його вибір.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, юнак довго не вагався. З перших днів березня-2022 він уже був на Оболоні, у складі ДФТГ “Свобода”. Тут і зустрів свій 21-й день народження. Який виявився останнім.
Брав участь у звільненні Ірпеня і Гостомеля.
У квітні разом з іншими добровольцями Максим Олійник мобілізувався до 4-ї бригади спеціального призначення (нині – “Рубіж”) і вирушив на схід.
Справжнє бойове хрещення отримав у Рубіжному. Контузія, коротке лікування, реабілітація і повернення до своїх. В цьому проміжку встиг закінчити університет і отримати диплом.
Свій останній бій Максим прийняв 10 серпня 2022 року на позиціях під Зайцевим Донецької області, де батальйон “Свобода” змінив мотопіхотну бригаду ЗСУ.
На позиції, де були Максим і його побратими – Андрій Губанов (“Привид”), Борис Баклановський (“Бритва”), Владислав Голуб (“Сонях”), Владислав Крохмаль (“Кроха”) і Артем Цимбал (“Чайник”) – вороги застосували реактивну установку для розмінування УР-77 “Метеорит”, відому під назвою “Змій Горинич”.
Хлопці тільки й встигли помітити сліпучий спалах – і все.
Подробиці того бою пізніше розповів Артем Цимбал – він єдиний вижив, провівши на позиції годин десять, присипаний землею. Його знайшли побратими, які відбили позицію.
Про те, що сталася біда, хлопці дізналися після загибелі в сутичці з ворожою ДРГ командира роти Андрія Бахтова, який пішов на позицію перевірити ситуацію. Вони ж знайшли тіла Привида і Мінора.
Бритва, Кроха і Сонях досі у списках зниклих безвісти…
Батько та старший брат Максима у 2022 році теж мобілізувалися до лав ЗСУ.
На мітингу з нагоди відкриття меморіальної дошки були присутні Максимові батьки та бойові побратими з батальйону “Свобода”, учні, вчителі школи, однокласники, друзі, представники Солом’янської райдержадміністрації, районної ради ветеранів, а також інші гості, які приїхали вшанувати його пам’ять.
“Згадуючи Максима та його покоління 20-літніх – Семена Обломея, Івана Добровольського, інших, по-суті, ще дітей, на думку спадає одне слово – “диво”.
Те диво, свідками якого ми стали у березні-квітні 2022 року, коли люди з пляшками із запалювальною сумішшю готові були до кінця боронити свій дім і свою землю. Максим був одним із творців цього дива.
Я мало пам’ятаю його з тих часів, там було дуже багато людей. Пам’ятаю лише, що, коли почув уперше позивний “Мінор”, то подумав: “Ну, якщо мажори не поспішають нас захищати, то будемо покладатися на мінорів”.
Він навіки лишився 21-річним. Але він навіки лишився частиною того дива під назвою “український спротив”. Частинкою України. Частинкою кожного з нас”, – сказав у своєму виступі Олександр Хоменко, боєць батальйону “Свобода” з позивним Історик.
Указом Президента України № 338/2023 від 19 червня 2023 року Максим Олійник та Андрій Губанов нагороджені орденом “За мужність” III ступеня (посмертно).
14 жовтня в Публічній бібліотеці імені Лесі Українки в Києві відбудеться вечір пам’яті Максима.
підготувала: Наталка Позняк
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!