автор: Олена Максименко
з Донецької області
фото авторки
Хижий представник сімейства котячих має тезку серед безпілотників типу “крило”. Puma – Pointer Upgraded Mission Ability – малий розвідувальний БПЛА американського походження, що разом із дронами-камікадзе та іншими “подарунками” Україні був переданий у пакеті допомоги ЗСУ від США.
“Новинарня” побувала на позиції пілотів на Курахівському напрямку, де RQ-20 Puma та її екіпаж проводять розвідку із неба. І взяла участь у порятунку дрона, який повернувся з невдалої місії.
Авто потрібно якісно заховати в деревах, подалі від бліндажа, аби його не було видно з неба, і можна в гості. Уперше випадає самостійно заїжджати своєю машиною на самі позиції – до цього підвозили військові.
Американський розвідувальний БПЛА RQ-20 Puma в повітрі. Ілюстративне фото
“Пума” вже в повітрі. Ми трохи спізнилися на початок сеансу – на екрані монітора транслюється “артхаусне кіно” із тимчасово живими росіянами в головних ролях. Якість зображення вражає – з висоти 900 метрів добре видно навіть лопату в руках окупанта.
У керуванні польотом задіяні троє. Позивний цього екіпажу – “Джміль”, і таке ж псевдо має командир Іван.
За його словами, назву придумали спонтанно: “Просто це дуже веселе слово. Має крила, має жало”.
Перш ніж потрапити до війська, Джміль пережив окупацію в рідному Славутичі на самій півночі Київської області. Працював на ЧАЕС переробником радіоактивних відходів. Коли росіяни оточили Славутич і почали заходити в місто, городяни пішли на них голіруч.
Іван “Джміль” (ліворуч) – командир екіпажу розвідувального БПЛА RQ-20 Puma 148-ї ОАБр ДШВ на Курахівському напрямку. Фото: Олена Максименко / Новинарня
“Живою силою на них пішли. Вони заїжджали до адмінбудівлі. Нас було, може, тисяч 10 людей на вулиці. Ми просто вийшли і почали йти на техніку, вони почали відкочуватись назад. І ми їх таким чином вигнали до в’їзду в місто. Без зброї, без нічого. Вони (росіяни) стріляли в небо, кидали шумові гранати в натовп, сльозогінний газ, але нікому це не заважало — ми просто далі на них ішли й не зупинялися”, — згадує Джміль.
Витіснити окупанта було половиною справи. Треба було ще вижити в оточенні.
“Місто не газифіковане, тільки електроенергія, — розповідає Джміль. — І коли в ході бойових дій перебили ЛЕП, було трохи складно. Продукти без холодильників зіпсувалися, не було вибору, що їсти. Магазини спорожніли. Але якось виживали”.
Після відступу росіян Джміль за першої нагоди приєднався до Збройних сил. Спершу служив у 95-й ОДШБр у піхоті, потім перевівся до 148-ї окремої артилерійської бригади, що теж у складі Десантно-штурмових військ.
Дмитро “Гуд” з екіпажу розвідувального БПЛА RQ-20 Puma 148-ї ОАБр ДШВ на Курахівському напрямку. Фото: Олена Максименко / Новинарня
Джмелевий побратим Дмитро має псевдо “Гуд” із геймерського минулого. Однак побратими частіше називають його Ісус чи Бог. “Ісус” – попередній позивний, що прижився через характерну бороду та добродушний характер, а “Бог” випливає, якщо з англійського Good, набитого на руці, забрати одне “о”.
До війни юнак займався різним – і доставка їжі, і головне управління статистики Львівської області, і меблевий та хлібний заводи, їздив також в Польщу на будівництво.
У військо пішов одразу після початку повномасштабки, з першого дня. Хоча 25 років на той час не мав, але підписав контракт.
“Мені повезло, я одразу попав на дронщика/ Нас спочатку вчили на “мавіках” літати, потім вибирали людей на “Пуму” на навчання, і мене відправили. Склав там іспит і з того часу так і працюю на “Пумі”, — розповідає Гуд про себе.
Сергій “Альф” з екіпажу розвідувального БПЛА RQ-20 Puma 148-ї ОАБр ДШВ на Курахівському напрямку. Фото: Олена Максименко / Новинарня
Третій член екіпажу Сергій має позивний “Альф” через любов до відповідного персонажа. Він відповідає за зв’язок, генератор, “старлінк”, допомагає хлопцям збирати й розбирати обладнання, запускає літак та допомагає його садити. На війні з квітня 2023 року. Доти займався з дому копірайтерством, СЕО, просуванням сайтів.
“Можна сказати, і тут працюю на компі, — каже зв’язківець. — Зараз шукаю можливість, щоб вивчитися на оператора або пілота”.
Їхній дрон у повітрі зараз здійснюватиме розвідку або дорозвідку.
“Ще конкретної задачі немає, але, думаю, шукатимемо якусь автомобільну техніку [для ураження] під наші FPV-дрони”, — пояснює Гуд.
За словами Джмеля, “Пума” – найкращий дрон, на якому йому випадало працювати і які він бачив у роботі (порівнювати може з більш як 20 БПЛА).
“Джміль” за монітором під час вильоту розвідувального БПЛА RQ-20 Puma 148-ї ОАБр ДШВ на Курахівському напрямку. Фото: Олена Максименко / Новинарня
Про переваги цього безпілотника говорить і Гуд: “Пумою” особисто мені дуже просто керувати. Є стабілізація – нею не трусить, не кидає. Зум хороший, якість камери хороша, для мене це головна її чеснота. Їй дуже легко приземлятися. Навіть якщо щось зламалося, воно швидко ремонтується. Це будь-хто може опанувати”.
Дальність польоту залежить від антени і заряду батарей. Її спроможності сягають понад 50 км. Одного разу хлопці провели “Пуму” на дистанцію 90 км – щоправда, у певний момент керування дроном перехопили побратими, котрі перебували ближче.
Зараз “Пума” залітає на 15 км вглиб ворожих порядків. Щодо тривалості перебування в повітрі, то ця “Пума” встановила власний рекорд – 2 години 40 хвилин.
Цілі, які виявляють оператори “Пуми”, максимально різноманітні: РСЗВ, автомобільна техніка, особовий склад, а найчастіше – гармати. Знаходили також і “Солнцепьок”, і ЗРК “Бук”.
Особисто Гуд виявляв російський “Град” і самохідну артилерійську установку 2С19 “Мста-С”, які було знищено.
Монітор екіпажу розвідувального БПЛА RQ-20 Puma 148-ї ОАБр ДШВ на Курахівському напрямку. Фото: Олена Максименко / Новинарня
“Порошенко, до речі, це викладав. Репостнув собі на сторінку”, — згадує Дмитро відео з ураженням ворожої техніки.
“Кіно”, яке транслює “Пума”, бачать також оператори FPV і командири батарей. По виявлених цілях відпрацьовують FPV-дрони, гаубиці CAESAR і М777 “Три сокири”.
Читайте також:
“Добивати треба, бо вони прикидаються мертвими”. Оператори дронів і мінометники 67 ОМБр біля Бахмута. ВІДЕО
Польоту заважає вітер. Через нього “Пума” летить повільніше, ніж могла б.
Спека загрожує безпілотнику лише на землі – адже в повітрі система охолодження працює добре. Через хмарність кількість вильотів скорочується. Узимку для дрона є загроза обледеніння, також іній стає проблемою для камери.
RQ-20 Puma обладнана тепловізійною камерою, однак уночі працювати важче. Літає дрон практично безгучно, а маячки, котрі блимають, не дають змоги зрозуміти відстань, тож іноді “пташка” пролітає над головою, і екіпаж пропускає момент, коли її треба було садити.
Гуд і Джміль стежать за монітором під час вильоту розвідувального БПЛА RQ-20 Puma 148-ї ОАБр ДШВ на Курахівському напрямку. Фото: Олена Максименко / Новинарня
Хлопці диктують координати ворожої посадки, яку необхідно дослідити: вистежують там російські гармати. Хлопці вже орієнтуються в цьому степу з повітря, ніби вдома. Втім, вони і є вдома.
“Має бути гармата, зараз підтвердимо, то зможе працювати наша артилерія чи FPV”, — говорить Гуд.
“Ось вона!” — радіє Джміль.
“Ось, видно ствол!” — підтверджує Гуд і зумить картинку.
На екрані видно, як із кущів стирчить ствол російської причепної гармати, ймовірно 152-мм гаубиці Д-20. Якби роздільна здатність була трохи менш якісною, його можна було би прийняти за випадкову палицю.
“Вони (росіяни) часто такі використовують. Причепну гармату затягнули в посадку, замаскували, і щоб її вразити, треба ще постаратись”, — пояснює Джміль.
Іван “Джміль” (у центрі) – командир екіпажу розвідувального БПЛА RQ-20 Puma 148-ї ОАБр ДШВ на Курахівському напрямку. Фото: Олена Максименко / Новинарня
“Коли навколо накидають купу гілок, часто FPV врізається і просто застряє там”, — додає Гуд.
Чи буде ураження цієї гаубиці? Поки що пілот FPV заявляє по рації про неготовність працювати – імовірно, канал використовує інший підрозділ. Тут це роблять по черзі. Тож “Пума” продовжує дорозвідку.
Хлопці розповідають: ворог намагається штурмувати, іде вперед так званими “танками-сараями” – обшитими металом та екранами, аби FPV було важче вразити їх. Як тільки росіяни “віджимають” черговий клаптик території, одразу ж окопуються. Почали інтенсивно використовувати багі й мотоцикли, аби швидко залетіти на позиції і розвнтажитись.
Саме зараз можна спостерігати окупанта, який щось копає біля своєї гармати. Він ще не знає, що скоро туди прилетить.
У рацію Джмеля просять підлетіти ближче до позиції росіян, щоб знайти орієнтири. Виглядає, що непрохані гості почуваються в безпеці – неквапно пересуваються в самих шортах, без бронежилетів, спиняються на перекур.
Хоча хлопці іншої думки. У Гуда іноді виникає враження, ніби ворог бачить “пташку”, хай навіть технічно це неможливо.
“В них наче якась чуйка, за секунд 10-15 до того, як має по них “прилетіти”. То відійдуть кудись, то змінять положення – щось таке”, – ділиться враженнями Гуд.
“Ну, їм це не допомагає”, — додає Джміль.
“Пума” летить далі над посадкою. Ось тут імовірно живе просто особовий склад. А тут явно готують вогневу позицію для ще однієї гаубиці.
“Джміль, все, FPV-шники готові! — включається рація. — Вони на цій Д-20, що ви тільки що дивилися”.
“Плюс-плюс”.
У бліндажі екіпажу “Джміль” розвідувального БПЛА RQ-20 Puma 148-ї ОАБр ДШВ на Курахівському напрямку. Фото: Олена Максименко / Новинарня
FPV-дрон має прибути за вказаними координатами хвилин за 15 чи трохи менше. До того часу “Пума” висітиме й чекатиме.
У бліндажі чути цвірінчання – це ластівки зліпили собі гніздо по сусідству з військовими. Також у цьому укритті трапляютсья жуки-олені, поширені на Донеччині. Літня фауна приємніша за зимову – армію мишей, з якою доводиться боротися немилосердно. Хоча і з ластівками трапляються казуси, про які зазвичай жартують: “то до грошей”.
Поки FPV-дрон на підльоті, чи вітер, чи ворожі засоби РЕБ спричиняють проблеми у керуванні ним. Оператор FPV із позивним “Вандал” по рації повідомляє, що вже тричі зникав зв’язок. “Ось четвертий раз уже”, — додає він.
Картинка у Вандала то з’являється, то знову зникає. Цю ділянку окупованої території хлопці жартома прозвали Бухендропель – через значну концентрацію спалених тут машин-“буханок” (автомобілів УАЗ-452). Деякі покинуті корпуси досі видно на екрані.
Спалені “буханки” на моніторі розвідувального БПЛА RQ-20 Puma 148-ї ОАБр ДШВ на Курахівському напрямку. Фото: Олена Максименко / Новинарня
На дозвіллі хлопці читають. Гуд – “Уроки хімії” Бонні Ґармус, Альф – “Шантарам”. Той факт, що часу на читання стало більше, та й проблем з електрикою тут немає, може слугувати гарною рекламою вступу до лав ЗСУ, зі сміхом додають аеророзвідники.
Джміль сумує щодо дострокового вильоту України з Євро-2024 – матч із бельгійями тут дивилися всім екіпажем. Результат перепитували по раціях інші хлопці, які не мали змоги дивитися футбол самі.
Перш ніж потрапити на Донеччину, бригада працювала за Запоріжжі. Тоді літати доводилося переважно вночі. Проходив контрнаступ, українські військові зайшли в Роботине. На Донеччині кращий графік роботи – екіпаж частіше міняють, уночі частіше вдається постати.
На питання, чи відомо, хто воює проти нас, на цьому напрямку, Джміль байдуже відповідає: “Смертники”. Гуд каже, що теж ніколи цим не цікавився.
Іван “Джміль” та Дмитро “Гуд” з екіпажу розвідувального БПЛА RQ-20 Puma 148-ї ОАБр ДШВ на Курахівському напрямку. Фото: Олена Максименко / Новинарня
Після війни хлопці планують повернутися до цивільного життя. Гуд відкладає кошти на мрії – курси англійської, програмування, фотографії і масажу. Джміль, напевно, повернеться до роботи на атомній станції, однак всерйоз ще не задумувався про майбутнє. Альф також хоче повернутися до старого заняття, а також планує допомагати дружині у її роботі з шістьма собаками: жінка у Вінниці займається каністерпією для реабілітації військових.
Тим часом Вандал по рації повідомляє про остаточну втрату FPV-дрона, що прямував до розвіданої цілі.
Батареї “Пуми” вистачить ще хвилин на 20 польоту, тому хлопці отримують вказівки дослідити декілька інших точок.
Знаходять іще один ствол. Летять до наступної посадки. У певний момент і сама “Пума” потрапляє під дію РЕБ. Погано, що це сталося на максимальному зумі, це ускладнює орієнтування – зображення на екрані показує крупний план, дрібні фрагменти місцевості. БПЛА повертається додому на автопілоті.
“Тільки знаємо, на які градуси відвернений борт, куди дивиться той кінець, — говорить Джміль. — Все, це вся наша інформація. І скільки він ще буде летіти… Ладно, ми уже майже на своїй території”.
Монітор із зображенгням від розвідувального БПЛА RQ-20 Puma 148-ї ОАБр ДШВ на Курахівському напрямку. Фото: Олена Максименко / Новинарня
У певний момент чути радісний “хух” – керування “Пумою” відновлено.
Летіти доводиться проти вітру, тож повернення забере більше часу, ніж очікувалося.
Розвідка не була даремною – по всіх знайдених цілях найближчим часом ще відпрацюють.
У процесі польоту хлопці фіксують також ознаки просування противника.
“Вони (росіяни) тут недавно пересунулися під Новомихайлівку, — коментує Гуд. — І в Красногорівці вони сильно тиснуть. І з Мар’їнки на Георгіївку тиснуть нормально. Георгіївка вже в “сірій зоні”, майже повністю. Тут вони просто дуже сильно підтягують техніку, у них тут кращі умови, висота, наприклад…”
Читайте також:
Український FPV-дрон тараном збив ворожий БПЛА Supercam на Херсонщині. ВІДЕО
“Пума” вже на підконтрольній ЗСУ території. Долає вітер, що постійно збиває її з курсу. У певний момент її знову глушать. Але цього разу справи кращі, бо “пташка” поряд, і на меншому зумі.
Місія збилася остаточно, “Пума” падає в хащі. Хлопці з сумом визнають, що впала далеко. Іти по спеці на пошуки буде складно. Тож мою пропозицію поїхати на моєму журналістькому авто приймають із ентузіазмом.
На пошуки й евакуацію “Пуми” їдуть Гуд, Альф та наша Катерина із пресслужби.
Гуд і Альф з екіпажу розвідувального БПЛА RQ-20 Puma та Катерина Петренко із пресслужби 148-ї ОАБр ДШВ на Курахівському напрямку. Фото: Олена Максименко / Новинарня
Їдемо полем до ще однієї посадки. Далі лишаємо машину і йдемо пішки. Хлопці орієнтуються по сигналах на пульті. Тут колись була дорога, однак зараз вона перетворилась на хащі. Ось вирва від КАБу. Спека, йдемо пішки близько трьох кілометрів. Але йшли марно: хлопці виносять вердикт, що так дрон не дістати. Треба повернутися до машини і заїхати з іншого боку посадки. Розвертаємось.
Дорогою розпитую,
чи існують алгоритми дій, якщо за автівкою полює FPV?
Хлопці пояснюють: важливо різко загальмувати чи змінити напрямок руху в останні секунди перед зіткненням. Однак це складно, тож найкраще мати на машині систему РЕБ.
“У тебе часом немає РЕБу на машині?” — запитує Гуд.
“На жаль, ні,” — відказую.
“Зате з нами Бог!” — додає Катерина.
Знайдений БПЛА RQ-20 Puma 148-ї ОАБр ДШВ на Курахівському напрямку. Фото: Олена Максименко / Новинарня
Із другої спроби знаходимо “Пуму”. Хлопці знімають із дрона крило і пакують у багажник, а корпус беруть із собою в салон.
На сьогодні вильотів більше не буде. Тож ми з Катериною лишаємо “джмелів” на позиції, а самі їдемо до міста, аби взяти піцу, повернутися і почастувати екіпаж.
Однак пригоди на цьому не закінчуються – дорогою переднє колесо починає пронизливо скрипіти. Схоже, вередує гальмівний супорт, а отже, ситуація серйозна.
Знайти СТО ввечері в Кураховому – задача з зірочкою. Місто практично порожнє. Гугл запевняє, що всі СТО в цих краях зачинені. Допомога приходить так само несподівано, як і халепа: я спиняю цивільне авто і запитую про майстерні. Чоловік і жінка пропонують проїхати за ними. Заїжджаємо в розбитий двір поряд. У гаражі – імпровізована майстерня. Із самурайською незворушністю чоловіки в камуфляжі мовчки розстеляють ковдру, зазирають під автівку, зрештою ставлять її на домкрат і розбирають колесо. Поки добрі незнайомці чаклують над машиною, ми їмо абрикоси, нагріті донецьким сонцем. Ремонт закінчено. Майстри категорично відмовляються від “донату вдячності”.
Дмитро “Гуд/Ісус” із врятованою “Пумою”. Фото: Олена Максименко / Новинарня
Ми повертаємось у бліндаж – саме вчасно, адже зовсім поряд починають працювати “касетки”.
“Почекайте трохи, зараз буде другий вибух – коригування – у них завжди так!” — застерігає Джміль, і ми затримуємося на ще одну порцію кави.
Зрештою прощаємося і їдемо – час повертатися “на велику землю”.
Вирва від розриву керованої авіабомби на Курахівському напрямку. Фото: Олена Максименко / Новинарня
Дорогою розуміємо, що Бог вочевидь таки справді був з нами, адже “приліт” стався саме на нашому маршруті. На виїзді з міста стояли швидкі, кричали поранені. На дорозі валялися уламки. Того дня були загиблі. Якби не колесо, ми ймовірно потрапили б під удар.
Читайте також:
“Тут нормально, приходьте. Мертвих сімпсонів побачите”. Нічне чергування на “нулі” з молодими дронарями 95-ї бригади
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
