доповнено
підготував: Нестор Дим
Українські військовослужбовці на передовій скаржаться на навалу мишей – у бліндажах, окопах, житлових будівлях. Бійці викладають фото й відео з живими, спійманими та мертвими гризунами у великих кількостях. Вони нарікають на те, що жодні методи боротьби з мишами не допомагають, тоді як вони нищать запаси продуктів, електроприлади й кабелі, одяг, майно тощо.
Утім, це не перший випадок з початку війни, коли воїни ЗСУ скаржаться на нашестя хатніх і польових мишей. У велетенських масштабах про це явище говорили на фронті ще восени 2015 року. Наприкінці цього тексту – розділ із порадами, як протистояти мишачій навалі.
Напевно, найбільший та найколоритніший допис атаці мишей у соцмережах присвятив Олександр Жуган, військовослужбовець київської бригади територіальної оборони Збройних сил України.
“Третю ніч витрушую мишу зі спальника. Вона не кусає, нічого. Просто в якийсь момент я розумію, що я у спальнику не сам. Миша з усіх сил вдає із себе котика, поки що я не ведусь.
Взагалі мишей мільйони. У них тут своя атмосфера і своя цивілізація. Ми спостерігаємо еволюцію в дії.
У прифронтових містах викуплені усі запаси ефірної олії із м’яти перцевої, бо ходять легенди, що саме вона відлякує мишей. Менш спритні (як я) мають задовольнитися лавандою. Цією сраною лавандою смердить тепер спальник. Броник. Рюкзак, РПС, шолом.
Відео з мишами в бліндажі Олександра Жугана:
Командир он не помастив руки вчора перед сном – Touch ID в телефоні сьогодні вже не працює, доводиться вводити цифровий пароль обгризеними пучками.
Миші в тарілках, в стінах бліндажа. Ми стаємо свідками їхніх народжень, смертей і бурхливих коротких життів у відтинку між цими двома точками.
Вони смердять. Господи, як же вони смердять, пищать, метушаться. Інколи виходять драматично помирати на центр бліндажа. Інколи мишей приносить нам місцева здичавіла мама-кицька і обмінює на паштет мишачі трупики. Думаю, вона нас усиновила. Або просто шукає нові шляхи утилізації мишей, бо очевидно, що ані вона, ані її четверо аномально товстих кошенят вже не можуть впоратися з цією навалою.
Усе, що не сховане в метал, буде погризене
– дроти, павербанки, порохи, пляшки з питною водою, монтажна піна в одвірках. Усе, що не можна погризти, буде обісцяне. Якщо це не можна обісцяти, тут миші лягають, дохнуть і отруюють трупним запахом. Короткий уривчастий сон в перервах між командами “до бою!” супроводжується їхнім шурх-шурх, хрум-хрум і пі-пі-пі.
Я чекаю, поки вони еволюціонують настільки, щоб зрозуміти, що русня – зло і піти отруювати життя по той бік лінії зіткнення”, – пише Жуган із Донеччини вночі проти 28 жовтня.
Відео:
Про “напасть” мишей звітують військові і волонтери з різних відрізків лінії фронту.
“У нас на Херсонщині теж навала мишей навіть у квартирах”, – зазначає в коментарях Наталка Блок.
“Активні бойові дії відлякали хижаків – котів, сов. У нас тут одна кішка стресостійка лишилась. Але її явно мало на ці мільярди мишей”, – коментує Олександр Жуган.
“Ультразвук взагалі не працює. У нас були дешеві і дорогі пристрої. Поки що ми висловлюємо їх гуманними мишоловками і виносимо в яму подалі від позицій, але це, по-перше, зайвий рух на позиціях, по-друге, не розв’язує проблему системно”, – зазначає солдат, реагуючи на поради щодо боротьби з мишами.
Відео:
Інші бійці розповідають, що мусили розбирати бліндаж, щоб повикидати трупики мишей, які почали розкладатися у великій кількості.
Щоб уціліла їжа, її доводиться зберігати в металевому ящику з-під мін.
“Перегризають електрику в банках живлення, генераторах, дроти до старлінків. Але ми не здаємось”, – пише з Донеччини військовослужбовиця Юлія Микитенко, не втомлюючись збирати на дрони для свого підрозділу “Пекельні шершні” (підтримати збір можна тут).
Миші мертві й живі з ФБ Юлії Микитенко – відео:
Попри нарікання, полчища мишей стають об’єктом жартів для багатьох військовослужбовців.
Так, Сергій Гнезділов поширив фото з мертвими гризунами, викладеними в обрисі великого серця, з підписом: “Привіт, це тобі”.
А бойовий медик, голова медичної служби механізованого батальйону “Вовки Да Вінчі” Аліна Михайлова опублікувала світлину з двома мишами, що потрапили в мишоловку у формі “валентинки”:
Особовий склад приніс валентинку pic.twitter.com/9wOziFDNVA
— Alina Mykhailova (@Mykhailova_A) October 26, 2023
Відео з ласкавим поводженням із мишами, отриманим від вояків, показує волонтерка та правозахисниця з Медійної ініціативи за права людини Ольга Решетилова:
Інші бійці також показують фото з полюванням на шкідників за допомогою різних приманок.
Миші часто потрапляють у пастку по двоє:
Деякі коментатори в соцмережах пишуть: “Вони ж хочуть жити!”
Тим, хто в коментарях обурюється “негуманним” поводженням зі шкідниками, військові пропонують пожити в холодній хаті або в бліндажі в зоні бойових дій поруч із тисячами мишок.
А також зауважують, що жалібники, напевно, передивилися мультфільмів Діснея про мишей, а варто було б – “Лускунчика і Мишачого короля”.
Однією з причин нашестя мишей називають аномально теплу першу половину осені.
Подібне явище на фронті вже спостерігали на другий рік війни – восени 2015-го.
Тоді біологи називали серед причин різкого зростання популяції малих гризунів зокрема те, що бойові дії розлякали хижаків (сов, лисиць та ін.), які регулюють кількість мишей.
Якщо зараз бійці говорять про “мільйони” мишей, то вісім років тому дехто казав про кількість, на порядок вищу.
“Спочатку миші з’являлися маленькими зграйками, потім – більшими, тепер їх там – мільярди! Такого жоден з нас ніколи не бачив”, – писав сайт “Радіо Свобода” із посиланням на волонтера (а нині нардепа) Юрія Мисягіна, який займається допомогою бійцям на фронті.
У публікації йшлося про те, що кілька відер мишей біля свого бліндажа побив один із хлопців лише за годину.
Побиті миші. Фото: ФБ Юрія Мисягіна
“Такому вибуху популяції є кілька причин. По-перше, засіяні поля минулого року не прибрали, і у гризунів було багато корму. По-друге, бойові дії непокоїли хижаків, які регулюють кількість мишей – сов ти лисиць, і вони облишили ці місця”, – пояснював біолог, старший науковий співробітник Національного науково-природничого музею НАН України Ігор Загороднюк.
Ішлося про те, що за таких умов миші швидко розмножуються – до 10 мишенят у виводку кожних два-три тижні. Однак минулий урожай на полях вони вже з’їли, і тому йдуть із полів до людей у пошуках прокорму.
Луганський вчений-біолог Сергій Фомін писав у соцмережі: “В районі Горлівки мишки бігають по солдатах, які сплять”.
Така сама ситуація повторюється і 2023 року.
Крім побутових неприємностей на кшталт зіпсованих харчів, речей і смороду, навала гризунів може загрожувати здоров’ю людей. Адже миші є переносниками небезпечних захворювань – туляремії та лептоспірозу.
“Саме у Луганській та Донецькій областях є постійні осередки цих інфекцій. Заразитися можна через уживання сирої води з відкритих водойм, через їжу, до якої мала доступ хвора тварина, а також через контакт з навіть мертвим гризуном”, – застерігав у 2015 році Дмитро Соколовський, одеський біолог.
Зі слів науковця, від тих різновидів туляремійної бактерії, які циркулюють в Україні, смертність низька – менше одного відсотка. Проте перебіг хвороби надовго укладає людину на лікарняне ліжко – температура 38-40°С тримається від 2 до 4 тижнів, супроводжується болями, збільшенням лімфовузлів.
Перебіг захворювання на лептоспіроз значно важчий, і летальність вища – у тяжких випадках смертність досягає 30-35 відсотків. Бактерія викликає інтоксикацію, яка вражає нирки, печінку, серцево-судинну та нервову систему. Для передачі лептоспіри вистачає навіть непомітних оку пошкоджень шкіри.
Тому науковці радять проводити інструктаж з безпеки серед бійців та досліджувати осередки потенційних інфекцій.
Як відомо, найбільші епідемії туляремії та лептоспірозу спостерігалися у СРСР після Другої світової – у 1946-48 роках, а також у колишній Югославії у 1990-х, також після війни.
Для боротьби з навалою мишей у соцмережах радять мишоловки, котів, ультразвукові пристрої тощо. Втім, заявляють військові, на практиці ці методи ніяк не позначаються на величезній популяції гризунів.
Але деякі заходи все ж допомагають.
Військовослужбовець Сергій Семисал пише в коментарях на фейсбук сторінці “Новинарні“:
“Це така жесть з тими мишами насправді!
Ми боремось так:
На думку біолога Соколовського, “цей вал вщухне” з початком серйозних морозів. Мовляв, 80-90 відсотків мишачої маси вимирає і вимерзає, коли настане серйозна зима.
Ще один засіб – застосовувати отруту 2-го покоління, наприклад, бродифакум. Від неї гризуни гинуть на 3-4-й день, а залишки отрути з часом розкладаються на прості складові і не становлять небезпеки для інших.
Але до того часу головне – уникнути захворювань.
Тому за ініціативою науковця Національного науково-природничого музею НАН Ігоря Загороднюка спеціалісти ще у 2015 році розробили пам’ятку для військових. У ній кілька блоків – “Безпека харчування і пиття (зберігання продуктів)”, “Безпека при поводженні з гризунами і їхніми трупами” та “Симптоматика захворювань і заходи з локалізації й дератизації”.
“Головне: пам’ятати, що гризуни несуть небезпеку, можуть бути біологічною зброєю. Це не тільки погризені продукти і зіпсовані речі, а й інфекції, частина яких є небезпечною”, – нагадують фахівці.
Читайте також:
Батальйонні “мімімі”. Хіт-парад котів і кицьок на службі в АТО. ФОТО
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
