автор: Нестор Дим
Слов’янський міськрайонний суд Донецької області через 4,5 роки після злочину виніс вирок обвинуваченим у вбивстві волонтера з Бахмута Артема Мирошниченка.
Вирок було оголошено 13 червня, забезпечено надання загального доступу через в Єдиний реєстр судових рішень – 17 червня.
Суд встановив, що Олександр Баришок та Микола Барабаш увечері 29 листопада 2019 року напідпитку на вулиці в Бахмуті забили до смерті активіста ГО “Бахмут український” Артема Мирошниченка. Він повертався додому після фестивалю патріотичного кіно. Нападникам на момент скоєння злочину було 17 і 16 років відповідно.
Як ідеться в ухвалі судової колегії, обох обвинувачених визнали винними у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121 (“Умисне тяжке тілесне ушкодження”) та ч. 4 ст. 187 (“Розбій”) Кримінального кодексу України та призначити їм покарання.
Олександр Баришок, раніше судимий переселенець із Ясинуватої, за сукупністю вироків, засуджений до позбавлення волі строком на 9 років та 1 місяць. Варто зазначити, що за місяць до вбивства Мирошниченка він отримав вирок за інший злочин, грабіж, та був звільнений від відбування покарання із випробуванням в 1 рік.
Микола Барабаш засуджений до позбавлення волі строком на 8 років.
Підсудні Микола Барабаш і Олександр Баришок, 2020 рік. Фото: Радіо Свобода
У строк покарання зарахують термін попереднього ув’язнення з 30.11.2019 по 02.12.2019 та з 11.12.2019 до дня набрання вироком законної сили, з розрахунку “1 день попереднього ув’язнення дорівнює 1 дню позбавлення волі”.
“Підсумовуючи вищенаведене, судова колегія приходить до висновку, що і відкрита черепно-мозкова травма, і тілесні ушкодження у виді закритої тупої травми живота з розривом селезінки утворилися саме під час побиття потерпілого від дій нападників”, – сказано в тексті вироку.
Згідно із вироком, зловмисники частково визнали свою вину.
Убивці й надалі утримуються під вартою в Житомирській установі виконання покарань № 8.
Крім того, з кожного засудженого стягнули по 7640 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином.
Тобто цивільний позов потерпілого Сергія Мирошниченка, рідного Артемового брата, задоволений лише частково. У задоволенні інших позовних вимог суд відмовив.
Із Барабаша і Баришка також стягнули по 7500 грн в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу.
Що привертає увагу: в тексті вироку жодного разу не згадана українська мова Мирошниченка як причина конфлікту з нападниками, що обернувся убивством. При тому що брат загиблого Сергій Мирошниченко в інтерв’ю “Новинарні” 2020 року наполягав на тому, що питання мови було визначальним в нападі на Артема.
Могила Артема Мирошниченка
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Слов’янський міськрайонний суд Донецької області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Із весни 2023 року Бахмут, де вбили активіста, перебуває під російською окупацією.
Артем Мирошниченко похований у Ямполі Донецької області (підконтрольна Україні територія).
Читайте більше про цю справу у великому матеріалі “Новинарні“:
“Свідок – інвалід, боїться й мовчить”: бахмутська справа “вбитого за мову” Артема Мирошниченка рік по тому
Цю подію назвали “трагедією українського Бахмута” 2019 року.
Як інформувала “Новинарня“, ввечері 29 листопада в Бахмуті два молодики 16 і 17 років, напали на громадського діяча Артема Мирошниченка.
Як зазначали знайомі Мирошниченка, спортсмени побили активіста за те, що на їхні запитання він відповів українською мовою.
Водночас пресслужба Артемівського міськрайонного суду (м. Бахмут Донецької області) ще 7 грудня 2019 року назвала “недостовірною та неправдивою” інформацію про те, що Артема Мирошниченка вбили через конфлікт на мовному ґрунті.
Артем Мирошниченко
“Ви вважаєте, що Артема вбили за українську мову? Суд же оприлюднив незгоду з цим формулюванням”, – запитувала “Новинарня” Сергія Мирошниченка, брата загиблого Артема і потерпілого в цій справі. Його відповідь була: “Та не в суді справа, а в тому, що слідство це не довело.
Але ж поштовхом до конфлікту стала відповідь брата на питання: “Что ты здесь ходишь?” саме українською мовою.
Зі слів свідка, хлопці перепитали: “Ты что, не можешь говорить на нормальном языке? Мы этого не понимаем”.
2 грудня 2019 року суд обрав запобіжний захід для 16-річного бійця ММА Миколи Барабаша: згідно з рішенням судді Олександра Любчика, на час слідства хлопець мав перебувати під цілодобовим домашнім арештом.
Проукраїнську громадськість Бахмута обурило рішення суду щодо занадто м’якого запобіжного заходу, а також те, що засідання проходило у закритому режимі – з залу вивели навіть родичів постраждалого, мотивувавши тим, що прокуратура не надала документів про їхні родинні стосунки з потерпілим. Адвокат обвинувачуваного говорила російською, а її підзахисний навіть вимагав перекладача з української. Про це поінформував бахмутський активіст Віктор Горобець. Він також висловив припущення, що напад на Мирошниченка був спланований заздалегідь.
Після побиття 36-річний Мирошниченко перебував у комі. 6 грудня 2019 року активіст помер від отриманих травм.
Після цього підозру Миколі Барабашу перекваліфікували за іншою частиною тієї ж статті “Умисне тяжке тілесне ушкодження” (…“що спричинило смерть”). Раніше хлопцю загрожувало від 5 до 8 років ув’язнення, надалі покарання збільшилось з 7 до 10 років за ґратами.
7 грудня суд обрав запобіжний захід для 17-річного Олександра Баришка — другого фігуранта справи. Згідно з рішенням судді Артемівського міськрайонного суду Ольги Конопленко, раніше судимий за грабіж Баришок мав провести 2 місяці в СІЗО без права внесення застави.
У засіданні 7 грудня з матеріалів справи стало відомо, що Мирошниченка били обидва хлопці (раніше повідомлялося, що лише один із двох). Це зафіксували відеокамери з будинків поряд та відеореєстратор з машини, яка була припаркована біля місця побиття.
Мати підозрюваного на суді згадала, що в день нападу син із другом (Миколою Барабашем) прийшли до них додому, руки були в крові, і Барабаш пропонував повернутися та добити когось.
Сергій Мирошниченко стверджував, що свідок, який говорив про українську мову як причину нападу Баришка і Барабаша на Артема, – інвалід, “він побоюється за своє життя та здоров’я, тому мовчить”,
Артема Мирошниченка після прощання в Бахмуті поховали 8 грудня 2019 року в селищі Ямпіль Лиманської міської громади Краматорського району (нині деокуповане).
Прощання з Артемом у Бахмуті 8 грудня 2019 року перетворилося на велику українську маніфестацію.
На велелюдному похороні капелан із ПЦУ отець Сергій порівняв покійного з Василем Стусом та Олексою Тихим – видатними українцями з Донбасу, які загинули через своє дисидентство – та заявив: своєю смертю Артем показав, “що вони в цьому краї як ягнята серед вовків, українську мову захищають”.
Як повідомляла присутня на жалобній церемонії журналістка “Новинарні” Анастасія Федченко, на церемонію прощання прийшло більше сотні людей, серед яких також військові і громадські активісти. Деякі приїхали з інших міст. Труну з тілом новоспочилого несли військовослужбовці Збройних сил України.
Прапор “Українського Донбасу” (крайній праворуч) на похороні Артема Мирошниченка, 9 грудня 2019. Фото: Новинарня
Похорон Артема Мирошниченка. Бахмут, 8 грудня 2019. Фото: Анастасія Федченко / Новинарня
Слухання справи про вбивство Артема Мирошниченка перенесли в інше місто – Слов’янськ – через нестачу суддів у Бахмуті, розповідав “Новинарні” Сергій Мирошниченко.
Слухання у Слов’янському міськрайонному суді, 2020 рік
Якщо на початку в засідання приходило багато активістів, то надалі інтерес до процесу згас. Багато засідань переносилися через неявки і хвороби адвокатів, свідків, через карантин тощо.
Багато слухань проводилися в режимі відеоконференції.
“Але все одно, є люди, які й тепер нас підтримують, у тому числі зі Слов’янська. Місцеві мешканці, які чули про цю справу, приходять на слухання. Я був дуже здивований, коли дізнався, що на засідання прийшла матір чоловіка моєї однокурсниці. Підтримують нас і військові волонтери”, – розповідав у 2020 році Сергій Мирошниченко.
На затягування процесу 2021 року звертали увагу в Українській гельсінській спілці з прав людини.
За словами адвоката приймальні УГСПЛ у Краматорську Олександра Кадієвського, його та потерпілого не запрошували до судової зали на узгодження дат. Він певен, що це зробили, аби він не зміг повною мірою представляти інтереси потерпілого.
Надалі суд розтягнувся через повномасштабне вторгнення РФ.
Читайте також:
“Ця кров волає до неба”. Оксана Забужко на смерть Артема Мірошниченка
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
