автор: Олена Давліканова
зі США
Поки Україна героїчно стоїть на захисті всього демократичного світу, в самому демократичному світі точаться занадто довгі й дорогі для нас дискусії: про подальшу стратегію та цілі війни, концепцію перемоги, обмеженість ресурсів, умови виділення допомоги, українські проблеми з корупцією та ще багато про що. І все це – на тлі змін у настроях виборців та входження в рік виборів, в яких потенційно голосуватиме більше половини населення Землі у 70 країнах світу.
І поки з проведенням виборів в Україні питання відкрите (чи ще закрите), на наше майбутнє вплинуть результати деяких із цих голосувань. Зокрема, виборів президента США. Сполучені Штати “достроково” увійшли у виборчий рік, і Україна ризикує стати побічною втратою* у протистоянні республіканців та демократів.
Першим дзвіночком стало “взяття в заручники” допомоги для України. Байден назвав неспроможність Конгресу проголосувати за пакет допомоги “найбільшим Різдвяним подарунком Путіну”.
Чому так сталося? Про що сперечаються сторони? Чи можуть вони дійти згоди? А головне, що на тему українського питання думають американські виборці?
Щоб краще зрозуміти загальну строкату картину, треба почати з початку.
Палата представників США пішла на різдвяні канікули 18 грудня. Тоді як Сенат іще кілька днів продовжував переговори щодо угоди про безпеку південного кордону США, яка б розблокувала допомогу Україні. Але марно. Схоже, що цього року Санта приніс подарунок не тим, хто поводився гречно.
Віртуальні консультації між демократами, республіканцями та незалежними триватимуть, але сенатори не повернуться в Капітолій до 8 січня 2024 року. І навіть після повернення навряд чи їм вдасться швидко домовитися. Незалежна сенаторка від Аризони Кірстен Сінема зауважила, що питання безпеки кордонів не лише дуже заполітизоване, а й складне з точки зору правового регулювання. Окрім міграційної реформи, навколо якої дебати точаться вже кілька десятиліть, у січні законодавці мають проголосувати ще цілу низку інших надважливих питань.
“Людина, яка зараз найбільше радіє паралічу в Конгресі, – це Володимир Путін.
Він в захваті від того, що політика Дональда Трампа щодо кордону підриває надання військової допомоги Україні”, – написав у мережі Х лідер демократів у Сенаті Чак Шумер після зустрічі з президентом України Володимиром Зеленським у грудні, під час його останнього візиту до США.
Президент України Володимир Зеленський у будівлі Конгресу США з партійними лідерами Сенату – демократом Чаком Шумером і республіканцем Мітчем Макконнеллом. Вашингтон, 12 грудня 2023 року
Третій з початку повномасштабного вторгнення візит президента України відчутно відрізнявся від минулорічного, коли він виступив перед спільним засіданням Конгресу, зірвав овації та отримав майже 50 мільярдів доларів допомоги.
Цього року, попри надзусилля, вплинути на рішення законодавців щодо критично потрібного фінансування не вдалося.
Вже протягом другого візиту, у вересні 2023 року, відчувалось, що “непохитна підтримка” США не така вже й непохитна.
Тоді шестеро сенаторів від Республіканської партії і 23 члени Палати представників опублікували лист до Білого дому, зазначивши, що “більшість членів Конгресу не знає, скільки Сполучені Штати вже витратили загалом на цей конфлікт”.
У своєму дописі ініціатор листа Дж. Д. Ванс (сенатор від Огайо) наголосив: “Вчора під час закритого брифінгу з питань України стало очевидно, що Америку просять фінансувати нескінченний конфлікт безлімітними ресурсами. Досить. На ці та майбутні запити мої колеги і я відповідаємо: “НІ””.
Найвиразніше похолодання у ставленні до України серед частини політичного істеблішменту проявилося у відмові тодішнього спікера Палати представників Кевіна Маккарті (республіканець, Каліфорнія) на запит Зеленського виступити перед спільним засіданням Конгресу.
Третій візит пройшов іще скромніше. Президенту України не вдалося переконати Сенат. “Думайте про нас, а не про власну країну?” Ні”, – підсумував сенатор Джеймс Ленкфорд з Оклахоми, основний переговорник від республіканців щодо питання безпеки кордону, говорячи про те, що візит Зеленського не допоміг вийти з глухого кута.
Хоча в адміністрації Байдена вважають, що немає кращого адвоката України, ніж Зеленський, наступного року президент воюючої країни з-за океану навряд чи матиме значний вплив на боротьбу партій за овальний кабінет у Білому домі. Події останніх місяців – чіткий сигнал: США увійшли у рік президентських виборів, і вплив внутрішньополітичного порядку денного на рішення, ухвалені на Капіталійському пагорбі, буде ключовим.
“Я сказав президентові Зеленському: ось у чому проблема, і ви не маєте до цього жодного стосунку. Ви зробили все, чого від вас могли очікувати’”, – заявив республіканський сенатор Ліндсі Грем із Південної Кароліни, противник надання додаткової допомоги Україні. Грем поклав на адміністрацію Байдена провину за політику, що призвела до ситуації, яку він охарактеризував як “кошмар на кордоні”.
Сама ідея прив’язати пакет допомоги Україні до укріплення південного кордону – вдалий для республіканців політичний маневр. Тримаючи допомогу в заручниках, вони або змусять демократів підтримати свої вимоги щодо міграційної політики, набираючи політичні бали та повертаючи в Конгрес філософію Дональда Трампа, або продемонструють, що демократи не пріоритезують національні інтереси.
У будь-якому випадку, чинна адміністрація виглядатиме слабкою, особливо на тлі неспроможності України повторити воєнні успіхи 2022 року.
Усі люблять бути на стороні переможців. Байдену закидають відсутність чіткого бачення концепції перемоги України. Але нещодавно він заявив: “Перемога означає, що Україна – суверенна, незалежна нація. Вона може сьогодні захищати себе і стримувати подальшу агресію. Це наша мета”.
Для України таке формулювання може означати потенційну втрату територій та повторення сценарію 2014 року.
Але скільки ще потрібно грошей американських платників податків? І головне, що вони змінять? Меседж щодо підтримки України “так довго, як буде потрібно” вже змінився меседжем “так довго, як зможемо“.
А з огляду на падіння рейтингів Байдена “довго” може означати “до кінця 2024 року“. Адже передбачити наслідки перемоги Трампа для України наразі важко.
З інших потенційних кандидатів у президенти від республіканців лише двоє непохитно підтримують допомогу Україні – колишня постійна представниця США в ООН Ніккі Хейлі, якій симпатизують навіть демократи, та колишній губернатор Нью-Джерсі Кріс Крісті.
Губернатор Флориди Рон ДеСантіс наголошує на посиленні ролі Європи, а Вівек Рамасвамі відверто критикує українське політичне керівництво та виступає за згортання підтримки.
Наступного року битва між республіканцями та демократами на тлі спалахуючих нових конфліктів обіцяє бути епічною. Підводячи підсумок найменш продуктивної сесії законодавчого органу протягом останніх 30 років, лідер більшості Сенату Чак Шумер (демократ, штат Нью-Йорк) пояснив відсутність досягнень впливом колишнього президента Трампа на підконтрольну республіканцям Палату представників Конгресу:
“Ніколи за останні роки розбіжності між двома партіями не були такими очевидними… під керівництвом більшості республіканців у Палаті представників цей рік відзначався хаосом, екстремізмом і паралічем…
Екстремізм MAGA (Make America Great Again – гасло кандидата в президенти й потім президента США Дональда Трампа; цією абревіатурою називають також його прибічників у політикумі – “Н”) ускладнив законотворчий процес у 2023 році. Протягом більшої частини року було враження, ніби сам Трамп заправляв в Палаті представників, що робило вкрай важким ухвалення будь-якого рішення”.
Загалом,
палких промов та закликів до загальнолюдських цінностей уже недостатньо.
Навіть екстрений британський “десант” в особі міністра закордонних справ Великої Британії Девіда Камерона до Вашингтона із гаслом “підняти бойовий дух” України, ухваливши пакет допомоги для Києва, не змінив ситуацію.
Джо Байден і Володимир Зеленський під час візиту президента США в Україну, 20 лютого 2023 року. Фото: ОП
У своєму нещодавньому зверненні до нації президент Байден перерахував усі аргументи на користь активної ролі США у стримуванні “зла, що зірвалося з повідка”. Серед них такі:
Але у рік виборів довгострокові геополітичні розрахунки поступаються короткостроковим внутрішньополітичним цілям та прагматичній політиці. Попередній спікер Палати представників Кевін Маккарті та його наступник, прихильник Трампа, республіканець Майк Джонсон, чітко дали зрозуміти: ключовими для них є підзвітність за вже отриману допомогу, оцінка ефективності використання грошей американських платників податків та окреслення осяжних цілей, яких Білий дім прагне досягти за рахунок нового пакету.
Це досить конструктивна позиція в порівнянні з ізоляціоністськими настроями частини радикально налаштованих республіканців. Відмова надавати підтримку Україні відображає прагнення прихильників політики “Америка на першому місці”. А у гонитві за голосами виборців маніпулювати питанням захисту кордону з Мексикою можна нескінченно довго.
Протягом 2023 року частка американців, які вважають, що США надають занадто багато допомоги, зросла до 40%. Переважна більшість із них – республіканці та незалежні. Така ж частка виступає за найшвидше завершення війни на будь-яких умовах. 8 із 10 республіканців впевнені, що об’єми допомоги України повинні мати межі.
Акція на підтримку України у Нью-Йорку, березень 2022 року
Інший аспект низького рівня підтримки України серед республіканців – ставлення до президента Байдена, який послідовно підтримував країну, що стала на захист усього вільного світу. “Байдена вважають некомпетентним та корумпованим. Нажаль, так працює політика, це “провина за асоціацією”, – пояснює для The Hill виборець-республіканець.
Протистоїть цій тенденції ініціатива “Республіканці за Україну”.
“Ми відчули, що необхідно запустити цю кампанію звичайних республіканців типу Рейгана. Які вірять, що підтримка демократії тут і за кордоном – а це означає протистояння Володимиру Путіну та підтримку України – є традиційною цінністю республіканців”, – пояснює речник кампанії Ганнер Реймер.
Ці голоси посилюються закликами західних інтелектуалів. У цей критичний для України момент до Конгресу з відкритим листом звернулась The Alphen Group, наголошуючи, що збільшення допомоги Україні йде на користь інтересів США і підтримки міжнародного порядку. Будь-який інший вибір став би провалом лідерства США, що створить небезпеку усталення набагато небезпечнішого світу у майбутньому.
Американські посадовці та законодавці добре усвідомлюють, що за умови значного скорочення допомоги від західних партнерів Україна може програти війну. Такий сценарій ще у вересні за зачиненими дверима відверто окреслив президент Зеленський.
А от чи стане 40-мільйонна українська нація жертвою політичних амбіцій політиків-популістів – покаже найближче майбутнє.
*Побічні втрати – випадкові жертви серед цивільних або ненавмисні руйнування цивільної інфраструктури, спричинені бойовими діями, військовими навчаннями тощо.
Читайте також:
“США хочуть, щоб Україна перемогла”. Підсумки пресконференції Байдена і Зеленського
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
