Оксана Господаренко
історикиня
У холі малої зали Візантійської експозиції нині окупованого росіянами історико-архітектурного заповідника “Херсонес Таврійський” відкрилася капсульна виставка “Давні письмена з гротів та печер Кам’яної Могили”. Про це 25 листопада 2023 року повідомила пресслужба заповідника. На виставці представлені артефакти із Запорізької області. Ці експонати, як і експонати з попередньої виставки “Дім риби на священній горі Кам’яна Могила”, були вивезені з українського заповідника “Кам’яна Могила” російською окупаційною владою.
Кам’яна Могила – унікальна пам’ятка археології та історії давнього мистецтва на території України, розташована поблизу Мелітополя над річкою Молочною. Із 2001 року вона перебуває в Державному реєстрі нерухомих пам’яток України. У 2007 році тут було створено Державний історико-археологічний заповідник, якому наступного року надали статус Національного.
З 2006 року “Кам’яна Могила” перебуває в попередньому списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. З лютого 2022 року територія заповідника – під російською окупацією. А сам музей окупанти перетворили на філію Херсонеса Таврійського.
Щоб з’ясувати, що відбувається з Національним історико-археологічним заповідником “Кам’яна Могила” зараз, ми поговорили з фахівцями:
Вже вдруге протягом осені-2023 на мінівиставках у севастопольському Херсонесі показують артефакти, які Росія вивезла із заповідника “Кам’яна Могила”.
Капсульна виставка “Давні письмена з гротів та печер Кам’яної Могили”. Фото: ТГ-канал “Крымский ветер”
Наприкінці вересня в тій же малій залі відкрилася капсульна експозиція “Дім риби на священній горі Кам’яна Могила”.
Як повідомляє пресреліз виставки, “за час вивчення Кам’яної Могили було знайдено багато гротів та печер, в яких збереглися наскельні малюнки, скульптури і чуринги – творіння первісних художників”.
Капсульна виставка “Дім риби на священній горі Кам’яна Могила”. Фото: ТГ-канал “Крымский ветер”
Фото чуринги з виставки в Херсонесі. Фото: ТГ-канал “Крымский ветер”
Чуринги – найяскравіша група серед багатьох знахідок на Кам’яній Могилі. Вони є прикладами так званого мобільного мистецтва.
“За новими фото та відео з інтернету видно вітрину з предметами мобільного мистецтва з основного фонду Національного музею Кам’яна Могила”, – каже Олег Тубольцев.
У 2020-2021 роках ці предмети вивчав український дослідник Симон Радченко.
“Саме завдяки йому ми встановили, що один з експонатів – це чуринга, знайдена Борисом Михайловим у печері Бізона в 1985 році (т.зв. чуринга №462)”, – додає археолог.
Чуринга 462. Фото з особистого архіву Симона Радченка
“Чуринга – це австралійський термін, яким позначають так званий портабл арт (“мобільне мистецтво”). Слово складається з двох частин “чу” і “рунга” і означає “щось приховане, персональне для мене”, – пояснює Симон Радченко.
У фондах різних наукових установ України нараховується близько 370 таких виробів із геометричним орнаментом. Хоча в реальності може бути й більше.
“Понад 200 чуринг зберігалося в музеї Кам’яної Могили.
Всі предмети вивезені росіянами до Херсонеса. І повертати їх вони не збираються.
Що з ними робити вони теж не знають, адже досліджувати такий наскельний живопис у них спеціалістів немає“, – веде далі дослідник.
“На відео та окремих фото добре видно тільки частину експонатів (половецьку стелу, горщик з орнаментом, зразки пісковику з відбитками водорості, зуб мамонта). КІСД продовжує моніторити ситуацію та збирати інформацію про ці об’єкти”, – розповідає Олег Тубольцев.
Тож поки в окупованому Херсонесі відвідувачі виставок можуть оглядати оригінали, в експозиції музею Кам’яна Могила, за словами експерта Тубольцева, виставки проходять біля копій виробів, зроблених в Україні задовго до окупації.
Частина експозиції музею Кам’яна Могила. Фото від 6 грудня 2017 року з сайту Олексія Новака “История Каменной Могилы”
Сучасна експозиція. Фото від 1.06.2023 року з ТГ-каналу окупаційної влади “Первый Запорожье Z”
Окупанти вже не вперше виставляють вивезені з музею Кам’яної Могили артефакти.
20 травня 2023 року в музеї Херсонеса Таврійського відкрилася виставка “Духовний світ предків у петрогліфах Кам’яної Могили”. В анонсі виставки зазначалося, що “державний історико-археологічний музей “Херсонес Таврійський”… вперше представить більш ніж 1200 археологічних артефактів із фондів музея-заповідника “Кам’яна Могила” в Запорізькій області – філіалу “Херсонеса Таврійського”.
Фрагменти виставки “Духовний світ предків у петрогліфах Кам’яної Могили”. Фото: ТГ-канал “Крымский ветер”
Фрагменти виставки “Духовний світ предків у петрогліфах Кам’яної Могили”. Фото: ТГ-канал “Крымский ветер”
На відкритті був присутній призначений Росією “міністр культури Запорізької області” Юрій Кованов. А заступник російського “губернатора” Севастополя Ігор Міхеєв підкреслив, що “для Севастополя Запорізька область – надійний друг, особливо Мелітополь і Мелітопольський район. Виставка “Духовний світ предків у петрогліфах Кам’яної могили – це перший досвід взаємодії двох наших музеїв, який відкриває для нас безліч можливостей”.
Олег Тубольцев із перших днів повномасштабного вторгнення слідкує за ситуацією на Кам’яній Могилі і складає хронологію захоплення заповідника російськими військами.
“Перша інформація про об’єднання з’явилася на початку жовтня 2022 року в телеграм-каналах та на російських сайтах. За російськими джерелами, ініціатором цього став особисто Путін. А керує процесом директор Служби зовнішньої розвідки РФ Сергій Наришкін”, – зазначає пан Олег.
Розповідаючи про плани об’єднання двох установ в листопаді 2022 року, Сергій Наришкін, який за сумісництвом є головою Російського історичного товариства, наголосив, що “музею (Кам’яній Могилі – “Н”) зараз складно. Щоб його підтримати і зберегти, є пропозиція зробити його філіалом федерального музею “Херсонес Таврійський”.
Наришкін підкреслив, що питання вже узгоджене з керівництвом обох установ, але потребує прискорення. У своєму виступі він забув згадати, що “складнощі” в музеї почалися одразу після окупації російськими військами.
Ініціативу підтримав Володимир Путін під час виступу на зборах, присвячених 10-й річниці відновлення Російського воєнно-історичного товариства.
І через місяць на президентському сайті з’явилося доручення Державній думі РФ про створення на базі музею-заповідника “Кам’яна Могила” філії Державного історико-археологічного музею-заповідника “Херсонес Таврійський”. Відповідальним призначено голову російського уряду Михаїла Мішустіна, термін виконання – до 15 травня 2023 року.
Скріншот із сайту президента РФ
Із заяв Наришкіна та директорки “Херсонеса Таврійського” Олени Морозової стає зрозуміло, що роботи з об’єднання двох заповідників почалися наприкінці січня 2023 року.
Тоді ж до Криму прибула делегація разом із так званим “міністром культури Запорізької області” Юрієм Ковановим. Вони підготували презентацію музею для спеціалістів із Херсонеса. А в інтерв’ю російським ЗМІ Кованов розповідав про “жахливий стан Кам’яної Могили” та “відсутність фінансування з боку України”.
На березень 2023 року був запланований приїзд працівників фондів та адміністративно-господарчої служби “Херсонеса Таврійського” в Мелітополь. А тим часом у музеї Кам’яної Могили готували експонати головного та допоміжного фондів до вивезення.
Сергій Данченко, місцевий “спеціаліст” окупаційного “міністерства культури, спорту та туризму Запорізької області” повідомляв, що “основний фонд – понад 500 предметів, науково-допоміжний – понад 600 предметів – підготовлено до передачі у м. Севастополь”.
Він переконаний в професійних якостях співробітників у Криму, які допоможуть “…відродити Кам’яну Могилу”.
Як російська влада, так і місцеві колаборанти представляють заповідник упереджено, так, начебто Україна не впоралася з його утриманням, а росіяни прийшли і все виправили.
Окупаційна влада активно просуває Кам’яну Могилу як туристичний об’єкт РФ.
У серпні 2023 року VR-екскурсія по заповіднику посіла друге місце в номінації “Історико-культурні пам’ятки” конкурсу “Диво России”. Проєкт був підготовлений “міністерством курортів та туризму Запорізької області”.
Скріншот з відео
У квітні 2022 року в ЗМІ з’явилася інформація, що територію Кам’яної Могили окупанти замінували. Про факти мінування, риття окопів на території заповідника повідомляли самі ж колаборанти у своїх соцмережах.
На думку наших експертів, “історія із замінуванням більше схожа на фейк і маніпуляції”.
Скажімо, в жовтні того ж 2022 року в мережі з’явилися фото озброєних людей, які вільно пересувалися територією заповідника. І робили селфі-фото на вершині пагорба Кам’яної Могили.
Окупанти вільно пересуваються територією заповідника Кам’яна Могила. Фото: Риа-Мелитополь
Окупанти вільно пересуваються територією заповідника Кам’яна Могила. Фото: Риа-Мелитополь
14 березня 2023 року Держдума РФ ухвалила федеральний закон “Об особенностях правового регулирования отношений в области культуры в связи с принятием в Российскую Федерацию Донецкой Народной Республики, Луганской Народной Республики, Запорожской области и Херсонской области и образованием в составе Российской Федерации новых субъектов – Донецкой Народной Республики, Луганской Народной Республики, Запорожской области и Херсонской области”.
“Саме цей закон і створив прецедент приєднання заповідника Кам’яної Могили до Херсонеса Таврійського”, – пояснює Олег Тубольцев.
Читайте також:
Затоплена спадщина. Чи вдасться зберегти археологічні пам’ятки на Херсонщині після катастрофи Каховської ГЕС
Про Кам’яну Могилу складено безліч легенд. Одна з них, кримськотатарського походження, розповідає про її створення. Богатир Богур, який завинив перед Аллахом, мав виривати каміння з найближчого гірського кряжа і скласти на березі річки гору, щоб з неї на всі боки був видний степ. Але щоб прискорити роботу, Богур складав каміння нещільно. І якось, оступившись, провалився в щілину, де і помер. Аллах наказав вітру засипати піском всі щілини, поховавши тіло богатиря.
Якими б не були легенди, Кам’яна Могила – це виключно витвір природи, пагорб із піщаника, який виник, швидше за все, на місці мілини Сарматського моря. Це єдиний відомий вихід піщаника на території азово-чорноморської западини.
Загальна панорама Кам’яної Могили, 2010 рік. Фото: Юрій Гриценко
Кам’яна Могила, 2008 рік. Фото: Анатолій Волков
Висота пагорба досягає 12 метрів, а на 3 гектарах площі налічується близько 3 тисяч плит. Це не просто скупчення піщаникових плит, а правильно розвалений кам’яний панцир, печери і гроти якого виявилися дуже зручними для культово-обрядових цілей.
У численних гротах і печерах Кам’яної Могили наявні тисячі петрогліфів (наскельних малюнків). Унікальність малюнків у тому, що вони залишені різними народами, які населяли цю територію від пізнього палеоліту (35-10 тисяч років до нашої ери) до середньовіччя (11-13 століття нашої ери).
Найближчі аналогії до петрогліфів Кам’яної Могили можна знайти в Казахстані (Тамгали), Азербайджані (заповідник Гобустан), Італії (долина Валь-Камоніка), Іспанії (печера Альтаміра), Швеції (скеля в Танумі) та Норвегії (Альта).
Наскельні малюнки Кам’яної Могили, 2010 рік. Фото: Юрій Гриценко
Наскельні малюнки Кам’яної Могили, 2010 рік. Фото: Юрій Гриценко
Вперше Кам’яну Могилу як “велику скелясту гору” описав у 1739 році Йоганн Якоб Лерхе у своїй “Історії життя та мандрівок”.
У 1778 році біля Кам’яної Могили встановили поштову станцію. У 1793 році на мапі Мелітопольського повіту Таврійської губернії це місце позначалося “Камінь-Ююн-Таш”, що найчастіше перекладають як “камінь збору”.
Наприкінці ХІХ століття археолог Микола Веселовський оглянув деякі печери та проаналізував відкриті гроти і наскельні малюнки. Проте тоді в Російській імперії ніхто не звернув увагу на унікальні малюнки.
Активні дослідження на Кам’яній Могилі почалися у 30-х роках ХХ століття. Валентину Даниленку й Отто Бадеру вдалося відкрити нові печери з унікальними наскельними зображеннями. Протягом 50-х років ХХ століття пам’ятку вивчав Михайло Рудинський.
Особливо серед досліджених печер виділяється грот Бика, печери Бізона і Кози. В гроті Бика знайдені малюнки биків, людей, лінійно-геометричні креслення. В печерах Бізона і Кози – пізньопалеолітичні зображення мамонта, птаха, бізона, коней.
Точна кількість гротів невідома, тому зон із наскельними малюнками може бути більше. Незважаючи на тривалі дослідження, певна кількість гротів та печер можуть залишатися засипаними піском.
У незалежній Україні Кам’яна Могила стала місцем масового туризму, куди приїздили з усіх куточків світу. Але чи зможе заповідник відновити цей статус після деокупації? Якою буде доля вивезених предметів?
Відкритим залишається питання про співпрацю керівництва заповідника “Кам’яна Могила” з окупантами. Але яка саме частина колективу пішла на співпрацю з окупаційною владою, сказати важко.
Найбільший ризик для пам’ятки – її стратегічне місцерозташування.
На окупованих територіях діяльність Росії щодо культурної спадщини все частіше набуває рис організованого злочину.
І для України важливо вести моніторинг та фіксацію вивезених артефактів, оскільки тільки так вона матиме шанс повернути незаконно вивезені культурні цінності.
Читайте також:
Культурна спадщина під “охороною”, або Що і як захищає ЮНЕСКО в Україні?
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
