автор: Єва Фомичева
фото: Єва Фомичева, Нікіта Грива
Фізіотерапевти й лікарі радо вітаються та поспішають до своїх підопічних. Поки за вікном не вщухає дощ, тут – тепло і затишно. Біля одного з кабінетів увага чіпляється за стенд із зображенням пурпурної скульптури “Мавпа з повітряних куль” американського художника Джеффа Кунса. Минулого літа її продали на аукціоні за чималі 11,5 млн доларів. Ця подія стала точкою відліку в історії реабілітаційного центру Recovery, де тепер лікуються та відновлюються важкопоранені захисники й захисниці України. Адже виручені за “мавпу” кошти спрямували саме на запуск цього проєкту.
Зображення скульптури “Мавпа з повітряних куль”
Серед десятків дверей натрапляємо на потрібну нам палату. Всередині грає жвава музика, на підвіконні в кепці й модних окулярах чатує “Пес Патрон”, а стіна біля ліжка завішана дитячими малюнками з побажаннями. Знайомимося з Алексом, пораненим бійцем 47-ї окремої механізованої бригади ЗСУ “Магура”.
Алекс
“Повномасштабну війну я зустрів у Будапешті, де впродовж трьох років працював на корейську компанію. Спершу місяць волонтерив і чекав, поки родичі виїдуть з окупованих територій (зараз вони вже звільнені). Потім написав заяву за свій рахунок, приїхав і відразу пройшов відбір до лав ЗСУ”, – розповідає чоловік.
Уже в травні 2022 року Алекс разом із батальйоном (який згодом став штурмовим полком, а пізніше бригадою) вирушив виконувати бойові завдання на Вугледарському напрямку.
“Важко. Це фактично був початок роботи “вагнерів”. Були важкі бої, але ми втримали позиції і не дали ворогу замкнути кільце”, – розповідає Алекс.
Травма Алекса
Через рік, уже на Запорізькому напрямку, при штурмі ворожих позицій поблизу селища Роботине Пологівського району боєць “Магури” отримав важке поранення і чудом залишився живим.
“Я підірвався на чотирьох протипіхотних мінах ПМН-2. Спочатку відірвало ногу, потім руку, сильно поранило черево… Прокинувся вже в Дніпрі в лікарні Мечникова на п’ятий день, там лікарі врятували мені життя”.
Після тривалого лікування Алекс зосередився на відновленні. Пройшов різні лікувальні заклади. Але каже, що по-справжньому став на ноги тут, у Recovery.
Алекс
У київському реабілітаційному центрі боєць повернувся до спорту. Через характер поранень він не може займатися бігом чи виконувати вправи на брусах, однак стрибає на скакалці, займається боксом та практикується в ходьбі на протезі. Значного прогресу досягнув за останній місяць. Це завдяки злагодженій роботі лікарів та фізіотерапевтів, якої Алекс не зустрічав до цього – хоч має з чим порівняти.
Розпитуємо, як проходить день Алекса.
“Я прокидаюся о 8.30, снідаю. Потім у мене а-ля джакузі – це така ванна з бульбашками і гарячою водою з додаванням мʼяти. Вона помʼякшує куксу. Після цього намащуюся кремами, щоб швидше загоювалися шви, і йду на масажі. Мені роблять масаж від пʼяти до голови – абсолютно все тіло розминається. Дуже якісний масаж. Після цього маю обідню перерву. Далі починаю займатися з фізіотерапевтом впродовж двох – двох з половиною годин. Ввечері в довільний час ми граємо або в нарди, або в настільний теніс. Або просто виїжджаємо в парк. У нас там 300-літні дуби! Ви не бачили? Там ще, певно, Пилип Орлик писав Конституцію!”
Алекс проводить невеличку екскурсію своєю кімнатою, показує балкон, речі на підвіконні, дістає з шафи прапор бойової бригади.
Алекс із прапором 47 омбр “Магура”
Над ліжком бійця – боксерська рукавиця з автографом, яка відразу привертає увагу. Повертаємося до теми спорту і принагідно запитуємо про неї. Алекс розповідає, що одного дня вирішив записати відео свого кардіотренування серед тих самих 300-річних дубів. А трохи згодом його й побратимів запросили на вечір, де відбувався бій за пояс WBC Ukraine.
“Ми приїхали туди, я знайшов організатора і запитав: “Чи ви популяризуєте бокс в Україні?”. Він підтвердив. Я йому показав відео й кажу: “Може, це відео змотивує людей займатися боксом”. Я попросив мікрофон і трохи часу перед головним боєм. Вийшов на ринг, паралельно на екран була виведена фотографія зі мною до й після поранення та відео, на якому я боксую, стрибаю на скакалці. І я паралельно показував це на рингу”.
Боксерська рукавичка для Алекса, підписана Віталієм Кличком
Після виступу організатори подарували Алексу пару боксерських рукавиць з автографом Віталія Кличка – головний лот вечора.
“У мене було дві рукавички. Але одну – ліву – я подарував побратимові, в якого немає правої руки й лівої ноги. І сказав, що ми тепер будемо братами, бо я буду справа, а ти тепер зліва”, – всміхається Алекс.
Алекс каже, що його надихає сміливість воїнів, які зараз грудьми захищають українські рубежі. “Після війни стане відомо, як важко на передовій було цим хлопцям, важко їхнім матерям, дружинам, дітям”, – додає ветеран, посерйознішавши.
Дитяча підтримка
“Я мрію про майбутнє. Мрію найшвидше побачити перемогу і побратимів. Але не час мріяти – час діяти”, – наголошує боєць.
Він звертається до підростаючого покоління: “Плекайте нашу мову, розвивайте її, навчайтеся. І памʼятайте, яку ціну зараз платить Україна кровʼю за це майбутнє”.
Насамкінець Алекс дістає телефон та знаходить у соцмережі фото свого однолітка й побратима Владислава.
У центрі Recovery
“Я 1991 року народження, і багато моїх побратимів теж. Нас вісім чоловік, ми всі важкопоранені. Ось Влад, він киянин, відкрив свою будівельну компанію, але коли почалася війна – взяв до рук зброю і пішов з нами на фронт штурмувати позиції орків. І був важко поранений, я про це дізнався лише позавчора. Зараз дуже багато поранених наших хлопців, яких потрібно міняти…”Читайте також:
Чи є війна після полону? Розповідь мехвода з Донбасу, який втратив Щастя й ногу, але не віру в Україну
Зазираємо в залу для фізіотерапії, де спеціалісти займаються з пораненими бійцями. Тут різноманітні тренажери, мʼячі, терапевтичні стрічки. Хлопці виконують вправи під уважним супроводом, прислухаючись до вказівок.
У центрі Recovery
“Ми маємо індивідуальний підхід до кожного військового і кожного випадку, – розповідає завідувач реабілітаційного центру Ростислав Андрусенко. – Робимо збори, розглядаємо пацієнта з певними проблемами, втраченими функціями, ампутованими кінцівками, складаємо індивідуальний реабілітаційний план процедур і втручань”.
Обовʼязковим аспектом відновлення є психологічна підтримка військових. Ростислав зізнається, що часом первинна комунікація дається важко, та, попри все, вдається знайти підхід до кожного й забезпечити як фізичну реабілітацію, так і психологічну підтримку.
У центрі Recovery
“Саме допомога військовим, які нас захищають, – це те, що спонукає і надихає нас працювати. В певних випадках після реабілітації вони повертаються до виконання бойових завдань”, – каже завідувач.
Читайте також:
Жити після травми. З чим стикаються поранені військові під час реабілітації та як це виправити
В іншій просторій залі фізіотерапевт разом зі студентами з Київського університету ім. Грінченка проводить заняття з Владом. Хлопець потрапив до центру, вже маючи протез та певні навички користування ним, але попереду ще багато роботи. Зараз Влад виконує вправи на укріплення м’язів, подекуди з використанням терапевтичних стрічок та обтяжувачів, що дозволяє збільшити витривалість при використанні протеза.
“Ось так стараєшся піднятись, як ми робили, зрозумів? І піднімаєш ногу. Тримай. Раз.. два… три…” – підказує фізіотерапевт.
Заняття проходить у невимушеній атмосфері та з жартами. Фізіотерапевт підкреслює, що Владислав дуже старанний і чітко виконує всі вправи – а це важливо для терміну відновлення. Вже зараз прогрес дуже помітний: коли Влад потрапив до реабілітаційного центру, то міг ходити заледве 10 хвилин, а зараз його результат поліпшився до години ходьби в протезі без болю та натирань.
На запитання “чи всі такі вмотивовані, як Влад?” лікар посміхається: здебільшого так, і така тенденція втішає.
Фотогалерея (гортайте):
Сьогодні на реабілітації в Recovery у Києві близько сорока пацієнтів. А всього за час існування проєкту у восьми центрах по Україні реабілітацію пройшли вже понад 4 500 поранених захисників України. Історія кожного з них – це важкий шлях боротьби, але щоразу вони вражають своєю рішучістю та витривалістю.
Читайте також:
“І ніхто не підійшов до мене непритомного!” Вісім поранень штаб-сержанта Панди із 30-ї бригади
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
