автор: Олена Максименко
фото автора
На День Києва у Національному музеї історії України відкрилася виставка “Навала. Київський постріл”, присвячена обороні столиці та області. У неділю, 29 травня, відбулася презентація для журналістів, а вже від початку тижня експозиція доступна для всіх охочих.
Тут справді є на що подивитися й над чим подумати. Ось, наприклад, атлас автомобільних доріг, виданий в 1975 році – на нього рашисти покладалися при спробі заїхати в Київ. Далі – покручені снаряди, посічені кулями дорожні знаки. Записки рідним, залишені в покинутих будинках. Пропагандистські газети й символіка. Написи “Тут живуть люди”, відтворені на імпровізованій стіні – такі меседжі часто можна бачити на будинках там, де точаться бої. Російські сухпаї, протигази, рештки форми – все, що слугувало засобами для підкорення Києва, тепер стало експонатами в одному з його провідних музеїв.
Фото: Новинарня
Виставка, на відкриття якої прийшло чимало захисників столиці, стала першим заходом Історичного музею, який відкрився для відвідувачів уперше після початку повномасштабного вторгнення.
“Більше місяця у кожного з нас був свій фронт. Але результат оборони Києва мав відношення абсолютно до всіх. Саме від нього залежав подальший розвиток подій та шлях до нашої перемоги, – зауважив гендиректор Національного музею історії України Федір Андрощук. І наголосив: – За своїми геополітичними масштабами на Київщину було дві подібні навали. Це монгольська у ХІІІ сторіччі та німецько-фашистська у 1941 році. І на відміну від них, третю навалу, яку на цей раз здійснила Росія, було відбито”.
У центрі залу – старовинний лук. Андрощук нагадує – саме ця зброя була зображена на найдавнішому гербі Києва.
Фото: Новинарня
Цьому символу тішиться і пресофіцер 112-ї бригади тероборони Києва. Андрій Ковальов. Адже подібний лук – на емблемі бригади.
“Ми хочемо передати музею нашу емблему, щоб вона зайняла місце у шафі, яка зустрічає відвідувачів. І щоб кияни пам’ятали, що 112-та бригада ТрО, яка з перших днів війни стала на обороні рідного міста, будувала фортифікації, відстоювала Київ, – це і є самі кияни. Вони точно знали, що вони захищають”, – наголошує Ковальов.
Полковник Олександр Вдовиченко, командир 72-ї бригади імені Чорних запорожців, яка також брала участь в обороні столиці, згадує той присмак хаосу і страху, який відчувався в суспільстві у перші дні “великої війни”.
Командир 72 омбр Олександр Вдовиченко
“Потім це все переросло в нелюдський опір. Усе, що є кращого в Україні, стало на оборону столиці, нашого рідного Києва. І Збройні сили, й підрозділи Територіальної оборони, Національної гвардії, і просто самооборона. Цивільні люди, поки був зв’язок, давали інформацію про переміщення ворожої техніки. І ми вистояли за Київ тому, що всі були разом, в одному строю. Всі трималися, як один фланг, забувши про суперечки й розбіжності”, – наголошує комбриг.
Читайте також:
Кров’ю пишемо нашу історію: командир 72 омбр розповів про оборону Києва. ВІДЕО
Андрій Ковальов. Фото: Новинарня
Андрій Ковальов натомість нагадує, що сьогодні кияни зі 112-ї бригади виконують бойові накази на сході та півдні. І, на жаль, зазнають втрат. Командир бригади Олександр Палій на відкриття виставки прийти не зміг, бо саме був на похороні одного зі своїх бійців…
“Наша бригада почала формуватися з перших годин великої війни. Я мав честь бути причетним до її укомплектування, – пресофіцер Ковальов згадує, що 24 лютого у “112-ці” було вже близько 200 людей, і охочих приєднатися ставало все більше. – На моїх очах десятки тисяч хоробрих чоловіків і жінок готові були все залишити і стати в обороні рідного міста. Ще вчора вони були кухарями, водіями, “айтішниками”, бізнесменами… От, наприклад, капітан Юрій Бороденко. Він був директором заводу, видатним управлінцем. І з першого дня війни він безпосередньо брав участь в обороні Оболоні й зупиняв ворожі колони”.
Бійці київської бригади ТрО билися за Гостомельський аеродром, Ірпінь, Бучу, зупиняли танки на Броварському напрямку.
Фото: Новинарня
“Коли ми ще не знали про ініціативу Національного історичного музею, то разом із Національним військово-історичним музеєм створили експозицію речей, пов’язаних з історією нашої бригади. Передали туди “Стугну”, якою був знищений перший російський танк, що проривався до Києва. На ній залишили підписи всі наші бійці, які той танк ліквідували.
Гасло цієї виставки – “війна триває, але вона вже стала історією”. Усі ці експонати повинні бачити насамперед наші західні партнери. Бо те, що ми зараз переживаємо, – це вже є Третя світова війна. В якій Росія воює проти всього вільного світу і Україна воює за весь вільний світ. Тому весь вільний світ зобов’язаний підтримати зараз Україну”, – наголошує Ковальов.
Читайте також:
112-та бригада ТрО передала в музей Міноборони трофеї з боїв за Київ
Фото: Новинарня
Чимало експонатів музей отримав від волонтерів. Речниця Фонду Сергія Притули Марія Писаренко розповіла, що перші з них почали надходити від вдячних за допомогу бійців.
“Мовляв, от як успішно працює ваша допомога! Ви нам це передали, і воно дуже добре спрацювало, маємо “мінуснутих” російських окупантів”. – згадує Марія.
За її словами, все почалося з великого шматка збитого Су-34, який волонтери також планують передати музею. Далі військові почали приносити все більше й більше. Хтось передав навіть маленький щоденник ліквідованого росіянина, з якого випливає: рашист знав, що їде не на навчання, а в Україну, вбивати.
Фото: Новинарня
Насправді це не єдина музеєфікація повномасштабного вторгнення. Варто згадати і знаменитого півника та шафку з Бородянки, що стала частиною експозиції Музею Майдану. І виставку спаленої техніки орків, яка тепер “працює” фотозоною для киян і туристів на Михайлівській площі.
І певно, це не межа. Адже історія, в буквальному розумінні, твориться на наших очах.
Читайте також:
У Києві освятили ікону для 112-ї бригади тероборони з історичним сюжетом про порятунок міста від московитів
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
