Український кінорежисер білоруського походження Сергій Лозниця, який живе в Німеччині й має також російську ідентифікацію, на Каннському кінофестивалі засудив бойкот російської культури під час війни РФ проти України.
Про це він сказав під час виступу в Каннах 21 травня, де Лозниці вручили нагороду France Culture за внесок у кіномистецтво.
Текст звернення Сергія Лозниці опубліковано на сайті російської редакції “Радио Свобода”.
“Вимога бойкоту російськомовної культури, яка є також і досягненням, і багатством України, є архаїчною та деструктивною за своєю природою. Більше того, вона докорінно суперечить європейським принципам культурного плюралізму та свободи вираження, – вважає режисер. – Замість того, щоб поставити російську мову, рідну мову для 30 відсотків громадян країни, на службу Україні, розповідаючи нею правду про страшну війну, “культурні активісти” знемагають від безглуздої, сизіфової праці – знищити те, що є невмирущим. Складається враження, що під “культурою” ці люди мають на увазі просту сукупність окремих творів – кінофільмів, романів, спектаклів, картин тощо. Але це не так”.
Лозниця переконаний, що проти мови і проти культури воювати не слід. Бо “як можна ототожнювати лиходійства, скоєні нинішнім російським режимом (власне, за останні сто років у Росії інших режимів, крім лиходійських, і не бувало) із творами тих російських авторів, часто ізгоїв і майже завжди – скорботних пророків у своїй нещасливій вітчизні, які стали частиною світової культури, а отже, надбанням всього людства? Як можна у відповідь на варварства, що чиняться режимом Путіна руками російських вандалів в Україні, вимагати зруйнувати чи скасувати те, що завжди протистояло варварству? У цьому немає ані логіки, ані сенсу”.
Також Сергій Лозниця підкреслив: “Я обращаюсь сейчас к вам на моем родном языке, на котором я говорил в моем родном городе Киеве с детства. На этом языке говорит большая часть беженцев из восточных областей Украины. На этом же языке героические защитники острова Змеиный объяснили российским агрессорам, куда им следует направляться. Современная Украина – многонациональная и мультикультурная страна”.
Він переконаний, що під час війни митець “має зберігати здоровий глузд і захищати культуру”.
Культурна оглядачка Олена Чиченіна, коментуючи виступ Лозниці, зауважила, що він вдається до багатьох маніпуляцій.
“Лозниця – білорус, але майже обурюється, коли хтось намагається згадати його походження. Він громадянин України, вихований на російській культурі, який уже давно живе в Німеччині. На фестивалі у Вісбадені я на власні вуха чула, як він казав таке: «Нацистов в Украине радосно встречало много людей. Украиноязычных». При цьому іронічно посміхнувся.
Раніше я до таких людей ставилася досить толерантно. Типу, ну давайте подискутуємо. Десь із початку березня я почала їх зневажати і боятися, бо вони своєю чи дурістю, чи відсутністю гордості, чи продажністю несуть безпосередню загрозу моєму життю. Особливо гидко від тих, які з самого початку були в безпеці та уникли прямого контакту з тим, що так гаряче захищають.
Але нам треба дуже чітко розуміти. Сергій Лозниця (точніше, вже Сєргєй, він у цьому питанні принциповий) – найвідоміший та найавторитетніший український режисер у світі. Ось днями він ще і дав інтерв’ю виданню Hollywood Reporter, в якому наговорив херні. Його слухатимуть і дослухатимуться значно краще, ніж до усіх наших кіношників разом узятих. Правди ніде діти, він дуже хороший режисер. Його “Донбас” я вважаю найкращим, що зняте в нас за темою. Єдина його проблема (єдина, але величезна) – він зазвичай працює з темою, вивчивши її не безпосередньо. Він працює з архівами та відео в інтернеті. З Україною – так само. Він її не знає. Він тут давно не живе. Він значно більше прив‘язаний до Росії.
Яка є цьому розумна альтернатива? Щоб список впізнаваних та авторитетних українських кінематографістів налічував більше однієї одиниці. Режисерів, які не лише класно знімають, але й класно говорять. Які будуватимуть хороше паблісіті. У яких є характер, достоїнство, розум і відсутність психології жертви”, – написала Чиченіна у фейсбуці.
Нагадаємо, Українська кіноакадемія виключила Сергія Лозницю зі свого складу та звернулася до світової спільноти з проханням не позиціонувати режисера як представника української культурної сфери. Це сталося після того, як Лозниця в час російської агресії висловив категоричну незгоду із закликом Української кіноакадемії бойкотувати кінематограф РФ.
Водночас Лозниця залишив Європейську кіноакадемію (EFA) на знак протесту проти “ганебної” реакції організації на вторгнення Росії в Україну.
На фестивалі в Каннах 2022 року Сергія Лозниця представляє фільм “Природна історія руйнування”.
“Із дослідженням впливу і спадку загальних бомбардувань Німеччини союзниками в останні дні Другої світової війни можна провести паралелі щодо бомбардувань України Росією”, — йдеться в матеріалах кінофестивалю.
Читайте також:
Гротескний “Донбас”. Чи отримає “Оскар” фільм Лозниці про “не регіон, а поняття”
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!