Заборона на виїзд з України для чоловіків: регулювання, мотиви, перспективи

Максим Бризіцький
експерт з прав людини та адміністративного права

24 квітня минає два місяці з моменту, коли українським чоловікам 18-60 років заборонено виїзд за межі України.
Чим передбачене це обмеження, чи продовжують існувати для нього підстави та які в нього перспективи

23 лютого, напередодні повномасштабного нападу Росії, указом Президента в Україні введено надзвичайний стан, однією з умов якого була заборона призовникам, військовозобов’язаним та резервістам змінювати місце проживання без відома відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (колишній військкомат). Вранці наступного дня введено воєнний стан, що містить аналогічне обмеження (стаття 37 Закону “Про військовий обов’язок і військову службу” та стаття 22 Закону “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”).

Однак зміна місця проживання і перетин державного кордону є очевидно різними поняттями. Щодо останнього, то указ “Про введення воєнного стану в Україні” лише вказує про можливість обмеження певних конституційних прав і свобод, зокрема, передбачених статтею 33 Конституції (свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України). Жодної юридичної норми, яка б якось обмежувала право перетинати державний кордон, цей указ не містить. Як немає її і в наступному указі “Про загальну мобілізацію” чи взагалі у будь-якому іншому публічно доступному акті законодавства.

Державна прикордонна служба України припинила здійснювати пропуск чоловіків через державний кордон України пізно ввечері 24 лютого, коли на її офіційному сайті з’явилась новина, що “у зв’язку із введенням в Україні воєнного стану, тимчасово, обмежено виїзд з України окремою категорією громадян. Зокрема, заборонено виїзд за межі України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років. Така норма діятиме на період правового режиму воєнного стану” (див. скрін).

Суб’єкт прийняття та реквізити такого рішення не повідомлялись.

Вже наступного дня, 25 лютого, в соціальних мережах з’явилося фото датованого цим же днем листа Адміністрації Держприкордонслужби, яким “у доповнення” до листа від 24 лютого (№ 23-6122/0/6-22-Вих) передбачались певні винятки з загальної заборони на перетин кордону.

При цьому сам лист від 24 лютого, який мав би містити якісь положення про заборону чи відсилати до інших актів, ніколи не оприлюднювався.

Таким чином, станом на сьогодні не відомо, хто, яким рішенням і за якими критеріями заборонив виїзд за межі України чоловікам 18-60 років, та й чи взагалі існував такий окремий документ.

Водночас слід зазначити, що Закон “Про правовий режим воєнного стану” надає військовому командуванню, до якого серед інших входить голова Державної прикордонної служби України, право обмежувати свободу пересування. Тому гіпотетично така директива могла бути підписана ним.

Мотивація

Зважаючи на описану вище відсутність публічного рішення, неможливо з’ясувати його офіційні мотиви, на відміну від, наприклад, проєктів законів, де таке обґрунтування є обов’язковим елементом пояснювальної записки. Однак деякі цілі цього рішення очевидні або ж артикулювалися урядом вже після її запровадження.

Безпосередньою метою заборони на виїзд громадян України – чоловіків придатного для військової служби віку очевидно було забезпечення необхідного мобілізаційного резерву людських ресурсів.

Вказаний захід також мав певний логістичний, психологічний та демографічний виміри. Так, окрім полегшення перетину кордону для більш вразливих осіб, видається, що значне переважання жінок, дітей та осіб похилого віку серед українських біженців, а також зазвичай відсутність чоловіків в українських офіційних делегаціях сприяла формуванню за кордоном більш сприятливої для України громадської думки.

Водночас виглядають менш переконливими заяви деяких публічних осіб про те, що заборона на виїзд чоловіків запобігає масовій еміграції сімей на постійне проживання за кордон. Цей демографічний тренд існував задовго до початку війни, і намагання його виправити в такий спосіб видається неприйнятним. Навпаки, не слід забувати про зворотний ефект: українські чоловіки, які зараз працюють за кордоном і не повертаються через ризик неможливості згодом виїхати, поступово втрачають зв’язок з Батьківщиною. При цьому часто ці люди жодним чином не ховаються від війни, бо знають про відсутність повісток за місцем їх реєстрації в Україні, а серед обов’язків громадян під час мобілізації відсутній обов’язок самостійно з’явитися до військкомату.

Хоча в перші дні війни деякі ЗМІ поширювали фото наказів начальників територіальних центрів комплектування, згідно з якими усі військовозобов’язані повинні були прибути до них самостійно, такі накази оприлюднено лише щодо кількох районів і чи видавались вони по всій території України невідомо.

Хто може виїжджати

Лист Адміністрації Держприкордонслужби від 17 березня, який є у вільному доступі, детально та практично роз’яснює категорії осіб та підтверджуючі документи для виїзду за кордон.

Таких можна виділити три групи чоловіків (див. статтю 23 Закону “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” та постанову КМУ “Деякі питання бронювання військовозобов’язаних в умовах правового режиму воєнного стану”):

  • особи, що не підлягають мобілізації (непридатні до військової служби за станом здоров’я, народні депутати, самотні чи багатодітні батьки тощо);
  • особи, заброньовані за органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями, які задовольняють потреби Збройних Сил, інших військових формувань, населення. Останній пункт, а саме «потреби населення», практично дозволяє на розсуд державних органів здійснювати бронювання та як наслідок дозволяти виїзд працівникам важливих підприємств (які, наприклад, випускають унікальні товари чи забезпечують великі валютні надходження), що дещо послаблює негативний вплив цього обмеження на економіку;
  • заброньовані водії, які здійснюють перевезення для потреб Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також медичних вантажів та вантажів гуманітарної допомоги. Рішення за зверненнями компаній-перевізників чи громадських організацій приймає Мінінфраструктури або обласні військові адміністрації на строк до шести місяців.

Перспективи

19 квітня Президент Володимир Зеленський вніс до Верховної Ради законопроєкт про продовження строку дії воєнного стану до 25 травня. 21 квітня парламент ухвалив цей закон.

Враховуючи, що саме цією обставиною Держприкордонслужба пояснювала обмеження на виїзд, а також відсутність реальної публічної дискусії з цього питання, слід очікувати, що заборона продовжуватиме свою дію в незмінному вигляді.

Однак, попри триваючу загрозу для української нації та державності, що безумовно виправдовує значні обмеження, ситуація з початку російського вторгнення дещо змінилася. Ослабли первинні мотиви заборони: черги на кордонах повернулися до довоєнного рівня, а бажаючих вступити до лав ЗСУ не набагато менше, ніж раніше. Крім того, війна набуває затяжного характеру і збільшується значимість економічного та інформаційного “фронтів”.

Прикладом останнього може бути наданий міністром спорту України дозвіл на виїзд боксеру Олександру Усику для підготовки до бою. Так само отримали дозвіл плавці Михайло Романчук, Андрій Говоров, учасники музичного гурту Kalush Orchestra. Надалі за кордон отримали право виїжджати гравці футбольних клубів “Динамо” і “Шахтар”, хокейної збірної України, члени команди Invictus Games, багато інших спортсменів, митців тощо.

Не ставлячи під сумнів доцільність цих винятків, з формальної точки зору вони не передбачені законодавством. Погано, що інші потенційні “бійці інформаційного фронту”, тобто діячі культури, спорту тощо, які можуть просувати проукраїнський меседж за кордоном, не мають прозорої процедури хоча б спробувати отримати такий дозвіл.

Стає очевидним, що заборона на виїзд чоловікам чим далі, тим більше потребує якщо не повного скасування, то прояснення пом’якшення і більшої гнучкості.

Державні органи, передусім центри комплектування та соціальної підтримки, наразі справились з навантаженням першого періоду війни, а тому можуть застосовувати широкий арсенал юридичних та технічних засобів для уможливлення перетину кордону, як-то:

  • документ із військкомату про те, що особа з’явилася для оновлення своїх даних та станом на день видачі не розшукується / немає потреби в її мобілізації;
  • особисте зобов’язання про повернення не рідше одного разу на місяць або на запит військкомату, а також відповідальність у разі його порушення;
  • грошова застава;
  • створення визначеного мобілізаційного резерву та вільний виїзд усіх, хто не увійшов до нього;
  • право на виїзд особам, що можуть підтвердити своє працевлаштування за кордоном (особливо це стосується українських моряків).

Крім того, вказана ситуація може бути ефективно використана для наведення порядку в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов’язаних та резервістів і запуску анонсованого на 2022-2023 роки “електронного військкомату” на порталі “Дія”.

Читайте також:
Понад 870 тис. українських біженців уже повернулися додому, – ООН

Від початку війни за кордон виїхали понад 5 млн українців, – ООН

Росія заборонить виїзд з окупованого Криму, щоб не зірвався весняний призов


〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!

〉〉 Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter, Instagram.

Україна

Не проґавте найцікавіше!

Раз на тиждень ми відправляємо дайджест із вартими уваги статтями "Новинарні".