Журналіст Олексій Бобровников: Ендрю і Тайфун залишили нам величезні бази даних військових злочинців

 

автор: Наталка Позняк
фото з архіву Олексія Бобровникова та з відкритих джерел

Журналіст Олексій Бобровников уже п’ять років, як виїхав за межі України. Вдатися до такого кроку, за його словами, змусили постійні погрози життю і здоров’ю у зв’язку із розслідуванням обставин убивства керівника мобільної групи по боротьбі з контрабандою в зоні АТО Андрія Галущенка “Ендрю”. Із групою колег Бобровникову вдалося частково відновити знищені матеріали з комп’ютера Ендрю. На основі цих матеріалів він написав книжку, яка готується до друку – про масштаби корупції та військові злочини, що чинилися в зоні АТО на початку війни і, ймовірно, тривають досі.

Новинарня” поспілкувалася з Олексієм Бобровниковим про особливості цієї справи, його висновки щодо зловживань і винних.

Закиди дуже серйозні. У негативному контексті згадуються багато відомих осіб. Тож ми готові надати слово і їм.

“Адвокати 92-ї бригади намагалися звинуватити в контрабанді самого Галущенка”

– Олексію, ви на сьогодні один із тих, хто знає про “справу Галущенка” чи не найбільше. І хто постійно привертає до неї увагу. А як ви познайомилися з Ендрю?

– Мені його номер дав Георгій Тука, який тоді очолював Луганську обласну військово-цивільну адміністрацію. Я якраз зацікавився нелегальними торговими шляхами на Донбасі, оскільки за дорученням редакції (каналу “1+1” – “Н”) почав займатися темою контрабанди наркотиків та інших товарів через лінію розмежування.

Андрій Галущенко (ліворуч) та Олексій Бобровников у зоні АТО. Кадр відео

Але ще до нашого особистого знайомства з Андрієм я отримав попередження про те, що знати правду і говорити про це може бути небезпечно. Нас уже тоді намагалися зв’язати в одну зв’язку, і нам обом погрожували.

– Тобто?

– Щойно я вийшов на Андрія, як мені подзвонив із Києва мій начальник і фактично проінформував мене, що у нашої групи є серйозні проблеми.

В той самий день, за кілька годин після цього дзвінка, група Галущенка вперше була обстріляна у безпосередній близькості від штабу [92-ї окремої механізованої] бригади, яка, зрештою, виявилася одним із ключових угруповань у секторі і в усій фронтовій контрабанді. Це сталося, повторюю, до нашої першої зустрічі.

– Коли ви вперше зустрілися з Ендрю, яке він справив на вас враження?

– Ми зустрілися наступного дня після цього попередження. Андрій справив враження взірцевого командира і оперативника. І я до останнього моменту думав, що він все життя цим займався (оперативно-розшуковою діяльністю та протидією контрабанді – “Н”). Доки сам почав збирати на нього компромат, щоб перевірити чутки, які поширювали “адвокати” 92-ї бригади ЗСУ – чи особисто, чи через підісланих осіб.

– Які ж це були чутки?

– Адвокати намагалися звинуватити самого Андрія в контрабанді, поза очі й без жодної доказової бази. Намагалися звинуватити його в наклепі, в комерційній зацікавленості у війні.

Галущенка намагалися перетворити на антигероя ті самі люди, які стояли за його вбивством.

Повірте, я дуже довго намагався “нарити” на Ендрю хоч щось – і не зміг. Він справді був не залежним ні від кого ідеалістом, який діяв так, як вважав правильним, відповідно до власних життєвих принципів.

Андрій Галущенко в зоні АТО. Скріншот із відео Олексія Бобровникова

– Як довго ви були знайомі?

– Ми подружилися на фронті фактично в останній тиждень перед його смертю. І я почав займатися його особистістю уже після його загибелі.

Але мені пощастило: після його смерті до моїх рук потрапили всі гаджети, все, що після нього залишилося цифрове.

Так, ці гаджети вже були капітально зачищені СБУ. Але нам вдалося відновити значну частину цієї інформації.

Читайте також:
“Він не міг зупинятися сам”: життя і смерть волонтера, керівника групи з протидії контрабанді Андрія Галущенка

“Він наступив на хвіст одному з угруповань фронтових контрабандистів”

– Тобто – СБУ? Але ж Андрій був позаштатним співробітником Служби безпеки, і ці мобільні групи по боротьбі з контрабандою діяли під егідою СБУ?

– Я переконаний, що це (зачистку гаджетів від інформації) зробила СБУ.

Андрій був співробітником СБУ фактично лише останній місяць свого життя. А посвідчення він отримав взагалі за два тижні до свого вбивства.

– Ви хочете сказати, що СБУ з одного боку створювала і курирувала ці групи, а з іншого – стежила за тим, щоб, як-то кажуть, “при розслідуванні злочину не вийти на самих себе”?

– Ці групи початково були створені СБУ й адміністрацією президента [Порошенка] з однією метою: загнати всі контрабандні потоки під контроль корупційної силової вертикалі під керівництвом МВС та СБУ.

Конкуренція між собою контрабандистів з армії, МВС та СБУ спричинила кілька подібних розправ: щодо Андрія Галущенка, Дмитра Жарука, Володимира Кияна, Сергія Костакова та кількох менш відомих імен.

– А Костаков теж був причетний до справи Галущенка?

– Костакова вбили наприкінці 2014 року. Він зник у Волновасі, знову ж таки, на підконтрольній Україні території.

Розробки по справі Костакова я також знайшов на комп’ютері Ендрю – він зацікавився обставинами цієї смерті і намагався проводити власне розслідування. Не дуже активно, але дуже цілеспрямовано.

– З вашої точки зору, що саме стало основним мотивом вбивства Галущенка?

– Якщо я скажу, це буде оціночне судження. А я не люблю оціночних суджень, я люблю факти.

– Тоді так: чим цікавився Галущенко, які розробляв схеми?

– Безпосередньо на момент своєї загибелі Андрій Галущенко мав перекрити канал контрабанди, який контролювали військові 92-ї бригади та їхній комбриг Віктор Ніколюк. Це мало статися безпосередньо саме в ті дні, коли він загинув.

Тобто це фактично була погодинна операція з його фізичного знищення, коли він наступив на хвіст одному з угруповань фронтових контрабандистів.

– Що це була за контрабанда?

– Це були частково наркотики, частково золото і срібло, товари подвійного призначення, які могли бути використаними сепаратистами на шкоду Україні та на посилення боєздатності своїх підрозділів. Це те, що ми знаємо достеменно.

Контрабанда прекурсорів для кустарних наркотиків – пігулки, багаті на кодеїн. Сектор Д. Фото Олексія Бобровникова

Були чутки також про контрабанду зброї, але беззаперечних доказів Ендрю не встиг зібрати.

Це – що стосується того сектора, в якому він працював (Новоайдарський район Луганської області).

Тобто контрабанда зброї [на інших ділянках фронту] була, ми маємо в кількох секторах прямі докази цього. Але що стосується сектора, в якому працював Ендрю – тут, повторюю, ми можемо говорити лише про золото та срібло, наркотики, медикаменти та товари подвійного призначення.

Це те, що відбувалося під безпосереднім контролем бригади, яка неодноразово погрожувала Андрію перед його смертю та погрожувала мені – і до його вбивства, і після.

“Контрабанду не зупинити. Вам не вдасться. Війна почнеться справжня”

– Скільки часу ви займалися цією темою, доки вам почали погрожувати?

– Мені почали погрожувати ще до того, як я заглибився в цю тему. От у чому парадокс. Це те, з чого я почав.

Точніше, так: мені почали погрожувати вже тоді, коли я тільки почав займатися цією темою, але про це ще не знав ніхто.

Мені почали погрожувати за кілька годин до першого нападу на групу Андрія Галущенка, який стався за 300 метрів від командного посту 92-ї бригади Віктора Ніколюка. Це відбулося в місті Щастя – атака на його (Ендрю) групу.

Місце нападу на мобільну групу Андрія Галущенка

За кілька годин до цього мене попередили, що моя група в небезпеці, хоча на той момент ми ще не працювали з Андрієм. Розумієте?

– А хто погрожував Андрієві?

– Андрій мав розмову з командиром бригади. Про це він встиг розповісти журналістці Лєрі Бурлаковій, є цей запис.

Цитую дослівно слова Андрія: “Ніколюк питає: «Що, копаєш під мене?». – «Та да», – кажу. – «Що ти мені зробиш? ДРГ наведеш?» – «Та да». От і поговорили”.

Це було за кілька днів до першої атаки на групу Андрія.

Під час розмови зі мною Андрій каже, що йому неодноразово натякали, що “можна ж і цинковий піджак приміряти”.

Неділя. Два дні до загибелі Андрія. Мене викликає на розмову людина, яку до мене приводить родич Віктора Ніколюка. І ця людина мене попереджає: “Якщо ти будеш звинувачувати 92-гу бригаду в контрабанді, тоді тобі доведеться вибачатися перед усією бригадою”. Кінець цитати. Це був вечір неділі. Вівторок ранок – вбивають Андрія Галущенка і Дмитра Жарука.

Того ж дня Володимир Киян, позивний “Тайфун”, із 80-ї бригади починає власне розслідування смерті Андрія. Розсилає повідомлення, починає збирати інформацію. Планує вихід на той бік для перевірки офіційної версії з ДРГ. Наступного дня він гине, і всі його гаджети так само, як і гаджети Андрія Галущенка, виявляються зачищеними силовиками від цієї інформації. Зокрема, від слідів його активності по з’ясуванню обставин загибелі Андрія. Це – 3 вересня.

Капітан із 80-ї бригади ЗСУ Володимир Киян “Тайфун” (ліворуч) у компанії комбрига 92 омбр Віктора Ніколюка (в центрі) та його помічника Кирила Вереса

Читайте також:
Два роки по смерті “Тайфуна” Кияна: “Вову обожнював особовий склад і дуже боялись сепари”

Четвертого вересня я потрапляю в Щастя. Отримую погрозу від офіцера 92-ї бригади, зі штабу, який мені прямо в очі каже: “Контрабанду не зупинити. Вам не вдасться. Війна почнеться справжня. А людину усунути – це не проблема, це я тобі як військовий говорю. Зараз куля прилетить із цих кущів, а всі скажуть – звідти”, – і показує на бік сепаратистів.

Це – пряма цитата штабного офіцера 92-ї бригади, який говорить зі мною, нагадаю, на другий день після смерті Андрія Галущенка та Дмитра Жарука і на наступний день після загибелі Володимира Кияна, капітана з 80-ї бригади. І це була вже третя пряма погроза мені особисто.

Наголошу, це – тільки в перші дні мого розслідування цієї справи і справи з контрабандою. Пізніше я отримував анонімні погрози від людей, які, за моїми даними, мали відношення до спецслужб, про несумісність із життям моєї роботи.

Все це відбувалося протягом останніх років, і це триває досі. Правда, зараз вони обережніші, бо знають, що є резонанс від наших заяв.

Олексій Бобровников на фронті. Щастя, 2015 рік. Фото: Олександр Шульман

– Але вас це не зупинило?

– Так, я продовжував працювати над темою, вийшло кілька серйозних сюжетів. У цей час прокуратура вела якісь слідчі дії, а ми паралельно вели своє незалежне розслідування. Ми взялися відновлювати гаджети загиблих.

– Гаджети Тайфуна теж потрапили до вас?

– Так, я відновлював і їх також.

– У нього були якісь підозри?

Так, Киян підозрював 92-гу бригаду. Ми це знаємо від самого Кияна і з його переписки, яку він вів перед загибеллю – нам вдалося це відновити.

Він безпосередньо

підозрював командування 92-ї бригади в імітації бойової активності на підконтрольній їм території задля посилення контролю над контрабандними потоками.

Золото на вугіллі

– Як загибель Ендрю вплинула на ситуацію з контрабандою? Як довго це тривало і яка ситуація там зараз?

– Контрабанда у прифронтовій зоні була завжди, щоправда, в різних форматах і з різною мірою інтенсивності. Але після загибелі Ендрю мобільні групи виявилися фактично зв’язаними по руках і ногах, вони більше не виконували такої агресивної функції. А потім із них взагалі вивели волонтерів.

Де-факто, основні контрабандні потоки опинилися під контролем АТЦ – Антитерористичного центру під керівництвом “Латиша” (Віктор Кононенко, заступник голови СБУ – Авт.) і Малікова (генерал-полковник Віталій Маліков, заступник голови СБУ, з листопада 2016 року по травень 2019 очолював АТЦ – Авт.) .

– Про які обсяги контрабанди йде мова?

– Це все дуже приблизні розрахунки, адже ви самі розумієте, що це все ніде не протоколюється. Але ми з економістом Павлом Кухтою спробували на основі записів Ендрю оцінити обсяги торгівлі з непідконтрольними територіями лише за перші три квартали 2015 року (тобто це приблизно той період часу, який досліджував Галущенко та його група). Так от, повторюю, лише за приблизними оцінками ці обсяги були в межах від 35 до 50 млрд гривень, або $1,4–2 млрд.

Ці дані зведені. Вони загальні, і вони були засекречені українськими спецслужбами (а може й досі лишаються засекреченими).

Вони не те що не розголошувалися – вони навіть не поширювалися серед своїх співробітників. Це стосується всього – і вугілля, і товарів побутового вжитку.

Лише один приклад: за місяць до загибелі Галущенко зупинив поїзд із вугіллям, який ішов з окупованої території, і в кабіні машиніста були виявлені сумки із золотом, сріблом та ювелірними виробами. Так от, вартість лише цієї партії контрабанди, яка перевозилася (здогадно) під курируванням тодішнього заступника голови Луганської облВЦА Юрія Клименка, сягала приблизно 4-5 мільйонів гривень, що в 4 рази перевищувало вартість усього потягу з вугіллям.

Вантаж золотих і срібних виробів із того самого поїзда.
Відновлено з комп’ютера Андрія Галущенка (гортайте фото):

контрабанда з ОРДЛО - сумки із золотом, сріблом та ювелірними виробами_1 контрабанда з ОРДЛО - сумки із золотом, сріблом та ювелірними виробами_5 сумки із золотом, сріблом та ювелірними виробами_2 сумки із золотом, сріблом та ювелірними виробами_3 сумки із золотом, сріблом та ювелірними виробами_4
<
>

– Куди це все осідало?

– Комерційні структури, главки спецслужб, політики, командири частин.

– У 2017 році колишній командир батальйону “Донбас”, народний депутат Семен Семенченко піднімав активістів на акцію “Зупинимо торгівлю на крові”. З вашої точки зору, що це було?

– На мою думку, це стало наслідком того, що контрабанда, хай не так відкрито й афішовано, але й далі процвітала, а вбивство Ендрю привернуло до цього увагу суспільства. Тож група ветеранів, які знали про контрабанду і хто на ній наживається, спробували зламати старі схеми.

Частково це вдалося, але в це вплуталася політика і все закінчилося тим, що

Ігор Коломойський просто помстився Петру Порошенку та його бізнес-партнеру Ринату Ахметову

за монополізацію товарних потоків “сірої зони” і за те, що його викинули з цієї схеми. А наслідком цієї “війни олігархів” стало те, що ці ринки збуту були майже втрачені.

Поліграф зафіксував нещирість Ніколюка

– Свого часу ви досить активно висвітлювали тему контрабанди в зоні АТО на каналі “1+1”, а потім несподівана пішли з каналу. Ви звільнилися через ці сюжети?

– Мене змусили написати заяву про звільнення після того, як я публічно розпочав кампанію протесту проти нагородження псевдонагородою людей, причетних до військових злочинів на Донбасі. Зокрема тих, які розслідував Андрій. І тих, хто був причетний до його загибелі.

– Маєте на увазі комбрига Ніколюка?

– І його також.

Віктор Ніколюк. Фото відновлене з комп’ютера капітана Кияна

– Свого часу ви намагалися допитати Віктора Ніколюка із фіксуванням його відповідей на поліграфі. Тоді він відмовився робити це на камеру, але, наскільки відомо, і в нього, і в підозрюваних у справі військових 92-ї бригади таки взяли ці свідчення. Чи бачили ви результати цієї експертизи?

– Так, таку експертизу проводила військова прокуратура. Ми надіслали запит від імені каналу “1+1” і отримали відповідь.

Там чітко зазначено, що Ніколюк, цитую, “виявив нещирість у відповіді «так» на запитання «Напад на мобільну групу 02.09.2015 скоїли ДРГ?» та при відповідях «ні» на запитання «Ви вживали заходів до приховування речових доказів з місця нападу на мобільну групу?» та «Ви приховуєте справжні обставини розстрілу мобільної групи 02.09.2015?»”.

Але, за нашим законодавством, свідчення поліграфа не може бути доказом вини. А всі речові докази з місця події були зачищені ще до приїзду слідчої групи.

Читайте також:
Начальник НЦ “Десна” генерал Віктор Ніколюк: На війні важливо залишитись людиною

– Спочатку обвинувачення в нападі на групу Ендрю були висунуті двом розвідникам 92-ї бригади з позивними “Змій” і “Крим”. Їх теж допитували на поліграфі?

– Так. І вони також “виявили нещирість у відповіді «ні» на питання «Вам відомо, хто організував напад на мобільну групу?»” та низку інших запитань.

Подивіться на документ. Але, попри це, у 2017 році з них і з бригади були зняті всі обвинувачення. Без коментарів.

“Блогери Матіоса просили родичів Ендрю не привертати увагу суспільства до справи”

– Тоді ж, у 2017 році Лисичанський суд Луганської області заочно засудив на 12 років командира групи снайперів так званої “ЛНР” Сергія Лук’янова із позивним “Терикон”, який переховується на непідконтрольній території. Іншим обвинуваченим був названий ще один проросійський бойовик Армен Багірян (позивний “Баггі”), який на той момент уже був мертвим. На вашу думку, як вони з’явилися у справі?

– Я не володію інформацією про всі деталі розслідування, яке вела військова прокуратура. На мою думку, це імовірні співучасники злочину, які були обрані цапами-відбувайлами, щоб відвернути увагу від справжніх замовників і організаторів цього вбивства.

Читайте також:
Павуки в банці “ЛНР”: окопна війна погано позначається на довголітті окупантів-контрабандистів

Я точно знаю, що тоді блогери, які представляли інтереси Матіоса (Анатолій Матіос – головний військовий прокурор України в 2014-2019 роках – Авт.) і військової прокуратури, виходили на родину Галущенка і просили їх не привертати увагу суспільства до наступного суду по цій справі, бо він “не є важливим і значущим”. Кінець цитати. Таким чином вони намагалися зробити все, щоб не залучати до цього незалежних від спецслужб журналістів.

Все було проведено швидко, тихо і завуальовано: всі заходи, які де-юре відвели з-під відповідальності головних організаторів та співучасників убивства.

Зоя Андріївна Галущенко біля Стіни пам’яті з портретом сина Андрія

– Як розповіла мені Зоя Андріївна, мама Ендрю, після 2017 року ніхто з представників офіційних структур більше з нею на зв’язок не виходив. На вашу думку, які є нестиковки в офіційній версії?

– Нестиковок дуже багато. Перша і головна – в офіційній версії абсолютно відсутнє командування 92-ї бригади, яке безпосередньо давало накази на виходи тієї чи іншої розвідувальної групи в секторі операції Андрія. Яке, як ми знаємо з показів свідків, безпосередньо виставляло секрети на шляху слідування групи Ендрю.

Зокрема, йдеться про комбрига Ніколюка. Факти його зацікавленості, його мотивації і його співучасті в пресингу, якого зазнавала група Андрія, і в організації злочину, повністю відсутні в офіційній версії, яку оприлюднила військова прокуратура.

Тому я переконаний, що існує злочинна змова військової прокуратури та кримінального угруповання, яке стоїть за загибеллю Галущенка, Жарука та Кияна, а також за спробами зупинити мою професійну діяльність та погрозами фізичного знищення. Ці спроби й погрози стали причиною моєї вимушеної еміграції.

“Виїхав, бо відчув за собою фізичний хвіст”

– Ви емігрували в 2017-му?

– Наприкінці 2016-го.

– Тобто ви два роки проводили власне незалежне розслідування в Україні?

– Трошки більше року, до липня 2016-го. Далі я був змушений переховуватися.

Спочатку я переховувався в Україні, а коли зрозумів, що я тут не можу почуватися в безпеці, довелося виїхати.

Олексій Бобровников у зоні АТО

– Що стало останнім сигналом, що треба їхати?

– Одна зустріч. Я на той час проживав інкогніто на Івано-Франківщині. І одного разу, коли я сидів у кафе, я зустрів людей, які представилися військовослужбовцями 92-ї бригади і почали в моїй присутності говорити про контрабанду і крадіжку зброї.

Це була дуже дивна зустріч на території, яка точно не є ні місцем дислокації, ні територією контролю 92-ї бригади.

І тоді я зрозумів, що загроза набагато ближча і набагато небезпечніша, ніж видається на перший погляд.

А до того були постійні заклики адвоката 92-ї бригади Леоніда Маслова до мого фізичного знищення, які він робив і публічно, і у фейсбуці. В цей момент я зрозумів, що маю за собою фізичний хвіст і не маю жодної підтримки і захисту від офіційних спецслужб, дипломатичних структур та медіа України. І я вирішив, що маю перетнути кордон України, щоб врятувати життя і матеріали, які нам вдалося відновити. Щоб закінчити розслідування в безпеці.  Це моя задача, яку я нещодавно виконав.

Читайте також:
Розслідувач контрабанди в АТО Бобровников виїхав з України через погрози й низку загадкових смертей

“Повернуся в Україну, коли зникне загроза моєму життю”

– Ви анонсували вихід книги, в якій викладені результати вашого власного розслідування на основі відреставрованих записів Ендрю та Кияна.  Що в них є такого, що іще не відомо громадськості?

– Ендрю і Тайфун залишили нам величезні бази даних військових злочинців. Я на цьому поставлю крапку. Точніше – три крапки…

Олексій Бобровников у німецькій газеті

– Ви нещодавно заявили, що один із можливих свідків по справі отримав політичний притулок в США. Наскільки цей факт може вплинути на поновлення розслідування?

Так, ця людина є свідком злочинів угруповання, пов’язаного із серією військових злочинів на Донбасі, які відбувалися в той самий час і в тому самому місці географічно, де діяла група Ендрю і де він загинув, і розслідуванням яких він займався.

Ми всі сподіваємося, що цей свідок розкаже правду про те, що відбувалося в Щасті і навколо нього в 2014-15 роках. І сподіваємося, що його свідчення стануть сигналом для інших людей, хто знає реальний стан речей, але боїться про це говорити. Наразі про це мало хто наважується говорити, крім мене, Діани Макарової та ще кількох людей.  Але цього мало. Важливо, щоб ті свідки, які мовчать, перестали думати, що в них немає надії на правосуддя, немає надії на закінчення цієї справи. Заради цього ми, власне, і оприлюднюємо цю інформацію. Наша група невеличка, Galuschenkoleaks ми її називаємо. Хочеться, щоб люди зрозуміли, що є світло в кінці тунелю.

– Повертатися в Україну плануєте?

– Це моя найбільша мрія за останні роки. Я люблю мандрувати, але я хотів би залишати Україну як лектор, як турист, як журналіст, а не як емігрант. Із можливістю повертатися додому.

Я так жив усе життя, починаючи з 1999 року, коли почав займатися професією. Але я розумію, що умовою мого безпечного повернення є закінчення справедливого розслідування загибелі Андрія Галущенка і покарання винних.

Я мрію повернутися в Україну в той самий момент, коли зникне загроза моєму життю. Після того, як буде прозоро, публічно розкрито цю справу, будуть допитані свідки, все буде відкрито і публічно. І після того, як ми за допомогою Андрія Галущенка, його матеріалів і тих його друзів, які лишилися справжніми, допоможемо реформуватися українській армії та спецслужбам.

Треба брати приклад з американської армії, де лише протягом в’єтнамської кампанії було винесено 800 вироків з приводу військових злочинів, скоєних своїми.

Україна в цьому плані лишається рудиментарною пострадянською державою, яка не виконує боргів перед  своїми ветеранами. Один із таких боргів – дати можливість військовим і представникам спецслужб служити без корупції і страху отримати кулю в потилицю, як за часів НКВД.

І це важливо не лише для цієї конкретної справи. В ній – “яйце Кощія” нашої корупції та кругової поруки. Те, проти чого все життя воював Ендрю.

Читайте також:
Зведені мобільні групи, які борються в АТО з контрабандою, залишили без пального


〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!

〉〉 Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter, Instagram.