Два роки по смерті “Тайфуна” Кияна: “Вову обожнював особовий склад і дуже боялись сепари”

 

Роман “Сініцин” Балан
громадський діяч, працівник IT, колишній армійський волонтер, співзасновник об’єднання “Народний тил”

(FB)

Від редакції. Цього дня два роки тому загинув 33-річний Володимир Киян “Тайфун” – професійний військовий, капітан ЗСУ.
Володимир здобув освіту артилериста, служив у 802-му реактивному артилерійському полку, брав участь у миротворчій операції в Іраку. 2004 року переїхав на постійне місце проживання до Львова, працював в аграрному бізнесі.
Із квітня 2014-го — боєць одеського добровольчого батальйону міліції особливого призначення “Шторм”. В серпні 2014 року — мобілізований, командир батареї у 80-й окремій аеромобільній бригаді.
3 вересня 2015 року розвідувальна група проводила перевірку території поблизу міста Щастя на Луганщині. Приблизно в 14:30 при обстеженні берега Сіверського Донця та прилеглої до Луганської ТЕС території Володимир Киян, що йшов попереду, за офіційною інформацією, зачепив “розтяжку” з міною та загинув від осколкових поранень. За іншою версією, Киян намагався провести дослідження щодо розстрілу мобільної групи Ендрю (Андрія Галущенка) – борця з контрабандою, який був розстріляний напередодні (імовірно, українськими військовими).

Вова показував телефон.

– От телефон, я по ньому тільки з сепарами базарю, якщо в мене є їхні “200-ті”, то я їх на кості своїх пацанів міняю. Я знаю, де ті кості, і маю всі звідти забрати, і заберу. У сепарів є афганці, з ними можна говорити, з козачками говорити не можна, на***буть.

Сам ходжу за міст (у Щасті), з ними там зустрічаюсь, сам забираю, потім ДНК роблять…

Вова показував таблицю в екселі. Кольором там були відмічені прізвища, чиї останки ще під Металістом. Прізвищ було багато. Виходячи з засади – Вовина рота прийняла бій і втратила багато людей.

У Вови на ТЕЦ (Щастинській) усе працювало, як годинниковий механізм. Зв’язок, міномети, снайпера, визначення цілей, безпілотники, пункт радіорозвідки…

З моменту залпу сепарів до моменту “отвєтки” Вовиної батареї проходили якісь пару десятків секунд. В усіх артилеристів були планшети з софтом, усі навчені і мотивовані.

У Вови не було “аватарів”. Взагалі. Не існувало як класу.

У Вови був танк. Він його десь у когось забрав чи поміняв і сховав. Вова казав, що якщо усі драпнуть зі Щастя (як драпнули з-під Луганська в серпні 2014-го), то він на ТЕЦ легко протримається пару днів. Ще й танк є. Було б БК.

БК у Вови було багато. Особливо мін для мінометів.

Вову обожнював особовий склад і дуже боялись сепари. Останнім часом по ТЕЦ особливо не стріляли навіть, бо прилітало звідти багато і точно.

Вова сам ходив в розвідку на ту сторону. Постійно ходив.

Коли Вові було скучно – брав “бетер” і пару мінометів і їхав в сторону Станиці. Там “сепари непугані”. Так Вова казав.

У Вови в фейсбуці обкладинка була: “Маю честь битись за Україну”

Вова не спав. Майже ніколи не спав вночі. Пив ці енергетичні шмурдяки літрами.
Ми коли приїжджали на ТЕЦ, теж пили ці енергетичні шмурдяки з Вовою.

Вові можна було написати чи набрати в 3-4 [години] ночі, відразу відповість.

Вова щось креслив, придумував, перевіряв пости, постійно дивився фото з безпілотників, шукав позиції і секрети…

“Треба реформувати ЗСУ. А ми ніфіга не робимо. Ось в чому весь мій біль”, – написав мені Вова якось в липні 15-го. І це дійсно був його біль.

Він постійно воював з “штабними” і постійно про це говорив. Про те, що треба все міняти. Треба натівські стандарти і реформу.

Тебе дуже не вистачає. Вова. Дуже.

Читайте також:
Розслідувач контрабанди в АТО Бобровников виїхав з України
через погрози й низку загадкових смертей

 

Facebook коментарі

   

підтримати новинарню 2

Залишити відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *