Як живе і працює суддя Вищого антикорупційного суду, який був адвокатом родин Небесної сотні та експертом РПР
автор: Катерина Петренко
фото: Ольга Сошенко
Завдяки вільній конкуренції та добору суддів за участі міжнародних партнерів до новоствореного Вищого антикорупційного суду потрапили зокрема й нові обличчя з-поза системи. Серед таких – Маркіян Галабала, який до приходу у ВАКС ніколи не здійснював правосуддя, а працював в адвокатурі й громадському секторі.
40-річний львів’янин Галабала – кандидат юридичних наук за спеціальністю “кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право”. Він займався адвокатською діяльністю (має власне бюро), захищав родини Небесної сотні, систематично залучався як експерт програм USAID, Євросоюзу, був фахівцем групи “Судова реформа” Реанімаційного пакету реформ.
У 2014-2016 роках Галабала працював заступником голови Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції, створеної відповідно до закону “Про відновлення довіри до судової влади в Україні”. А перед конкурсом у Вищий антикорсуд, у 2019 році, проходив навчання за програмою щодо антикорупційних практик для вищих посадових осіб у Наньянгському університеті в Сінгапурі.
У двогодинному інтерв’ю “Новинарні” суддя Галабала розповів про перші досягнення Вищого антикорупційного суду, пояснив, чому немає вироків у гучних справах, та що потрібно змінити, аби діяльність ВАКСу задовольняла суспільство. Про загрозу від КС, сінгапурський досвід, суддівські емоції та спокуси, грошові винагороди й екстремальні хобі служителя антикорупційної Феміди – теж у цьому ексклюзиві.
– На думку Арістотеля, людина не може отримати чесноти з книг. Він порівнював це з грою на флейті й говорив, що майстерність здобувається під час тренувань. Коли ви проходили конкурс на посаду судді Вищого антикорупційного суду, які чесноти готували? Що вдалося розвинути, а з чим важче?
– Мабуть, перша чеснота – це сміливість. Вона має проявлятися в тому, що ти не повинен боятись сказати у своєму рішенні те, що не буде подобатися людям, чия думка для тебе важлива. Також не варто боятись того, що ти можеш постраждати від своєї позиції. Бо, на жаль, наше суспільство травмоване та далеке від безпечного, яким воно мало б бути.
Маркіян Галабала під час інтерв’ю з Катериною Петренко. Фото: Ольга Сошенко, для “Новинарні“
Ще треба бути зваженим і збалансованим. Питання витримки у цій професії проявляється особливо часто.
Ти не можеш давати волю своїм емоціям. Правда, іноді буває корисно, коли ти даєш їм волю, відпускаєш їх до певної межі.
Важливі загальні чесноти – чесність, порядність, вміння прийти на допомогу колезі.
З якими якостями важче? Інколи я можу бути імпульсивним. Але у моєму професійному житті імпульсивність виходить на другий план. Я не даю волю своїм емоціям.
Про інше, мабуть, треба питати в моїх колег, сторін, журналістів чи вільних слухачів, які приходять на судові процеси.
– Кримінальні провадження у ВАКСі розглядаються колегіями із трьох суддів. Чи важко приймати рішення не одноосібно? Та чи погоджуєтесь ви з усіма колегами у трійці?
– Це було для мене одним з найважчих етапів освоєння нового фаху – необхідність узгоджувати свою позицію з іншими колегами.
У попередній своїй юридичній практиці я одноособово приймав рішення, узгодження вимагалося лише із клієнтом. Водночас у мене ще зі шкільних років був досвід роботи в команді. Попри те, що я очолював своє адвокатське бюро, я все одно був задіяний у багатьох процесах, зокрема в групі адвокатів родин Небесної Сотні, у Реанімаційному пакеті реформ, у сфері реформування судоустрою, в Тимчасовій спеціальній комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції при Вищій раді юстиції. Тому, безумовно, вовком-одинаком я ніколи не був.
Але колегіальний розгляд проявив необхідність знаходити спільну думку й обговорювати всі деталі – і ті, які ти, наприклад, вважаєш неважливими, а твої колеги – важливими. Тому доводилося здобувати ці навички.
За весь час моєї роботи суддею я написав лише одну окрему думку. Це недолік чи перевага? У деяких суддів набагато більше окремих думок.
Маркіян Галабала. Фото: Ольга Сошенко, для “Новинарні“
Коли тебе “переголосовують”, себто якщо ти маєш одну позицію, а двоє інших суддів – іншу, твоя позиція не враховується. Далі в тебе є дві опції. Перша: два колеги викладають у документі їхню позицію, і ти маєш підписати це рішення, навіть якщо з ним не згідний. Друга опція: ти підписуєш це рішення, але також висловлюєш окрему думку.
Ці опції відрізняються між собою рівнем публічності. Інколи через деякий час я знову обдумую ситуацію, коли мене “переголосовували”, і спокійніше до неї ставлюсь. Тобто намагаюся відшукати раціональне зерно у позиції колег.
– Людина, яка працювала в громадському секторі та займалася адвокацією родин Небесної сотні, безумовно, є адептом демократичних цінностей. На нинішній посаді ви здійснювали правосуддя над мером Одеси Геннадієм Трухановим. Відомо, що він мав російський паспорт, колишній “регіонал” та типовий представник елітократії, що схильна до маніпуляцій демократією. Але на судових засіданнях щодо недостовірного декларування Труханова ви дотримувались суддівської етики та змагальності процесу. У цьому контексті запитаю: чи складно вам як громадянину відмежовуватися від свого персонального, суб’єктивного ставлення до обвинувачених?
– Я б не хотів давати відповідь у розрізі конкретних справ. Говоритиму узагальнено. Мені здається, що вершиною фаховості судді є побудова процесу й намагання написати судове рішення таким чином, щоб людина, проти якої воно було прийняте, хоча б згодом зрозуміла, що для цього були підстави.
У своїх процесах я не намагаюсь переконати когось у чомусь.
Не хочу, щоб мені хтось дякував за мою роботу.
Але якщо вдається правильно вибудувати процес, то сторона захисту чи обвинувачення, навіть якщо вона буде первинно зла й не погоджуватиметься зі мною, то з часом принаймні зрозуміє мої мотиви. Може, з ними й не погодиться, але прийме їх.
Щоб хоча б частково досягти цієї цілі, ти маєш ставитися з повагою до обвинуваченого, який, можливо, перебуває за три кроки від засудження.
Навіть коли ти на останній стадії процесу переконаний, що він винуватий, однаково у твоїх устах не повинно бути ні краплі якоїсь зневаги.
Маркіян Галабала під час судового засідання у “справі Труханова”, жовтень 2021. Фото: Катерина Петренко
– Коли ви були адвокатом, дотримувались схожої позиції?
– Тоді були інші акценти. Я мав процесуального опонента, бачив ціль і робив усе можливе, аби він програв. Ставлення лежало в межах загальновизнаних норм людської та професійної етики.
На відміну від адвокатської діяльності, в суддівстві немає процесуального опонента – об’єкта, на якого ти спрямовуєш свої переконання. Як суддя я відсторонено та з повагою ставлюсь до обох сторін. І це має свій вплив.
– У вас тепер немає процесуальних опонентів. Але ми бачимо тиск на суддів ВАКСу – підрив паркомісця, неналежна процесуальна поведінка, скарги до Вищої ради правосуддя від людей, які незгодні з рішеннями. Чи тиснули на вас особисто?
– Відповідь дуже проста: спроб тиску не було. Здавалося б, колишніх колег дуже багато, і легко знайти когось, хто зі мною знайде привід піти на каву чи на чай. Але ніхто навіть не наважується попросити мене звернути увагу на якусь правову позицію в позапроцесуальний спосіб.
Чому? Я думаю, що значною мірою на мене почала працювати моя репутація. Це почалося ще з університету: всі знали, що Галабала вчиться своїми силами. І якщо ти таке реноме підтримуєш десятиліттями, складається відповідний образ, і тобі набагато легше.
Читайте також:
Стали відомі імена переможців конкурсу на посади суддів Антикорупційного суду
– Вам телефонували у справах з офісу президента?
– Ні.
Маркіян Галабала в Європарламенті, 2018 рік. Фото з ФБ
– Чи не перебільшений у медіа вплив Портнова на судову систему?
– Не називатиму жодних прізвищ, бо може прийти час, і в цієї особи з’явиться процесуальний статус у справі, що розглядатиме ВАКС. Тоді я не зможу належним чином виконати свій службовий обов’язок.
– Які свої ухвали, вироки за два роки діяльності у ВАКСі ви вважаєте найсуттєвішими?
– За своєю важливістю й питомою суспільною вагою найскладніші ухвали – що стосуються суттєвого обмеження прав людини. Це доленосні рішення. До них відноситься обрання запобіжного заходу: коли я як слідчий суддя вирішую, в якому обсязі дати заставу, взяти під варту чи випустити з-під варти. Безумовно, це також рішення про скасування чи нескасування постанов прокурорів про закриття кримінального провадження. Цим закінчується історія для підозрюваного, який відчуває, що внаслідок закриття для нього все стало значно краще, а сторона потерпілого вважає, що це ущемляє її права та життєві інтереси.
Маркіян Галабала. Фото: Ольга Сошенко, для “Новинарні“
За час своєї суддівської кар’єри я ухвалив три вироки у справах, де був головуючим. І кожен з них для мене є суперважливим, бо вирішував долю людини, ставив фактично крапку в спорі, який тривав два-три роки. В обвинуваченого життя робить поворот на 180 градусів: до цього ти рано встаєш, ходиш на роботу, заробляєш гроші, повертаєшся додому, а в один прекрасний момент тебе відстороняють від посади, ти вже не ходиш на роботу або взагалі сидиш в СІЗО, не бачиш своїх родичів… Уже не кажучи, коли особа починає відбувати покарання. Це дуже суттєво, тому кожна справа важлива.
Перший вирок стосувався колишнього слідчого прокуратури й колишнього адвоката, які вимагали від підозрюваного хабар за покращення його процесуальної долі. Суд призначив їм покарання у виді чотирьох та трьох років позбавлення волі відповідно.
Друга справа була щодо одного з керівників управління матеріального забезпечення Генпрокуратури, який намагався дати хабар, щоб не було негативних висновків ревізії. Йому було призначено два роки позбавлення волі.
І третій вирок – на підставі угоди у справі дачі хабаря очільнику Фонду державного майна. Обвинувачений отримав п’ять років позбавлення волі з іспитовим строком.
– Чи Галабала хоче сказати щось нове в сфері кримінальної юстиції?
– Я хочу внести новизну у форму подачі матеріалу, форму викладу, формат спілкування зі сторонами. Але якщо судова справа стосуватиметься якихось нестандартних моментів, для мене це буде дуже цікавим викликом. Я намагатимусь викласти свою позицію максимально якісно, щоб люди зрозуміли б, що я написав. І було б прекрасно, якби вони погодились з моєю думкою.
– У суспільстві часто звучить бажання “повісити всіх обвинувачених у топ-корупції на гілляки” без суду і слідства. Громадяни дуже спраглі до реальних покарань через тривалу їх відсутність. Ми бачимо, що за два роки роботи ВАКСу винесено понад 45 вироків, левова частка – обвинувальні. Але в гучних справах Труханова, Насірова, Мартиненка та інших досі немає вироків. То що потрібно змінити, щоб діяльність ВАКСу задовольняла суспільство? Як прискорити вироки топ-корупціонерам?
– Я б сформулював відповідь з двох точок зору. Якщо говорити про погляд людини, яка обертається у сфері, пов’язаній з юриспруденцією, судовою практикою та кримінальним процесом, то бачимо доволі адекватну й високу оцінку діяльності Вищого антикорупційного суду.
За два роки роботи ми винесли 34 вироки, не рахуючи вироків на підставі угод. Це 34 повноцінних ресурсоємних процесів.
До моменту роботи ВАКСу вироки у справах НАБУ можна було порахувати на пальцях однієї руки. Було багато вироків на підставі угод, але на підставі розгляду обвинувальних актів – обмаль. Як наслідок, це вже показує високу ефективність нашої роботи.
Головуючий суддя Маркіян Галабала у “справі Труханова”, жовтень 2021. Фото: Катерина Петренко
Та є значна кількість об’єктивних причин, чому немає вироків в об’ємних і гучних справах.
По-перше, потрібно дослідити великий обсяг доказів.
По-друге, величезна завантаженість справами. Ми, на жаль, не можемо призначати справи до розгляду частіше двох разів на місяць, бо судові трійки не можуть частіше збиратись через завантаженість.
По-третє, захисники й прокурори залучені також в інших процесах, вони не можуть надавати перевагу виключно одному процесу.
І по-четверте, в Україні немає культури безперервного слухання справ. Нам часто закидають, мовляв, подивіться, як у США: в понеділок слухання почалося, у п’ятницю суддя чи присяжні йдуть в нарадчу, а в понеділок вже є вирок. У нас ця система не працює. І я боюся, що навіть якби ми її запровадили – погодили б зі сторонами тиждень засідань в одній справі й намагалися б відслухати всі справи підряд у порядку черговості, вона б не спрацювала.
Чому? Бо цього тижня якраз якийсь захисник захворіє, і що тоді робити? На наступний тиждень у нас була б призначена інша справа. А коли ми розкидаємо судові засідання в часі, то ризик неявки нейтралізується і зменшується.
Як наслідок, з цих причин немає вироків у гучних справах. Це точка зору фахівця, який у цій темі крутиться.
А є точка зору звичайного обивателя, який читає сайти, де новини зводяться до того, що корова йшла по центру міста і впала в каналізаційний люк. Для таких людей цих 34 обвинувальних вироків ВАКСу просто не існує, бо вони губляться в інформаційному просторі на фоні інших інформаційних приводів.
Проблема полягає в тому, що функціонування будь-якого органу державної влади значною мірою залежить від рівня суспільної підтримки. Незважаючи на законодавчі гарантії, доля ВАКСу також значною мірою залежить від того, чи громадяни його підтримують, чи ні. Тому якщо суд надалі не буде показувати високих результатів своєї роботи, мабуть, настане момент, і суспільство казатиме: “А де посадки “крупних риб”? Ви нічим не займаєтесь, недопрацьовуєте”. І якщо виконавча або законодавча влада захоче ліквідувати суд, то їх ніщо не стримуватиме. З’явиться законопроєкт про ліквідацію або реорганізацію Вищого антикорупційного суду, і всі ми підемо на заслужений або незаслужений відпочинок.
Читайте також:
ВАКС призначив Труханову заставу в 30 мільйонів
– Пам’ятаю, після закриття справи щодо недостовірного декларування Геннадія Труханова через настання строків давності ви пояснювали на “Громадському”, що паралізують роботу суду два моменти: неможливість розглядати одноосібно справи й мала кількість суддів, бо на 9 колегій припадає 200 справ. Із того часу законодавець суд не розвантажив. На вашу думку, чому все стоїть на місці?
– Тому що немає адвокаційної кампанії. Просто ВАКС існує як один із судів, яких в Україні величезна кількість.
Ми маємо, як одні з представників судової влади, свої проблеми, Національна поліція – свої, прокуратура – свої. Тобто ти якусь проблему озвучуєш, але поки системно не займаєшся нею, то нічого не змінюється. Потрібна адвокаційна компанія з безліччю елементів – просуванням цієї проблематики в засобах масової інформації, професійному середовищі, серед парламентаріїв, основних стейкхолдерів і таке інше. Доки цього не відбувається, проблема просто тоне. На неї ніхто не звертає належної уваги. Відтак вона не вирішується.
Маркіян Галабала під час інтерв’ю з Катериною Петренко. Фото: Ольга Сошенко, для “Новинарні“
– Конкретно які зміни в законодавстві розвантажать ВАКС?
– Ми вже вималювали приблизний набір опцій, який міг би дати раду сповільненій роботі Антикорупційного суду.
По-перше, це спрощення розгляду легких злочинів: не колегіальний розгляд, а одноосібний.
По-друге, збільшення кількості суддів. Наприклад, відтоді, як я став слідчим суддею, навантаженість суттєво зросла. Я рідко коли виходжу з роботи раніше сьомої вечора, а робочий час починається о восьмій ранку.
По-третє, на мою думку, мало би допомогти розширення підстав для укладання угод про визнання винуватості на стадії досудового розслідування.
Дуже мала кількість справ завершується цим. Зараз прокурор може підозрюваному запропонувати лише опцію, яка передбачає відповідальність у межах санкції статті. Наприклад, якщо підозрюють особу в заволодінні державними грошима на велику суму, їй загрожує позбавлення волі від 7 до 12 років, то все, що йому може запропонувати прокурор, – це погодитись на 7 років тюрми. А підозрюваний ставить зустрічне питання: “Якщо я не піду на угоду, що мені загрожує?” Прокурор відповідає: “Ти будеш судитись два-три роки, суд призначить тобі 10 років позбавлення волі”. Але є шанс того, що його виправдають.
Наразі сторона захисту просто не має мотивації укладати угоди про визнання винуватості. А це напряму впливає на кількість справ, які розглядає по суті ВАКС.
Спростити механізм варто так, щоб була можливість виходити за межі санкції статті Кримінального кодексу. Нехай цей підозрюваний іде замітає вулиці, кладе асфальт на “Великому будівництві” або платить величезні штрафи. Нехай відшкодовує мільйони гривень громадянам, які він вкрав.
Зараз працює робоча група з питань удосконалення кримінального законодавства. Вона вже розробила проєкт нового Кримінального кодексу, де прописано удосконалений механізм укладення угод. Але загалом має пройти близько п’яти років, доки приймуть новий проєкт, його підпише президент і мине перехідний період введення його в дію. Це надто довго, варто вже вносити зміни.
Також потрібно дисциплінувати сторони процесу, які забагато собі дозволяють. Є неприємні приклади, коли дуже часто беруть слово в засіданні, не попросивши головуючого, самі встають, викрикують та навіть приходять в стані алкогольного сп’яніння…
– Підготовчі засідання адвокати можуть затягувати роками, і це, ясна річ, теж гальмує винесення вироків. Чи не є проблемою м’яке покарання за неявки адвокатів з неповажних причин?
– Це суттєва проблема, яка притаманна, на жаль, представникам сторони захисту.
Є дві категорії адвокатів: одні високопрофесійні, які працюють завдяки своїй працездатності та розумовим якостям, а інші тактику і стратегію захисту зводять до зриву судових засідань. У хід йдуть законні й незаконні методи. Або хтось періодично “хворіє”, або, “випадково” узгодивши засідання у ВАКСі пів року тому, йде в засідання в іншій справі, яке з’явилося за тиждень до цього. Є й історії про те, що “я був на полюванні, не зміг вчасно повернутись, бо в мене зламалась машина” і так далі.
Маркіян Галабала. Фото: Ольга Сошенко, для “Новинарні“
Усе впирається в те, як у загальному працює система. Настільки добросовісно лікарі видають довідки щодо непрацездатності, як працюють органи адвокатського самоврядування тощо.
На моє переконання, адвокатура мала б реагувати жорсткіше, коли адвокат безпідставно пропускає засідання.
Адвокатура – самоврядна організація, органи державної влади мають на неї мінімальний вплив, але між цим самоврядуванням і безкарністю не має стояти знак рівності.
Органи адвокатського самоврядування працюють по-різному. Наприклад, робота кваліфкомісії в одній області суттєво відрізняється від роботи в іншій. Тому треба аналізувати, без навішування ярликів.
Разом з тим, процедура впливу з боку суду на підозрюваного, обвинуваченого за неявку, більш продумана, бо це йому загрожує зміною запобіжного заходу.
Читайте також:
“Стіна” в суді: хто топить справу про незбудовану лінію кордону з Росією
– Назвіть найсуттєвіші, на вашу думку, проблеми судової системи. Та як їм зарадити.
– По-перше, найбільша проблема в людях, які не готові виносити сміливі рішення. По-друге, на жаль, значна кількість людей у системі керуються корпоративними інтересами суддівської влади. Судді захищають своїх колег, попри те, що колеги допускають грубі порушення закону. Це системна проблема, і її коріння – в тому, що суспільство травмоване тоталітаризмом та відсутністю правової культури.
По-третє, є не поодинокі випадки суддівської корупції. Це недопустимо, і це є найбільшою проблемою.
Ціла палітра факторів. І, відповідно, немає простих рішень, аби цьому дати раду.
– А які постмайданні закони щодо судової системи, на вашу думку, реально працюють?
Безумовно, судова реформа, яку ініціював Порошенко, мала й має багато позитивних наслідків. Зміни до Конституції щодо правосуддя мають позитивний результат. Однак, на моє переконання, проблема полягала в тому, що було внутрішнє наповнення цієї реформи, а було й зовнішнє.
Тодішня влада хотіла залишити під контролем суди, незважаючи на зміну правил.
Відповідно, це викривлювало позитивні ідеї судової реформи.
Але є позитивний результат. По-перше, було удосконалено роботу Вищої ради правосуддя (колишньої Вищої ради юстиції) – ключового органу, в якому закладено не лише покарання суддів, а й відстоювання суддівської незалежності. Цей орган відповідальний у першу чергу за представництво інтересів судової гілки влади перед законодавчою та виконавчою.
Реформування Верховного Суду при тих всіх недоліках, які мали місце при створенні нового Верховного Суду, – теж позитивний результат, бо був конкурс із відбору суддів. У суд могли потрапити люди, які, наприклад, у 1990-х роках не могли собі навіть уявити, що, будучи звичайним адвокатом чи науковцем, спроможуться стати суддею Верховного Суду! Це дуже важливо.
Ще – можливість ратифікації статуту Міжнародного кримінального суду, закон “Про судоустрій та статус суддів”, завдяки якому значно зросла суддівська винагорода. Судді перестали себе відчувати ущемленими у порівнянні з адвокатами, які набагато більше офіційно заробляли.
Також до позитивних здобутків реформи належать зміна процесуальних кодексів, викладення Цивільного процесуального кодексу, Господарського процесуального і Кодексу адміністративного судочинства в нових редакціях. І, звичайно ж, створення Вищого антикорупційного суду.
Адвокат родин Небесної сотні Маркіян Галабала в ефірі “24 каналу”, 2018 рік
– Коли по-справжньому запрацює судова реформа?
– Де-факто в нас судова реформа після припинення президентської каденції Петра Порошенка призупинилася, принаймні до прийняття законів відносно відновлення роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів та оцінювання членів Вищої ради правосуддя.
Незважаючи на те, що президент Зеленський пріоритетом ставив судову реформу, чомусь її реалізація відкладалася з моменту інавгурації. І лише в цьому році почались системні кроки з точки зору змін до законодавства.
Хоча сприяння роботі Антикорупційного суду з офісу президента та парламенту було і є. Нас забезпечили приміщенням. Була необхідність продовжити строк слідчих суддів з одного року до двох – і парламент вніс відповідні зміни. Були потреби обмежити нашу підсудність зайвими справами, які могли б “завалити” роботу суду – і нам теж пішли назустріч.
– Поговорімо про ситуацію з Конституційним Судом України. З точки зору багатьох експертів та міжнародних партнерів, КС вийшов за межі повноважень, коли “зніс” статтю про кримінальне покарання за брехню в деклараціях чиновників, мотивуючи, що покарання не співмірне з проступком. Міжнародники були проти, бо законодавці визначають співмірність, а суд лише визначає, чи відповідає дія закону. Тоді президент Зеленський звільнив двох суддів, зокрема голову КС, в цікавий спосіб – скасував наказ про їх призначення. Формально президент не може впливати на судову систему й звільняти суддів. Виглядає так, що і КСУ, і президент вийшли за межі своїх повноважень. Як бачите спосіб розв’язання цієї проблеми?
– Я захищав дисертацію по кримінальному праву, тому мені доволі близька тема криміналізації суспільно небезпечних діянь. У чиїй компетенції визначення, чи конкретні дії є злочином, чи ні? У нас є кримінальна відповідальність за мордування тварин, але чомусь законодавець не передбачає кримінальної відповідальності за катування комах, плазунів. У чиїй дискреції це перебуває? Чи це виключно дискреція парламенту разом із президентом, чи в обсяг конституційного контролю входить перевірка правильності чи неправильності криміналізації? То є дискусія.
Резонанс, який з’явився після рішення КС, був однозначно негативним зі сторони суспільства. Однозначно, репутаційно КС після цього постраждав. Я не хочу коментувати, як далі події розвивались щодо конкретних персоналій, бо є кримінальні провадження щодо певних подій, і відлуння цього конфлікту доходять навіть до стін ВАКСу. Ми розглядали низку справ на стадії досудового розслідування, що стосувалися органу конституційної юрисдикції. Оскільки ці справи можуть потрапити до мене, я не коментуватиму конкретніше.
Маркіян Галабала. Фото: Ольга Сошенко, для “Новинарні“
– Зараз Конституційний Суд у закритому порядку розглядає подання нардепів щодо визнання ВАКСу “неконституційним”. Сприятливе для заявників рішення призведе фактично до ліквідації суду. Настільки можливо, що КС зважиться задовольнити це подання? На вашу думку, це ймовірне рішення буде законним у юридичній площині?
– Це один з основних екзистенційних ризиків на сьогоднішній момент. Один з аргументів, який покладено в основу подання про визнання неконституційним ВАКСу, – це те, що участь іноземців у процесі добору нібито є посяганням на наш суверенітет. Авжеж, у доборі суддів ВАКСу були представники наших міжнародних партнерів. Але нещодавно прийняті Верховною Радою закони про відновлення роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів, про оцінювання членів ВРП також передбачають залучення представників інших країн. Відповідно, рішення Конституційного Суду за поданням “ОПЗЖ” має вплинути також і на закони щодо реформування ВККС та очищення роботи ВРП.
Тобто відповідь КС щодо ВАКСу напряму вплине на судову реформу, яку продовжив Володимир Зеленський. Ціна питання зростає.
Ті, хто ратує проти залучення іноземців у процедури добору, будуть зацікавлені, щоб суд визнав неконституційним закон про ВАКС.
Як юрист, я в цілому переконаний, що формування Антикорупційного суду відбулося відповідно до Конституції України. І саме його функціонування в повному обсязі відповідає її нормам.
Щодо законності ймовірного рішення КС… Я б вам відповів на це запитання у 2018 році. Але зараз правила суддівської етики мені не дозволяють висловлювати речі, які можуть стати підставою для дискредитації судової гілки влади або поставити під сумнів рішення інших судів.
Хоча Конституційний Суд – політико-правовий орган, має особливий статус, але все ж таки є складовою судової гілки влади. Авторитет судової гілки влади великою мірою залежить від авторитету КС.
Адвокат Маркіян Галабала (праворуч) на брифінгу “Єврооптимістів” у Верховній Раді, 2016 рік. Фото з ФБ
– Які стратегії боротьби з корупцією вам видались цікавими під час навчання в Сінгапурі? І взагалі, наскільки доречний в Україні досвід реформ Лі Кван Ю?
– Сінгапур хоч і вважає себе частиною західного світу, проте там дуже суворі підходи до кримінально-правових засобів боротьби з корупцією. Там не завжди підозрюваний має право користуватися допомогою захисника. Слідчий на власний розсуд визначає, за участі адвоката чи без нього допитуватиме особу. Там є кримінальна відповідальність для підозрюваного за дачу неправдивих показань, на відміну від України, коли підозрюваний може відмовитись від дачі показань або взагалі говорити неправду і за це не бути покараним.
Що доброго? Мені подобається відсутність лояльності до корупції. Усе таки Сінгапур не так давно був заснований, як держава, і її основоположнику Лі Кван Ю вдалося змобілізувати суспільство та переконати його в тому, що корупція – це зло. Викорінити корупцію вдалося не лише з огляду на ефективність роботи антикорупційних органів, а й тому, що загальнодержавну антикорупційну політику підтримувало суспільство. Це і дало дуже позитивний ефект. Корупція в державному секторі в Сінгапурі прямує до нуля, вона жевріє лише в приватному секторі, на відміну від України, де ми повністю зосередили увагу на боротьбі з корупцією в державній сфері.
Лі Кван Ю – фігура світового масштабу, яка побудувала одну з найбільш розвинених держав при дуже складних умовах. Він заслуговує на повагу.
– Як в Україні побудувати “екосистему Justice” справедливою для всіх їх учасників?
– Це питання на мільйон доларів. Якби я знав, то був би мільйонером.
Такого не буває, щоб задовольнити всіх… Але ця система має працювати.
Можливо, кардинальний прорив станеться тоді, коли ми навчимо штучний інтелект вирішувати судові спори.
Себто коли людський фактор у судовому спорі буде мінімізований. Чи це станеться взагалі, а якщо станеться, то коли? Зараз система штучного інтелекту розвивається кілометровими кроками, але разом з тим штучний інтелект стоїть далеко від того, щоб вирішувати складні задачі. Думаю, що рано чи пізно це нас чекає. У цьому напрямку можливий прорив.
Маркіян Галабала. Фото: Ольга Сошенко, для “Новинарні“
Також на вдосконалення судочинства може вплинути розвиток медичних технологій. Коли різними МРТ та іншими сканувальними пристроями з імовірністю 99% зможуть визначати, чи людина каже правду.
Як на мене, це відбудеться в не надто далекому майбутньому й суттєво спростить роботу правоохоронних органів. Потрібно буде не допитувати, а просто підвести людину до приладу: якогось вдосконаленого поліграфу, далі – повне сканування мозку, і детектив або слідчий знатиме, що насправді відбулося.
Тому відповідь на ваше питання лежить в ключі розвитку технологій. Бо чогось абсолютно нового в людської природи ми навряд чи для себе почерпнемо чи знайдемо, що дозволило б нам зробити прорив у сфері кримінального судочинства.
– А як формувалось ваше особисте мірило справедливості?
– Про справедливість написано дуже багато книг. Є класна дисципліна – філософія права, що намагається дати відповідь на питання, що таке правосуддя з точки зору філософії, права, правознавства. Але кожна людина в своєму житті зіштовхується з проявами справедливості чи несправедливості, і в неї виробляється відчуття мірила справедливості. Тобто ти вимірюєш, настільки твій досвід справедливості відповідає досвіду твого колеги чи опонента.
Мабуть, це мірило справедливості я черпав від свого батька, коли він розсуджував мене з моєю молодшою сестрою і карав за неправильні вчинки, коли я був малим. Відповідно, це відчуття справедливості перекочувало вже до судді Галабали, ким я зараз є (посміхається).
Маркіян Галабала під час інтерв’ю з Катериною Петренко. Фото: Ольга Сошенко, для “Новинарні“
– Щось у цьому змінилося з адвокатських часів?
– Не можу сказати, що моє відчуття справедливості як адвоката суттєво відрізнялося від мого відчуття справедливості як судді. Тут просто змінився кут зору на те, що ти вважаєш результатом своєї роботи. Коли був адвокатом, то вважав, що досяг результату в одних випадках, а коли став суддею, для мене результатом є зовсім інше. Але мірило залишилось таким самим.
– А глибина погляду?
– Вона розширилася. Будучи адвокатом, ти вузько дивишся на аргументи своїх опонентів, на справу як таку. А будучи суддею, маєш погляд, який стає більш широким. Береш до уваги більшу кількість аргументів та факторів, ширший суспільний контекст, досвід стосунків із людьми, намагаєшся порівняти і дати правильну оцінку.
– Нема нікого, хто б жив і не згрішив. Яким спокусам ви піддавалися на посаді судді?
– Мені важко сказати. Просто я не уявляю, які можуть бути спокуси. Якісь грубі: скористатись своїм службовим становищем? Дяка Богу, в мене не було ситуацій, коли я наважився б дістати своє посвідчення судді й махати ним перед патрульними поліцейськими.
Намагаюсь взагалі в особистому житті мінімізувати чи забути свій службовий статус як судді. Тобто залишити його на проспекті Перемоги, 41.
На жаль, мене як мінімум раз на рік штрафують за порушення правил дорожнього руху, я сплачую штраф і вношу цю інформацію до декларацій доброчесності.
– Наскільки змінилися ваші заробітки з приходом на посаду судді ВАКС?
– Адвокатська винагорода не є систематично стабільною. А на держслужбі тобі виплачують гроші стабільно.
“Вовка”, тобто адвоката, ноги кормлять – на що ти “набігав”, те й маєш. Я подавав декларацію на посаду судді і пригадую, що розмір був такий самий, як і я потім отримав, коли став суддею. Суттєвої різниці немає, але є елемент більшої стабільності.
Довідка “Новинарні“
Як вказано в декларації Маркіяна Галабали, за 2020 рік він заробив на посаді судді 1 772 978 грн.
– Відомо, що ви любитель екстремальних хобі – альпінізм, скелелазіння. Чи змінився підхід до цих занять із приходом на посаду судді ВАКСу?
– Доводиться довше залишатися на роботі, а це значить, що менше часу лишається на тренування.
Молоді Маркіян Галабала (у центрі згори) і Ярослав Козак (другий ліворуч). Фото з ФБ Козака
Раніше спортивні виїзди для мене відбувалися спонтанно та часто. А зараз я цього собі дозволити не можу, бо засідання планується на пів року вперед, і будь-який мій “експромт” передбачає узгодження відпустки не лише з самим собою, а й із колегами по роботі.
Я з дитинства мріяв займатися альпінізмом і скелелазінням. Пам’ятаю, як вперше побачив хлопців, обвішаних спорядженням. Тато розповів, хто це, і мені відразу сподобалось. Потім почав ходити в Карпати із прекрасним керівником туристичного гуртка в гімназії Ярославом Козаком, який зараз є моїм другом і займається внутрішнім туристичним бізнесом в Україні. А далі гірський туризм перейшов на наступний рівень. У мене другий спортивний розряд з альпінізму. Я займаюсь цим досі.
Пік Хан-Тенгрі. Ілюстративне фото: alp-school.com
Із вершин, які котируються у висотному альпінізмі, я підкорив 5-тисячники Казбек, Ельбрус. Був в Альпах на Монблані. Із 7-тисячників підкорив пік Абу Алі ібн Сіни в Киргизстані (заввишки 7134,3 м – “Н”). Цього року був у Тянь-Шані на Хен-Тенгрі (7 010 м).
– Що відчуваєте на вершині?
– Відчуваю, що досяг того, над чим чимало працював і до чого доклав дуже багато зусиль. Це результат.
Скелелаз Галабала. Фото з ФБ
– Відчували подібне, коли стали суддею ВАКСу? Це ваша кар’єрна вершина?
– Я це сприймаю як досягнення. Схожість є.
Читайте також:
ВАКС виправдав ексміністра інфраструктури Омеляна
〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.
〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!
