“Шуша наша!” Президент Азербайджану заявив про звільнення великого міста на території Карабаху

Збройні сили Азербайджану взяли під контроль місто Шуша, яке було окуповане вірменами і входить до складу самопроголошеної “Нагірно-Карабахської республіки”.

Про це в неділю, 8 листопада, заявив президент Азербайджанської Республіки Ільхам Алієв. Із цієї нагоди він виступив зі зверненням до народу з Алеї шехідів у Баку, де поховані загиблі за суверенітет і територіальну цілісність Азербайджану.

“Дорогі співвітчизники, дорогі брати і сестри. З почуттям безмежної гордості заявляю, що місто Шуша звільнене від окупації! Шуша наша! Карабах наш! Сердечно вітаю з цієї нагоди весь азербайджанський народ! Сердечно вітаю всіх шушинців!” – сказав Алієв, додавши, що дата 8 листопада 2020 року “навічно увійде в історію Азербайджанської Республіки”.

“Це день нашої славної перемоги! Ми здобули цю перемогу на полі бою, а не за столом переговорів. Я багато разів говорив, що, незважаючи на всі заяви, у вірмено-азербайджанського, нагірно-карабахського конфлікту є військове розв’язання, і сьогодні ми доводимо це на полі бою”, – підкреслив верховний головнокомандувач.

Місто Шуша: наслідки обстрілу в жовтні 2020 року. Фото: ТАСС

Водночас у Вірменії не підтверджують заяву президента Ільхама Алієва про те, що азербайджанські війська вже зайняли місто Шуша.

“У Шуші бої тривають. Чекайте і вірте нашим військам”, – написав представник міноборони Вірменії Арцруні Ованесян на своїй сторінці в фейсбуці.

Вірменська інформагенція Aysor зазначає, що “Шуша продовжує залишатися недосяжною мрією ворога. Державна служба з надзвичайних ситуацій Арцаху (Нагірного Карабаху – “Н”) повідомляє, що, незважаючи на численні руйнування, місто-фортеця витримує удари ворога”.

Місто Шуша (вірм. Шуші) – культурно-історичний центр у колишній Нагірно-Карабахській автономній області у складі Азербайджану. В останні роки СРСР місто мало населення близько 17 тисяч осіб, із яких 98% були азербайджанцями.
Під час війни за Нагірний Карабах азербайджанці контролювали Шушу і вели з неї артилерійські обстріли адміністративного центру регіону – Степанакерта (азер. Ханкенді), до якого від Шуші близько 3 км по прямій через гори. Шуша була окупована вірменськими збройними силами 8 травня 1992 року.
У 2012 році сюди переїхало міністерство культури і у справах молоді самопроголошеної “НКР”.
Населення Шуші у 2015 році становило близько 4 тис. осіб, в основному це були вірменські біженці з Азербайджану.

Взяття Шуші азербайджанцями означатиме можливість прямих обстрілів адміністративного центру “НКР” – міста Степанакерт (Ханкенді).

Увечері 7 листопада ЗМІ з Баку повідомили, що підрозділи азербайджанської армії знищили чергову військову колону 4-го мотострілецького полку 37-ї стрілецької дивізії збройних сил Вірменії, яка прямувала з Агдама в Ханкенді (Стапанакерт) і складалася з трьох КамАЗів, двох “Уралів” і двох БМП. Було знищено велику кількість військовослужбовців противника.

Того ж дня президент Туреччини Реджеп Ердоган заявив у ході телефонних переговорів своєму російському колезі Володимиру Путіну, що Вірменія повинна піти з окупованих азербайджанських територій, передає РІА “Новости“.

Увечері найвищу будівлю Стамбула – телевежу Чамлиджа –  підсвітили кольорами прапора Азербайджану.

Як інформувала “Новинарня“, 27 вересня армія Азербайджану почала наступ на різних ділянках лінії розмежування з Нагірним Карабахом, окупованим Вірменією. Такі дії в Баку пояснили численними обстрілами з боку вірмен напередодні. Водночас є підстави вважати, що цей наступ був добре підготовлений Азербайджаном та має на меті звільнення територій у Нагірному Карабаху.

Сторони повідомляють про сотні й тисячі військових жертв з обох боків та значну кількість знищеної техніки.
Особливо багато техніки і зброї втрачає вірменська сторона – її масово знищують з повітря ударні безпілотники “Байрактар” виробництва Туреччини.

Азербайджан уже в перші дні заявляв про звільнення щонайменше семи ненаселених сіл у “буферній зоні” на території Нагірного Карабаху, знищення кількох постів противника і взяття під контроль важливих висот. У Вірменії спершу спростовували цю інформацію та стверджували, ніби на іншому боці воюють турецькі найманці. Згодом вірмени визнали втрату територій в горах Карабаху. Азербайджан заявляє про нові й нові зайняті села, покинуті мешканцями.

За місяць контрнаступальної операції Азербайджан прозвітував про звільнення від вірменської окупації чотирьох міст, трьох селищ і 166 сіл.

Обидві сторони заявляють про обстріли противником цивільних об’єктів та загибель мирних мешканців. Зокрема, Азербайджан показує наслідки обстрілів із території Вірменії свого другого за розміром міста Гянджа.

Влада Вірменії й адміністрація так званої “Нагірно-Карабаської республіки” з самого початку оголосили воєнний стан і загальну мобілізацію. Парламент Азербайджану прийняв постанову про запровадження воєнного стану в деяких регіонах країни та лише часткову мобілізацію.

Туреччина заявила про підтримку Азербайджану у конфлікті з Вірменією. В Анкарі вважають Вірменію відповідальною за загострення обстановки в Нагірному Карабаху та надають підтримку Азербайджану. 7 листопада президент Реджеп Ердоган заявив, що Туреччина разом з Азербайджаном наближається до перемоги.

Вірменія розглядає можливість визнання незалежності Нагірного Карабаху, заявляв прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян. Водночас у Єревані відкинули пропозиції щодо введення міжнародних миротворців до Карабаху.

9 жовтня за підсумками зустрічі міністрів закордонних справ Азербайджану і Вірменії, а також глави МЗС Росії Сергія Лаврова була досягнута домовленість про припинення вогню в Нагірному Карабасі з 12:00 10 жовтня. Сторони мали б провести обмін військовополоненими, іншими утримуваними особами й тілами загиблих за посередництва Міжнародного комітету Червоного Хреста. Однак ці, а також наступні домовленості про “режим тиші” не були реалізовані.

Як відомо, військовий конфлікт між двома південнокавказькими країнами спалахнув у 1988 році через територіальні претензії Вірменії до Азербайджану.
Нагірний Карабах і сім прилеглих до нього районів – майже 20 відсотків території Азербайджану – залишаються під окупацією збройних сил Вірменії.
У травні 1994 року сторони узгодили режим припинення вогню. Надалі під егідою Мінської групи ОБСЄ, при співголовуванні Росії, Франції і США, тривають безуспішні мирні переговори.
Рада безпеки ООН ухвалила чотири резолюції щодо звільнення окупованого Нагірного Карабаху і прилеглих до нього територій, але вони не виконуються Вірменією, яку підтримує Російська Федерація.

Читайте також:
Бої за Карабах: Азербайджан знищив два склади боєприпасів ЗС Вірменії. ВІДЕО