СПЕЦТЕМА:
COVID-19 covid-19
Діагностовані випадки:
337410 +7014
Летальні випадки:
6289 +125
Одужали:
139755 +2177
Дані МОЗ України. Проведено ПЛР-тестів: 2991893 (+41430). Оновлено: 08:52 24.10.2020

Невидимий ворог: чому військові мовчать про сексуальні домагання і як вирішити цю проблему в Україні

 

автор: Олена Максименко

Це вкрай незручна тема, яку, може, й хотілося б, але не вдається не помічати. Як гострий камінець у берцях. Насильство, сексуальні домагання – ця проблема набуває особливої гостроти, коли йдеться про силові структури. А тим паче – про фронт.

Адже військові мають бути сильними, мовчки і стійко переносити “усі тяготи служби”. Військові не мають “виносити з хати сміття”, аби не кидати тіні на структуру. І так далі – цей список соціальних стереотипів може продовжити кожен.

Однак результатом панування подібних стереотипів стає те, що жертва лишається сам на сам із пережитим досвідом. Або ж досвідом, переживання якого триває. А якщо події розвиваються на війні, то битися доводиться на два фронти.

Одним із перших кроків кампанії “Невидимий батальйон 3.0. Сексуальні домагання у військовій сфері в Україні”, що може прорвати це замкнене коло, є соціологічне дослідження, в рамках якого триває анонімне анкетування стосовно насильства у Збройних силах України.

Як зазначено на сторінці “Невидимого батальйону”, метою проєкту є дослідити ситуацію та допомогти запровадити світові стандарти безпеки в українському секторі безпеки та оборони, спираючись на західні зразки й досвід країн НАТО. Ця кампанія актуальна і в межах виконання міжнародних зобов’язань України, зокрема, реалізації порядку денного програми ООН “Жінки, мир, безпека”, новий план дій до якого зараз перебуває у розробці.

Про все це “Новинарня” поспілкувалася з координаторкою проєкту “Невидимий батальйон 3.0” Мариною Лазаренко.

“Навіть якщо самі ви від насильства не постраждали, анкета буде вам корисною”

Марина Лазаренко. Фото: ФБ

За словами Марини, станом на початок жовтня анкети заповнили близько сотні людей. Для максимально повної і зваженої картини важливо, щоб їх заповнило якомога більше військових.

“Опитування стосується не тільки жінок, а й чоловіків. Ми запрошуємо заповнити цю анкету всіх, хто зараз служить чи є ветераном/ветеранкою – навіть якщо ви просто були свідками чи чули про випадки, пов’язані з сексуальними домаганнями”, – каже Марина.

Анонімне анкетування стосовно насильства у ЗСУ триває до 10 жовтня включно.
Анкету можна заповнити тут.

Тих чинних і колишніх військових, яким пощастило ніколи не зіштовхнутися з такими випадками в армії, також просять відповісти на запитання анонімної анкети.

“Якщо з вами та з усіма навколо все було гаразд, ми просимо пройти анкетування для більшої точності нашого дослідження. Крім того, багато кому анкета може бути цікавою суто з інформативної точки зору, бо детально пояснює, які бувають види сексуальних домагань. Адже

сексуальні домагання – це не тільки про зґвалтування:
це і недоречні чи масні жарти,
й небажані дотики,
і психологічний та економічний тиск”.

Інфографіка: ФБ Невидимий батальйон

Також у межах дослідження проводяться глибинні та експертні інтерв’ю. Анкети анонімні, але для тих, хто готовий поділитися своєю історією, передбачена можливість залишити свої контакти.

“Конфіденційність глибинних інтерв’ю та відповідей на анкету ми гарантуємо”, – запевняє Лазаренко.

Читайте також:
“Зліт посестер” під Києвом: як зароджується жіноча ветеранська організація

“Насильство є в усіх арміях, але досвід боротьби з цією проблемою кожна країна має напрацювати сама”

В армії Ізраїлю, де строкова служба обов’язкова і для чоловіків, і для жінок, покарання за сексуальні домагання може бути дуже суворим

Нинішня кампанія є логічним продовженням двох попередніх, у межах яких були проведені соціологічні дослідження “Невидимий батальйон: участь жінок у військових діях в АТО” (2015) та “Невидимий батальйон 2.0: повернення ветеранок до мирного життя” (2018-2019).

“Традиційно ми починаємо з соціологічного дослідження серед військових, ветеранів(ок) і курсантів(ок), – пояснює механіку процесу координаторка проєкту. – Перші результати дослідження будемо мати на початок грудня-2020”.

Юридичну частину дослідження виконують партнери проєкту з ГО “Юридична Сотня”.

“Ми аналізуємо чинне законодавство та законопроєкти України, а також досліджуємо міжнародний досвід. У результаті дослідження маємо напрацювати рекомендації для законодавчих змін і механізму протидії сексуальним домаганням у військовій сфері”, – розповідає Марина Лазаренко.

По завершенні основної частини дослідження організатори планують провести адвокаційну кампанію щодо відповідних законодавчих змін.

“Крім того, ми плануємо розробити інформаційні матеріали, онлайн-курс і тренінги для військовослужбовців щодо виявлення, запобігання та механізмів реагування на сексуальні домагання”, – ділиться планами Марина.

Проблема насильства вічна, як і сама війна, а отже, актуальна для всіх армій світу. Однак важливо враховувати, що будь-який досвід інших країн не можна просто взяти і “скопіпастити”. Він має бути адаптований, підігнаний під наші реалії.

“Ця проблема є в арміях різних країн, – підтверджує координаторка проєкту. – Її не замовчують, а навпаки – досліджують і напрацьовують механізми запобігання”.

Наприклад, Збройні сили США наголошують на посиленій відповідальності командира підрозділу і рекомендують йому ретельно інформувати підлеглих щодо процесу військового судочинства. Має бути гарантія, що права жертви та обвинуваченого у такому процесі суворо захищені. Також суворо захищеними мають бути персональні дані жертви. Окрім того, на Збройних силах лежить відповідальність стежити за перебігом кримінального процесу та цікавитися досвідом жертви під час і після нього (детально з американською моделлю боротьби з насильством в армії на законодавчому рівні можна ознайомитися тут).

Команда дослідників переконана: структура, яка реєструватиме звернення щодо випадків сексуальних домагань у війську, має бути зовнішньою, а її персонал – володіти навичками спілкування з людьми, що переживають травмуючі події. Адже про такі випадки важко розповідати. Має бути чіткий алгоритм і послідовність дій.

Читайте також:
Насильство в будь-якій формі неприйнятне – так вважають понад 80% українських військових. ДОСЛІДЖЕННЯ

Із сексуальними зловживаннями стикалися 70% військових. Заявила на кривдника – одна

Приводом для кампанії “Невидимий батальйон 3.0” стало попереднє анонімне опитування серед ветеранок і ветеранів, результати якого шокували: близько 70% опитаних заявили, що постраждали або були свідками сексуальних зловживань.

Проте на сьогодні українські реалії такі, що подібні випадки намагаються замовчувати, “не виносити сміття з хати”. Станом на осінь 2020 року в Україні лише одна така справа набула публічного розголосу. Це справа Вікторії Сікал.

У 2018 році 24-річна лейтенантка строкової служби військової частини А-1358 у Хмельницькій області заявила про сексуальні домагання з боку командира частини. За словами Вікторії, у перший день служби той наказав їй сісти в цивільну машину й вивіз до хатинки в лісі, де намагався схилити до “нестатутних відносин”. Після відмови командир нібито почав усіляко тиснути на підлеглу, користуючись службовим становищем. І такі зазіхання, відповідно до розповіді Сікал, не були одноразовими.

Заява Вікторії Сікал до відділу Військової служби правопорядку

Командир, у свою чергу, провини не визнає, називаючи все це “фантазіями” військової.

“Але на даний момент ще триває судовий процес. І тут головною проблемою, окрім тиску на постраждалу, є недосконала законодавча база щодо сексуальних домагань“, – наголошує Марина Лазаренко.

“Тому ми активно співпрацюємо з юристами та правозахисниками, щоб сформулювати та лобіювати законодавчі зміни. Нам мало відомо про інструменти підтримки і допомоги у сучасних ЗСУ. Ми вивчаємо міжнародний досвід і зможемо представити його у дослідженні”, – додає представниця “Невидимого батальйону”.

Звісно, є і зворотний бік медалі. Адже часто єдиними свідками насильства виявляються власне жертва і агресор. Обидві сторони можуть брехати чи вдаватися до наклепу, переслідуючи власні цілі.

Як відрізнити справжню жертву від удаваної, яка керується мотивами помсти чи особистої неприязні?

“Цей момент ми теж обговорюємо і будемо враховувати, – запевняє Марина. – Інструменти перевірки для зґвалтування можуть бути такі самі, як і для слідчих дій у цивільній сфері: медична експертиза, покази свідків тощо.

Окрім того, так само як, і у цивільній сфері, на обвинуваченого безумовно поширюється презумпція невинуватості. Реєструвати дрібніші неприємні вчинки важче, але за них і не передбачена кримінальна відповідальність. Окрім того, за атмосферу в підрозділі і за те, щоб там не було особистих конфліктів чи помсти, відповідає керівник підрозділу.

Осіб, які мають між собою особисті конфлікти, що заважають ефективній службі, можна розвести по різних підрозділах”, – підсумовує представниця руху “Невидимий батальйон”.

Читайте також:
“Невидимий батальйон”: жінки наполягають на розширенні своїх прав в армії

Проєкт реалізується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Чеської Республіки у рамках Transition Promotion Program. Погляди, викладені у цьому матеріалі, належать авторам і не відображають офіційну позицію МЗС Чеської Республіки

Якщо ви знайшли помилку чи одрук, будь ласка, виділіть фрагмент тексту й натисніть Ctrl+Enter.

694
 

〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні".

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції. Become a Patron!

Ми виправдовуємо довіру!

  ...

...  

〉〉  Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter.

 

Не проґавте найцікавіше!

Раз на тиждень ми відправляємо дайджест з вартими уваги статтями "Новинарні".

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: