“Скалічені мрії”. Курсантки військової медакадемії після ДТП з п’яним майором борються за відновлення і правосуддя

 

автор: Олена Максименко
фото автора

Вони мали б вивчати військову медицину в теорії, а натомість на собі вивчають тривалість дії знеболювального та різновиди протезів, які, за найкращих розкладів, зможуть приміряти за пів року. Троє курсанток Української військово-медичної академії (УВМА) – Тетяна Ніколаєва, Галина Николин та Олександра Гуй – 25 серпня стали жертвами п’яного майора, який причавив їхні ноги до кромки сходів капотом “Тойоти Пріус”, поки дівчата стояли в черзі за новою формою.

Олександрі й Тетяні ампутували по одній нозі, доля другої ноги в Саші наразі під питанням. Галина має травми обох ніг, лікування і відновлення забере щонайменше рік.

Винуватець події Володимир Холодний за рішенням суду отримав два місяці СІЗО без права застави. Він учасник бойових дій, має онкохвору дружину й дитину з церебральним паралічем. Та намагається залагодити провину перед курсантками грішми.

Новинарня” окремо поспілкувалася з Танею Ніколаєвою та її мамою Людмилою, після чого всі дівчата дали пресконференцію просто неба, біля корпусу травматології ГВКГ.

Сім операцій – тільки початок

Їхню палату в Головному військовому госпіталі волонтери нарекли “палатою мрійниць”. Попри фантомні і цілком реальні болі та кричущу несправедливість, дівчата виглядають на диво спокійними. І не сумніваються в тому, що повернуться на військову службу.

“Стан усіх трьох дівчат задовільний на теперішній час, але, звичайно, душевна, моральна травма дуже-дуже велика”, – розповідає начальник травматологічного відділення ГВКГ полковник Сергій Цівина.

За його словами, Тетяні Ніколаєвій зробили вже шість операцій. Вони спрямовані на формування якомога кращої кукси для подальшого протезування.

Олександра Гуй перенесла сім операцій, і це лише початок. “В Саші найбільша і найважча травма – відсутність кінцівки та [на другій нозі] відкритий багатоуламковий перелом з обширним циркулярнимдефектом м’яких тканин, – пояснює лікар Цівина. – Сім операцій спрямовані на збереження цієї кінцівки. Я думаю, вже процентів десять ми виходимо в “плюси”. Тому що стопа жива. Некректомію повністю зроблено, перший етап шкіряної пластики буде виконаний у понеділок-вівторок в залежності від тканини, яка присутня”.

Керівник відділення переконує: все, що потрібно для лікування дівчат, у госпіталі є.

Картина ДТП у дворі Медакадемії

Скалічені курсантки втратили багато крові і перші два тижні відходили від шоку. Лише потім почали проявляти інтерес до ходу справи.

Дівчата згадують: вранці 25 серпня в УВМА вони прийшли по військову форму. Жінкам вирішили видати однострої в першу чергу, адже їм важче підібрати потрібні розміри. В черзі у дворі стояли два десятки доти незнайомих людей.

“Ми чекали довго – дівчата перевдягалися, міряли-знімали, і о третій годині в нас була перерва, – згадує Саша Гуй. – Вся оця подія, у вигляді п’янства, вона відбувалася із самого ранку. Вони (офіцери-медики Академії – “Н”) ходили, курили… Ми бачили, що в них вже є алкогольне сп’яніння. Коли ми підійшли до сходів, один – Сивоконь – був у важкій стадії алкогольного сп’яніння, він просто був впертий у ті сходи. Інші – Погодний і Подолян – стояли збоку. Ми чекали, коли відкриються двері і ми будемо забирати форму. Наступною повинна були йти я. І в якийсь момент Холодний пропадає з поля зору і повертається на машині. Він намагався показати, як він уміє їздити… Він став, опустив вікно, включив голосно музику – чесно, в мене вже тоді був страх! Потім він зник знову. І наступного разу, коли я озирнулася, зрозуміла, що він не встигне повернути [авто]. В той момент він на нас наїхав”.

Місце трагедії, де авто притиснуло трьох дівчат. Фото: ДТП.Київ

“Ти лежиш на мокрому асфальті, бо тоді був дощ, з перебитими ногами. А на тебе дивиться один із керівників, Сивоконь, скляним поглядом, і курить, – згадує Галина Николин. – Ти переводиш очі в іншу сторону, а збоку стоїть такий самий [п’яний чоловік], який на тебе дивиться і просто усміхається”.

Тетяна Ніколаєва описує свою ситуацію: “Дівчат на східцях придавило обома ніжками, а мене одною ногою притисло і відкинуло в сторону. Я покликала на допомогу – розуміла, що я лежу, в мене нога в неприродному положенні, я розумію, що там тече кров, і треба накладати джгут. У мене був пояс, дівчата його досить добре затягнули [на нозі як джгут]. Слухач другого курсу Сергій Бордильов, поки не знайшли нормальні джгути, тримав той пояс, напевно, хвилин 15 – міцно сціпивши зуби, ми з ним розмовляли… Герой-рятівник мого життя, ангел-охоронець”.

Читайте також:
ДТП на території медакадемії: Таран відзначив чотирьох офіцерів,
які врятували курсанткам життя

Святкування і каяття майора Холодного

Дівчата припускають: можливо, майор Холодний із колегами святкував своє призначення. Начальник курсу факультету підготовки військовий лікарів УВМА, він заступив на цю посаду напередодні трагедії.

Перед тим Володимир Холодний служив у 57-й окремій мотопіхотній бригаді (Нова Каховка).

Майор Володимир Холодний на суді щодо запобіжного заходу. Кадр відео

За словами волонтерки Наталії Воронкової (ГО “Волонтерська сотня “Добра воля”), Холодний був інженером-сапером і в зоні АТО дійсно виконував бойові завдання.

Також на ім’я Холодного зареєстрований благодійний фонд “Армія перемоги”, хоча про діяльність цього БФ інформації знайти не вдалося.

Не треба грошей, треба справедливості

Як розповів начальник Української військової медичної академії полковник Валерій Савицький, слідчі дії щодо ДТП Холодного тривають. Цього тижня поліція влаштовувала слідчий експеримент на місці трагедії. Свої розслідування проводять Академія та Військова служба правопорядку.

На сьогодні троє офіцерів, включно з майором Холодним, відсторонені від виконання службових обов’язків до кінця розслідування.

Спершу з боку винуватця трагедії просувалася версія, ніби за кермом “Пріуса” був не він. Однак чимало свідків підтвердили, що в автомобілі був саме Холодний.

Потім у хід пішов аргумент, нібито машина була несправна. Однак і цю версію розвіяв слідчий експеримент.

Тож майору нічого не лишалося, окрім як публічно визнати свою провину. У суді Холодний вибачився та заявив, що готовий надати дівчатам матеріальне відшкодування.

“На даний момент я не уникатиму покарання, – заявив Володимир Холодний під час суду. – Для мене пріоритети в житті – це честь і совість. Те, що я скоїв, я каюсь, і нестиму цей хрест через все своє життя. Я хочу вибачитися перед усіма…”

“Хочеться, щоб був покараний він, а не його сім’я”

На зустрічі з журналістами потерпілі заявили, що відмовляються від допомоги і компенсацій, які пропонує Холодний.

“Він у суді говорив, що він відчуває свою провину, що покриє наші матеріальні витрати і тому подібне, – розповідає Тетяна Ніколаєва. – Але, знаєте, чесно – я його бачити взагалі не хочу, і його представників. Для мене це буде ще один стрес, ще один шок. Ми ходили гуляти, і була припаркована біла автівка, схожа на “Тойоту Пріус” – мене аж пересмикнуло! Все одно психологічна травма залишилася. Хоча я думала, що я досить таки стійка морально людина. Просто хочеться, щоб він був покараний, от і все”.

“Я дуже хочу, щоб була покарана не тільки та людина, яка вчинила цей наїзд, – додає волонтерка Наталя Воронкова, яка опікується потерпілими. – Я хочу, щоб були покарані і люди (офіцери), які були поруч, але не надали допомогу. Тому що надавали допомогу дівчатам у першу чергу такі самі слухачі Академії – це Сергій, Антон, Андрій і Оля. І дуже велике запитання у нас до “швидкої допомоги”, яка їхала 40 хвилин”.

У коментарі “Новинарні” Ніколаєва зауважила, що військовий прокурор Юрій Дядюк прийшов до потерпілих та почав опитувати свідків майже через два тижні після ДТП. Пізній візит до дівчат прокурор пояснив тим, що раніше в потерпілих був нестабільний психологічний стан.

“В принципі, напевно, він і правий, – говорить Таня. – Але незрозуміло, чому так пізно спілкувалися зі свідками”.

Слідчий, який телефонував дівчатам, представився просто Олександром, без прізвища і посади, натомість намагався випитати особисті дані. Потерпілі відмовилися спілкуватися, запросивши його прийти особисто та показати посвідчення.

Мама Тетяни Людмила Ніколаєва говорить, що вони “крепко далекі від таких справ” і ще не наймали адвоката, хоча волонтери якогось захисника пропонували.

Тим часом адвокат Холодного звертався до прокурора, щоб якось надати допомогу потерпілим.

При цьому стало відомо, що

у винуватця ДТП – онкохвора дружина та син із ДЦП.

“Компенсація не поверне мені року життя, не поверне того, що він (Холодний) зробив, – заявляє Галя Николин. – А в нього ще є сім’я, є діти. Вони не повинні відповідати за нього. Кожен повинен відповідати за те, що він зробив. Так само, як і повинні відповідати двоє інших офіцерів, які були в той момент. Його сім’я не винна в тому, що він зробив, не повинна нести цей тягар і відбувати за його неадекватність”.

Із мріями про “американську стопу” і подолання марафону

Керівництво Міністерства оборони прийняло рішення про подальшу службу скалічених дівчат у ЗСУ в якості військовослужбовців.

Начальник УВМА Валерій Савицький розповів: “Вони проходять лікування в Київському військовому госпіталі, де лікарі мають вже значний досвід роботи з ампутантами, які в нас є через бойові дії на Сході. Вченою радою Академії прийняте рішення про їхнє інклюзивне навчання після проходження лікування. За ними закріплений окремий куратор, який супроводжує їх у період лікування та реабілітації і буде супроводжувати до закінчення навчання. Вчитися вони будуть за індивідуальними програмами”.

“Ми зробимо все для того, щоб дівчата могли отримати сертифікати та дипломи магістрів медицини за обраним фахом. В подальшому вони будуть приймати рішення про можливість проходження служби як офіцера за контрактом. На сьогоднішній день головне завдання – поставити їх у стрій і забезпечити відповідну освіту”, – зазначив полковник Савицький.

“Хочу додати, що Командуванням Медичних сил і керівництвом Академії прийняте спільне рішення, що дівчата отримають такі самі протези, які отримують захисники України, – каже начальник “травми” ГВКГ Сергій Цівина. – Вони звідси будуть переведені до Ірпінського військового госпіталю, де в нас лікуються і проходять реабілітацію хлопці-ампутанти. Можна буде поспілкуватися, прийняти остаточне рішення щодо вибору протезів. Протезування буде відбуватися за рахунок Міністерства оборони України”.

Волонтерка Наталія Воронкова

Водночас волонтерка Воронкова висловлює сумнів у якісному протезуванні дівчат-курсанток після ДТП. Адже, за її словами, поранені на фронті бійці отримують від держави на протези потрійну суму. Тоді як дівчата втратили кінцівки не в зоні ООС при виконанні бойових завдань. Тож вони навряд чи зможуть дістати від держави спортивні протези типу “американської стопи” за 300 тис. грн.

“Якщо вони захочуть мати біонічну стопу, з якою можна ставати на носочки, ми будемо шукати гроші, залучати спонсорів. І будемо збирати, доки вони не отримають протез, який вони хочуть для повноцінного життя”, – обіцяє Наталія Воронкова.

За її словами, розглядається варіант відправити дівчат на протезування і реабілітацію до США.

“Саша у нас бігунка, бігала марафони, і

вона пообіцяла своєму брату Серафиму, який у зоні АТО,
що ще пробіжить із ним марафон.

Я хочу, щоб всі їх мрії справдилися!” – каже волонтерка.

Підтримка, яка мотивує

Серед тих, хто навідував дівчат – Вадим Свириденко, колишній фельдшер 128-ї бригади, який втратив у війні на Донбасі всі чотири кінцівки, а тепер працює уповноваженим президента України з питань реабілітації учасників бойових дій та змагається на “Іграх нескорених”.

“Я приймаю факт таким, який він є, – говорить Галина Николин. – Сталося – отже, сталося. Треба прийняти і треба рухатися далі. До медицини бажання не відпало, до військової медицини – тим більше. Серед відвідувачів бачу дуже багато прикладів, якими можна надихатися, адже ці люди [з ампутаціями] пройшли набагато важчі випробування. І в них є сім’ї, хобі, спорт. Вони живуть, насолоджуються. І це мотивує”.

Нас реально підтримує вся країна, я вдячна всім! – говорить Таня Ніколаєва. – У нас була друга стадія шоку, але ми всі були в свідомості, і ми, як лікарі, розуміли, чим нам все загрожує. Я вдячна лікарям, медсестрам, друзям, які щодня приходять. У нас кімната – це квітник. Там квіти, кульки, іграшки. Так само підтримка людей у соцмережах”.

“Дивна ця ситуація, тому що ми йшли в Академію, щоб рятувати людей на полі бою, витягувати їх з-під обстрілу. А так сталося… що тепер нас витягують”, – посміхається Тетяна.

Поки їм роблять блокади і знеболення, дівчата жартують, що будуть проходити інтернатуру тут же, у військовому госпіталі.

А Саша Гуй запевняє, що нестиме службу в зоні ООС. І розмалює протез квітами.

Читайте також:
Рада спростила встановлення групи інвалідності учасникам АТО з ампутаціями


〉〉 Вподобали статтю? Найкращий лайк - переказ 50, 100, 200 грн. для гонорарів авторам "Новинарні". Наші рахунки – тут.

〉〉 Кожен читач "Новинарні" має змогу налаштувати щомісячний переказ на довільну суму через сервіс Patreon - на підтримку редакції.
Ми виправдовуємо довіру!

〉〉 Хочете читати більше якісних статей і цікавих новин про Україну, що воює? Підписуйтесь на "Новинарню" в соцмережах: Telegram, Facebook, Twitter, Instagram.